Постанова

від 19.08.2020 по справі 910/10002/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/10002/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Пашкіної С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 19.08.2020 року у справі №910/10002/19 (в матеріалах справи).

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019, повний текст якого складено 19.11.2019

у справі №910/10002/19 (суддя Щербакова С.О.)

за позовом Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу Першого національного аграрного кооперативу

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, 2.Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року Дочірнє підприємство "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк (далі-відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 19.04.2019, зареєстрованого за №538, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено за договором застави № 3/2018-З/3 від 17.04.2018, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №3/2018 від 23.01.2018, проте, як зазначає позивач, в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, не зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також позивач зазначає, що нотаріус порушив вимоги Закону щодо встановлення безспірності заборгованості та вчинив оспорюваний виконавчий напис без обов`язкових для цього документів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права.

Крім того скаржник посилається на те, що виконавчий запис вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог ст.88 Закону України Про нотаріат та глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого 22.02.2012 наказом №296/5 та зареєстрованого в цей же день у Міністерстві юстиції України за №280/20595, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною через різницю боргу згідно виписки Банку та боргу, що стягується за виконавчим написом, наявність розбіжностей у розрахунках боргу, судових спорів щодо розмірів боргу, а також з порушенням ст.ст.24, 27, 28 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень , оскільки разом із здійсненням реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження боржнику не було надіслано повідомлення про реєстрацію звернення стягнення, а тому виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Також скаржник стверджує, що судом першої інстанції не було враховано правових висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 по справі №320/8269/15-ц, а також висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 10.04.2019 по справі №201/11696/16-ц, від 23.01.2018 по справі №310/9293/15, від 20.09.2018 по справі №640/3673/17 та від 25.03.2019 по справі №629/3881/16-ц.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020, справу №910/10002/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 та розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 призначено на 18.02.2020 о 15:20 год.

31.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

14.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в яких підтримує доводи наведені в апеляційній скарзі та вважає, що доводи викладенні у відзиві є необґрунтованим та безпідставними.

18.02.2020 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. з 13.02.2020-21.02.2020 на лікарняному.

У зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 20.02.2020-27.02.2020, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/764/20 від 24.02.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10002/19.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/10002/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 24.02.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Перший національний технічний кооператив Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., а також розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 призначити на 25.03.2020 о 13:45 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи №910/10002/19, що розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 не відбудеться 25.03.2020, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання відбудеться 10.06.2020 о 13 год. 45 хв.

09.06.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через спалах у світі коронавірусу. Крім того представник позивача просить провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції і доручити одному із наступних судів: Господарський суд Хмельницької області чи Хмельницький апеляційний суд.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 клопотання Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу про відкладення розгляду справи № 910/10002/19 задоволено; розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 відкладено на 05.08.20 о 13:45 год.; задоволено клопотання Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2242/20 від 05.08.2020, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І., яка не є суддею-доповідачем у відпустці 05.08.2020, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10002/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Пашкіна С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 прийнято справу №910/10002/19 до провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Пашкіна С.А., Шаптала Є.Ю., а також розгляд апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 призначено на 19.08.2020 о 09 год. 40 хв.

Треті особи наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання, яке відбулося 19.08.2020, не з`явились, своїх представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності третіх осіб.

Також треті особи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

19.08.2020 в судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

В свою чергу, представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів та відповіді на нього, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2018 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Укргазбанк (відповідачем) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив (далі - позичальник) був укладений генеральний кредитний договір №3/2018, який визначає загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного п. 1.3 генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі генерального кредитного договору та додаткових договорів, укладених в рамках генерального кредитного договору, які зазначені в додатку й до генерального кредитного договору.

Відповідно до п. 1.3. генерального кредитного договору №3/2018, загальний ліміт за цим договором встановлюється у розмірі 70 000 000,00 грн.

Строк кредитування та проведення кредитних операцій за генеральним кредитним договором встановлюється з 23.01.2018 по 22.01.2023 (включно). Строки кредитування та строки проведення кредитних операцій за додатковими договорами встановлюються в додаткових договорах, але в будь-якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення кредитних операцій, що встановлений даним пунктом генерального кредитного договору (п.1.4 генерального кредитного договору №3/2018).

Згідно з п.2.1 генерального кредитного договору №3/2018, у забезпечення зобов`язань за генеральним кредитним договором, зокрема було прийнято рухоме та нерухоме майно, що належить позичальнику Дочірньому підприємству "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу.

За умовами п. 4.1 генерального кредитного договору №3/2018, відповідач зобов`язується з урахуванням умов, встановлених положеннями генерального кредитного договору та додаткових договорів, здійснювати на користь позичальника кредитні операції в межах лімітів кредитування за додатковими договорами та в межах загального ліміту, визначеного в п. 1.3. генерального кредитного договору.

В свою чергу, позичальник зобов`язується, зокрема для здійснення кредитних операцій укласти з банком додатковий договір до генерального кредитного договору. Дотримуватись строків погашення заборгованості, встановлених генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього (п.4.2 генерального кредитного договору №3/2018) .

Крім того, між відповідачем та позичальником були укладено додаткові договори №1 від 23.01.2018, № 1 від 14.03.2018, № 2 від 30.03.2018, № 3 від 17.04.2018, № 4 від 05.05.2018, № 5 від 10.05.2018 до генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018.

17.04.2018 між відповідачем, як заставодержателем, та позивачем, як заставодавцем, був укладений договір застави №3/2018-З/3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований в реєстрі №2249, відповідно до умов якого, договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з генерального кредитного договору №3/2018 від 23.01.2018 (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником (Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив ), згідно з яким позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 22.01.2023 року: повернути кредит у розмірі 70 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

У відповідності до п.2.1 договору застави предметом застави є обладнання згідно з переліком, наведеним у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Місцезнаходження предмета застави: Хмельницька обл., Красилівський р-н, смт. Антоніни, вул. Шосейна, 34; Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Тітова, 1 А.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

Відповідно до п.2.2 договору застави, згідно зі звітом про оцінку предмету застави, який складено 30.03.2018 ТОВ Кредит Брокерське Агентство , вартість предмету застави на дату оцінки 16.03.2018 визначено у розмірі 2 215 250,00 грн без ПДВ.

Згідно з п.3.1.5 та 3.1.6 п.3.1 договору застави, заставодержатель має право вимагати достроково виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави у разі, зокрема, порушення позичальником обов`язків, передбачених кредитним договором. Заставодержатель має право у разі невиконання позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій) звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмет застави свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, неустойки, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета застави.

Відповідно до п.6.1 договору застави, заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави у наступних випадках:

- якщо на момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісій, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки;

- незалежно від настання строку виконання зобов`язань за кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-якій спосіб заставодавця (позичальника), порушення відносно нього або позичальника справи про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

- у разі порушення заставодавцем (позичальником) обов`язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги заставодержателя про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором;

- якщо інша, ніж заставодержатель особа набула право стягнення на предмет застави;

- в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором, чинним законодавством України.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або в позасудовому порядку згідно із Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень або будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент звернення стягнення та реалізації предмета застави. Використання позасудових спосіб звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права заставодержателя звернутися до суду.

Пунктом 6.2.3 договору застави сторони погодили, що заставодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надіслання повідомлення, передбаченого п. 6.2.1 цього договору, вимога заставодержателя не буде виконана.

Крім того, 17.04.2018 між відповідачем, як заставодержателем, та відповідачем, як заставодавцем, був укладений договір застави №3/2018-З/2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований в реєстрі №2250, відповідно до умов якого, договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з генерального кредитного договору №3/2018 від 23.01.2018 (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив (позичальник), згідно з яким позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 22.01.2023 року: повернути кредит у розмірі 70 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування та комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

У відповідності до п.2.1 договору застави, предметом застави є транспортні засоби згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Місцезнаходження предмета застави: Хмельницька обл., Красилівський р-н, смт. Антоніни, вул. Шосейна, 34; м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/1; Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Тітова, 1 А.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

Відповідно до п.2.2 договору застави, згідно зі звітом про оцінку предмету застави, який складено 30.03.2018 ТОВ Кредит Брокерське Агентство , вартість предмету застави на дату оцінки 16.03.2018 визначено у розмірі 532 500,00 грн без ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №538, відповідно до якого з метою часткового погашення заборгованості позичальника за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 у розмірі 57 854 331,23 грн за період з 06.06.2018 по 12.03.2019 звернуто стягнення на обладнання, що належить позивачу у кількості 120 од. згідно переліку, наведеного у виконавчому написі.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказував на те, в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, відповідачем не зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Крім того, вказана у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, оскільки у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Перший національний аграрний кооператив про стягнення заборгованості, відповідний позов надійшов до суду 17.04.2019, а також приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис без обов`язкових для цього документів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу в силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Дана норма кореспондується зі ст.1 Закону України "Про заставу".

Згідно з ч.ч.1-3 ст.4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

У відповідності до норм ст.12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Статтею 575 Цивільного кодексу України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Частиною 2 статті 11 Закону України Про заставу передбачено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст.19 Закону України Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У відповідності до положень ст.20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.19 ч.1 ст.34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

У відповідності до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 ЗК "Про нотаріат").

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).

Згідно з п.п.1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Так, згідно з пунктом 1 цього Переліку стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У п.1.1 Переліку зазначено, що стягнення заборгованості за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Пунктом 2 Переліку зазначено, що стягнення заборгованості за кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У відповідності до підпунктів 2.1 - 2.3 глави 16 Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно з підпунктами 3.1, 3.2, 3.4 пункту 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

У постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі №6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки викладено і в постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 наведено правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на час вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначено виключного переліку обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц наголосила, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-887цс17). При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач звернувся до позивача з вимогою №110/7265/2019 від 14.03.2019, в якій повідомив, що станом на 12.03.2019 за кредитним договором існує заборгованість, яка складає 57 854 331,23 грн, у тому числі 51 628 712,36 грн - заборгованість по кредиту (строкова), 5 149 244,35 грн - заборгованість по процентам (прострочена), 767 908, 77 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 38 465, 75 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів, у зв`язку з невиконанням позичальником у строк своїх зобов`язань у банку виникло право вимагати повернення суми заборгованості. З огляду на що, відповідач вимагав виконати порушене зобов`язання та повернути суми кредиту за кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 та сплатити штрафні санкції протягом 30 календарних днів від дати отримання цієї вимоги, а також повідомив, що у разі непогашення заборгованості у встановлений термін банком буде ініційовано примусове звернення стягнення на предмет застави, згідно з договором застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, яка отримана позивачем 18.03.2019, згідно відстеження пересилання поштового відправлення.

Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності будь-яких заперечень з боку позивача у відповідь на надіслану відповідачем вимогу №110/7265/2019 від 14.03.2019.

У зв`язку з чим, 19.04.2019 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. із заявою про вчинення виконавчого напису №110/12496/2019, в якій просив вчинити виконавчий напис нотаріуса на договорі застави №3/2018-З/3, укладеного між ним та позивачем, посвідченого Осипенко Д.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.04.2018 та зареєстрованого в реєстрі за №2249, з метою звернення стягнення на рухоме майно, обладнання у кількості 120 одиниць, в рахунок часткового задоволення його вимог, а саме для часткового погашення кредитної заборгованості за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018, зі змінами та доповненнями, укладеним між відповідачем та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив , а саме заборгованості, розмір якої становить 57 854 331,23 грн та витрат, понесених ним за вчинення виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення - з 06.06.2018 по 12.03.2019 (включно).

До вказаною заяви були подані такі документи: договір застави № 3/2018-З/3 від 17.04.2018, реєстраційний №2249; копія генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018 з додатковими угодами; копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання від 14.03.2019 № 110/7265/2019; виписки по рахункам; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджують надіслання та отримання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, документи представника АБ Укргазбанк .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем для вчинення виконавчого напису були подані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малому О.С. всі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

19.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №538, відповідно до якого з метою часткового погашення заборгованості Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Перший національний аграрний кооператив за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 звернуто стягнення на обладнання, що належить позивачу у кількості 120 од. згідно переліку наведеного у виконавчому написі. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06.06.2018 по 12.03.2019. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави запропоновано задовольнити вимоги відповідача у розмірі 57 854 331,23 грн, у тому числі: 51 628 712, 36 грн - заборгованість по кредиту (строкова) станом на 12.03.2019, 5 149 244,35 грн - заборгованість по процентам (прострочена) за період з 01.10.2018 по 12.03.2019, 767 908,77 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, що нарахована за період з 06.06.2018 по 12.03.2019 та 38 465,75 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів, що нараховані за період з 06.06.2018 по 12.03.2019.

Позивач стверджує, що в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, відповідачем не зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Крім того, позивач зазначає, що вказана у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, оскільки у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив про стягнення заборгованості, відповідний позов надійшов до суду 17.04.2019.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст.24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ч.1 ст.27 ЗК Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ).

Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

При цьому, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16 травня 2018 року по справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18).

Як свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідачем 18.03.2019 було зареєстровано звернення стягнення на підставі договору застави від 17.04.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2249.

Таким чином, стягувачем (відповідачем) з дотримання вказаних вище норми здійснено реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

Підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Пунктом 6.2.3 договору застави передбачено, що заставодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надіслання повідомлення, передбаченого п. 6.2.1 цього договору, вимога заставодержателя не буде виконана.

Як встановлено вище, відповідач звертався до позивача з вимогою №110/7265/2019 від 14.03.2019, в якій вимагав виконати порушене зобов`язання та повернути суми кредиту за кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018 та сплатити штрафні санкції протягом 30 календарних днів від дати отримання цієї вимоги та у разі непогашення заборгованості у встановлений термін банком буде ініційовано примусове звернення стягнення на предмет застави, згідно з договором застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, яка отримана позивачем 18.03.2019, згідно відстеження пересилання поштового відправлення (яке долучено до позовної заяви).

З огляду на що, виконавчий напис було вчинено після спливу тридцяти днів з моменту надсилання позивачу вимоги про усунення порушень.

У відповідності до ст.89 Закону України Про нотаріат у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Таким чином, приписами ст.89 Закону України Про нотаріат чітко визначено, які відомості повинні зазначатися у виконавчому написі, та норми чинного законодавства не містять обов`язку відповідно до якого нотаріус зобов`язаний посилатися на виписку з рахунку боржника, у зв`язку з чим твердження позивача щодо відсутності посилання на виписку з рахунку у виконавчому написі визнаються безпідставними.

Стосовно твердження позивача про те, що вказана у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, оскільки у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа № 924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Перший національний аграрний кооператив про стягнення заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебувала справа №924/358/19 за позовом Публічного акціонерного товариствоа Акціонерний Банк Укргазбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Органік Сідс , Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Перший національний аграрний кооператив та ОСОБА_1 про стягнення 40 157 216,20 грн, з яких: 31 000 000,00 грн строкової заборгованості по кредиту, 4 000 000,00 грн простроченої заборгованості по процентах, 75 694,44 грн поточної заборгованості по процентах, 3 784 245,65 грн простроченої заборгованості по процентах, 319 561,64 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 277 714,47 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

Як вбачається зі змісту ухвал Господарського суду Хмельницької області у справі №924/358/19, які є у відкритому доступі для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) підставою позову у справі №924/358/19 є неналежне виконання позичальниками грошових зобов`язань за укладеними з банком генеральним кредитним договором від 18.08.2018р. №127/2018/КОД-КБ-ГДК та додатковим договором від 24.10.2018 року №127/2018/КОД-КБ-ГКМ-МВКЛ1.

З огляду на що, посилання позивача на спір у справі №924/358/19 є безпідставним, оскільки предметом позову у справі №924/358/19 є стягнення заборгованості у розмірі 40 157 216,20 грн, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за генеральним кредитним договором від 18.08.2018р. №127/2018/КОД-КБ-ГДК, в той час як виконавчий напис вчинено у зв`язку з невиконанням умов генерального кредитного договору №3/2018 від 23.01.2018.

Щодо посилання позивача на наявність справи, яка перебуває у провадженні Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до процесуальних документів оприлюднених у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) у провадженні Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/727/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", ОСОБА_1 про стягнення 60 553 075,58 грн, з яких: 51 628 712,36 грн заборгованості по кредиту строкової, 462 923,11 грн заборгованості по процентах поточної, 7 321 422,04 грн заборгованості по процентах простроченої, 35 260,27 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 104 757,80 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 року станом на 13.05.2019.

Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 по справі №640/3673/17 та від 23.01.2018 по справі №310/9293/15 наголосив, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості.

Зазначений правовий висновок Верховного Суду України викладений у постанові від 05 липня 2017 року в справі №6-887цс17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки виконавчий напис, який є предметом спору у даній справі вчинено 19.04.2016 року, а з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося лише 17.07.2019 (згідно ухвали Господарського суду Хмельницької області від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі № 924/727/19), тому на момент вчинення виконавчого напису спір про стягнення боргу був відсутній.

Посилання позивача на проведення у справі №924/727/19 судово-економічної експертизи жодним чином не спростують вказаного вище.

Більше того, позивачем відповідно до ст.ст.76, 77, 78, 79, 91 ГПК України не надано жодних доказів на підтвердження відсутності порушення зобов`язання за кредитним договором чи наявності спору щодо заборгованості (щодо її розміру, строків, за які вона нарахована, тощо) на момент вчинення виконавчого напису.

Крім того, стаття 88 Закону України Про нотаріат містить певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України Про нотаріат , та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 по справі №916/3006/17, а також Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.02.2019 по справі №910/289/18.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи скаржника з приводу порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 по справі №320/8269/15-ц, а також Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 по справі №310/9293/15, від 20.09.2018 по справі №640/3673/17 та від 25.03.2019 по справі №629/3881/16-ц відхиляються, оскільки висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у даній справі не суперечить висновкам суду касаційної інстанції у зазначених справах.

Також відхиляються посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справі №201/11696/16-ц, оскільки за результатами пошуку у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ) не виявлено постанови Верховного Суду від 10.04.2019 по справі №201/11696/16-ц, на яку посилається скаржник.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі та відповіді на відзив, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також вони не мають істотного значення для правильного вирішення даного спору. Також відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу.

4.Матеріали справи №910/10002/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Пашкіна

Є.Ю. Шаптала