Ухвала

від 27.08.2020 по справі 826/4221/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4221/18

У Х В А Л А

27 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дахміра-Україна" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, пропуском строку апеляційного оскарження та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків, який обчислюється з дня закінчення строку дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Вказану ухвалу отримано скаржником 27.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 та від 20.05. 2020 № 392, установлено з 12.03.2020 на території України карантин.

Згідно пункту 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (у редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 169 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви продовжуються на строк дії такого карантину.

У подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX, який виклав пункт 3 розділу VI КАС у новій редакції. Також, пунктом 2 розділу ІІ цього Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, у строк до 06.08.2020 та протягом наступних десяти днів скаржник мав право усунути недоліки апеляційної скарги, подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

У межах встановленого строку скаржник усунув недоліки апеляційної скарги надавши докази сплати судового збору.

Також скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване його правом на апеляційне оскарження, поданням скарги до спливу одного року з дня ухвалення рішення, блокування рахунків та велике навантаження.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 73 КАС передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частин першої, другої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Проте, відповідач не надав на підтвердження викладених у клопотанні обставин будь-яких доказів щодо великого навантаження та блокування рахунків.

Крім того, призупинення операцій по рахунках у зв`язку із здійсненням процедури безспірного списання коштів не є перешкодою зі сплати судового збору.

Так, відповідно до пунктів 29, 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок) у разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді.

На період встановлення даних, зазначених у пункті 29 цього Порядку, не проводяться платежі за платіжними дорученнями боржника або бюджетної установи щодо операцій, пов`язаних із централізованим обслуговуванням боржника, за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету, крім платежів, зазначених у пункті 25 цього Порядку.

Згідно пункту 25 Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника: із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Отже, процедура безспірного списання коштів з рахунків державного органу не перешкоджає сплаті судового збору.

Окрім того, неухильне виконання норм процесуального законодавства не повинно ставитись в залежність від правовідносин, у які скаржник вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними (ухвала Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № №826/9798/17).

Слід також наголосити на важливості принципу належного урядування, суть якого зводиться до того, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків (пункт 74 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Лелас проти Хорватії і пункт 70 Рішення у справі Рисовський проти України ).

Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, у даному випадку позивача, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Таким чином, незабезпечення державними органами внутрішніх процедур щодо дотримання встановлених законом процесуальних строків внаслідок штатних чи інших організаційних змін та неналежної організації роботи органу державної влади, не може бути поважною причиною для порушення цих строків та слугувати підставою для їх поновлення.

Колегія суддів наголошує на тому, що скаржник втретє подає апеляційну скаргу після повернення двох попередніх скарг у зв`язку із неусуненням їх недоліків. Тому, враховуючи принципи юридичної визначеності та належного урядування , посилання скаржника на вчинення ним дій щодо повторного оскарження судового рішення не є поважними причинами для поновлення строку апеляційного оскарження.

За таких обставин вказані скаржником причини пропуску строку не є поважними, а тому підстави для поновлення такого строку відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 34, 169, 248, 256, 298, 299 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року про поновлення строку апеляційного оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов