Рішення

від 31.08.2020 по справі 826/2591/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м. Київ № 826/2591/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СП "Сварог" до Головного управління ДФС у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0020271404,

за участю представників:

позивача - Синчанського Станіслава Олександровича (довіреність б/н від 13.02.2017),

відповідача - Денисенко Олександри Едмондівни (дов. від 01.03.2017 №41/26-15-10-04-17),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Сварог" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0020271404.

Податкові зобов`язання позивачу нараховано за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ "Гант. ЮА" за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 та ТОВ "Юртан" за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, якою встановлено відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами - постачальниками.

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, він дійсно мав фінансово - господарські правовідносини з контрагентами ТОВ "Гант. ЮА" та ТОВ "Юртан", які мали реальний характер та товар отриманий за правовідносинами з якими був використаний ним у власній господарській діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який він обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено, що фактично фінансово - господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ "Гант. ЮА" та ТОВ "Юртан" не здійснювались, а за ними лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні чим створювалась видимість реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Також відповідач посилався на матеріали кримінальних проваджень № 32016120010000026 та № 22014160000000162.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Під час розгляду справи, суд встановив наступне.

У період з 23.09.2016 по 29.09.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ "Гант. ЮА" за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 та ТОВ "Юртан" за період з 01.12.2015 по 31.12.2015

За результатами перевірки складено акт від 06.10.2016 № 240/26-15-14-04-05/35900037, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 224 282,00 грн.

20.10.2016 на підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0020271404, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 336 423,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 112141,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 20.10.2016 №0020271404 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об`єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

У період, щодо якого проводилась перевірка, позивач мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "Юртан" за договором поставки б/н від 30.12.2015 предметом якого є здійснення поставки будівельних матеріалів.

Відповідно до пунктів 1.2, 3.2, 5.3 вказаного договору, документами, які мають засвідчувати факт здійснення поставки за вказаним договором є видаткові накладні та заявки.

Позивачем суду заявок на підтвердження факту отримання товару від ТОВ "Юртан" за договором поставки б/н від 30.12.2015 суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

В наданих позивачем на підтвердження факту отримання товару від ТОВ "Юртан" рахунках - фактурах в графі "Виписав(ла)" та видаткових накладних в графі "Відвантажив(ла)" міститься підпис, водночас не зазначено даних щодо особи, яка відповідний підпис вчинила.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наданих позивачем на підтвердження отримання товару від ТОВ "Юртан" рахунків - фактур є неможливим встановити особу, яка їх склала, а з видаткових накладених особу, яка відвантажила товар та вони складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з огляду на що вказані документи не можуть бути беззаперечними доказами на підтвердження факту існування вказаних правовідносин.

Надані позивачем суду накладні на переміщення не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них є неможливим встановити, що вказаний в них товар був отриманий позивачем саме від ТОВ "Юртан".

На підтвердження факту отримання товару від ТОВ "Гант. ЮА" позивачем надано суду копії договору поставки від 23.02.2015 № 42П, рахунку - фактури від 23.02.2015 № СФ-0000113, видаткової накладної від 25.02.2015 № РН-0000063, товарно - транспортної накладної від 25.02.2015 № ТТ-00000033, оборотно - сальдову відомість та картку рахунку № 631, банківської виписки, обороту рахунку 201, накладних на переміщення від 25.02.2015 № 143, від 24.04.2015 № 463, витягу з книги обліку довіреностей, податкової накладеної від 23.02.2015 №30.

В рахунку - фактурі від 23.02.2015 № СФ-0000113 в графі "Замовлення" зазначено "Без замовлення" та у видаткові накладній від 25.02.2015 № РН-0000063 міститься посилання на зазначений рахунок - фактуру. При цьому в податковій накладеній від 23.02.2015 № 30 в графі "Вид цивільно - правового договору" зазначено "Усний договір поставки.".

Позивач у позовній заяві та під час судового засідання наголошував на тому, що мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "Гант. ЮА" саме за договором поставки від 23.02.2015 № 42П та його було надано уповноваженим особам під час проведення перевірки, водночас в акті від 06.10.2016 № 240/26-15-14-04-05/35900037 зазначено про те, що податкова накладна від 23.02.2015 №30 оформлена на виконання усної домовленості.

Таким чином за твердженням позивача він мав фінансово - господарські правовідносини з ТОВ "Гант. ЮА" за договором поставки від 23.02.2015 № 42П, у той час, як з наданих ним суду первинних документів вбачається, що між ним та ТОВ "Гант. ЮА" була наявна усна домовленість. Отже у суду відсутня можливість достеменно встановити підставу виникнення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Гант. ЮА", оскільки факт наявності усної домовленості заперечується позивачем, а існування відповідних правовідносин на підставі договору від 23.02.2015 № 42П спростовується наявними в матеріалах справи документами.

В наданій позивачем суду копії рахунку - фактури від 23.02.2015 № СФ-0000113 в графі "Виписав(ла)" міститься підпис, водночас не зазначено даних щодо особи, яка відповідний підпис вчинила.

Таким чином, з наданої позивачем на підтвердження отримання товару від ТОВ "Гант. ЮА" копії рахунку - фактуру є неможливим встановити особу, яка його склала та вона складена з порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з огляду на що він не може бути беззаперечними доказами на підтвердження факту існування вказаних правовідносин.

З наданих позивачем суду копій договору оренди нежитлового приміщення від 28.04.2014 № 86, договорів підряду від 11.02.2015 № 7-2/15, від 17.08.2015 № 17-08/15 неможливим встановити, що вони мають будь - яке відношення до фінансово - господарських правовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Гант. ЮА" та ТОВ "Юртан".

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано достатніх та належних первинних документів, які мали складатися відповідно до умов договору укладеного з ТОВ "Юртан" та у суду відсутня можливість встановити підстави виникнення фінансово - господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Гант. ЮА", а також враховуючи те, що надані на підтвердження існування фінансово - господарських правовідносин з зазначеними контрагентами первинні документи складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ТОВ "Гант. ЮА" та ТОВ "Юртан", а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та/або штрафних (фінансових) санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 50% .

Відповідачем суду доказів та обґрунтувань на підтвердження наявності повторного визначення позивачу протягом 1095 днів контролюючим органом суми податкового зобов`язання суду надано не було.

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що попередньо йому було визначено податкове зобов`язання податковим повідомленням - рішення від 19.04.2016 № 0003991404, яке було оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 826/10498/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП Сварог до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позов задоволено повністю та, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 № 0003991404. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП Сварог до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту повторного визначення позивачу протягом 1095 днів контролюючим органом суми податкового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, у той час, як податкове повідомлення - рішення від 19.04.2016 № 0003991404 в судовому порядку визнано протиправним та скасовано, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 20.10.2016 №0020271404 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 56 070,50 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Позивач у позовній заяві просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.10.2016 №0020271404.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України податкове повідомлення - рішення від 20.10.2016 №0020271404 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 56 070,50 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Сварог" (04074, м. Київ. вул. Шахтарська, 2, код ЄДРПОУ 35900037) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0020271404 - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.10.2016 №0020271404 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 56 070,50 грн.

3. В решті позовних вимог - відмовити .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Сварог" (04074, м. Київ. вул. Шахтарська, 2, код ЄДРПОУ 35900037) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 841 (вісімсот сорок одна) гривня 00 копійок.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов