Постанова

від 26.08.2020 по справі 922/253/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Справа №922/253/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

апелянта (Прокуратура Харківської області) - Горгуль Н.В., посвідчення №0361525 від 29.10.2015 року;

позивача - Третьякова Н.Ю., посвідчення №1827 від 08.08.2017 року, ордер серія ВІ№1018318 від 26.08.2018 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з`явився;

відповідача - Зучек Є.Н., посвідчення №4 від 07.02.2020 року, довіреність №64 від 26.12.2019 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу з урахуванням уточнень до неї Прокуратури Харківської області, м.Харків, (вх.№1760Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року у справі №922/253/20,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс , м.Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва , м.Харків,

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, м.Харків,

про визнання бездіяльності протиправною,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, в якому, з урахуванням уточнень просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях щодо не надання Товариству з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна: нежитлових приміщень у головному адміністративно-виробничому будинку, інв. №4097, реєстровий №40336737.1.ЛПАРТЕ009, літ. за тех. паспортом "Ж-5", загальною площею 5006,50 кв.м., які розташовані за адресою: 61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, 18 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва ;

- визнати погодженими здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс невід`ємних поліпшень орендованого майна: нежитлових приміщень у головному адміністративно-виробничому будинку, інв. №4097, реєстровий №40336737.1.ЛПАРТЕ009, літ. за тех. паспортом "Ж-5", загальною площею 5006,50 кв.м., які розташовані за адресою: 61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, 18 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва за робочим проектом;

- судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року у справі №922/253/20 (суддя Суслова В.В., повний текст рішення складено 14.05.2020 року) позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях щодо не надання Товариству з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна: нежитлових приміщень у головному адміністративно-виробничому будинку, інв. №4097, реєстровий №40336737.1.ЛПАРТЕ009, літ. за тех. паспортом "Ж-5", загальною площею 5006,50 кв.м., які розташовані за адресою: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва .

Визнано погодженими здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс невід`ємних поліпшень орендованого майна: нежитлових приміщень у головному адміністративно-виробничому будинку, інв. №4097, реєстровий №40336737.1.ЛПАРТЕ009, літ. за тех. паспортом "Ж-5", загальною площею 5006,50 кв.м., які розташовані за адресою: 61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, 18 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва за робочим проектом.

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс витрати зі сплати судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Прокуратура Харківської області з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, з урахуванням уточнень до неї, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- прийняти уточнену апеляційну скаргу до провадження;

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року по справі №922/253/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову;

- судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодувати за рахунок позивача;

- справу розглянути за участі представника прокуратури Харківської області;

- про дату, час та результати розгляду уточненої апеляційної скарги повідомити сторони та прокуратуру Харківської області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального (ст.ст. 23, 26, 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст. 610, 611, 629, 778 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 25.05.2018 року №686 (далі - Порядок №686), Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10.12.2003 року №1891) та процесуального (11, 13, 14, 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України) права, неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

На думку скаржника, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що позивачем були подані всі необхідні документи для розгляду заяви від 04.09.2019 року про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди №6531-Н від 06.06.2018 року. При цьому, в порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України суд визнав встановленими обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами.

Апелянт вказує, що як у листі від 04.09.2019 року №12 від 09.09.2019 року №11/02134, так і у листі від 09.12.2019 року №18 від 11.12.2019 року №11/05174 Позивач стверджував, що ним було надано повний пакет документів, передбачений п. 3 Порядку. Проте, надані ТОВ ЛТ-Ресурс до РВ ФДМУ документи для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, а саме: технічний висновок (як опис передбачуваних поліпшень згідно з п.п. 1 п. 3 Порядку №686), довідку балансоутримувача №05-81 від 13.06.2018 року (як інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна згідно з п.п. 2 п. 3 Порядку №686), приписи органів пожежного нагляду (висновок №64/19), охорони праці (вих.№6706/04-17/7867), довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди №05-80 від 13.06.2018 року (як довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними об`єкта оренди на початок поточного року згідно з п.п. 4 п. 3 Порядку №686) суд першої інстанції прийняв в якості доказів із порушенням ст.ст. 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони не містять опису передбачуваних поліпшень; інформації про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна; довідки балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними об`єкта оренди на початок поточного року. Зокрема, у порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції необґрунтовано підтвердив опис передбачуваних поліпшень (обставину, що підлягає доведенню відповідно до п. 1 Порядку №686) наданим позивачем доказом - технічним висновком ТОВ Харківреконструкція (повна назва: Технічний висновок про стан будівельних конструкцій з рекомендаціями та заходами по капітального ремонту з невід`ємними поліпшеннями орендованих приміщень 5-поверхової будівлі (літ. Ж-5 ) по вул. Отакара Яроша, 18 в м.Харкові 2019 року).

Крім того, всупереч ст.ст. 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд безпідставно взяв до уваги наданий позивачем висновок №64/19 інспектування території, будівель щодо додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, затверджений Товариством з обмеженою відповідальністю Пожежний та технологічний аудит від 06.07.2018 року.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що поданий разом із заявою ТОВ ЛТ-Ресурс Технічний висновок ТОВ Харківреконструкція містив в собі окремий розділ із зазначенням повного опису поліпшень, оскільки всупереч ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд дослідив здійснення позивачем капітального ремонту, а не поліпшення нерухомого майна, в той час як ці понятті не є тотожними.

Також судом першої інстанції необґрунтовано всупереч ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України прийнято довідку балансоутримувача №05-81 від 13.06.2018 року на підтвердження інформації про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень.

Крім того, у разі наявності здійснених орендарем поліпшень, судом, всупереч ст.ст. 14, 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України достеменно не встановлено, чи здійснені вони за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно чи інших коштів, що має наслідком створення орендодавцем для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень комісії за участю представників органу, уповноваженого управляти майном (за його наявності); чи наявний такий орган; у разі відсутності органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, що має наслідком створення комісії за участю представників органу, який давав згоду на оренду зазначеного майна, або його правонаступника, а за їх відсутності - представників відповідних місцевих державних адміністрацій (за згодою) (п.п. 5, 6 Порядку №686). Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що Порядок №686 не передбачає можливості уповноваженому органу (в даному випадку Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях) залишити без розгляду подану заяву та документи.

Апелянт вказує, що підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях є відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави як рівного перед законом, наряду з іншими, суб`єкта права власності, що діє на засадах ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-321, 326 Цивільного кодексу України, та учасника зобов`язання, - договору оренди №6531-Н від 06.06.2018 року, - що ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України) й орендаря, відновлення порушеного порядку користування майном державної форми власності, дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. При цьому, сам факт не звернення до суду РВ ФДМУ з апеляційною скаргою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси державної власності (бездіяльність суб`єкта владних повноважень), свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо контролю за використанням орендованого нерухомого майна, та за виконанням умов договору оренди, що передбачено п. 3 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, затвердженого Наказом ФДМУ від 22.05.2019 року №487, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з даною апеляційною скаргою, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою прокуратури з урахуванням уточнень до неї; учасникам справи встановлено строк на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання.

12.08.2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7556), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказує, що апеляційна скарга не містить обґрунтованого зазначення про те, які саме норми матеріального права були порушені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення. Порушення норм процесуального права судом першої інстанції на думку прокурора, як вбачається із апеляційної скарги, полягає в порушення ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме суд нібито неправомірно визнав встановленими обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними, засобами доказування і не можуть бути підтверджені іншими. При цьому текст апеляційної скарги не дає жодної можливості встановити, якими ж саме засобами доказування на думку прокурора повинні бути підтверджені вимоги позивача, окрім запропонованих суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва , 13.08.2020 року надало відзив на апеляційну скаргу (вх.№7563), в якому зазначає, що відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України Про оренду державного і комунального майна від 10.04.1992 року орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Таким чином, згідно даних норм, здійснення поліпшень є виключно правом орендаря, яким він бажає скористуватися, а тому балансоутримувач не в змозі забороняти орендарю приймати рішення щодо проведення поліпшень. Згідно звіту про оцінку майна нежитлового приміщення п`ятиповерхового головного адміністративно-виробничого будинку, що знаходиться на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва , розташованого за адресою: 61045, м.Харків, вул. Ота кара Яроша, 18, що був складений суб`єктом оціночної діяльності Мокровим О.П., рекомендовано для ефективного використання об`єкта оренди проведення ремонтних робіт з частковою реконструкцією. Отже, третя особа просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги та поновити дію рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року у справі №922/253/20.

20.08.2020 року до суду надійшла заява від Фонду державного майна (вх.№7809), в якій просить суд залучити його до участі у справі №922/253/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Фонд державного майна України вказує, що рішення у даній справі буде безпосередньо впливати на права та інтереси Фонду. Посилається на те, що поліпшення майна ставить більше 25%, а отже в подальшому позивач буде мати право на приватизацію (шляхом викупу) такого майна

Представники апелянта та позивача проти вказаного клопотання заперечували.

Представник відповідача вищевказане клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

В силу положень ч. 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Частиною 4 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Отже, у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Розглянувши заява Фонду державного майна про залучення його до участі у справі №922/253/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Так, відповідна заява не містить конкретних доводів та обґрунтувань в чому саме з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків. Заява побудована на припущеннях на майбутнє, при цьому на припущеннях, які не стосуються предмету спору.

25.08.2020 року відповідач надав через канцелярію суду письмові пояснення на апеляційну скаргу (вх.№7880), які є майже тотожними до доводів скарги прокуратури і в яких підтримує позицію апелянта та наполягає на задоволені апеляційної скарги.

До початку судового засідання 26.08.2020 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва , надійшло клопотання (вх.№7940), в якому повідомляє, що не в змозі прийняти участь у судовому засіданні та просить суд розглянути справу за його відсутності з урахуванням раніше поданого відзиву на апеляційну скаргу.

Частина 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, з огляду на клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні 26.08.2020 року представник прокуратури підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням уточнень до неї та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача підтримав позицію апелянта.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах та поясненнях доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників апелянта та сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з вимогами ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру (від 14.10.2014 року №1697-У1І в редакції Закону від 02.07.2015 року №578-VIII, далі - Закон), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.ч.3, 4, 5 ст.56 Господарського процесуального кодексу України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3- рп/9 (п.2, 3 Резолютивної частини):

- під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади;

- під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за змістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючі визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Ці дії включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Статтею 1 Закону України Про основи національної безпеки України до національних інтересів відносяться життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Суб`єктами забезпечення національної безпеки є також органи прокуратури України.

За приписами ст.ст.13, 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Отже, в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначив прокурор, підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях є відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави як рівного перед законом, наряду з іншими, суб`єкта права власності, що діє на засадах ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316-321, 326 Цивільного кодексу України, та учасника зобов`язання - договору оренди №6531-Н від 06.06.2018 року, що ґрунтується на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України) й орендаря, відновлення порушеного порядку користування майном державної форми власності, дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Факт не звернення до суду РВ ФДМУ з апеляційною скаргою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси державної власності (бездіяльність суб`єкта владних повноважень), свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо контролю за використанням орендованого нерухомого майна, та за виконанням умов договору оренди, що передбачено п. 3 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, затвердженого Наказом ФДМУ від 22.05.2019 року №487, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з даною апеляційною скаргою, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18.

Отже, прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду для представництва інтересів держави в даній справі.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

06.06.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс (орендар, позивач у справі) на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 05.03.2018 року у справі №922/4638/16, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2018 року у справі №922/4638/16 укладено договір оренди №6531-Н (далі - договір оренди).

Відповідно до вказаного договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення у головному адміністративно-виробничому будинку, інв. №4097, реєстровий №40336737.1.ЛПАРТЕ009, літ. за тех. паспортом "Ж-5", загальною площею 5006,50 кв.м., які розташовані за адресою: 61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, 18 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва .

Згідно договору про внесення змін №2 від 16.11.2018 року до договору оренди №6531-Н від 06.06.2018 року в розділі 10 Строк чинності, умови зміни та припинення договору пункт 10.1. викладено в такій редакції: Цей договір продовжено строком на 10 (десять) років, тобто з 30 (тридцятого) жовтня 2019 (дві тисячі дев`ятнадцятого) року до 30 (тридцятого) жовтня 2029 (дві тисячі двадцять дев`ятого) року .

