Постанова

від 22.12.2020 по справі 910/10002/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/10002/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Мамалуя О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О. В.,

за участю представників:

Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу - Оніщук Є. О.,

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк

"Укргазбанк" - Яцина С. В.,

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малий Олексія Сергійовича - не з`явився,

Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020

(головуючий - Яковлєв М.Л., судді Пашкіна С.А., Шаптала Є.Ю.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019

(суддя Щербакова С.О.)

у справі за позовом Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович, 2) Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У липні 2019 року Дочірнє підприємство "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк Укргазбанк про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 19.04.2019, зареєстрованого за №538, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено за договором застави № 3/2018-З/3 від 17.04.2018, укладеним на забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору №3/2018 від 23.01.2018, проте, в порушення норм чинного законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на предмет застави, відповідачем не зареєстровано в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження; вказана у виконавчому написі сума боргу не є безспірною, оскільки наявний судовий спір щодо вказаної заборгованості; приватний нотаріус вчинив оспорюваний виконавчий напис без обов`язкових для цього документів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суди мотивували свої висновки тим, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав, на які він посилається, заявляючи свої позовні вимоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Дочірнє підприємство "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Підставою касаційного оскарження судових рішень є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Скаржник зазначає, що судами безпідставно не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц та у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №640/3673/17, від 23.01.2018 у справі №310/9293/15 та від 25.03.2019 у справі № 629/3881/16-ц . Крім того, вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки доказам, що призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи; суди дійшли помилкового висновку про те, що відповідачем для вчинення виконавчого напису були подані приватному нотаріусу всі документи, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку; до заяви відповідача не було надано доказів реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Реєстр) відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та надсилання повідомлення про реєстрацію таких відомостей боржнику.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ПАТ "АБ "Укргазбанк" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

8. 23.01.2018 між ПАТ АБ Укргазбанк (відповідачем) та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив (позичальник) був укладений генеральний кредитний договір №3/2018, який визначає загальні умови та порядок здійснення банком на користь позичальника кредитних операцій у межах загального ліміту, визначеного п. 1.3 генерального кредитного договору, а також встановлює права та обов`язки, відповідальність сторін та інші умови, які визнаються сторонами обов`язковими для застосування протягом всього строку дії генерального кредитного договору та до всіх відносин, що виникнуть на підставі генерального кредитного договору та додаткових договорів, укладених в рамках генерального кредитного договору, які зазначені в додатку до генерального кредитного договору.

9. Відповідно до п. 1.3. генерального кредитного договору №3/2018, загальний ліміт за цим договором встановлюється у розмірі 70 000 000,00 грн.

10. Строк кредитування та проведення кредитних операцій за генеральним кредитним договором встановлюється з 23.01.2018 по 22.01.2023 (включно). Строки кредитування та строки проведення кредитних операцій за додатковими договорами встановлюються в додаткових договорах, але в будь-якому разі не можуть перевищувати строк кредитування та проведення кредитних операцій, що встановлений даним пунктом генерального кредитного договору (п. 1.4 генерального кредитного договору №3/2018).

11. Згідно з п. 2.1 генерального кредитного договору №3/2018 у забезпечення зобов`язань за генеральним кредитним договором, зокрема було прийнято рухоме та нерухоме майно, що належить позичальнику Дочірньому підприємству "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу.

12. За умовами п. 4.1 генерального кредитного договору №3/2018 відповідач зобов`язується з урахуванням умов, встановлених положеннями генерального кредитного договору та додаткових договорів, здійснювати на користь позичальника кредитні операції в межах лімітів кредитування за додатковими договорами та в межах загального ліміту, визначеного в п. 1.3. генерального кредитного договору.

13. Позичальник зобов`язується, зокрема, для здійснення кредитних операцій укласти з банком додатковий договір до генерального кредитного договору, дотримуватись строків погашення заборгованості, встановлених генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього (п. 4.2 генерального кредитного договору №3/2018).

14. Крім того, між відповідачем та позичальником укладено додаткові договори №1 від 23.01.2018, № 1 від 14.03.2018, № 2 від 30.03.2018, № 3 від 17.04.2018, № 4 від 05.05.2018, № 5 від 10.05.2018 до генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018.

15. 17.04.2018 між відповідачем (заставодержатель) та позивачем (заставодавець) був укладений договір застави №3/2018-З/3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., зареєстрований в реєстрі №2249, відповідно до умов якого, договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, які випливають з генерального кредитного договору №3/2018 від 23.01.2018 (а також договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником (Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив ), згідно з яким позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 22.01.2023: повернути кредит у розмірі 70 000 000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитними коштам у межах строку кредитування та комісії, а також штрафи та пеню у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

16. Відповідно до п. 2.1 договору застави предметом застави є обладнання згідно з переліком, наведеним у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Місцезнаходження предмета застави: Хмельницька обл., Красилівський р-н, смт. Антоніни, вул. Шосейна, 34; Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Тітова, 1 А. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності.

17. У п. 2.2 договору застави передбачено, що згідно зі звітом про оцінку предмету застави, який складено 30.03.2018 ТОВ Кредит Брокерське Агентство , вартість предмету застави на дату оцінки 16.03.2018 визначено у розмірі 2 215 250,00 грн без ПДВ.

18. Згідно з п. 3.1.5 та 3.1.6 п. 3.1 договору застави заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави у разі, зокрема, порушення позичальником обов`язків, передбачених кредитним договором. Заставодержатель має право у разі невиконання позичальником умов кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій) звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов`язання, неустойки, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета застави.

19. Відповідно до п. 6.1 договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати предмет застави, зокрема, у випадку якщо на момент настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісій, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або в позасудовому порядку згідно із Законом України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень або будь-яким іншим способом, що не суперечить чинному законодавству на момент звернення стягнення та реалізації предмета застави. Використання позасудових спосіб звернення стягнення на предмет застави не позбавляє права заставодержателя звернутися до суду.

20. У п. 6.2.3 договору застави сторони погодили, що заставодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надіслання повідомлення, передбаченого п. 6.2.1 цього договору, вимога заставодержателя не буде виконана.

21. Відповідач звернувся до позивача з вимогою №110/7265/2019 від 14.03.2019, в якій повідомив, що станом на 12.03.2019 за кредитним договором існує заборгованість, яка складає 57 854 331,23 грн, у тому числі 51 628 712,36 грн - заборгованість по кредиту (строкова), 5 149 244,35 грн - заборгованість по процентам (прострочена), 767 908, 77 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 38 465, 75 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів, у зв`язку з невиконанням позичальником у строк своїх зобов`язань у банку виникло право вимагати повернення суми заборгованості. З огляду на що, відповідач вимагав виконати порушене зобов`язання та повернути суми кредиту за кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 та сплатити штрафні санкції протягом 30 календарних днів від дати отримання цієї вимоги, а також повідомив, що у разі непогашення заборгованості у встановлений термін банком буде ініційовано примусове звернення стягнення на предмет застави, згідно з договором застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, яка отримана позивачем 18.03.2019, згідно з відстеженням пересилання поштового відправлення.

22. У зв`язку з невиконанням позивачем вказаної вимоги 19.04.2019 відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С. із заявою про вчинення виконавчого напису №110/12496/2019, в якій просив вчинити виконавчий напис нотаріуса на договорі застави №3/2018-З/3, укладеному між ним та позивачем, посвідченому Осипенко Д.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.04.2018 та зареєстрованому в реєстрі за №2249, з метою звернення стягнення на рухоме майно, обладнання у кількості 120 одиниць, в рахунок часткового задоволення його вимог, а саме для часткового погашення кредитної заборгованості за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018, зі змінами та доповненнями, укладеним між відповідачем та Сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом Перший національний аграрний кооператив , а саме заборгованості, розмір якої становить 57 854 331,23 грн та витрат, понесених ним за вчинення виконавчого напису. Строк, за який проводиться стягнення - з 06.06.2018 по 12.03.2019 (включно).

23. 19.04.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим Олексієм Сергійовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №538, відповідно до якого з метою часткового погашення заборгованості Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Перший національний аграрний кооператив за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 звернуто стягнення на обладнання, що належить позивачу у кількості 120 од. згідно з переліком наведеним у виконавчому написі. Стягнення заборгованості проводиться за період з 06.06.2018 по 12.03.2019. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави запропоновано задовольнити вимоги відповідача у розмірі 57 854 331,23 грн, у тому числі: 51 628 712, 36 грн - заборгованість по кредиту (строкова) станом на 12.03.2019, 5 149 244,35 грн - заборгованість по процентам (прострочена) за період з 01.10.2018 по 12.03.2019, 767 908,77 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, що нарахована за період з 06.06.2018 по 12.03.2019 та 38 465,75 грн - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення процентів, що нараховані за період з 06.06.2018 по 12.03.2019.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.

25. Відповідно до 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

26. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

27. Відповідно до положень ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі.

Якщо предмет одного договору застави складають дві або більше речей (два чи більше прав), стягнення може бути звернено на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (на будь-яке з прав) за вибором заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (право), він зберігає право наступного стягнення на інші речі (права), що складають предмет застави.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

28. Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

29. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України "Про нотаріат").

30. Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок).

31. Згідно з п.п. 1.1, 1.2 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

32. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

33. Так, згідно з пунктом 1 цього Переліку стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

34. Згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

35. Судами також встановлено, що до заяви про вчинення спірного виконавчого напису були подані такі документи: договір застави № 3/2018-З/3 від 17.04.2018, реєстраційний №2249; копія генерального кредитного договору № 3/2018 від 23.01.2018 з додатковими угодами; копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання від 14.03.2019 № 110/7265/2019; виписки по рахункам; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджують надіслання та отримання письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, документи представника АБ Укргазбанк .

36. При цьому судами встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності будь-яких заперечень з боку позивача у відповідь на надіслану відповідачем вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання №110/7265/2019 від 14.03.2019.

37. Крім того позивач не спростовує належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості перед відповідачем за кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.

38. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем для вчинення виконавчого напису були подані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Малому О.С. всі документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

39. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що, безспірність заборгованості, вказаної у оспорюваному виконавчому написі нотаріуса, спростовується тим, що у справі №924/727/19 наявний спір за позовом ПАТ "АБ "Укргазбанк" до Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Перший національний аграрний кооператив", ОСОБА_1 про стягнення 60 553 075,58 грн, з яких: 51 628 712,36 грн заборгованості по кредиту строкової, 462 923,11 грн заборгованості по процентах поточної, 7 321 422,04 грн заборгованості по процентах простроченої, 35 260,27 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1 104 757,80 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 станом на 13.05.2019.

40. Так, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

41. Така правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц та від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, а також у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №640/3673/17, від 23.01.2018 у справі №310/9293/15 та від 25.03.2019 у справі № 629/3881/16-ц (на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

42. Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 04.03.2015 у справі №640/5240/13-ц було викладено правовий висновок, який зводиться до того, що наявність судового спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором спростовує висновок про безспірність заборгованості боржника, а отже, свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

43. Однак у постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаного висновку. Так Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об`єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.

44. Крім того, виконавчий напис, який є предметом спору у даній справі вчинено 19.04.2019, а з позовом до Господарського суду Хмельницької області про стягнення заборгованості за генеральним кредитним договором №3/2018 від 23.01.2018 ПАТ "АБ "Укргазбанк" звернулося лише 17.07.2019 (згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі № 924/727/19), тому на момент вчинення виконавчого напису спір про стягнення боргу взагалі був відсутній.

45. Доводи скаржника про те, що судами не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25.03.2019 у справі № 629/3881/16-ц про те, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості, ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів, є безпідставними, оскільки відповідні висновки у даній справі здійснені судами на підставі оцінки усіх наявних у матеріалах справи доказів.

46. Щодо доводів скаржника про те до заяви відповідача не було надано доказів реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження та надсилання повідомлення про реєстрацію таких відомостей боржнику, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

47. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

48. Якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ч. 1 ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень ).

49. Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

50. Водночас з наведених положень законодавства не вбачається обов`язку щодо направлення саме боржнику доказів про здійснення відповідної реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, водночас встановлено обов`язок надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання.

51. При цьому ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення запеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

52. Таким чином, факт недотримання стягувачем положень ч. 3 ст. 24 та ч. 1 ст. 27 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

53. Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.05.2018 у справі №320/8269/15-ц. При цьому доводи касаційної скарги про неврахування судами відповідної правової позиції Верховного Суду є безпідставними.

54. Так, висновки судів у даній справі ґрунтуються на встановлених обставинах про те, що витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, підтверджує те, що відповідачем 18.03.2019 було зареєстровано звернення стягнення на підставі договору застави від 17.04.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2249.

55. Таким чином, стягувачем (відповідачем) з дотримання вказаних вище норм здійснено реєстрацію у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження.

56. А також судами встановлено, що відповідач звертався до позивача з вимогою №110/7265/2019 від 14.03.2019, в якій вимагав виконати порушене зобов`язання та повернути суми кредиту за кредитним договором № 3/2018 від 23.01.2018 та сплатити штрафні санкції протягом 30 календарних днів від дати отримання цієї вимоги та повідомив, що у разі непогашення заборгованості у встановлений термін банком буде ініційовано примусове звернення стягнення на предмет застави, згідно з договором застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, яка отримана позивачем 18.03.2019, згідно з відстеженням пересилання поштового відправлення (яке долучено до позовної заяви).

57. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

58. Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що наведені позивачем підстави оскарження спірного виконавчого напису нотаріуса не знайшли підтвердження, у зв`язку з чим правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

59. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

61. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

62. Таким чином, перевіривши судові рішення попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки доказів у справі, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав її задоволення.

Розподіл судових витрат

63. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Перший національний технічний кооператив" Першого національного аграрного кооперативу залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/10002/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Н. М. Губенко

О. О. Мамалуй