Постанова

від 31.08.2020 по справі 826/5044/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5044/18 Суддя першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року, яке ухвалене в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У березня 2018 року ТОВ Теплоенергосервіс звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 22 лютого 2018 року № 35960-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 лютого 2018 року № 35960-17, що винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві);

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві включити до інтегрованої картки платника ТОВ Теплоенергосервіс відомості про сплату суми 46337 грн 00 коп. за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що фактичне зарахування коштів у розмірі 46337 грн 00 грн. на рахунки державного бюджету не відбулося. Крім того відповідач просить врахувати, у позивача наявна заборгованість, розмір якої перевищує податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року. Додатково Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу на час вирішення справи є відкликаними.

ТОВ Теплоенергосервіс подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, призначеного на 20 серпня 2020 року, проте у судове засідання не з`явилися та про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ТОВ Теплоенергосервіс 17 січня 2015 року з метою сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 46337 грн 00 коп. подало до ПАТ Енергобанк платіжне доручення від 17 січня 2015 року № 1179. Вказане платіжне доручення було прийняте до виконання, однак кошти не були перераховані до бюджету.

Головне управління ДФС у м. Києві направило ТОВ Теплоенергосервіс податкову вимогу від 22 лютого 2018 року № 35960-17, відповідно до якої станом на 21 лютого 2018 року у товариства наявний податковий борг у розмірі 183440 грн 58 коп., з яких сума основного платежу складає 90300 грн 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 93140 грн 58 коп. (а.с. 31)

Одночасно Головне управління ДФС у м. Києві прийняло рішення про опис майна у податкову заставу від 22 лютого 2018 року № 35960-17 відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із вказаними податковою вимогою та рішенням контролюючого органу, ТОВ Теплоенергосервіс звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ Теплоенергосервіс , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем сформована оскаржувана податкова вимога та прийнято оскаржуване рішення про опис майна платника податку у податкову заставу в зв`язку з наявністю в інтегрованій картці платника податків податкового боргу з податку на додану вартість. З метою сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 46337 грн 00 коп., позивач подав до банку платіжне доручення від 17 січня 2015 року № 1179, що підтверджується відміткою на платіжному дорученні прийнято до виконання .

Суд першої інстанції зазначив, що направлення до обслуговуючого банку належним чином оформлених платіжних доручень на оплату обов`язкових платежів та зборів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними, необхідними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов`язання.

Враховуючи те, що платіжне доручення одержане банком та прийняте до виконання, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач не допускав порушень вимог податкового законодавства щодо перерахування до бюджету податкових зобов`язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

У зв`язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкової вимоги від 22 лютого 2018 року № 35960-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 лютого 2018 року № 35960-17. З метою повного захисту прав та інтересів ТОВ Теплоенергосервіс суд першої інстанції також зобов`язав Головне управління ДФС у м. Києві включити до інтегрованої картки платника відомості про сплату суми 46337 грн 00 коп. за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Предметом доказування у цій справі є наявність чи відсутність у ТОВ Теплоенергосервіс податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 46337 грн 00 коп. за грудень 2014 року, як передумови для винесення оскаржуваних вимоги та рішення.

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно з п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Положеннями п.п. 22.1, 22.4 та 22.9 ст. 22 Закону України Про платіжні системи і переказ коштів в Україні передбачено, що ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту.

У свою чергу п. 30.1 ст. 30 вказаного Закону передбачає, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Разом з тим зарахування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 46337 грн 00 коп., ініційованого до сплати ТОВ Теплоенергосервіс платіжним дорученням від 17 січня 2015 року № 1179, на відповідний казначейський рахунок не відбулося.

Під час розгляду і вирішення адміністративного позову ТОВ Теплоенергосервіс колегія суддів враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові 01 липня 2020 року у справі № 804/4602/16. Згідно з вказаним судовим рішенням із загальних положень ст. 38 Податкового кодексу України випливає, що належним виконанням податкового зобов`язання є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань. Платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає. Разом з тим звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання.

Верховний Суд наголосив на тому, що саме у платника податків, а не у відповідного державного органу, існували договірні відносини із банком, цей банк в даному випадку надавав платнику податків відповідні банківські послуги, як контрагент по господарському договору про банківське обслуговування. Позивач був вільний у виборі відповідного контрагенту (банку) для здійснення зберігання та переказів його коштів, тому невиконання своїх обов`язків банком-контрагентом відноситься до комерційних ризиків позивача, і не може бути перекладено на державу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Зазначена норма права вказує на те, що податкова вимога від 22 лютого 2018 року № 35960-17 не є формою чи видом притягнення ТОВ Теплоенергосервіс до відповідальності (не є фінансовою санкцією у вигляді штрафу та/або пені), а лише свідчить про необхідність погашення суми податкового зобов`язання, що частина з якого залишається непогашеним з грудня 2014 року.

Положеннями пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Враховуючи, що доводи про погашення податкового боргу 46337 грн 00 коп. за платіжним дорученням від 17 січня 2015 року № 1179 не знайшло свого підтвердження, колегія суддів вважає, що податкова вимога від 22 лютого 2018 року № 35960-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22 лютого 2018 року № 35960-17 є правомірними.

За таких обставини колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ Теплоенергосервіс .

Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні та є підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2020 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Теплоенергосервіс - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

Є.В. Чаку