Відповідно до п.5.8 договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого Майна.

Відповідно до п. 6.4 вищезазначеного договору оренди, орендар має право за згодою орендодавця провести зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння Майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 року N686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 року за N711/32163.

Як вказує позивач, зважаючи на технічну та виробничу необхідність, для більш ефективнішого використання орендованого майна, зважаючи на Технічний висновок про стан будівельних конструкцій з рекомендаціям та заходами з капітального ремонту з невід`ємними поліпшеннями приміщень, виконаним ТОВ Харківреконструкція , встановлена необхідність проведення капітального ремонту орендованого майна, яке призведе до збільшення його вартості понад 25% відсотків. У свою чергу не проведення капітального ремонту унеможливлює фактичне використання об`єкту майна.

З огляду на вказане та у відповідності до Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом ФДМ України №686 від 25.05.2018 року, ТОВ ЛТ-Ресурс направило до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях лист за вих.№12 від 04.09.2019 року із заявою про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень індивідуально визначеного нерухомого державного майна - нежитлові приміщення у будинку, загальною площею 5006,5 кв.м. (основною площею 3206,2 кв.м., допоміжною площею 1800,3 кв.м.), розміщені у 5-ти поверховому головному адміністративно-виробничому будинку, за адресою: 61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша,18, що перебуває на балансі ДП ДНДІОМШБ (третя особа у справі) на підставі укладеного з Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області договору оренди.

Згідно переліку, зазначеного у листі за вих.№12 від 04.09.2019 року, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях позивачем були надані наступні документи:

1. Опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення (технічний висновок та проектно-кошторисну документацію) оригінал та копія;

2. Інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна (довідка балансоутримувача №05-81 від 13.06.2018 року) оригінал та копія;

3. Приписи органів пожежного нагляду (висновок №64/19) охорони праці (вих.№3706/04-17/7867) оригінал та копія;

4. Довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди №05-80 від 13.06.2018 року оригінал та копія;

5. Завірену копію проектно-кошторисної документації;

6. Звіт за результатами експертної оцінки, щодо розгляду кошторисної та проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень №9-19/07 від 13.08.2019 року оригінал та копія;

7. Копію договору оренди №6531 від 06.06.2018 року.

10.10.2019 року відповідачем направлено на адресу позивача лист за №11-03-02-02682 в якому зазначено, що ТОВ ЛТ-Ресурс надало неповний пакет документів, у зв`язку з чим питання про надання згоди на проведення поліпшень орендованого майна буде розглянуто регіональним відділенням після надання заяви з повним пакетом документів. Так, Фондом вказано, що до заяви не було додано наступні документи:

- Опис передбачуваних поліпшень;

- Інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;

- Довідка балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними об`єкта оренди на початок поточного року.

У позовній заяві позивач стверджує, що заява ТОВ ЛТ-Ресурс вих.№12 від 04.09.2019 року містила вичерпний перелік документів необхідних для розгляду питання щодо надання згоди на проведення поліпшень орендованого майна, серед яких в тому числі були ті, що зазначені Фондом, як такі, що відсутні, в оригіналах та їх копіях. Однак, з метою щонайшвидшого вирішення питання, а також зважаючи на те, що оригінали документів, поданих листом вих.№12 від 04.09.2019 року, повернуті відповідачем не були, позивач повторно листом за вих.№18 від 09.12.2019 року надав відповідачу копії документів за переліком в тому числі, що зазначені були відповідачем як відсутні.

Відповідач у відповідь листом від 10.01.2020 року вих.№11-03-02-00106 Щодо невід`ємних поліпшень по договору оренди повідомив позивача, що позивач знову не надав відповідачу документів, серед яких:

- опис передбачуваних поліпшень;

- інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;

- приписи органів пожежного нагляду, охорони праці.

Окрім того, відповідач повідомив, що у нього відсутні правові підстави щодо розгляду питання надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень, у зв`язку із наданий 04.09.2019 року пакет документів було повернуто позивачу. При цьому, лист від 10.01.2020 року вих.№11-03-02-00106 містив лише загальну кількість аркушів без визначення конкретного переліку та індивідуальних ознак документів, які повертаються.

Враховуючи неможливість та фактичну реальну загрозу експлуатації об`єкту оренди без здійснення капітального ремонту, який призведе до поліпшення, а також враховуючи відмову відповідача у розгляді заяви щодо надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна, позивач за захистом свого права та законного інтересу звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Згідно вимог ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України Про Фонд державного майна України визначено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Статтею 4 вказаного Закону України передбачено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України.

Тобто, Фонд державного майна України є суб`єктом владних повноважень, рішення якого можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, але тільки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (зазвичай майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (вказана позиція також викладена у постановах Верховного Суду України від 23.02.2016 року у справі №21-6551а15 та від 02.03.2016 року у справі №б-14цс16).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наданим у постанові від 22.08.2018 року у справі №826/13571/17, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Зважаючи, що в основі даного спору є не публічно-правові, а організаційні та майнові відносини, що склались між ТОВ ЛТ-Ресурс та ФДМУ щодо реалізації прав орендаря в частині здійснення капітального ремонту та здійснення поліпшень орендованого майна - об`єкта державної власності, обґрунтовані порушенням приватного права суб`єкта господарювання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що спір у даній справі не є публічно-правовим та має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У свою чергу, Закон України Про оренду державного та комунального майна регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

З огляду на те, що у даній справі розглядається спір стосовно орендованого майна, що належить до державної власності, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, можливо дійти висновку, що нездійснення капітального ремонту об`єкту оренди унеможливлює здійснення діяльності з використання цього майна та, фактично, робить мету оренди майна недосяжною.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до п.5.8 договору оренди №6531-Н, орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Відповідно до п. 6.4 вищезазначеного договору оренди, орендар має право за згодою орендодавця провести зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння майна, що зумовлює підвищення його вартості.

Пунктом 4.4. договору оренди №6531-Н передбачено, що для отримання згоди орендодавця на здійснення поліпшень орендар подає заяву і матеріали згідно з Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 року №686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 року за №711/32163.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку для розгляду питання про надання згоди орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна орендар подає заяву і такі документи:

1) опис передбачуваних поліпшень і кошторис витрат на їх проведення;

2) інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;

3) приписи органів пожежного нагляду, охорони праці (за їх наявності);

4) довідку балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними бухгалтерського обліку на початок поточного року;

5) завірену копію проектно-кошторисної документації, якщо інше не встановлено договором оренди;

6) звіт за результатами експертизи кошторисної частини проектної документації на здійснення невід`ємних поліпшень.

Судом встановлено, що зважаючи на необхідність проведення капітального ремонту орендованого майна, яке призведе до збільшення його вартості понад 25% відсотків, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 6.4. договору, та у відповідності до Порядку направив до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях лист за вих.№12 від 04.09.2019 року із заявою про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень індивідуально визначеного нерухомого державного майна - нежитлові приміщення у будинку, загальною площею 5006,5 кв.м (основною площею 3206,2 кв.м., допоміжною площею 1800,3 кв.м.), розміщені у 5-ти поверховому головному адміністративно-виробничому будинку, за адресою: 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша,18, що перебуває на балансі ДП Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва .

Згідно переліку, зазначеного у листі за вих.№12 від 04.09.2019 року, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях позивачем був наданий пакет документів у відповідності до п. 3 Порядку.

У свою чергу, відповідач листом за №11-03-02-02682 від 10.10.2018 року повідомив позивача про подання неповного пакету документів для розгляду заяви на проведення невід`ємних поліпшень, а саме, за твердженнями Регіонального відділення, до заяви не були додані наступні документи:

- Опис передбачуваних поліпшень;

- Інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;

- Довідка балансоутримувача про вартість об`єкта оренди згідно з даними об`єкта оренди на початок поточного року.

Листом за вих.№18 від 09.12.2019 року позивач повторно надав відповідачу копії документів за переліком, в тому числі, що зазначені були відповідачем як відсутні.

Відповідач у відповідь листом від 10.01.2020 року вих.№11-03-02-00106 Щодо невід`ємних поліпшень по договору оренди повернув позивачу документи та зазначив, що у нього відсутні правові підстави щодо розгляду питання надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень, оскільки позивач знову не надав відповідачу документів, серед яких:

- опис передбачуваних поліпшень;

- інформація про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна;

- приписи органів пожежного нагляду, охорони праці.

Колегія суддів відзначає, що такий лист не є відмовою

Відповідач як і апелянт наразі наголошують на тому, що позивачем (ТОВ ЛТ-Ресурс ) не було надано документів, передбачених Порядком надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна , затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 року №686. Поданий відповідачем документ Технічний висновок та проектно-кошторисну документацію відповідач не вважає належними документами, оскільки вказані документи не є описом передбачуваних поліпшень. Окрім того, замість приписів органів пожежного нагляду позивачем до Фонду був наданий висновок №64/19 інспектування території, будівель щодо додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки виданий ТОВ Пожежний та техногенний аудит .

Водночас, відповідач стверджує, що 18.09.2019 року відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганських областях від 17.09.2019 року №00428 Про створення робочої групи для проведення контрольного огляду по договору оренди було здійснено періодичний контроль з комплексним оглядом нерухомого державного майна, що перебуває в оренді ТОВ ЛТ-Ресурс за договором оренди від 06.06.2018 року № 6531-Н. У ході огляду виявлено, що орендар проводить заміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна без отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна. За результатами контрольного огляду було складено звіт.

Однак, слід звернути увагу, що Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень державного майна не містить в собі чіткого визначення, що має собою становити зазначений опис , жодним нормативно-правовим актом не затверджена форма документу від назвою опис передбачуваних поліпшень та не передбачений механізм його складання.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, на замовлення позивача кваліфікованим виконавцем ТОВ Харківреконструкція було виготовлено Технічний висновок , складений на підставі Національного стандарту ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 Настанов щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану . Цей стандарт встановлює вимоги до обстеження будинків, будівель, споруд, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури для визначення та оцінки їх технічного стану з урахуванням положень Порядку проведення обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва , затверджених Кабінетом Міністрів України на виконання статті 39-2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Стандарт регламентує обстеження об`єктів на відповідність вимогам щодо забезпечення механічного опору та стійкості відповідно до Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд ДБН В.1.2-6 та ДБН В.1.2-14. У випадках, визначених технічним завданням на обстеження можуть братись до уваги також інші вимоги до експлуатаційної придатності об`єкта, встановлені щодо пожежної безпеки, забезпечення безпечного та економічного використання (безпеки життя і здоров`я людини, захисту навколишнього середовища, безпеки експлуатації, захисту від шуму та вібрації, економії енергії). Стандарт поширюється на проведення обстежень об`єктів для діагностування їх технічного стану та на моніторинг технічного стану під час використання за призначенням, а також (за потреби) в періоди нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення, консервації та ліквідації. За результатами такого обстеження складається технічний висновок чи технічний звіт.

Таким чином, нормами чинного законодавства визначено, стандарти та порядок здійснення оцінки стану будівель, в тому числі рекомендовані заходи із здійснення капітального ремонту, необхідні для повноцінної безпечної експлуатації об`єкта.

З матеріалів справи вбачається, що поданий разом із заявою Технічний висновок містив в собі окремий розділ із зазначенням повного опису поліпшень, які необхідно здійснити, який складений з дотриманням Стандартів та Державних будівельних норм. Чинне законодавство не передбачає іншого способу оцінки та визначення стану майна, а також необхідних поліпшень інакше, ніж шляхом здійснення обстеження та складання відповідного документу за результатами такого обстеження.

Отже, суд першої інстанції з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем виконано вимоги п. 3 Порядку в частині подання опису поліпшень у складі Технічного висновку. При цьому, слід звернути увагу, що жодних зауважень чи заперечень до складання Технічного висновку чи проектно-кошторисної документації, а також їх відповідності нормам чинного законодавства, відповідач не наводить.

Стосовно посилання відповідача на те, що позивач разом із заявою про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень не надав приписи органів пожежного нагляду, слід зазначити, що відповідно до п. 3 Порядку приписи органів пожежного нагляду, охорони праці подаються заявником лише за їх наявності. Вказаний пункт Порядку не передбачає обов`язковості подання таких документів.

Відповідно п.8 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

З огляду на вказане, припис може бути в наявності у заявника виключно у випадку виявлення порушень вимог законодавства.

У той же час, позивачем разом із заявою було подано висновок №64/19 інспектування території, будівель щодо додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, складений кваліфікованою особою, яка має відповідну чинну ліцензію на здійснення таких дій та висновків. При цьому мотивів для визначення документу таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, відповідачем та апелянтом не наведено.

Окрім того, слід звернути увагу, що в листі за №11-03-02-02682 від 10.10.2018 року, який був направлений у відповідь на заяву позивача від 04.09.2018 року , відповідач не вказує про відсутність припису органів пожежного нагляду, а отже при наданні оцінки заяви від 04.09.2019 року Фонд визначив приписи пожежного нагляду такими, що подані.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженому Наказом ФДМ України №686 від 25.05.2018 року, процедура надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна включає такі етапи: 1) подання заяви і пакета документів орендарем; 2) розгляд заяви і документації орендаря; 3) прийняття відповідного рішення.

Відповідно до п.5 Порядку у разі оренди цілісного майнового комплексу при здійсненні поліпшень за рахунок амортизаційних відрахувань на орендоване державне майно чи інших коштів орендодавець для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень створює комісію за участю представників органу, уповноваженого управляти майном (за його наявності).

Відповідно до п.6 Порядку у разі відсутності органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, орендодавець для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого цілісного майнового комплексу, будівлі або споруди, у тому числі за рахунок амортизаційних відрахувань, створює комісію за участю представників органу, який давав згоду на оренду зазначеного майна, або його правонаступника, а за їх відсутності - представників відповідних місцевих державних адміністрацій (за згодою)

Відповідно до п. 7 зазначеного Порядку згода на здійснення поліпшень надається з урахуванням висновків комісії та умов договору у формі листа орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна.

Отже, процедура надання згоди на здійснення полішень орендованого майна передбачає такий етап, як прийняття відповідного рішення щодо надання згоди чи відмови у наданні згоди на здійснення поліпшень, проте Порядок не передбачає можливості уповноваженому органу (в даному випадку Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій, Луганській областях) залишити без розгляду подану заяву та документи. Заява про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень та додані до неї документи мала бути розглянута уповноваженим органом з обов`язковим розглядом комісією та врахуванням її висновків.

Проте, в порушення Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна , відповідач листом від 10.01.2020 року вих.№11-03-02-00106 Щодо невід`ємних поліпшень по договору оренди повернув позивачу наданий 04.09.2019 року пакет документів і повідомив про відсутність правових підстав щодо розгляду питання надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень. При цьому, до листа відповідачем не було долучено документів на підтвердження того, що заява про надання згоди на здійснення відповідних поліпшень розглядалась комісією на відповідність вимогам Порядку, а також докази на підтвердження створення взагалі такої комісії у відповідності до вимог п.п. 5, 6. Порядку.

Доказів щодо створення комісії для розгляду питання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень до суду також надано не було.

Посилання відповідача на проведення 18.09.2019 року контрольного огляду орендованого майна, суд вважає необґрунтованим, оскільки звіт, який складений за результатами такого огляду, не містить даних щодо кваліфікації осіб, які входили до так званої робочої групи, а отже можливість таких осіб робити будь-які висновки щодо проведення будь-яких робіт (їх обсяг, а також можливість вплинути на вартість об`єкту оренди), викликає сумніви.

Окрім того, суд зазначає, що Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна , затверджений наказом ФДМ України №686 від 25.05.2018 року, не передбачає такої підстави для відмови у розгляді заяви про погодження поліпшень, як проведення візуального огляду об`єкту та, відповідно, Порядок не ставить в залежність результат розгляду заяви від результатів такого огляду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем були подані всі необхідні документи для розгляду заяви від 04.09.2019 року про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за договором оренди №6531-Н, проте, в порушення Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна відповідачем не було прийнято відповідне рішення щодо розгляду поданої позивачем заяви, не було створено комісії щодо розгляду питання про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна, а натомість, безпідставно повернуто заяву позивачу без розгляду. Вказане свідчить про правомірність висновків суду що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім цього, суд наголошує на тому, що суб`єкт владних повноважень не тільки зобов`язаний додержуватись терміну розгляду заяв протягом розумного строку, а також, у випадку відмови, обґрунтувати таку відмову.

За ст. 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано та не направлено.

Оскільки протягом чотирьох місяців відповідачем не було розглянуто питання щодо надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна та рішення про відмову в погодженні здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна протягом встановленого законом строку також не прийнято, на думку суду позивач набув право на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна без отримання згоди відповідача відповідно до принципу мовчазної згоди .

Прокурор не оскаржує факт того, що судом першої інстанції вірно встановлено, що 06.06.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс було укладено договір оренди №6531-Н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення у головному адміністративно-виробничому будинку, інв. №4097, реєстровий №40336737.1.ЛПАРТЕ009, літ. за тех. паспортом Ж-5 , загальною площею 5006,50 кв.м., які розташовані за адресою: 61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, 18 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва . Тобто, предметом договору оренди є нежитлові приміщення, а не цілісний майновий комплекс. Факт того, що балансоутримувачем зазначених орендованих приміщень є Державне підприємство Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва , також апелянтом не оскаржується.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначає про те, що наданий ТОВ ЛТ-Ресурс до заяви про погодження здійснення поліпшень документ, а саме інформація про доцільність здійснення поліпшень наданий неналежним суб`єктом, а саме балансоутримувачем, замість належного органу управління державним майном. При цьому, прокурор посилається на положення п.4 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 року №686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 року за №711/32163, відповідно до якого передбачена можливість надання саме балансоутримувачем інформації про доцільність здійснення невід`ємних поліпшень у разі оренди нежитлових приміщень, а не цілісного майнового комплексу.

Незрозумілим є посилання прокурора в апеляційній скарзі на неприйняття судом першої інстанції в якості доказу акту обстеження від 18.09.2019 року. А саме прокурором не зазначено, на підтвердження чого цей акт взагалі було долучено до матеріалів справи із посиланням на відповідний пункт Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 року №686 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.06.2018 року за №711/32163.

Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 року №686, не передбачає такої підстави для відмови у розгляді заяви про погодження поліпшень, як проведення візуального огляду об`єкту та, відповідно, Прядок не ставить в залежність результат розгляду заяви, тим більше взагалі факт розгляду такої заяви, віл результатів такого огляду.

Запропонований акт обстеження не містить в собі застереження, у відповідності до яких чітко визначених норм чинного законодавства була сформована робоча група та проведено якийсь огляд. Відтак, санкціонованість проведеного огляду є спірною, відповідно результати такого огляду не можуть породжувати правові наслідки.

Окрім того, акт обстеження суперечить вимогам Національного стандарту ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 Настанов щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану та чинних Державних будівельних норм, якими регламентовано чіткий порядок та алгоритм такого обстеження, а також регламентований порядок формування висновків за результатами такого обстеження. При цьому, акт не містить в собі зазначення про кваліфікацію осіб, які входили такої робочої групи. Отже, можливість таких осіб робити будь-які висновки щодо проведення будь-яких робіт (їх обсяг, а також можливість вплинути на вартість об`єкту оренди), викликає сумніви. Таким чином, запропонований акт від 18.09.2019 року не може бути прийнятий до уваги в якості належного та допустимого доказу по справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача щодо визнання погодженими здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю ЛТ-Ресурс невід`ємних поліпшень орендованого майна: нежитлових приміщень у головному адміністративно-виробничому будинку, інв. №4097, реєстровий №40336737.1.ЛПАРТЕ009, літ. за тех. паспортом "Ж-5", загальною площею 5006,50 кв.м., які розташовані за адресою: 61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, 18 та перебувають на балансі Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут організації і механізації шахтного будівництва за робочим проектом.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що наразі апелянтом, всупереч приписів ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено та необґрунтовано наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів звертає увагу, що аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах Хаджинастасиу проти Греції , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації ).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року у справі №922/253/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу з урахуванням уточнень до неї Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2020 року у справі №922/253/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов