Рішення

від 27.08.2020 по справі 640/13756/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року м. Київ № 640/13756/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, Головне управління ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року №0323321209, податкову вимогу від 11 травня 2019 року №161781-17, рішення про опис майна у податкову заставу від 11 травня 2019 року №161781-17, стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення не було враховано, що будівлю Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім , яка розташована на земельній ділянці, наданій позивачу у користування, використовують дві юридичні особи - позивач та Комунальна організація Музей історії міста Києва . Виходячи з принципу пропорційності, визначеного пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України та частиною 2 пункту 11.6 Положення про плату за землю у м. Києві, відповідач при визначенні суми грошового зобов`язання зі сплати земельного податку повинен був врахувати частину площі будівлі, якою користується Комунальна організація Музей історії міста Києва . Звертає увагу, що відповідачем не було враховано розміру пільги, встановленої Положенням про плату за землю в м. Києві. Також зазначив, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті контролюючим органом до завершення процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. За наведених обставин просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що за результатами проведеної камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем занижено податкові зобов`язання з земельного податку за січень 2019 року у сумі 261332,26 грн, тому податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає. Щодо податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, відповідач зазначив, що станом на 10 травня 2019 року за позивачем обліковувався податковий борг по земельному податку у сумі 335789,76 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2019 року № 0323321209 та нарахованої пені у сумі 9154,43 грн.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, за змістом якої останній просить суд задовольнити позов. Звернув увагу, що відповідачем не спростовано доводів позивача про поширення на останнього пільги у розмірі 75 % суми податкового зобов`язання, встановленої Положенням про плату за землю в м. Києві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

21 березня 2019 року посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2019 рік платника земельного податку - Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім , за результатами якої складено акт від 21 березня 2019 року № 94/26-15-12-09-19/34299989.

Так, перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2019 рік, визначений Державним підприємством Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім в звітній податковій декларації від 04 лютого 2019 року за № 9011044447, занижений на 261332,26 грн. Заниження податкового зобов`язання по земельному податку за 2019 рік зумовлено невиконанням вимог пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України, пункту 5.1 рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві зі змінами та доповненнями.

Вказані висновки перевірки ґрунтуються на тому, що згідно довідки Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради від 18 серпня 2015 року № Ю-45693/2018 розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки по вул. Хрещатик, 2 , з кадастровим номером 8000000000:82:011:0002, площею 14260 м.кв. становить 316766373,40 грн. Відтак, сума податкового зобов`язання з земельного податку за січень 2019 року повинна становити 263971,98 грн, що становить 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Поряд з цим, позивачем задекларовано суму податкового зобов`язання в розмірі 2639,72 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем були подані до контролюючого органу заперечення від 12 квітня 2019 року № 1/139.

Листом від 23 квітня 2019 року № 77132/10/26-15-12-09-18 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило Державне підприємство Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім про залишення без розгляду скарги останнього.

На підставі виявленого порушення 16 квітня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0323321209 про збільшення суми грошового зобов`язання з земельного податку на 326665,33 грн, у тому числі: 261332,26 грн - за податковими зобов`язаннями та 65333,07 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 25 квітня 2019 року № 1/165.

11 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу № 161781-17 на суму податкового боргу в розмірі 335789,76 грн та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 161781-17.

15 травня 2019 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 22285/6/99-99-11-06-01-25, яким продовжено розгляд скарги Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім від 25 квітня 2019 року № 1/165 до 23 червня 2019 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 червня 2019 року № 27705/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 квітня 2019 року № 0323321209, а скаргу Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім - без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішення, податковою вимогою та рішенням про опис майна в податкову заставу, позивач звернувся до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Щодо доводів позивача про протиправність податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Х сесії VI скликання Київської міської ради від 25 грудня 2012 року № 735/9019 надано Державному підприємству Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім в постійне користування земельну ділянку площею 1,4260 га для експлуатації та обслуговування будівлі ДП Український дім на вул. Хрещатик, 2 у Шевченківському районі м. Києва.

Таким чином, позивач є платником земельного податку, відповідно, земельна ділянка площею 1,4260 га на вул. Хрещатик, 2 у Шевченківському районі м. Києва, - є об`єктом оподаткування вказаним податком.

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 274.1 статті 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Пунктом 5.1 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що ставки податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у відсотках від їх нормативної грошової оцінки відповідно до таблиці №1 цього Положення.

Зі змісту довідки Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 жовтня 2018 року № Ю-45693/2018 вбачається, що цільовим призначенням земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні позивача, є 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Відповідно до таблиці №1 додатку 3 до Положення про плату за землю в місті Києві ставка земельного податку для земельних ділянок з цільовим призначенням 03.10 становить 1 відсоток від їх нормативної грошової оцінки.

У довідці Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 жовтня 2018 року № Ю-45693/2018 вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, розташованої у Шевченківському районі м. Києва по вул. Хрещатик, 2, становить 316766373,42 грн.

Таким чином, ставка податку становить 3167663,73 грн.

У свою чергу, пунктом 7.1 Положення про плату за землю в місті Києві передбачено, що від сплати податку звільняються:

7.1.1 санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;

7.1.2. громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов`язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

7.1.3. бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

7.1.4. дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності і джерел фінансування, заклади культури, науки (крім національних та державних дендрологічних парків), освіти, охорони здоров`я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

7.1.5. державні та комунальні дитячі санаторно-курортні заклади та заклади оздоровлення і відпочинку, а також дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких підприємств, установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

7.1.6. державні та комунальні центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, центри фізичного здоров`я населення, центри з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацькі спортивні школи, а також центри олімпійської підготовки, школи вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацькі спортивні школи і спортивні споруди всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій, за земельні ділянки, на яких розміщені їх спортивні споруди. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій, декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно з пунктом 7.2 Положення про плату за землю в місті Києві крім випадків, передбачених пунктом 7.1 цього Положення, пільги із сплати податку за земельні ділянки для юридичних осіб встановлюються відповідно до таблиці №2 цього Положення.

Відповідно до таблиці №2 додатку 3 до Положення про плату за землю в місті Києві для державних підприємств, організацій, установ та закладів, яким указом Президента України надано статус національних та які здійснюють діяльність із організації конгресів і торговельних виставок, розмір пільги (відсотків суми податкового зобов`язання за рік) становить 75 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 08 лютого 2010 року № 142/2010 Про надання Центру ділового та культурного співробітництва Український дім статусу національного за вагомий внесок центру ділового та культурного співробітництва Український дім у популяризацію національної культурної спадщини та сучасного мистецтва, розвиток культурного і суспільного життя, а також з метою сприяння дальшому розвитку центру надано Центру ділового та культурного співробітництва "Український дім" статус національного і надалі іменовано останній - Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача за КВЕД є 82.30: Організація конгресів і торговельних виставок.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на позивача поширюється пільга зі сплати земельного податку, встановлена таблицею № 2 додатку 3 до Положення про плату за землю в місті Києві, у розмірі 75 % суми податкового зобов`язання за рік.

Поряд з цим, відповідачем під час проведення камеральної перевірки не з`ясовувалось питання наявності у позивача пільг зі сплати земельного податку. Також, під час адміністративного оскарження податкового повідомлення рішення контролюючим органом не взято до уваги доводи позивача в частині наявності у останнього відповідної пільги.

У свою чергу, з урахуванням пільги, розмір суми податкового зобов`язання з земельного податку на 2019 рік становить 2375747,79 грн (75 % від 3167663,73 грн).

У відповіді на відзив позивач визнає, що у звітній податковій декларації від 04 лютого 2019 року за № 9011044447 останнім невірно обраховано суму податкового зобов`язання з земельного податку.

Так, зі змісту акта перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з плати за землю за 2019 рік задекларував суму зобов`язань за січень 2019 року в розмірі 2639,72 грн.

За змістом пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи викладене, сума податкового зобов`язання з земельного податку у січні 2019 року повинна становити 65992,99 грн (2375747,79 грн/12).

Таким чином, розмір податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за 2019 рік, визначений Державним підприємством Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім в звітній податковій декларації від 04 лютого 2019 року за № 9011044447, за січень 2019 року занижений на 63353,27 грн, а не на 261332,26 грн, як вважає відповідач.

Незважаючи на допущену позивачем помилку в обрахунку податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб за січень 2019 року, суд дійшов висновку про невідповідність висновків акта перевірки дійсним обставинам справи. Поряд з цим, позивач не позбавлений можливості у порядку, визначеному статтею 50 ПК України, внести зміни до поданої декларації від 04 лютого 2019 року за № 9011044447.

Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на те, що саме необґрунтованість висновків акта перевірки стали наслідком неправильного обрахунку суми податкового зобов`язання та штрафної санкції оспорюваним рішенням, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування відповідно податкового повідомлення-рішення у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.

Так, підставою для прийняття вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу був висновок відповідача про наявність у позивача податкового боргу зі сплати грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 16 квітня 2019 року № 0323321209 та нарахованої на суму податкового боргу пені.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З аналізу наведених норм вбачається, що передумовою для прийняття вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - є наявність у платника податку суми узгодженого податкового боргу.

Як уже було встановлено судом, позивач оскаржив податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку та 25 квітня 2019 року подав до Державної фіскальної служби України скаргу № 1/165.

За змістом пункту 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

15 травня 2019 року Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 22285/6/99-99-11-06-01-25, яким продовжено розгляд скарги Державне підприємство Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім від 25.04.2019 № 1/165 до 23 червня 2019 року.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 18 червня 2019 року № 27705/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 16 квітня 2019 року № 0323321209, а скаргу Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім - без задоволення.

Відповідно до положень пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Таким чином, визначена відповідачем сума грошового зобов`язання у податковому повідомленні-рішенні від 16 квітня 2019 року № 0323321209 набула статусу узгодженої лише 19 червня 2019 року.

У свою чергу, оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті 11 травня 2019 року.

Враховуючи, що відповідачем прийнято спірну вимогу і рішення про опис майна у податкову заставу до дати узгодження суми грошового зобов`язання платника податків, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 16 квітня 2019 року № 0323321209, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірних рішень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16 квітня 2019 року № 0323321209.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11 травня 2019 року № 161781-17.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11 травня 2019 року № 161781-17 про опис майна у податкову заставу.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Державного підприємства Національний центр ділового та культурного співробітництва Український дім (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 2, ідентифікаційний код 34299989) 5036,85 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко