Рішення

від 28.08.2020 по справі 360/2868/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2868/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за віком згідно абз. 1. ч. 1. ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058;

- скасувати рішення відповідача № 40 від 19 травня 2020 року щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу з 14.05.2020, моменту звернення з заявою до управління, пенсію за віком згідно абз.1. ч. 1. ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , заведеної 29 жовтня 1976 року, позивач працював в різних підприємствах та установах, зокрема: Рубіжанський завод будівельних матеріалів в період з 25.08.1980 по 25.10.1983 токарем 2 розряду, слюсарем 3 розряду та автоклавником; РСК Комфорт (надалі прейменовано в приватне підприємство Комфорт ) з 06.11.1983 по 01.04.2002 водієм 3 класу, заступником голови кооперативу по комерційним питанням, заступником директора по загальним питанням.

На запит Рубіжанського міського центру зайнятості начальником Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надано відповідь, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 15.04.2020. Страховий стаж складає 34 р. 11 міс. 00 днів.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком та надав необхідні документи, однак рішенням № 40 від 19 травня 2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, оскільки відповідачем не зараховано до загального стажу період роботи з 25.08.1980 по 25.101983 у зв`язку з тим, що у записі про звільнення в трудовій книжці НОМЕР_2 має місце виправлення дати звільнення та дати наказу про звільнення. Також не зараховано до загального стажу період роботи позивача з 06.11.1983 по 01.04.2002 у зв`язку з тим, що у записі про звільнення має місце виправлення дати наказу про звільнення.

ОСОБА_1 до управління надано довідку про підтвердження періоду роботи з 06.11.1983 по 01.04.2002 № 24 від 21.04.2020, яка видана Приватним підприємством Комфорт (ЄДРПОУ 21817538). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність приватного підприємства Комфорт припинена 08.05.2009 за судовим рішенням. Тому для зарахування до стажу періоду, зазначеного в довідці, немає законних підстав.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні йому пенсії таким, що не відповідає чинному законодавству, оскільки відомості про роботу підтверджуються даними трудової книжки позивача та архівними довідками, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 21-22).

26.08.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 27-31), в якому останній заперечує проти позовних вимог з огляду на таке.

14.05.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, зареєстрованою форми № 10 під № 1345/156, про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV. Заяву та документи прийнято 14.05.2020, про що свідчить розписка-повідомлення.

Дата народження позивача за паспортом громадянина України 14.04.1960, отже, на день звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 60 років.

Під час звернення 14.05.2020 за призначенням пенсії позивач надав відповідачу такі документи: довідку РНОКПП; заяву про призначення/перерахунок пенсії від 14.05.2020; паспорт НОМЕР_3 ; трудову книжку НОМЕР_1 ; військовий квиток № НОМЕР_4 ; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 14.05.2020; довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 19; документи про стаж, що визначені Порядком № 637 № 24, № 11/04-789, № 1006594823.

Одночасно з заявою про призначення пенсії 14.05.2020 позивач надав відповідачу власноруч написані заяви, у яких просив:

- при призначенні пенсії за віком не зараховувати до загального стажу період - грудень 2003 року до пред`явлення відповідних документів;

- при призначенні пенсії за віком період з вересня по жовтень 2002 року брати за даними персоніфікації;

- при призначенні пенсії за віком не зараховувати до загального стажу період з 25.08.1980 по 25.10.1983 до пред`явлення відповідних документів.

За розрахунком стажу тривалість стажу позивача складає 13 років 05 місяців 03 дні, з якого: страховий стаж до 01.01.2004 - 03 р. 05 міс. 03 дн; страховий стаж після 01.01.2004 - 10 р. 00 міс. 00 дн.

До загального страхового стажу позивача не зараховано такі періоди:

1. З 25.08.1980 по 25.10.1983 - період роботи на Рубіжанському заводі будівельних матеріалів. У трудовій книжці позивача, заведеної 29.10.1979, на сторінках 4-5 у графі 1 внесено запис номер 07, у графі 2 дату звільнення з Рубіжанського заводу будівельних матеріалів виправлено шляхом наведення поверх 11 місяця 10 місяць. У графі 4 запису номер 07 внесено запис про дату документу, на підставі якого внесено цей запис, а саме: наказ № 268-к від 25.11.83, а далі поверх місяця 11 записано (виправлено з порушення Інструкції № 58) місяць 10. Разом з цим у власноруч написаній заяві від 14.05.2020 позивач просив відповідача при призначенні пенсії за віком не зараховувати до загального стажу період з 25.08.1980 по 25.10.1983 до пред`явлення відповідних документів.

Архівна довідка від 26.05.2020 № 0216/1, видана позивачу Архівним відділом Рубіжанської міської ради, що є додатком до позовної заяви, до відповідача не надавалась. Окрім того її видано після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 19.05.2020 № 40 про відмову в призначенні пенсії позивачу. Архівна довідка від 26.05.2020 № 0216/1 містить у собі відомості про те, що в книгах наказів з особового складу та особових картках звільнених працівників ООО Рубіжанский завод строительных материалов (мовою оригіналу) значится ОСОБА_1 , принят 25.08.1980 года токарем 2 разряда в механический цех (пр. № 197-к от 21.08.1980 г) (так в документе). Уволен 25.10.1983 г. по ст. 38 КЗОТ УССР по собственному желанию (пр. № 268-к от 25.10.1983 г. ) (мовою оригіналу).

Отже, архівна довідка від 26.05.2020 № 0216/1 позивачем відповідачу під час звернення - 14.05.2020 або пізніше не надавалась, про що свідчить його особистий підпис на розписці- повідомленні від 14.05.2020. За таких обставин під час розгляду відповідної заяви позивача від 14.05.2020 про призначення пенсії архівна довідка від 26.05.2020 № 0216/1 відповідачем не розглядалась.

2. З 06.11.1983 по 01.04.2002 - період роботи позивача в Приватному підприємстві Комфорт (ЄДРПОУ 21817538). Відповідно до абзаців другого та третього 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993 .

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі . При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості. У трудовій книжці позивача, заведеної 29.10.1979, на сторінках 6-7 у графі 1 внесено два записи номер 12. Так, у графі 2 датою звільнення з Приватного підприємства Комфорт в першому записі номер 12 зазначено 20.08.2003 на підставі наказу від 20.08.2003 № 107. Далі (мовою оригіналу) Запись под кодом № 12 не действительно.

Датою звільнення з Приватного підприємства Комфорт у другому записі номер 12 зазначено 01.04.2002 на підставі наказу від 01.04.2002 № 13.... далі не зрозуміло, оскільки запис номеру наказу виправлено декілька разів, що є порушення Інструкції № 58.

З урахуванням зазначеного другий запис номер 12 у трудовій книжці позивача, заведеної 29.10.1976, внесено з порушенням п. 2.10 Інструкції № 58. На виконання приписів Інструкції № 58 другий запис номер 12 мав бути визнаний недійсним.

Для підтвердження трудового стажу за період роботи з 06.11.1983 по 01.04.2002 в Приватному підприємстві Комфорт позивач під час звернення 14.05.2020 надав відповідачу довідку від 21.04.2020 № 24, видану Приватним підприємством Комфорт .

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.04.2009 у справі № 21/936 банкрута - Приватне підприємство Комфорт (м. Рубіжне Луганської області, вул. Ілліча, 18, ідентифікаційний код 21817538), ліквідовано, як юридичну особу.

Відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За відомостями, що мстяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство Комфорт , ЄДРПОУ 21817538, припинено 08.05.2009.

Враховуючи, що Приватне підприємство Комфорт , ЄДРПОУ 21817538, припинено 08.05.2009, останнє не мало законодавчо встановленого права на видачу позивачу довідок від 05.03.2020 № 19 та від 21.04.2020 № 24, що були надані позивачем разом із заявою про призначення пенсії від 14.05.2020.

До позову позивач додав копію наказу від 01.04.2002 № 13, підписаного директором А.Н. Барма (так у документі), у якому не зазначено назву підприємства, установи або організації, що його видала. Параграф другий цього наказу містить такий запис (як у документі): Уволить ОСОБА_1 по ст. 38 КЗОТ Украины по собственному желанию. Копію наказу від 01.04.2002 № 13, засвідчено начальником Архівного відділу Рубіжанської міської ради. Також серед додатків до позиву міститься копія з копії титульної сторінки справи Накази з особового складу з № 1 по № 49 Приватного підприємства Комфорт .

Копія наказу від 01.04.2002 № 13, підписаного директором А.Н. Барма (так у документі), та копія з копії титульної сторінки справи Накази з особового складу з № 1 по № 49 Приватного підприємства Комфорт позивачем під час звернення - 14.05.2020 або пізніше до відповідача не надавались, про що свідчить його особистий підпис на розписці-повідомленні від 14.05.2020.

За таких обставин під час розгляду відповідної заяви позивача від 14.05.2020 про призначення пенсії копія наказу від 01.04.2002 № 13 та копія з копії титульної сторінки справи Накази з особового складу з № 1 по № 49 Приватного підприємства Комфорт відповідачем не розглядались.

З урахуванням пояснень відповідача щодо підстав незарахування спірних періодів стажу позивача з 25.08.1980 по 25.10.1983 та з 06.11.1983 по 01.04.2002, враховуючи, що архівна довідка від 26.05.2020 № 0216/1, копія наказу від 01.04.2002 № 13 та копія з копії титульної сторінки справи Накази з особового складу з № 1 по № 49 Приватного підприємства Комфорт позивачем відповідачу під час звернення - 14.05.2020 або пізніше не надавались, твердження позивача щодо того, що відповідачем не враховано вищезазначені обставини є хибними, оскільки зазначені документи позивач відповідачу не надавав.

Враховуючи, що стаж позивача складає 13 років 05 місяців 03 дні, що суперечить вимогам частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІУ, відповідач рішенням від 19.05.2020 № 40 відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з абзацом п`ятим частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІУ.

Відповідач також заперечує проти вимоги позивача призначити йому пенсію з моменту звернення з заявою до відповідача, з 14.05.2020, з огляду на таке.

Оскільки на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком - 14.05.2020 архівна довідка від 26.05.2020 № 0216/1, копія наказу від 01.04.2002 № 13 та копія з копії титульної сторінки справи Накази з особового складу з № 1 по № 49 Приватного підприємства Комфорт відповідачу не надавались, підстав для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії з 14.05.2020 на підставі цих документів не має.

Відповідно до зазначеного вище Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснювало свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушило.

З огляду на вищезазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (арк. спр. 8-9).

14.05.2020 позивач звернувся до Рубіжанського ОУПФУ із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком (арк. спр. 41).

До заяви було додано: довідку РНОКПП, заяву про призначення/перерахунок пенсії від 14.05.2020, паспорт НОМЕР_3 , трудову книжку НОМЕР_1 , військовий квиток № НОМЕР_4 , заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) від 14.05.2020, довідку про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 19, документи про стаж, що визначені Порядком № 637 № 24, № 11/04-789, № 1006594823 (арк. спр. 41 зв.).

Разом із заявою при призначення пенсії позивачем надано власноруч написані заяви: при призначенні пенсії за віком не зараховувати до загального стажу період - грудень 2003 року до пред`явлення відповідних документів; при призначенні пенсії за віком період з вересня по жовтень 2002 року брати за даними персоніфікації; при призначенні пенсії за віком не зараховувати до загального стажу період з 25.08.1980 по 25.10.1983 до пред`явлення відповідних документів (арк. спр. 53, 54, 60).

Рішенням Рубіжанського ОУПФУ від 19.05.2020 № 40 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . Обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії, відповідач зазначив, що зарахувати до загального стажу період роботи з 25.08.1980 по 25.10.1983 немає законних підстав у зв`язку з тим, що у записі про звільнення в трудовій книжці має місце виправлення дати звільнення та дати наказу про звільнення. Зарахувати до загального стажу період роботи з 06.11.1983 по 01.04.2002 немає законних підстав у зв`язку з тим, що у записі про звільнення має місце виправлення дати наказу про звільнення. Довідку про підтвердження періоду роботи з 06.11.1983 по 01.04.2002 № 24 від 21.04.2020 видано приватним підприємством Комфорт , яке припинено 05.05.2009 за рішенням суду. Отже, загальний стаж на дату звернення за призначенням пенсії складає 13 років 05 місяців 03 дні, що суперечить вимогам абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (арк. спр. 59).

Відповідно до витягу з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, до загального стажу позивача зараховано 13 років 05 місяців 03 дні (арк. спр. 39).

Трудова книжка позивача НОМЕР_1 (арк. спр. 10-12) щодо спірних періодів роботи містить наступні записи:

Рубіжанський завод будівельних матеріалів:

Запис № 4 від 25.08.1980 - прийнятий токарем по 2 розряду механічного цеху, наказ № 197-к від 21.08.1980;

Запис № 5 від 17.09.1980 - переведений до силікатного цеху токарем по 3 розряду, наказ № 220-к від 17.09.1980;

Запис № 6 від 24.11.1980 - переведений автоклавником по 4 розряду у тому ж цеху, наказ № 267-к від 24.11.1980;

Запис № 7 від 25.10.1983 - звільнений за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України, наказ № 268-к від 25.10.1983.

РСК Комфорт :

Запис № 8 від 06.11.1989 - прийнятий водієм 3 класу в РСК Комфорт , наказ № 109 від 05.11.2019;

Запис № 9 від 03.10.1995 - призначений заступником голови кооперативу з комерційних питань, наказ № 5 § 1від 03.10.1995;

Запис № 10 від 03.12.1996 - РСК Комфорт перейменований в приватне підприємство Комфорт , розпорядження № 381 від 02.12.1996;

Запис № 11 від 04.12.1996 - призначений заступником директора із загальних питань, наказ від 03.12.1996 № 2 § 2;

Запис № 12 від 20.08.2003 - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 107 від 20.08.2000; далі запис за підписом директора С.А. Барма запис під кодом 12 недійсний ;

Запис № 12 від 01.04.2002 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, наказ № 13 § 2 від 01.04.2002 (номер наказу містить виправлення).

Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058 визначено, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з вимогами статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (надалі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону № 1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок № 637.

Відповідно до пунктів 2-3 Порядку № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом досліджена копія трудової книжки позивача (арк. спр. 10-12, 42-46), з якої вбачається, що запис № 7 від 25.10.1983 про звільнення позивача містить наведення в даті запису та даті наказу, запис № 12 від 01.04.2002 про звільнення позивача містить виправлення в номері наказу.

Так, до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162. Ця інструкція не застосовується на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993.

Наразі порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 № 58 (надалі - Інструкція № 58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується 05.01.1993 .

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).

Відповідно до пунктів 2.8 та 2.15 Інструкції № 58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то , а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та у справі №813/782/17 від 13 червня 2018 року.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Таким чином, трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58.

Крім того, згідно наявних в матеріалах справи доказів позивачем вживались усі можливі заходи щодо підтвердження спірного періоду роботи, дане підтверджується довідкою виданою приватним підприємством Комфорт від 21.04.2020 № 24 за підписом керівника О.М. Барми та головного бухгалтера В.В. Мирошниченко, якою підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно працював в РСК Комфорт , яке згодом перейменовано в приватне підприємство Комфорт в період з 06.11.1983 по 01.04.2002 (арк. спр. 50), витягом з книги наказів по Приватному підприємству Комфорт з особового складу, в якій міститься запис про звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 13 від 01.04.2002 § 2, архівними довідками від 26.05.2020 №№ 0216/1, 0216/2, якими підтверджується період роботи позивача з 25.08.1980 по 25.10.1983 в Рубіжанському заводі будівельних матеріалів (арк. спр. 16,17).

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Окрім того, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Щодо відмови в зарахуванні до стажу періоду роботи позивача з 06.11.1983 по 01.04.2002 у зв`язку з тим, що довідка від 21.04.2020 № 24, яка підтверджує стаж роботи позивача видана підприємством, яке ліквідоване, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство Комфорт (код ЄДРПОУ 21817538) припинено за рішенням суду 08.05.2009 (арк. спр. 61).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року №18-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за №1231/13105 (далі - Порядок № 18-1).

Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність). У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Разом з тим, відповідно постанови Кабінету Міністрів України, від 12.08.1993, № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації мають надаватися для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пенсію.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, адже факт роботи позивача у ПП Комфорт у період з 06.11.1983 по 01.04.2002 підтверджено наявними записами в трудовій книжці позивача.

Вищевикладений правовий висновок щодо підтвердження стажу роботи записами, внесеними до трудової книжки, викладено також у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №672/885/17.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем разом з заявою про призначення виплати пенсії надавались заяви про неврахування певних періодів роботи до надання відповідних підтверджуючих документів, адже трудовою книжкою позивача в повній мірі підтверджено його загальний трудовий стаж.

Отже, станом на день звернення до Рубіжанського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 виповнилось 60 років та, відповідно до записів у трудовій книжці, останній мав загальний стаж роботи понад 28 років.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що позивач мав право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, тому відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії.

Разом з тим суд враховує, що позивачем для призначення пенсії не було надано до пенсійного органу архівних довідок від 26.05.2020 №№ 0216/1, 0216/2, якими підтверджується період роботи позивача з 25.08.1980 по 25.10.1983 у Рубіжанському заводі будівельних матеріалів та витяг з книги наказів з особового складу по Приватному підприємству Комфорт , в якій міститься запис про звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 13 від 01.04.2002 § 2.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведене суд вважає, що у даному випадку правильним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення Рубіжанського ОУПФУ від 19.05.2020 № 40 про відмову у призначенні пенсії позивачу та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.05.2020, зареєстровану за № 1345/156, зарахувавши до загального стажу позивача період роботи з 25.08.1980 по 25.10.1983 у Рубіжанському заводі будівельних матеріалів та період роботи з 06.11.1983 по 01.04.2002 в РСК Комфорт , в подальшому перейменованому у приватне підприємство Комфорт , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті129 Конституції України, частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з обранням належного способу захисту порушеного права.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1783869122.1 від 28.07.2020 (арк. спр. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 840,80 грн на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код за ЄДРПОУ 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Студентська, 35-А) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 19 травня 2020 року № 40 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 згідно з абзацом 2 частини першої статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Зобов`язати Рубіжанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14.05.2020, зареєстровану за № 1345/156, зарахувавши до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.08.1980 по 25.10.1983 у Рубіжанському заводі будівельних матеріалів та період роботи з 06.11.1983 по 01.04.2002 в РСК Комфорт , в подальшому перейменованому у приватне підприємство Комфорт , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Свергун