Постанова

від 27.08.2020 по справі 160/10157/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/10157/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (суддя Юрков Е.О., повний текст складено 24.01.2020р.) по справі №160/10157/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Атлант до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и В:

ТОВ ТК Атлант звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110110/2019/00048 та № UA110110/2019/00057;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019р. №UA110000/2019/300024/2 та від 19.07.2019р. №UA110000/2019/300028/2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною контракту. Надані для митного оформлення документи є достатніми для застосування основного методу визначення митної вартості, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом. Митниця, без достатніх для цього підстав, при коригуванні митної вартості товару, застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач під час розгляду справи не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. З цих підстав, суд першої інстанції вказав на те, що митний орган безпідставно визначив митну вартість за іншим методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що

позивачем до митного оформлення надано документи на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару, Митниця не мала достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю заявленою позивачем. У зв`язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів посадовою особою Митниці було послідовно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару, що і стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не врахував наявність розбіжностей в документах, наданих на підтвердження митної вартості, а також те, що надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. З цього приводу відповідач вказує на те, що вказані обставини стали обґрунтованою підставою для витребування митницею у декларанта додаткових документів, які не були надані декларантом Вказуючи на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, відповідач, з посиланням на обставини, які встановлені під час митного контролю та яким, на його думку, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, зазначає про правомірність оскаржених у межах цієї справи рішень митного органу.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК АТЛАНТ", Grunntech GmbH (реєстраційний номер: СН-170.4.011.536-0, Швейцарія, Баарерштрассе 53, 6304, Цуг; далі - Постачальник) та GRUNNTECH Gmbh (Germany, Haarlachweg, 5, 68163 Mannheim) інжиніринговим та виробничо-технічним підрозділом правовласника товарного знаку « Finwhale» Grunntech Holding AG; далі - правовласник) був укладений договір постачання за №7/GR від 12 липня 2017р. на придбання автомобільних запчастин в асортименті.

Здійснюючи у червні-липні 2019 року митне оформлення партій товару в режимі імпорту декларантом були подані електроні митні декларації, в яких митну вартість товару розраховано за основним методом - за ціною договору (контракту): від 14.06.2019 №UA110110/2019/309913; від 16.07.2019 №UA110110/2019/311933.

Відповідно до наведених ЕМД вартість товару визначена декларантом (Позивачем) за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором поставки.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною із зазначених декларацій позивачем надано митному органу документи, що перелічені у графі 44 кожної з ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

Так, по ЕМД №UA110110/2019/309913 від 14.06.2019 позивач подав до митного органу: зовнішньоекономічний договір (контракт) 7/GR від 12.07.2017; замовлення покупця №у0000323 від 17.05.2019; інвойс 05K-2019 від 23.05.2019; пакувальний лист до інвойсу 05K-2019 від 23.05.2019; договір (контракт) про перевезення 29052019 від 28.05.2019; заявка №2103 від 28.05.2019 до Договору (контракту) про перевезення 29052019 від 28.05.2019; рахунок-фактура 297 від 07.06.2019 до Договору (контракту) про перевезення 29052019 від 28.05.2019; акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 13.06.2019 до Договору (контракту) про перевезення 29052019 від 28.05.2019; довідка про транспорті витрати від 07.06.2019 до Договору (контракту) про перевезення 29052019 від 28.05.2019; автотранспортна СМR-накладна 414895 від 06.06.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); лист від Постачальника від 20.06.2019 щодо витрат на навантаження/розвантаження та території Постачальника; договір про надання послуг митного брокера 39/2017 від 28.09.2017; та інше.

По ЕМД №UA110110/2019/311933 від 16.07.2019 позивач подав до митного органу: зовнішньоекономічний договір (контракт) 7/GR від 12.07.2017; замовлення покупця №у0000421 від 26.06.2019; інвойс 06K-2019 від 27.06.2019; пакувальний лист до інвойсу 06K-2019 від 27.06.2019; угода про перевезення 0107 від 01.07.2019; заявка №0307 від 03.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від 01.07.2019; рахунок-фактура 73 від 08.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від 01.07.2019; акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 12.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від 01.07.2019; довідка про транспорті витрати №1 від 05.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від 01.07.2019; автотранспортна СМR-накладна 000248/2 від 08.07.2019; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); лист від Постачальника від 10.07.2019 щодо витрат на навантаження/розвантаження та території Постачальника; договір про надання послуг митного брокера 39/2017 від 28.09.2017; та інше.

На стадії перевірки митних декларацій відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З підстав відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту було запропоновано надати документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем повідомлено відповідача письмово про неправомірність витребування додаткових документів.

Митницею відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів: від 01.07.2019р. №UA110000/2019/300024/2 та від 19.07.2019р. №UA110000/2019/300028/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA110110/2019/00048 та № UA110110/2019/00057.

Так у рішенні №UA110000/2019/300024/2 від 01.07.2019 року відповідач вказав: 1) Декларантом зовнішньоекономічний договір від 12.07.2017 №7/GR у графі 44 ЕМД №UA110110/2019/309913 від 14.06.2019 заявлено за кодом 4104. Код документа 4104 означає «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Проте, в поданих до митного оформлення документах відомості щодо виробника оцінюваних товарів відсутні; 2) У відповідності до п. 4.1 контракту від 12.07.2017 №7/GR товар постачається на умовах FCA на Шауляй, згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2010. Проте, документів, що підтверджують вартість відвантаження декларантом Позивача до митного оформлення не надано; 3) Згідно відомостей комерційного рахунку від 23.05.2019 № 05К-2019, товар постачається зі складу warehouse у Литві. Документально підтверджених відомостей щодо вартості складських витрат та їх включення до митної вартості товару не надано. Також у наданому до митного оформлення інвойсі від 23.05.2019 № 05К-2019 відомості щодо включення до ціни товарів витрат, пов`язаних з навантаженням товару на транспортний засіб відсутні; 4) Декларантом Позивача на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення надано договір про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційного обслуговування від 28.05.2019 № 29052019, згідно якого виконавцем перевезення і перевізником є ФОП « ОСОБА_1 » . Надана до митного оформлення заявка від 28.05.2019 № 2103 не містить відомостей щодо фактурної вартості вантажу. Також подані до митного оформлення документи не містять відомостей про включення до митної вартості товарів вартості заватажувально-розвантажувальних робіт. Крім того, в жодному з наданих до митного оформлення документах відсутні данні щодо розміру експедиторських послуг; 5) Відповідно до інвойсу від 23.05.2019 № 05К-2019 умовами оплати визначено 100% передплата, однак платіжні документи до митного контролю декларантом не надано.

У рішенні №UA110000/2019/300028/2 від 19.07.2019р. відповідач вказав: 1) Декларантом зовнішньоекономічний договір від 12.07.2017 №7/GR у графі 44 ЕМД №UA110110/2019/311933 від 16.07.2019 заявлено за кодом 4104. Код документа 4104 означає «зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів. Проте, в поданих до митного оформлення документах відомості щодо виробника оцінюваних товарів відсутні; 2) У відповідності до п. 4.1 контракту від 12.07.2017 №7/GR товар постачається на умовах FCA на Шауляй, згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2010. Проте, документів, що підтверджують вартість відвантаження декларантом Позивача до митного оформлення не надано; 3) Згідно відомостей комерційного рахунку від 27.06.2019 № 06К-2019, товар постачається зі складу warehouse у Литві. Документально підтверджених відомостей щодо вартості складських витрат та їх включення до митної вартості товару не надано. Також у наданому до митного оформлення інвойсі від 27.06.2019 № 06К-2019 відомості щодо включення до ціни товарів витрат, пов`язаних з навантаженням товару на транспортний засіб відсутні. Декларантом до митного оформлення надано лист від 10.07.2019 б/н, щодо понесених постачальником витрат на доставляння товару на склад UAB "SIAULII ТІЕКІМО BAZE" та перевантажувальних робіт, та про включення зазначених витрат у вартість товару, однак розмір зазначених складових декларантом документально не підтверджено, а також не підтверджено їх включення до вартості оцінюваного товару; 4) Декларантом Позивача на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення надано договір про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційного обслуговування від 01.07.2019 № 0107, згідно якого виконавцем перевезення і перевізником є ФОП « ОСОБА_1 » . Вивантаження товару з автомобіля здійснено 12.07.2019, отже, станом на 16.07.2019 (дата заявления вантажу до митного оформлення) декларант повинен був надати документи, що підтверджують оплату перевезення. Проте, документів на підтвердження оплати декларантом до митного оформлення не надано; 5) Під час постановки ТЗ на контроль, декларантом до митниці надано копії митних декларацій країни відправлення від 08.07.2019 № 19LTLС0100ЕК109110 та від 08.07.2019 №19LTLС0100ЕК1092А2. Перевіркою митних декларацій країни експорту встановлено, що сума 46 граф становить 15 183,08 евро. Згідно офіційного курсу литовського банку розміщеного на сайті www.lb.lt. співвідношення евро до долару США становить 1,1215 на 08.07.2019. Таким чином, сума 46 граф вказаних в копіях митних декларацій країни експорту становить 17027,82 доларів США. При цьому вартість вказана за поданим рахунком-фактурою становить 17015,67 доларів США. Що вбачається як розбіжність; 6) Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.07.2018 б/н, датований 2018 роком, проте містить посилання на документи (договір, CMR та заявку) від 2019 року. Зазначене свідчить про наявність розбіжностей та викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданих до митного оформлення документів.

Правомірність та обгрунтованість рішення про коригування митної вартості є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції фактично виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Саме з таких повноважень Митниці виходив і суд першої інстанції, який, при цьому, вірно вказав на те, що такі повноваження митного органу мають реалізовуватися виключно на підставі та у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Відповідно до ст..49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із ч.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст..53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, орган доходів і зборів зобов`язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.

Надаючи оцінку рішенням Митниці про коригування митної вартості суд першої інстанції правильно виходив з такого.

Так, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів від 01.07.2019р. №UA110000/2019/300024/2 та від 19.07.2019р. №UA110000/2019/300028/2 митний орган вказував, що Позивачем не було надано до митного оформлення документів, які підтверджують особу виробника товарів та їх якість, в тому числі сертифікати відповідності.

З приводу такої позиції Митниці суд першої інстанції правильно вказав на те, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, ст. 53 МК України не передбачає подання документів на підтвердження виробника товарів, цією статтею також не передбачено надання сертифікатів відповідності.

З цього приводу суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу і на те, що документи, які підтверджують особу виробника товарів та їх якість, в тому числі сертифікати відповідності товару не містять жодного цифрового визначення, на підставі якого митний орган міг би дійти до висновку про невідповідність задекларованої вартості товару її дійсним показникам.

Відносно позиції Відповідача про те, що Позивач мав додати до митного органу вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в митному складі UAB "SIAULIU TIEKIMO BAZE" (ul. Bielskio 30 A, Siauliai, Lithuania) до митної вартості товару суд першої інстанці правильно звернув увагу на таке.

Відповідно до ст. 58 МК України такі витрати додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Пунктом 3.6 Договору від 12.07.2017 №7/GR, розділу 3 «Оплата товарів та порядок розрахунків» встановлено, що постачальник несе всі ризики та витрати, пов`язані з товаром, до моменту його постачання, а також витрати по навантаженню товару, всі витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту й інші мита, податки та інші збори, які належать сплаті при експорті товару.

Також, пунктом 4.1 Договору встановлено, що вантажовідправником товару за дорученням Постачальника може бути UAB "SIAULIU TIEKIMO BAZE". Оскільки постачання відбулось з митного складу UAB "Siauliu Tiekimo Baze" саме за дорученням Постачальника, Постачальник самостійно сплачує витрати на навантаження товару, що також передбачено п.3.6 Договору.

Крім того, з оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA110110/2019/00048 та № UA110110/2019/00057 вбачається, що Позивач надав Відповідачеві листи б/н: від 20.06.2019 року та від 10.07.2019 року, в яких Постачальник - Grunntech GmbH зазначає, що на підставі договору із митним складом UAB "SIAULIU TIEKIMO ВАZE" (ul. Bielskio 30 A, Siauliai. Lithuania) він офіційно користується його приміщеннями та такі приміщення вважаються територією Постачальника. Цими листами також повідомлено, що всі витрати на навантаження, розвантаження товару на території митного складу, у тому числі на автомобіль Покупця, поніс Постачальник і ці витрати були включені у вартість товару.

Відповідно до Інкотермс-2010 FCA ("фрахт/перевезення та страхування оплачено до (назва місця призначення)" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження.

Таким чином, поставка товару на умовах FCA зобов`язує продавця оплатити витрати на навантаження, розвантаження товару.

З огляду на умови зовнішнього економічного контракту, положення Інкотермс-2010 FCA, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив те, що оскільки у спірному випадку не було встановлено понесення позивачем додаткових витрат на навантаження, розвантаження товару, а зворотнього Митницею доведено не було, то посилання відповідача на недання документів про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, є безпідставним.

Щодо аргументів Відповідача про те, що надана до митного оформлення заявка від 28.05.2019 № 2103 не містить відомостей щодо фактурної вартості вантажу згідно договору про надання послуг з організації міжнародних та міжміських вантажних автоперевезень та транспортно-експедиційного обслуговування від 28.05.2019 № 29052019, а також не надання документів, що підтверджують оплату перевезення згідно договору від 01.07.2019 № 0107, відповідно до яких виконавцем перевезення і перевізником є ФОП « ОСОБА_1 .

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Позивачем на підтвердження витрат на перевезення товару було надано наступні документи, а саме із митною декларацією від 14.06.2019 №UА110110/2019/309913:

- Договір (контракт) про перевезення 29052019 від 28.05.2019;

- Заявка №2103 від 28.05.2019 до Договору (контракту) про перевезення 29052019 від

28.05.2019;

- Рахунок-фактура 297 від 07.06.2019 до Договору (контракту) про перевезення 29052019 від 28.05.2019;

- Акт здачі-прийняття робіт (послуг) від 13.06.2019 до договору (контракту) про перевезення 29052019 від 28.05.2019;

- Довідка про транспорті витрати від 07.06.2019 до Договору (контракту) про перевезення 29052019 від 28.05.2019;

- Автотранспортна СМR-накладна 414895 від 06.06.2019.

З митною декларацією від 16.07.2019 №UА110110/2019/311933 були подані:

- Угода про перевезення 0107 від 01.07.2019;

- Заявка №0307 від 03.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від 01.07.2019;

- Рахунок-фактура 73 від 08.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від 01.07.2019;

- Акт здачі-прийняття робіт від 12.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від

01.07.2019;

- Довідка про розмір витрат на транспортування 1 від 05.07.2019 до угоди про перевезення 0107 від 01.07.2019;

- Автотранспортна СМR -накладна 000248/2 від 08.07.2019.

Проаналізувашив подані документи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подані декларантом документи не містять жодної обставини (розбіжності), за допомогою яких Відповідач намагається спростувати достовірність числових значень складових митної вартості придбаних Позивачем товарів та їх ціни.

Також, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронними митними деклараціями, встановив зауваження щодо умов оплати, а саме у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2019/00048 Відповідач зазначив, що - "Відповідно до додаткової угоди від 20.05.2019 до контракту від 12.07.2017 №7/GR оплата окремих партій товару здійснюється за цінами зазначеними в інвойсі шляхом перерахування коштів на рахунок Поставщика протягом 21 календарного дня після дати поставки, але у наданому інвойсі від 23.05.2019 №05К-2019 зазначено умови оплати 100% передплата, однак платіжні документи до митного контролю декларантом не надано. Додатковою угодою від 06.06.2019 до контракту від 12.07.2017 №7/GR Розділ «Условия оплати» інвойса №05к-2019 від 23.05.2019 змінено на «Отсрочка платежа 100%» , а згідно п.3.2 контракту оплата за товар здійснюється згідно з інвойсом. Окрім наданого до митного оформлення інвойсу іншого інвойсу не надавалось. Контрактом від 12.07.2017 №7/GR внесення змін до інвойсів, пакувальних листів не передбачено".

З цього приводу судом встановлено, що пунктом 3.2 Договору від 12.07.2017 №7/GR встановлено умови оплати за товар.

01.01.2019 року додатковою угодою до договору від 12.07.2017 №7/GR, п.3.2 викладено у новій редакції, якою встановлено умови оплати «попередня оплата 100%» . Зазначена редакція п.3.2 діяла до 20.05.2019р.

20.05.2019р. додатковою угодою до договору п.3.2 викладено у новій редакції, якою встановлено наступні умови оплати: оплата окремих партій товару здійснюється за цінами зазначеними в інвойсі шляхом перерахування 100% коштів на рахунок Постачальника протягом 21 календарного дня після дати поставки.

Отже, сторони передбачили можливість оплати за окремими партіями товару за умовами « 100% відстрочка платежу» .

За домовленістю сторін операція і поставки товару, що оцінюється, відбулась на умовах відстрочення платежу

Проте, 23.05.2019 Постачальник надав інвойс №5к-2019 за договором у якому помилково зазначив умови оплати як «попередня оплата 100%» .

06.06.2019 сторони за договором від 12.07.2017 №7/GR самостійно виявили та усунули зазначену помилку шляхом підписання додаткової угоди від 06.06.2019 до договору, відповідно до якої сторони встановили:

1. Розділ «Умови оплати» інвойсу № 05к-2019 від 23.05.2019 до договору поставки від 12.07.2017 №7/GR читати як «Відстрочка платежу 100%» .

2. Розділ «Умови оплати» пакінг лис та до інвойсів № 05к-20І9 до договору поставки від 12.07.2017 №7/GR читати як «Відстрочка платежу 100%» .

Таким чином, умовами оплати за операцією з постачання товару відповідно до інвойсу №05к-2019 від 23.05.2019 до договору є «відстрочення платежу 100%» .

Зазначена додаткова угода від 06.06.2019 також була надана митниці, проте не взята до уваги при наданні консультації.

Крім того, у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110110/2019/00057 Відповідач зазначив, що - "У Рахунок на сплату послуг за перевезення датується від 08.07.2019 №73. п.п. 3.3 договору передбачено здійснення оплати протягом строку вказаного у заявці на перевезення: «протягом 1 банківського дня від дати вивантаження» . Вивантаження товару з автомобіля здійснено 12.07.2019. Станом на 16.07.2019 документів що підтверджують оплату перевезення до митного оформлення не надано".

З приводу таких аргументів відповідача суд першої інстанції обгрунтовано зазначив те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, наведені відповідачем аргументи також не можуть свідчити про те, що подані декларантом містять розбіжності, які не дозволяють перевірити правильність визначення заявленої митної вартості.

Щодо розрахунку курсу валют у експортних митних деклараціях, який здійснила митниця суд зазначає наступне.

Так, картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA110110/2019/00057 до митної декларації від 16.07.2019 № UA 110110/2019/311933 Відповідач зазначив: - «Під час постановки ТЗ на контроль, декларантом до митниці було надано копії митних декларацій країни відправлення від 08.07.2019 №19LТLС0100ЕК109110 та від 08.07.2019 №19LТLСО100ЕК1092А2, які на момент митного оформлення знаходяться у віданні митниці. Перевіркою наданих копії митних декларацій країни експорту встановлено, що сума 46 граф становить 15183,08 евро. Згідно офіційного курсу литовського банку розміщеного на сайті www.lb.lt. співвідношення евро до долару США становить 1,1215 на 08.07.2019. Таким чином, сума 46 граф вказаних в копіях митних декларацій країни експорту становить 17027,82 доларів США. При цьому вартість вказана за поданим рахунком-фактурою становить 1 7015,67 доларів США. Що вбачається як розбіжність» .

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції тап не спростовано відповідачем, на офіційному сайті митного органу Литовської Республіки, що є країною експорту оцінюваного товару, оприлюднюється відношення між евро та іншими валютами, які використовуються для конвертування митної вартості товарів https://www.lrmuitine.lt/web/quest/767/. Відношення між евро та іншими валютами для митних цілей встановлюється одноразово на період з першого по останнє число місяця, а не на кожен день окремо, як необґрунтовано та помилково вважає Відповідач.

Отже, проаналізувавши підстави прийняття Митницею рішень про коригування митної вартості та карток відмови у прийняття митних декларацій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені Митницею обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. У свою чергу, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Відносно тверджень митниці про ненадання додатково витребуваних документів слід зазначити те, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до ст..53 МК України, обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, що вказує на те, що митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки у спірному випадку позивачем було надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, то сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів, не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару.

При цьому слід звернути увагу і на те, що митним органом не було обґрунтовано те, яким чином ненадані позивачем додатково витребувані документи, могли б вплинути на визначену митну вартість товару.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені у цій справі обставини не дають підстав для висновку про те, що надані декларантом до митного оформлення документи не підтверджували числові значення митної вартості та не дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом.

Отже дослідивши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року по справі №160/10157/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 27.08.2020р.

Повне судове рішення складено 28.08.2020р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк