Рішення

від 18.08.2020 по справі 902/116/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" серпня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/116/20

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Сичук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ", вул. Мандролька, буд. 19, смт Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865, код - 33845116

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС"

про стягнення 31 984 235,18 грн

за участю представників:

позивача: Нечитайло Тарас Віталійович, посвідчення № 943 від 16.07.2018 року, довіреність б/н від 06.12.2019 року

відповідача: Василюк Максим Миколайович, посвідчення адвоката № 4097/10 від 24.09.2009 року

третьої особи (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ"): Сивенюк Олександр Миколайович, посвідчення адвокати № 000536 від 21.08.2019 року

третьої особи (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л"): Сахнюк Євгеній Вікторович, паспорт НОМЕР_1 виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області від 04.04.2001 року, директор

третьої особи (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-ПЛЮС"): Сірук Олег Вікторович

ВСТАНОВИВ :

11.02.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" про стягнення 31 984 235,18 грн заборгованості, з яких 20 405 221,27 грн основного боргу, 3 373 993,37 грн 24% річних, 2 083 454,16 грн пені та 6 121 566,38 грн штрафу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на порушення законних прав та інтересів останнього шляхом невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" грошових зобов`язань за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, в зв`язку з чим було нараховано загальну суму боргу, яка включає нарахування основного боргу, 24% річних, пені та штрафу.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року відкрито провадження у справі № 902/116/20 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 10.03.2020 року.

10.03.2020 року на адресу суду від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 10.03.2020 року), в якому останній просить суд відкласти підготовче засідання на іншу дату з метою врегулювання спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 10.03.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/116/20 на 07.04.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 13.03.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

25.03.2020 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№ 02.1-34/2749/20 від 25.03.2020 року), в якому останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю, просить суд закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Також у клопотанні останній просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача. Крім того, в якості додатків до клопотання додано лист ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" № 37 від 10.11.2019 року, щодо визнання боргу.

В судовому засіданні 07.04.2020 року судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яку занесено до протоколу судового засідання.

Таким чином, за результатами проведеного 07.04.2020 року судового засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/116/20 для судового розгляду по суті на 13.05.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

12.05.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшло ряд клопотань, серед яких:

- відзив на позовну заяву (вих. № 43 від 08.05.2020 року), в якому останній просить суд позов задоволити частково, в частині, яка підтверджується первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням матеріалів справи та висновку судової експертизи;

- клопотання (вих. № 44 від 08.05.2020 року) про призначення у справі комплексної судово-економічної експертизи;

- клопотання (вих. № 45 від 08.05.2020 року), в якому останній просить суд об" єднати в одне провадження справу № 902/116/20 та справу № 902/415/20 за позовом ТОВ "Суффле Агро Україна" до ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ", ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС", третя особа ТОВ "Ситковецьке" про стягнення 13900000 грн.

- клопотання (вих. № 46 від 08.05.2020 року), в якому останній просить суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

12.05.2020 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (б/н від 12.05.2020 року), в якому останній просить суд розглянути справу по суті за його відсутності та за наявними матеріалами.

13.05.2020 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання (вх.канц. № 01-34/4277/20 від 13.05.2020 року), про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованості, а саме платіжного доручення № 3746 від 16.03.2020 року на суму 500 000,00 грн.

13.05.2020 року в судовому засіданні судом постановлено ухвалу про поновлення процесуального строку та долучення відзиву ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" до матеріалів справи, яку занесено до протоколу судового засідання.

Крім того, судом постановлено ухвалу про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також, в судовому засіданні постановлено протокольні ухвали про відмову у задоволенні клопотань відповідача (вих. № 44 від 08.05.2020 року) про призначення у справі комплексної судово-економічної експертизи та (вих. № 45 від 08.05.2020 року) про об`єднання в одне провадження справ № 902/116/20 та № 902/415/20, відомості щодо яких занесено до протоколу судового засідання.

За результатами судового засідання 13.05.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України до 03.06.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 13.05.2020 року.

Ухвалою суду від 18.05.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

02.06.2020 року на адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання (вих. № 56 від 09.06.2020 року), в якому останній з метою ознайомлення з матеріалами справи та надання пояснень з правовою позицією щодо заявлених позовних вимог просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

02.06.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" надійшло клопотання (вих. № 9 від 02.06.2020 року), в якому останній просить суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л".

03.06.2020 року до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (б/н від 03.06.2020 року) в обґрунтування заявлених позовних вимог.

03.06.2020 року від представника позивача засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання (б/н від 03.06.2020 року) в якому останній просить суд поновити позивачу строк на заявлення клопотання про залучення третіх осіб та залучити до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-ПЛЮС".

Крім того, 03.06.2020 року до суду від позивача надійшла заява (б/н від 03.06.2020 року), про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 500 000,00 грн основного боргу в зв`язку з його погашенням.

В судовому засіданні 03.06.2020 року судом постановлено ухвалу про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, яку занесено до протоколу судового засідання.

За результатами проведеного 03.06.2020 року судом постановлено ухвалу про призначення підготовчого засідання у справі до 23.06.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року закрито провадження у справі № 902/116/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 500 000,00 грн основного боргу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року. Також, даною ухвалою повідомлено учасників справи 902/116/20 (об`єднана зі справою №902/415/20 в одне провадження на підставі Ухвали Господарського суду Вінницької області від 02.06.2020 року у справі № 902/415/20) про дату наступного судового засідання.

12.06.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (б/н від 05.06.2020 року), в якій останній підтримує заявлені позовні вимоги повністю. В якості додатків до відповіді додано ряд документів.

18.06.2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" (б/н від 14.06.2020 року).

22.06.2020 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому останній просить суд задовільними позов частково, в частині яка підтверджується первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням матеріалів справи та проведенням експертизи.

В судовому засіданні 23.06.2020 року у справі № 902/116/20 оголошено перерву до 01.07.2020 року.

Ухвалою суду від 23.06.2020 року роз`єднано у справі № 902/116/20 в окреме самостійне позовне провадження матеріали справи в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ Л" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" про стягнення 13900000 грн та передано матеріали роз`єднаної справи до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою їх реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду. Також даною ухвалою повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

30.06.2020 року на електронну адресу суду від третьої особи (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ") надійшли письмові пояснення (б/н від 30.06.2020 року).

В судовому засіданні 01.07.2020 року судом оголошено перерву до 03.07.2020 року.

03.07.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень від 22.06.2020 року (вх.канц. № 01-34/6072/20 від 03.07.2020 року).

03.07.2020 року від третьої особи (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ") до суду надійшли письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх.канц. № 01-34/6073/20 від 03.07.2020 року), в яких останній просить суд задовольнити позов частково, відмовивши позивачу в стягненні штрафних санкцій.

В судовому засіданні 03.07.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/116/20 для судового розгляду по суті на 12.08.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

07.08.2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача (ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ") (вих. № 62 від 07.08.2020 року) про відвід судді Міліціанова Р.В.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року визнано необґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (вих. № 62 від 07.08.2020 року) про відвід судді Міліціанова Р.В. у справі № 902/116/20 та передано матеріали справи до канцелярії Господарського суду Вінницької області з метою визначення судді для розгляду заяви про відвід у порядку, передбаченому ст. 32 ГПК України.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2020 року, зазначену вище справу для розгляду поданої заяви про відвід судді передано для розгляду судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 10.08.2020 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача (ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ") (вих. № 62 від 07.08.2020 року) про відвід судді Міліціанова Р.В. від розгляду справи №902/116/20.

В судовому засіданні 12.08.2020 року судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на підставі ч.2 ст.202, ч.1 ст.216 ГПК України до 18.08.2020 року о 12:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання від 12.08.2020 року.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

На визначену судом дату в судовому засіданні взяли участь представники позивача, відповідача та третіх осіб (ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л", та ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС").

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року.

В зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" грошових зобов`язань за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" звернулось з позовом до суду про стягнення 20 405 221,27 грн основного боргу, 3 373 993,37 грн 24% річних, 2 083 454,16 грн пені та 6 121 566,38 грн штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 20 405 221,27 грн та з нарахованими штрафними санкціями не погоджується зазначаючи наступне.

Позивачем в позовній заяві не було наведено обґрунтовано розрахунок процентів.

Також відповідач зазначає, про той факт, що пеня, штрафи, та відсотки річних нараховуються на різні суми боргу, як зазначає позивач у поданій позовній заяві, а саме, відсотки річних нараховуються на суму боргу - 11 634 459,89 грн., а штраф і пеня на 20 405 221,27 грн. При цьому, будь якого обґрунтування щодо зазначеної різниці, позивачем у позовній заяві не зазначено.

Відповідно до п. 3 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019 року сторони погодили, що борг підлягає сплаті із врахуванням процентів в розмірі 2,0% на місяць (24% річних), що обраховуватимуться, починаючи з 01.11.2018 року. Позивач нараховує 24 % річних від простроченої суми боргу 11 634 459,89 гривень за період з 01.11.2018 року до 17.01.2020 року. Розмір процентів за 443 дні прострочення становить 3 373 933,37 грн.

05.03.2019 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про погашення боргу. Про те, з тексту даної угоди про погашення боргу від 05.03.2019 року не вбачається, що дана угода про погашення боргу є додатком, або додатковою угодою до договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, укладеного між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ", який є підставою позову у даному судовому провадженні та є невід`ємною частиною даного договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року. Крім того, у відповідності до п.2 Угоди про погашення боргу від 05.03.2019 року вбачається, що "сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу Покупцем до 15.08.2019 року". Враховуючи, що сторони угодою про погашення боргу від 05.03.2019 року встановили строк оплати даного боргу до 15.08.2019 року, то в такому випадку прострочення могло наступити виключно з 16.08.2019 року.

Отже, проценти, заявлені до стягнення позивачем, повинні були бути нараховані виключно з 16.08.2019 року, разом із тим, як вбачається віз позовної заяви дані проценти нараховані позивачем від простроченої суми боргу 11 634 459,89 гривень за період з 01.11.2018 року до 17.01.2020 року. Розмір процентів за 443 дні прострочення становить 3 373 933,37 гривень, при цьому, що прострочення виникло саме з 16.08.2019 року, а не з 01.11.2018 року.

З приводу нарахування та стягнення 2 083 454,16 грн пені відповідач зазначає у відповідності до пункту 1 додатку № 1 від 10.04.2019 року до договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік, а тому, виходячи із положень ч. 1 ст. 612 ЦК України, прострочення відповідача настало 01.11.2019 року, а не з 01.11.2018 року, в зв`язку з чим пеня підлягає нарахуванню саме з 01.11.2019 року.

За твердженнями відповідача, заявлені позивачем штрафні санкції складають сумарно 11 578 953,91 грн., що є 56 % від загальної суми основного боргу, що є значною сумою, при цьому відповідачем вживались заходи щодо погашення заборгованості перед позивачем, що підтверджується угодою про погашення боргу та укладанням іпотечного договору в рахунок забезпечення виконання своїх зобов`язань, однак відповідач наразі знаходиться у скрутному матеріальному становищі, наразі іде посівна кампанія, в зв`язку з чим на даний момент погасити заборгованість в повному обсязі неможливо. Відчуження обігових коштів зупинить роботу товариства, що потягне за собою неможливість проведення розрахунків із позивачем.

В зв`язку з чим, на думку відповідача наявні всі підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % (а.с. 77-87, т. 2).

У письмових поясненнях поданих до суду позивач вважає вірними у розрахунках та правомірними у нарахуванні штрафні санкції (а.с. 205-206 т. 2).

У відповіді на відзив позивач зазначає про правомірність нарахування 24 % річних за період, що передував даті укладення угоди про погашення боргу від 05.03.2019 року.

При цьому, оскільки нарахування 24 % річних не є штрафною санкцією в розумінні ст. 230 ГК України, п. 4 Угоди не виключає стягнень 24 % річних за визначений сторонами період, а лише визначає, що штраф та пеня будуть нараховуватись відповідно до умов Договору поставки.

Також, позивач зазначає, про правомірність визначення періодів прострочення та нарахування відсотків річних, пені, штрафу та інфляційних втрат. Позивач вважає, що строк оплати товару, який поставлявся в 2019 році, настав 31.10.2019 року, a строк оплати товару, що поставлявся в 2018 році, настав 01.11.2018 року відповідно до п. 4.3 Договору і був продовжений сторонами, відповідно до п.2 Угоди, до 15.08.2019 року, окрім нарахування 24 % річних, які сторони чітко та однозначно погоджено нараховувати з 01.11.2018 року в угоді про погашення боргу від 05.03.2019 року.

Посилання відповідача на те, що угода про погашення боргу від 05.03.2019 року нібито не є додатком до Договору чи не стосується його суперечить самій угоді, оскільки в пункті 1 Угоди зазначено, що вона укладена сторонами для врегулювання взаємовідносин сторін із погашення заборгованості Покупцем, що виникла на підставі Договору поставки № 1300020657 від 01 січня 2018 року із врахуванням всіх додатків до нього.

Крім того, позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача в частині неможливості одночасного стягнені я штрафу та пені.

Також, позивач заперечує щодо зменшення штрафних санкцій на 50 %, оскільки відповідачем не доведено скрутного матеріального становища, при цьому ним за 2017-2018 роки отримано чималий дохід від реалізації продукції та у власності відповідача перебуває 27 транспортних засобів, приміщення складу у м. Києві та 497 земельних ділянок в оренді. (а.с. 1-5, т. 3).

У запереченнях на відповідь відповідач не погоджується з викладеною позицією позивача у відповіді на відзив та зазначає, що позивачем надано своє довільне тлумачення умов, змісту укладеного між сторонами правочину яке не відповідає нормам чинного законодавства. В зв`язку з чим відповідач просить суд задовольнити позов частково, в частині, яка підтверджується первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням матеріалів справи (а.с.69-73, т. 3).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Покупець) укладено договір поставки № 1300020657 (а.с. 34-43, т. 1).

Відповідно п. 1.1.1 Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (товари) насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.

