Постанова

від 28.08.2020 по справі 918/128/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року Справа № 918/128/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

без виклику представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 27 квітня 2020 р. (ухваленого суддею Заголдною Я.В., повний текст складено 29.04.20) у справі № 918/128/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЧЕРНІГІВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

про стягнення 164 653 грн 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Перша Чернігівська торгова компанія (надалі - позивач) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до АТ Оператор газорозподільної системи Рівнегаз (надалі - відповідач) про стягнення 163267,06 грн. заборгованості та 1386,91 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.04.20 року у справі № 918/128/20 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 163 267,06 коп. основний борг, 957,92 коп. - 3 % річних, 14 960,92 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката; в частині стягнення 428,99 грн. річних в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зважаючи на факт поставки товару за Договором та підписання видаткових накладних стороною покупця, у відповідача виник обов`язок зі сплати за отриманий товар.

Оскільки поставку товару було здійснено на загальну суму 183 260 грн 36 коп., а покупець оплатив лише частину заборгованості у розмірі 19 993 грн 30 коп., відтак основна заборгованість відповідача за Договором становить 163 267 грн. 06 коп. А тому, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 163 267 грн. 06 коп. є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції здійснивши розрахунок 3 % річних за Договором поставки № 13А330-4708-19 від 09.07.2019 року за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, встановив, що обґрунтований розмір 3 % річних становить 957 грн 92 коп. За таких обставин, суд дійшов висновку, що у стягненні 428 грн 99 коп. 3 % річних позивачу слід відмовити.

Разом з тим, суд вказав, що оскільки позовні вимоги господарський суд задовольняє частково, враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам до 14 963 грн 36 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 27.04.20 року у справі № 918/128/20 в частині задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не направлялись відповідачу накладні та рахунки-фактури для оплати, як це передбачено умовами договору, а відтак, у відповідача не виник обов`язок провести оплату за отриманий товар.

Стверджує, що підписання акта звірки взаєморозрахунків не підтверджує наявність заборгованості у відповідача за поставлений товар.

Крім того, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував, що справа не є великої складності, а розрахунок річних розрахований за допомогою сертифікованих програм, а тому, безпідставно не задоволив клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу на 95%.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення, апеляційну скаргу- без задоволення.

Зокрема, зазначив, що відповідач, отримавши товар без застережень щодо якості, кількості та комплектності як товару, так і претензій щодо змісту та комплектності товаросупровідних документів, отримав з іншими товарно-супровідними документами також і рахунки-фактури й накладні.

При цьому, умовами договору передбачено, що у разі виявлення у процесі приймання товару недостачі, недоліків товару, так і відсутності та/або неналежного, неповного оформлення документів, або інших порушень договірних умов мають фіксуватись саме у відповідному двосторонньому акті. Даний акт в матеріалах справи відсутній та сторонами не складався.

Позивач вважає, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача є доказом, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.07.2019 року між ТОВ Перша Чернігівська торгова компанія та АТ "РІВНЕГАЗ" укладено Договір поставки № 13А330-4708-19 (а.с. 10-22).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язався передати у встановлений строк труби сталеві електрозварні, прокат арматурний для залізобетонних конструкцій у власність Покупця для його використання у господарській діяльності, а Покупець, в свою чергу, зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов Договору суму коштів.

Відповідно до пункту 2.3 Договору покупець здійснює оплату за кожну партію товару згідно наданого постачальником рахунка-фактури у безготівковій формі на вказаний у Договорі рахунок постачальника, в термін протягом 10 календарних днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.

Згідно з п. 2.3. Договору постачальник зобов`язаний надати рахунок-фактуру разом з іншими документами та товар, відповідно до п. 3.4. Договору, якщо інше не погоджено сторонами.

Постачальник зобов`язаний забезпечити відповідність пакування та маркування товару вимогам виробника та/або встановленим законодавством України правилам, можливість для точного визначення кількості товару, наявність правильно та розбірливо оформлених товаросупровідних та/або розрахункових документів тощо (п. 3.3 Договору).

Разом з товаром постачальник передає всю документацію на товар (транспортні, товаросупровідні документи, сертифікати відповідності, паспорти виробника, інструкції з експлуатації, накладні, сертифікат про походження - у разі, якщо постачальник є імпортером товару, тощо). В день прибуття товару, покупець отримує скановані копії (факсимільні копії) документів. Оригінали, після підтвердження отриманої кількості та якості постачальник пересилає кур`єрською службою), або Укрпоштою, за рахунок постачальника (п. 3.4).

Пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що приймання товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється Покупцем на підставі товаросупровідних документів, видаткової накладної, сертифікатів відповідності, паспортів виробника, документації на товар, державних стандартів України тощо.

У випадку, якщо в процесі приймання товару, будуть виявлені недостача товару; недоліки/дефекти товару; некомплектність товару; невідповідність фактично поставленого товару умовам Договору та/або документації на товар; відсутність та/або неналежне, неповне оформлення документів, передбачених п.3.4. Договору; інші порушення умов Договору, покупець складає відповідний акт про недостачу (недоліки/невідповідність тощо) товару (п. 3.9 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання (п. 9.1 Договору).

В подальшому між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 1 (т. 1, а.с. 23), у якій сторони змінили строки оплати одержаного товару, покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена печатками.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 183 260 грн 36 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: № 1328 від 11.10.2019 року на суму 65 821 грн 30 коп.; № 1329 від 11.10.2019 року на суму 19 993 грн 30 коп.; № 1383 від 29.10.2019 року на суму 97 445 грн 76 коп.

З матеріалів справи вбачається, що товар отриманий представником відповідача Клімовою Оксаною Сергіївною на підставі довіреностей: № 00000555 від 08.10.2019 року, № 00000562 від 11.10.2019 року та № 00000585 від 29.10.2019 року.

Крім того, в матеріалах справи містяться виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату: № 1678 від 03.10.19 р. в сумі 65821,30 грн.; № 1683 від 04.10.19 р. в сумі 19993,3 грн.; № 1769 від 24.10.19 р. в сумі 97445,76 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні у справі докази в сукупності підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 183 260 грн 36 коп, прийняття товару відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Однак, відповідач розрахувався за отриманий ним товар частково в сумі 19 993 грн 30 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10169 від 25.11.2019 року (т. 1, а.с. 36) з призначенням платежу за матеріал згідно рахунку № 1683 .

За поставлений товар в сумі 163267,06 грн. відповідач не розрахувався.

13.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 46, в якій вимагав в 10-денний термін погасити заборгованість по договору № 13А330-4708-19.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

20.12.19 р. між сторонами підписано акт звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості у відповідача по договору № 13А330-4708-19 станом на 30.11.19 р. в сумі 163267,06 грн. (т. 1 а.с. 24).

Неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача в суд з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст.. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що відповідно до ст.. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України ).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору, поставив відповідачу товар в сумі 183 260 грн 36 коп, однак відповідач за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 163267,06 грн.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості у відповідача по договору № 13А330-4708-19 станом на 30.11.19 р. в сумі 163267,06 грн. (т. 1 а.с. 24).

Суд звертає увагу на те, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (див. частина перша статті 11 ЦК України). В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

Акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звіряння розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Підписання акту звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

А відтак, наявний в матеріалах справи акт звіряння розрахунків є належним доказом, що свідчить про визнання відповідачем боргу в сумі 163267,06 грн.

Водночас, апеляційний суд не бере до уваги твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що строк оплати за поставлений товар не настав, оскільки позивач не надіслав відповідачу рахунки-фактури для оплати товару, виходячи з наступного.

Проаналізувавши п. 2.3-2.5 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що п. 2.5 строни врегулювали випадок, коли наданий покупцю рахунок-фактура підлагає поверненню для виправлення або заміни, у зв`язку з чим до отримання належно оформленого рахунку-фактури покупець наділений правом не здійснювати оплату.

Разом з тим, умовами п. 3.4 договору передбачено, що у разі виявлення у процесі приймання товару недостачі, недоліків товару, так і відсутності та/або неналежного, неповного оформлення документів, або інших порушень договірних умов мають фіксуватись саме у відповідному двосторонньому акті. Даний акт в матеріалах справи відсутній та сторонами не складався.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що прийняття товару без застережень щодо якості, кількості та комплектності як товару так і претензій щодо змісту та комплектності товаросупровідних документів, які згідно з п. 2.3 та п. 3.4 Договору передаються разом з товаром, свідчить про те, що відповідач отримав з іншими товарно-супровідними документами також і рахунки фактури.

А тому, враховуючи умови Договору, відсутність у матеріалах справи претензії (акту) щодо ненадання позивачем будь-яких товаросупроводжуючих документів, часткову оплату відповідачем боргу у сумі 19 993 грн 30 коп., акт звірки взаєморозрахунків, колегія суддів оцінює критично доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку з оплати за отриманий товар в сумі 163267,06 грн.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 163267,06 грн. заборгованості по договору поставки є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1386,91 грн. трьох процентів річних, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що нарахування 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми трьох процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, апеляційний суд погоджується з правильністю розрахунку суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 957,92 грн. трьох процентів річних, в стягненні 428 грн 99 коп. слід відмовити, у зв`язку з неврахуванням позивачем в розрахунку позову умови п. 2.3 додаткової угоди (здійснення розрахунку протягом 30 банківських днів з дня одержання відповідачем партії товару).

Крім того, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 15000,00 грн., колегія суддів враховує наступне.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається із матеріалів справи 12.02.2020 між позивачем та адвокатським об`єднанням "Міжнародний правовий захист" в особі старшого партнера адвоката Костирка Євгенія Святославовича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000616 від 25.01.2019, ордер серія ЧН №074640) укладений договір про надання юридичних послуг (том 1, а.с. 42-44).

Відповідно до умов Договору, адвокат бере на себе зобов`язання надати, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити юридичні послуги.

Згідно з п. 2.1 договору б/н про надання юридичних послуг від 12.02.2020, за послуги, передбачені цим договором, замовником (позивачем) здійснюється попередня оплата у загальному розмірі 15 000,00 грн у строк до 14.02.2020 з наступного розрахунку: 7 000,00 грн підготовка позовної заяви ТОВ "ПЧТК" до АТ "РІВНЕГАЗ" про стягнення заборгованості за договором поставки №13А330-4708-19 від 09.07.2019, а також за потреби інших процесуальних документів по справі від імені замовника (позивача) (заяв, клопотань, тощо) протягом розгляду справи судом першої інстанції; 8 000,00 грн представництво інтересів ТОВ "ПЧТК" у справі за позовом про стягнення заборгованості за договором поставки №13А330-4708-19 від 09.07.2019, у суді першої інстанції.

На підтвердження надання послуг, представником позивача надано: оригінал договору б/н про надання юридичних послуг від 12.02.2020, акт про приймання-передачі наданих послуг від 12.02.2020, оригінал ордеру серія ЧН №074640 від 12.02.2020, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000616 від 25.01.2019 та оригінал платіжного доручення № 310 від 12.02.2020, що підтверджує сплату витрат в сумі 15 000,00 грн за договором б/н про надання юридичних послуг від 12.02.2020.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції в сумі 15000 грн. є співрозмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

Аргументи апелянта щодо неспіврозмірності наданих послуг до їх вартості з підстави того, що справа не є значної складності та розрахунок 3% річних здійснювався сертифікованими програмами, суд вважає недостатньо обгрунтованими, виходячи з суми заявленої до стягнення, підготовки матеріалів позовної заяви, відповіді на відзив та участі в судових засіданнях.

Водночас, згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, враховуючи прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, слід відшкодувати йому за рахунок відповідача на підставі ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 14 963 грн 36 коп.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовують висновку суду першої інстанції, а тому, не є підставами для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Щодо заяви позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Надання адвокатом позивачу адвокатських послуг в суді апеляційної інстанції при розгляді даної справи підтверджується: договором про надання правової допомоги від 22.07.19 р., актом про прийняття-передачу наданих послуг від 27.07.20 р., протоколом погодження договірної ціни від 22.07.20 р., платіжним дорученням № 1851 від 24.07.20 р., що підтверджує оплату наданих послуг у розмірі 15000 грн.

Зважаючи на відсутність клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та підтвердження таких витраьт належними і допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" на рішення Господарського суду Рівненської області від 27 квітня 2020 р. у справі № 918/128/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 27 квітня 2020 р. у справі № 918/128/20 залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Івана Вишенського, буд. 4, код ЄДРПОУ 03366701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ЧЕРНІГІВСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ" (14033, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Льотна, буд. 25-Б, код ЄДРПОУ 36278908) 15000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/128/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "28" серпня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.