Рішення

від 31.08.2020 по справі 915/649/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року Справа № 915/649/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

без виклику сторін

справу № 915/649/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс",

вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222;

вул. 1 Лінія, 5, м. Миколаїв, 54024;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехкомплекс",

просп. Героїв України, 13, м. Миколаїв, 54025;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 1460 грн. 07 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Автодистриб`юшн Карго Партс" пред`явлено позов, з урахуванням закриття ухвалою від 31.08.2020 провадження у справі в частині позовних вимог, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Агротехкомплекс" грошових коштів у загальній сумі 1460 грн. 07 коп., із яких: 774 грн. 62 коп. - пеня; 488 грн. 39 коп. - інфляційні втрати; 197 грн. 06 коп. - 12 % річних, з посиланням на неналежне виконання ТОВ "Агротехкомплекс" грошових зобов`язань за укладеним з позивачем договором від 26.04.2018 № 13157-15/2018, а саме, зобов`язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого відповідачу товару, внаслідок чого на суми допущених відповідачем прострочень ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" нараховано пеню в порядку п. 5.2 договору, а також здійснені нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 2102 грн. на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором та у сумі 7800 грн. ? на відшкодування витрат на одержання професійної правничої допомоги.

Ухвалою від 29.05.2020 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача, належним чином повідомленого про відкриття провадження у справі, що підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ "Агротехкомплекс" на поштовому повідомленні про вручення відправлення з ухвалою від 29.05.2020, відзив на позовну заяву не надійшов.

Разом із тим, у заяві, поданій в суд 03.07.2020 за вх. 8060/20, ТОВ "Агротехкомплекс" зазначило, що ним станом на 03.06.2020 у повному обсязі проведені розрахунки за поставлений позивачем товар; вимоги ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" про стягнення нарахувань на суми прострочень відповідач вважає не підлягаючими задоволенню, так як у відповідності до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання договірних зобов?язань, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин, якими у даному випадку є введення з 12.03.2020 по всій території України карантину.

Крім того, відповідач вважає, що заявлена ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" до стягнення сума витрат на одержання професійної правничої допомоги не є розумною та співрозмірною складності справи, а також не підтверджується належними доказами; відповідач також просить суд не стягувати з нього судові витрати з огляду на самостійне виконання договірних зобов?язань.

Ураховуючи викладені обставини, а також те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір від 26.04.2018 № 13157-15/2018 (далі - договір), у відповідності до умов якого ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" (постачальник) зобов`язалось в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність ТОВ "Агротехкомплекс" (покупця) визначені цим договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - послуги), а покупець ? в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату (п. 1.1 договору).

У відповідності до п.п. 1.2, 1.3 договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід`ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару; найменування, вартість та обсяг наданих послуг зазначаються в актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід`ємними частинами цього договору.

Загальна сума договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в актах виконаних робіт, здійснених протягом дії цього договору (п. 1.4 договору).

Сторони дійшли згоди, що покупець направляє постачальнику замовлення на поставку товару з посиланням на номер і дату даного договору, із зазначенням кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару; постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути поставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника (п.п. 2.1, 2.2 договору).

Згідно п. 2.5 договору, покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття товару від постачальника, у тому числі перевізника, покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника (п. 2.6 договору).

Ціни на товар послуги погоджуються сторонами у кожному окремому випадку і вказуються у товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та актах виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1 договору).

За домовленістю сторін товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, яким сторони вважають суму, на яку постачальник може поставити товар на умовах домовленого відтермінування, в залежності від загальної суми щомісячних замовлень покупця, постачальник визначає суму кредитного ліміту. у випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату.

Якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.

Оплата товару і наданих послуг за цим договором здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника; зобов?язання покупця за цим договором щодо оплати поставленого товару та наданих послуг вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника (п.п. 3.2-3.7 договору).

Сторонами погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018; якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (п.п. 8.2, 8.4 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: 1) від 08.02.2020 № SI0002162923 на суму 2570 грн. 10 коп. з ПДВ з датою оплати до 15.02.2020; 2) від 20.02.2020 № SI0002183806 на суму 1581 грн. 48 коп. з ПДВ з датою оплати до 01.03.2020; 3) від 21.02.2020 № SI0002184849 на суму 20481 грн. 12 коп. з ПДВ, з датою оплати до 10.03.2020, підписаних представниками сторін та скріплених печатками сторін, а загалом поставлено товар на суму 24632 грн. 70 коп. з ПДВ.

На оплату поставлених товарів позивачем виставлені ТОВ "Агротехкомплекс" рахунки: від 08.02.2020 № S0004667230 на суму 2570 грн. 10 коп. з ПДВ; від 20.02.2020 № S0004705535 на суму 1581 грн. 48 коп. з ПДВ; від 21.02.2020 № S0004708162 на суму 20481 грн. 12 коп.

Відповідачем оплачено поставлені ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" згідно платіжних доручень: від 13.05.2020 № 707 на суму 10000 грн.; від 28.05.2020 № 729 на суму 4151 грн. 58 коп.; від 02.06.2020 № 735 на суму 5000 грн. та від 03.06.2020 № 736 на суму 5481 грн. 12 коп. ? з пропуском строків оплати, визначених у видаткових накладних, у зв?язку з чим на суми допущених ТОВ "Агротехкомплекс" прострочень позивачем нараховано пеню, 12 % річних та інфляційні втрати, стягнення яких є предметом спору в даній справі.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема, штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Сторонами в договорі погоджено, що за порушення грошового зобов`язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення; у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, а саме, той хто прострочив виконання грошового зобов`язання має сплатити на користь іншої сторони за договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12 % річних від простроченої суми (п.п. 5.2, 5.3 договору).

Відповідач у заяві від 03.07.2020 зазначив, що вважає вимоги ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" про стягнення нарахувань на суми прострочень не підлягаючими задоволенню, так як у відповідності до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання договірних зобов?язань, якщо це невиконання є наслідком форс-мажорних обставин, якими у даному випадку є введення з 12.03.2020 по всій території України карантину.

Такі твердження ТОВ "Агротехкомплекс" відхиляються судом з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб?єкт господарювання за порушення господарського зобов?язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов?язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов?язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов?язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Умовами договору дійсно передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне чи часткове невиконання договірних зобов?язань, якщо це невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили, а саме: війни, блокади, саботажу, актів державних органів, пожежі, повені, землетрусу, громадянських заворушень та інших незалежних від сторін обставин, які вони не могли передбачити, уникнути, і які наступили після підписання даного договору. Сторона, для якої склались обставини, зазначені у п. 7.1 договору, повинна повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин; доказом обставин непереборної сили, що склались, є довідка, видана Торгово-промисловою Палатою одній із сторін. Сторона, яка своєчасно і в порядку, передбаченому цим договором, не сповістила іншу сторону про початок дії обставин непереборної сили, порушуючи тим вищезгадану процедуру, не може посилатись на ці обставини, виключаючи ті випадки, коли сама обставина непереборної сили перешкодила надсиланню повідомлення (п.п. 7.1-7.3 договору).

У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України

від 15.07.2014 № 40(3)).

Із змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб`єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ ? сертифікат (довідку) ТПП.

В даному випадку відповідачем не подано суду доказів на підтвердження направлення ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" повідомлення про настання форс-мажорних обставин з відповідним доказом ? сертифікатом ТПП, у зв?язку з чим посилання ТОВ "Агротехкомплекс" на настання форс-мажорних обставин судом відхиляються.

Ураховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Агротехкомплекс" пені, 12 % річних та інфляційних втрат суд визнає обґрунтованими.

Перевіривши подані позивачем розрахунки: пені в сумі 774 грн. 62 коп., здійснені за загальний період 18.02-08.05.2020, по кожній поставці окремо в межах шестимісячного строку; 12 % річних у сумі 488 грн. 39 коп., здійснені за загальний період 18.02-08.05.2020, а також інфляційних втрат у сумі 197 грн. 06 коп., розрахованих за березень-квітень 2020 року, ? суд визнає їх вірними, а зазначені суми ? підлягаючими стягненню з ТОВ "Агротехкомплекс".

Отже, позовні вимоги ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" на оплату позовної заяви судовим збором за платіжним дорученням від 08.05.2020 № 496 у сумі 2102 грн., яка, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", є мінімальною сумою судового збору для позовних вимог майнового характеру, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ "Агротехкомплекс" грошових коштів на відшкодування витрат на отримання професійної правничої допомоги в сумі 7800 грн., суд приходить до такого.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних із розглядом справи. До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов?язані із правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Позивачем на підтвердження понесення судових витрат у вищевказаній сумі подано суду: 1) договір від 06.05.2020 про надання правової (правничої) допомоги та додаткову угоду до нього, укладені ТОВ "Автодистриб`юшн Карго Партс" з адвокатом Спиридоновим О.В., згідно яких адвокат прийняв на себе зобов?язання з надання позивачу правової допомоги щодо захисту його прав та законних інтересів у Господарському суді Миколаївської області шляхом здійснення позовної роботи у відповідності до ГПК України відносно контрагента ТОВ "Агротехкомплекс", а за надання указаної вище правової допомоги позивач зобов`язався сплатити адвокату винагороду в розмірі, визначеному в додатковій угоді, зокрема, за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви ? 7800 грн.; 2) опис наданих послуг за договором від 08.05.2020, згідно якого адвокатом вчинені обумовлені вище дії щодо надання позивачу правової допомоги; 3) платіжні доручення від 08.05.2020 № 499 на суму 1404 грн., від 08.05.2020 № 498 на суму 117 грн., від 08.05.2020 № 497 на суму 6279 грн., згідно яких позивачем оплачено послуги адвоката.

Суд визнає, що позивачем доведене понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7800 грн.

Разом із тим, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов?язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також ? чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та ціною позову (33 % від ціни первісного позову), а також зі значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За такого неможливо визнати, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти, складність справи, ? суд визнає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню за представництво інтересів позивача, складає 2500 грн.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехкомплекс", просп. Героїв України, 13, м. Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 32884505, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб`юшн Карго Партс", вул. Закревського, 16, м. Київ, 02222, ідентифікаційний код 37141112, грошові кошти у загальній сумі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 07 коп., із яких: 774 (сімсот сімдесят чотири) грн. 62 коп. - пеня; 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 39 коп. - 12 % річних; 197 (сто дев`яносто сім) грн. 06 коп. - інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. та грошові кошти в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.

3. Копії даного рішення направити учасникам справи, зазначеним у вступній частині рішення.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М. Давченко