Згідно п. 1.1.2 у відповідності до умов статті 5 Договору, Продавець може надавати Покупцю інформаційно-консультаційні послуги, спрямовані на оптимізацію використання азотних та отримання максимального врожаю.

Загальний об`єм плановий об`єм поставки, зазначений у специфікаціях до даного договору, або фактичний об`єм поставки відповідне до видаткових документів, що повинен відповідати плановому об`єму поставки +/- 5 %. Загальна вартість поставки означатиме загальний об`єм поставки, помножений на ціну 9п. 1.2 Договору).

Умови договору встановлюють загальні правила поставки вищезазначених сільськогосподарських товарів та поширюються на усі додаткові угоди, додатки, специфікації, що встановлюють додаткові умови продажу товарів, укладені у 2018 році, незалежно від того, чи містять вони посилання на даний договір, чи ні. При цьому, умови договору застосовуються в об`ємі, що не суперечить вказаним додатковим угодам, додаткам чи специфікаціям. Дана норма, однак, не виключає можливості, що до інших додатків на продаж товарів не застосовуватимуться умови даного договору, якщо про це прямо зазначено у такому додатку (п. 1.3 Договору).

Якість товару що поставляється погоджена сторонами у Розділі 2 Договору.

Згідно п. 3.1 Договору поставка здійснюється автомобільним транспортом на умовах EXW (склад Продавця), якщо інше не передбачено в специфікації. Умови поставки викладаються у відповідності з вимогами ІНКОТЕРМС 2010, за виключенням тих особливостей, що притаманні зовнішньоекономічній діяльності. Продавець може використовувати наступні склади:

- ТОВ "Суффле Агро Україна", 30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Я. Мудрого, 7.

- ПрАТ "Жашківський елеватор", 19200, Черкаська область, м. Жашків, вул. Вокзальна, 1.

- ПрАТ "Городоцький Елеватор Суффле", 32002, Хмельницька область, м. Городок, вул. Зелена, 1.

- ТОВ "Каролінський елеватор", 22850, Вінницька область, Немирівський район, с. Кароліна, вул. Привокзальна, 7.

За замістом п. 4.1 Договору номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до договору. При оплаті товару Покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця.

Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2018 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2018 рік.

У разі поставки товару Продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від Покупця, кінцевою датою розрахунків (в т.ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної (п. 4.4 Договору).

В разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору (п. 8.1 Договору).

Згідно п. 8.2 Договору Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору.

За твердженнями позивача в 2018 році на виконання умов укладеного договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" здійснило поставку товарів ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" на загальну суму 13 588 496,28 грн.

Поставка товару підтверджується видатковими накладними, які долучено до матеріалів справи (а.с. 44-87, с. 1).

17.04.2018 року відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 871 474,35 грн, що підтверджується коригуваннями кількісних та вартісних показників до видаткових накладних, а саме за № 5190023642 на суму 132 149,71 грн, та за № 5190023679 на суму 739 324,64 грн (а.с. 68-69, т. 1).

04.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" укладено Договорів купівлі-продажу №1000037345, відповідно до якого відповідачем здійснено зустрічну поставку товару позивачеві на загальну суму 1 082 562,04 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною №5210025093 від 17.11.2018 року на суму 528 813,71 грн;

- видатковою накладною №5210025094 від 19.11.2018 року на суму 102 500,10 грн;

- видатковою накладною №5210025095 від 20.11.2018 року на суму 173 923,97 грн;

- видатковою накладною №5210025096 від 22.11.2018 року на суму 277 324,26 грн (а.с. 89-96, т. 1).

Внаслідок того, що між сторонами виникли зустрічні однорідні зобов`язання з оплати товару та сторони здійснили їх зарахування.

08.02.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Сторона 2) укладено договір №1000006994 про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.88, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Сторона 1 має зобов`язання перед Стороною 2 щодо оплати товару за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року в розмірі: 12 717 021,93 грн. Товар був поставлений упродовж 2018 року (Зобов`язання 1).

Згідно п. 1.2 Договору Сторона 2 має зобов`язання перед Стороною 1 за Договором № 1000046159 від 17.0112018 року в розмірі: 1 082 562,04 грн (Зобов`язання 2).

Для приведення у відповідність взаємних поставок та розрахунків, сторони, керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, домовились припинити Зобов`язання 1 та Зобов`язання 2 на суму у розмірі 1 082 562,04 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають із цих зобов`язань, в результаті чого з моменту підписання даного договору: зобов`язання Сторони 2 перед Стороною 1 згідно Договору № 1000046159 від 17.11.2018 року на суму: 1 082 562,04 грн. погашено в повному обсязі; зобов`язання Сторони 1 перед Стороною 2 згідно Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року на суму: 12 717 021,93 грн. погашено частково в сумі 1 082 562,04 грн (п. 2 Договору).

За змістом п. 3 Договору зобов`язання Сторони 1 перед Стороною 2 з оплати поставленого товару за Договором поставки вказаним у п. 1.1 Договору у сумі 11 634 459,89 грн зберігають свою силу та підлягають виконанню Стороною 1 у порядку, визначеному вказаним Договором.

Як зазначає позивач, у п. 4.3 договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року сторонами погоджено, що Покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31.10.2018 року.

У зв`язку із простроченням оплати, сторони здійснили звірку розрахунків та погодили пролонгацію боргу.

Так, 05.03.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано Угоду про погашення боргу (а.с.93, т. 1).

У відповідності до змісту п. 1 угода укладена сторонами для врегулювання взаємовідносин сторін із погашення заборгованості Покупцем, що виникла на підставі договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року із врахуванням всіх додатків до нього. Сторони погодили, що Покупець порушив умови оплати згідно Договору Поставки, у зв`язку із чим Сторони домовилися погодити нові строки розрахунків із відкладальною умовою для вступу в силу даної угоди.

Загальна сума основного боргу Покупця за договором поставки із врахуванням Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 08.02.2019 року складає 11 634 459,89 грн. Сторони погодили продовжити строк оплати даного основного боргу Покупцем до 15.08.2019 року (включно) (п. 2 Угоди).

При цьому, основний борг у сумі, вказаній в пункті 2 Угоди, підлягає сплаті із врахуванням процентів на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України як санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 2,0 % на місяць (24 % річних) від простроченої суми, що обраховуватимуться, починаючи з 01.01.2018 року (включно) та завершуються датою фактичного погашення заборгованості (не включно) (п. 3 Угоди).

Згідно п. 4 Угоди при простроченні зобов`язань на строк, понад встановлений у даній Угоді, застосуванню підлягають штрафні санкції згідно Договору Поставки.

Дана угода є невід`ємною частиною договору поставки. Дана угода складена у двох примірниках, по одному для кожної зі Сторін. Усі примірники мають однакову юридичну силу (п. 5 Угоди).

За змістом п. 6 дана угода вступає в силу з моменту її підписання за винятком пунктів 2 та 3 Угоди, які вступають в силу під відкладальною умовою, а саме: з моменту укладення Іпотечного договору між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Іпотекодавець) на забезпечення зобов`язань Покупця, зазначених у пунктах 2-4 Угоди, предметом якого буде комплекс будівель та споруд, загальною площею 5485,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт. Ситківці, вул. Вокзальна, будинок 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 33355205230), а також невід`ємне обладнання елеватора. Угода діє до її повного виконання Сторонами. Іпотечний договір видається за рахунок Покупця.

15.04.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (Іпотекодержатель) та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" (Іпотекодавець) укладено Договір іпотеки (а.с.94-102, т.1).

За умовами договору Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: предметом іпотеки є комплекс будівель та споруд загальною площею 5951,5 кв.м, що розташовані за адресою: Вінницька область, Немирівський район, смт. Ситківці, вул. Вокзальна, 6: зерносклад № 3, позначений літерою А, загальна площа 913,4 кв.м; зерносклад № 4, позначений літерою В, загальна площа 1 194,2 кв.м; приміщення для пожежної помпи, позначене літерою Д, загальна площа 11,6 кв.м; зерносклад № 5, позначений літерою Ж, загальна площа 273,4 кв.м; котельня та сушка ЗШ-50, позначена літерами 3,з, загальна площа 32,9 кв.м; майстерня, позначена літерою І, загальна площа 61,8 кв.м; лабораторія, позначена літерами К, К1,к, загальна площа 31,2 кв.м; вагова, позначена літерами Л,Л1,л, загальна площа 47,5 кв.м; зерносклад № 2 з перекидною, позначений літерами Н, HI, Н2, загальна площа 1 301,4 кв.м; сушка ДСП-20, позначена літерою НЗ, загальна площа 19,8 кв.м; лабораторія з ваговою, позначена літерами 0,01,02,о,о1, загальна площа 109,5 кв.м; зерносклад № 1, позначений літерою П, загальна площа 1 963,1 кв.м; водоймище для зберігання води - 10м. куб; прохідна, позначена літерами Р,р, загальна площа 4,7 кв.м; вбиральня, позначена літерою У, загальною площею 2,9 кв.м; огорожа; огорожа, що знаходиться на двох земельних ділянках загальною площею 2,0218 га, із них: 1,8875 га кадастровий номер земельної ділянки 0523055600:04:003:0040; 0,1343 га - кадастровий номер 0523055600:04:003:0039.

Згідно п. 1.2 Договору ринкова вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін, становить 27 000 000,00 грн, включаючи ПДВ - 4 500 000,00 грн.

Іпотекою за договором забезпечується виконання основного зобов`язання за договорами поставки, що складається із наступних зобов`язань (всі разом та будь-яке окремо): зобов`язань зі сплати основного боргу за поставлені товари на підставі договору поставки, за умови, що сума таких зобов`язань не перевищуватиме (ліміт відповідальності Іпотекодавця) 45 900 000,00 грн, строком оплати згідно умов договорів поставки та додаткових угод до них; та зобов`язань зі сплати коригування основного боргу, зазначеного в п. 1.3,1. даного Договору - перерахунку суми основного боргу (в межах ліміту відповідальності Іпотекодавці в частині товарів, ціна яких виражена в іноземній валюті, відповідно до умов договору поставки, зі строком оплати згідно умов договорів поставки та додаткових угод до них; а також усіх штрафних санкцій, неустойок, штрафів, пені та збитків, передбачених статтями договорів поставки, якщо такі підлягатимуть стягненню з Іпотекодавця та/або Боржника в зв"язку із неналежним виконанням основного зобов`язання, та відшкодування витрат Іпотекодержателя, пов`язаних із пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання та збереження предмету іпотеки, витрат на страхування предмету іпотеки та інших збитків, що можуть бути завдані Іпотекодержателю порушенням основного зобов`язання або інших умов договору (п. 1.3 (п.п. 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3) Договору).

10.04.2019 року між ТОВ "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" та ТОВ "СИТКОВЕЦЬКЕ" підписано Додаток № 1 до Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року, відповідно до умов якого сторони погодили продовження строку дії договору на 2019 рік домовились вважати, що посилання в тексті договору на певні строки події, додатки та специфікації 2018 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2019 рік, якщо інше не буде погоджені сторонами додатково (а.с.103-104, т. 1).

Крім того, протягом 2019 року, позивачем здійснено поставки товару відповідачу на загальну суму 8 770 761,38 грн, що підтверджується видатковими накладними, які долучено до матеріалів справи.

Відповідачем не здійснено повної оплати за товар, поставлений у 2018 та у 2019 роках.

Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний вище період становить 20 405 221,27 грн (22 359 257,66 грн (13 588 496,28 грн + 8 770 761,38 грн) поставка товару за 2018-2019 рр. - 871 474,35 грн повернення товару - 1 082 562,04 грн зарахування зустрічної поставки).

Разом з тим, Ухвалою суду від 11.06.2020 року закрито провадження у справі № 902/116/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" в частині стягнення 500 000,00 грн основного боргу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 19 905 221,27 грн.

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Матеріали справи підтверджують належне виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару, у встановлений договором строк при цьому наявність заборгованості за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року відповідачем визнається.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на умови Додатку №1 до Договору в частині погодження сторонами застосування посилань у тексті Договору на строки, події, специфікації на 2019 рік, оскільки дане положення не містить зворотної дії в часі та не вказує на регулювання попередніх поставок, а лише поширює дію договору на юридичні факти, які матимуть місце у 2019 році.

Суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 19 905 221,27 боргу за поставлений товар згідно Договору поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її у повному обсязі.

Також, у зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 373 993,37 грн 24% річних, 2 083 454,16 грн пені та 6 121 566,38 грн штрафу за договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вже вказувалось вище судом, згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов`язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов`язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами та відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України має різну правову природу.

Позивач як на підставу вимог у цій частині посилається на положення Угоди про погашення боргу від 05.03.2019 року, якою визначено нарахування 2,0% на місяць (24% річних), починаючи з 01.11.2018 року на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн.

Суд враховує, що сторони самостійно погодили такий розмір процентів з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України та скористались правом збільшити розмір таких відсотків.

При цьому, сторонами визначено даний платіж як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, погоджено термін нарахуванням, що унеможливлює застосування ст. 536 ЦК України, яка визначає період нарахування відсотків у випадку правомірного користування чужими грошовими коштами.

Водночас, суд критично оцінює доводи відповідача щодо неконкретизованого розміру відсотків. оскільки нарахування 2,0 визначено якщо термін прострочення не перевищує місяця, 24% річних поза межами місячного періоду.

Тому, враховуючи тривалий термін прострочення сплати основного боргу до спірних правовідносин підлягає застосуванню 24% річних.

З приводу періоду нарахування 24% річних суд виходить з правової природи таких вимог, які є мірою відповідальності за порушення грошових зобов`язань, тобто нараховуються:

- у конкретний період, коли має місце прострочення сплати певної суми;

- діє положення договору про збільшений розмір відсотків річних, погоджений згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України;

- нараховується щоденно протягом усього часу прострочення з моменту погодження збільшеного розміру відсотків.

Суд відхиляє доводи представника позивача відносно можливості нарахування 24% річних за минулий період часу, коли договірна умова про збільшення відсотків не застосовувалась, оскільки нормою ст. 625 ЦК України передбачено лише можливість збільшення ставки відсотків, а не способів чи періодів їх обчислення, не закріплено можливостей поширення цієї норм на минулі правовідносини сторін.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зазначаючи, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18) .

Тому, суд вважає протиправним нарахування і стягнення 24% річних з 01.11.2018 року до моменту набрання чинності Угодою про погашення боргу від 05.03.2019 року.

Одночасно дана угода вступила у дію 15.04.2019 року і встановила додатковий строк виконання основного зобов`язання в сумі 11 634 459,89 грн до 15.08.2019 року.

Тому, прострочення мало місце починаючи з 16.08.2019 року, отже нарахування 24% річних за період з 01.11.2018 по 15.08.2019 рр. є неправомірним.

Таким чином, суд вважає належним та обґрунтованим розмір 24% річних у сумі 1 185 463,32 грн (визначено за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр. з використанням системи ЛІГА:ЗАКОН).

Отже, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення 24% річних в сумі 2 188 470,05 грн (3 373 933,37 - 1 185 463,32).

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 083 454,16 грн пені та 6 121 566,38 грн штрафу, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розділом 8 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, згідно п. 8.1 Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товарів Покупцем відповідно до договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору.

Позивачем нараховано пеню за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр. (період прострочення, який відповідає положенням Угоди від 05.03.2019 року), судом не виявлено помилок у її обчисленні, тому дані вимоги є обґрунтованими.

Відповідно п. 8.2 Договору Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на Покупця/Замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі ст. 5 Договору.

Судом враховується, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 р. у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 р. у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 р. у справі № 908/1843/17.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення штрафу за два місяці прострочення (листопад та грудень 2019 року).

Умовами Додатку №1 до договору поставки №1300020657, з урахуванням п. 4.3. Договору визначено строк оплати грошових зобов`язань за поставками 2019 року не пізніше 31.10.2019 року, отже прострочення за цими поставками мало місце з 01.11.2019 року.

Оскільки п. 8.2. Договору передбачено нарахування штрафу за кожен 1 повний місяць прострочення, то його нарахування можливо здійснити лише з 02.12.2019 року.

Тому, вимоги позивача про нарахування та стягнення штрафу за листопад 2019 року суперечать умовам договору.

Крім того, суд враховує правову природу штрафу, яка є відмінною від пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Можливість нарахування штрафу залежно від період прострочення не передбачено ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Штраф є одноразовим платежем, котрий обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Тому, суд вважає обґрунтованим нарахування та стягнення штрафу в сумі 3 060 783,19 грн - погодженому сторонами розмірі 15% від суми простроченого зобов`язання із визначенням моменту, коли у позивача виникло право його нарахувати.

Враховуючи викладене, вимоги позову в частині стягнення штрафу в сумі 3 060 783,19 грн не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо остаточного розміру сум пені, штрафу та 24% річних, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Також, у справі №902/417/20 (Постанова ВП ВС від 18.03.2020 року) Велика палата виключила мотиви судів попередніх інстанцій щодо ототожнення понять пені та відсотків річних.

Дослідивши матеріали даної справи, суд враховує:

- термін прострочення виконання грошових зобов`язань, який на момент звернення до суду становив більше п`яти місяців;

- ступінь його виконання: позивачем вказано, що з 22 359 257,66 грн погашено 1 954 036,39 грн, а також сплачено 500 000,00 грн у ході судового розгляду, що складає 10,98% від загальної суми заборговності;

- захищеність інтересів позивача шляхом нарахування пені, штрафу та збільшеного розміру відсотків річних;

- розмір штрафних санкцій та заходів відповідальності (1 185 463,32 грн - 24% річних; 2 083 454,16 грн - пеня; 3 060 783,19 грн - штраф), який, з урахуванням відмови судом у задоволенні частини вимог, становить близько 31,80% суми основного боргу (19 905 221,27 грн) та є значною сумою.

Одночасне стягнення пені (на рівні від 27% до 34% річних), 24% річних, штрафу у розмірі 15% суми боргу створить нерівність у правовідносинах сторін, призведе до невиправданого та надмірного збагачення позивача.

Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення як пені, так і відсотків річних з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.

Тому, першочергово враховуючи ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення на 5% сум пені, штрафу та 24% річних.

Зменшення даних виплат за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.

Враховуючи викладене підлягає стягненню 1 126 190,15 грн - 24% річних; 1 979 281,45 грн - пені; 2 907 744,03 грн - штрафу.

Отже, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 59 273,17 грн - 24% річних; 104 172,71 грн - пені; 153 039,16 грн - штрафу (загалом 3 213 822,35 грн з урахуванням відмови у стягненні 3 060 783,19 грн).

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" підлягає задоволенню судом частково, з урахуванням наведених вище мотивів щодо відмови у стягненні відсотків річних, штрафу та пені.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1 051,00 грн слід залишити за позивачем, оскільки Ухвалою суду від 27.04.2020 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

При зверненні до суду позивачем сплачено 479 763,53 грн судового збору.

В силу ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У відзиві на позовну заяву, поданому на підготовчому засіданні (том. 2 а.с. 77-87) відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, дану позицію підтверджено представником у судових засіданнях.

Тому, дані обставини є підставою для повернення позивачу 50% судового збору пропорційно визнаним вимогам, а саме 31,12% від суми сплаченого збору при зверненні до суду.

Крім того, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, Ухвалою суду від 11.06.2020 року закрито провадження у справі № 902/116/20 в частині вимог про стягнення 500 000,00 грн, то позивачу слід повернути судовий збір пропорційно розміру цих вимог (1,56% від суми сплаченого збору при зверненні до суду).

Таким чином, на користь позивача з Державного Бюджету України підлягає поверненню 156 789,16 грн - судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 979 від 24.01.2019 року.

Оскільки, судом відмовлено у задоволенні вимог про стягнення 3 060 783,19 грн штрафу та 2 188 530,05 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 за період з 01.11.2018 по 15.08.2019 рр. (16,41% ціни позову), то судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 78 739,70 грн слід залишити за позивачем.

При цьому. зменшення судом пені, відсотків рівних та штрафу на підставі вимог ст. 533 ЦК України, не впливає на розподіл судових витрат.

Тобто, з відповідача підлягає стягненню: 244 234,67 (479 763,53 - 156 789,16 - 78 739,70) грн - судових витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити у рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

З приводу вимог позивача про зазначення у рішенні про нарахування пені на суму боргу 20 405 221,27 грн у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України з 18.01.2020 року до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України суд враховує, що сума основного боргу зменшилася внаслідок часткового погашення заборгованості відповідачем, однак вимоги позивачем не змінено в частині розміру вимог на які слід нараховувати відсотки.

Використання судом повноважень згідно ч. 10 ст. 238 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, залежить від фактичних обставин справи, а також правової природи і розміру пені, штрафних санкцій та інших нарахувань.

При розгляді справи судом зроблено висновок про значний розмір санкцій відносно суми основного боргу. які включаються пеню, штраф та відсотки річні, а також частково задоволено вимоги відповідача стосовно їх зменшення.

Тому, визначення у резолютивній частині судового рішення про нарахування відповідних пені позбавить відповідача можливості ставити вимоги щодо її зменшення з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та стане непропорційним та передчасним обмеженням майнових прав ТОВ "Ситковецьке".

Отже. в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 226, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (вул. Мандролька, буд. 19, смт Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865, код - 33845116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309) 19 905 221,27 грн - основного боргу за Договором поставки № 1300020657 від 01.01.2018 року; 1 126 190,15 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 1 979 281,45 грн - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 2 907 744,03 грн - 15% штрафу; 244 234,67 грн - відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИТКОВЕЦЬКЕ" (вул. Мандролька, буд. 19, смт Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865, код - 33845116) в частині стягнення 2 188 530,05 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 за період з 01.11.2018 по 15.08.2019 рр.; 59 273,17 грн - 24% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 11 634 459,89 грн за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.; 3 213 822,35 грн - штрафу; 104 172,71 грн - пені, нарахованої за період з 16.08.2019 по 17.01.2020 рр.

4. Відмовити у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309) про зазначення у рішенні про нарахування пені на суму боргу 20 405 221,27 грн у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України з 18.01.2020 року до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1 051,00 грн - залишити за позивачем.

6. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі 78 739,70 грн - залишити за позивачем.

7. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309) з Державного Бюджету України 156 789,16 грн - судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №979 від 24.01.2019 року (оригінал знаходиться у матеріалах справи).

8. Засвідчений гербовою печаткою примірним даного судового рішення, після набрання ним законної сили, є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "СУФФЛЕ АГРО УКРАЇНА" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, код - 34863309) з Державного Бюджету України 156 789,16 грн судового збору.

9. Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

10. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 28 серпня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068)

3 - відповідачу (вул. Мандролька, буд. 19, смт Ситківці, Немирівський район, Вінницька область, 22865)

4 - ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ" (вул. Слободи, 11, с. Кузьминці, Гайсинський район. Вінницька область, 23712)

5 - ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ-Л" вул. Слободи, 11, с. Кузьминці, Гайсинський район. Вінницька область, 23712)

6 - ТОВ "КУЗЬМИНЕЦЬКЕ ПЛЮС" (вул. Південна. 55, м. Гайсин, Вінницька область, 23700)