Рішення

від 21.08.2020 по справі 631/48/19

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/48/19

провадження № 2/631/138/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, про визнання наказу недійсним, скасування держаної реєстрації земельної ділянки ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 17 вересня 2014 року № 2225 - СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723, площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради на території Нововодолазького району Харківської області, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 16374085 від 09 жовтня 2014 року, 32802040 від 08 грудня 2016 року Державного реєстратора Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницького Є.А. про реєстрацію за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області(код ЄДРПОУ 38385479) земельної ділянки площею 4,2877 гектар, форма власності - державна, цільове призначення - землі сільгоспризначення, для ведення фермерського господарства, розмір частки 1, на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 із закриттям розділу, номер запису про право власності 7281838, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 473156863242, скасувати реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 473156863242 та номер запису про право власності №7281838 від 09 жовтня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 4,2877 гектар з кадастровим номером 632 4284000:02:002:0723 для ведення фермерського господарства на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області із закриттям розділу, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що є спадкоємцем права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП Серп і Молот Нововодолазького району Харківської області, розміром 6,83 гектар в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі, що належало матері спадкоємця - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана земельна ділянка знаходиться в межах Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 220 від 12 червня 2017 року позивачу було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою по виділенню (встановленню) в натурі на місцевості меж земельної ділянки, яка розташована в землі колективної власності реформованого КСП Серп і Молот на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,2176 гектар сільськогосподарські угіддя - рілля та № НОМЕР_2 площею 1,2810 гектар сільськогосподарські угіддя - пасовища, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП Сера і Молот . Розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 355 від 12 вересня 2017 року Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність було визначено право позивача на земельні ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723, площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради на території Нововодолазького району Харківської області та сільськогосподарські угіддя - рілля, з кадастровим номером 6324284000:03:001:0883 площею 1,2620 гектар. Продовжуючи реалізацію свого спадкового права, позивач отримала Витяг з Державного земельного кадастру від 31 липня 2017 року № НВ-6304703602017, де було вказано, що земельна ділянка кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар перебуває у власності держави. Вказана обставина перешкодила реєстрації права власності позивача на спадкове майно державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області. Згодом було з`ясовано, що земельна ділянка кадастровий номер 6324284000:02:002:0723, площею 4,2877 гектар, зареєстрована в національній кадастровій системі 03 квітня 2014 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 1000 від 28 грудня 2010 року. Орендарем земельної ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723, площею 4,2877 гектар з 09 жовтня 2014 року є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Після виявлення помилки щодо належності земельної ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар до земель колективної власності КСП Серп і Молот Нововодолазького району Харківської області, вказана угода була розірвана, але право власності відповідно до відомостей вказаного реєстру залишилось за державою. Дана обставина перешкоджає реалізації права позивача на отримання спадкового майна в натурі, що зумовило останню звернутись з позовом до суду.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської областівід 21 січня 2019 року прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу недійсним, скасування держаної реєстрації земельної ділянки та відкрито провадження у цивільній справі № 631/48/19 (провадження 2/631/560/19).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу недійсним, скасування держаної реєстрації земельної ділянки в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Просянську сільську раду Нововодолазького району Харківської області.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 13 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання наказу недійсним, скасування держаної реєстрації земельної ділянки не вживалось.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мякота Т. М. у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення . Скориставшись своїм правом, встановленим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України,через канцелярію суду представник позивача надала заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 4765/20 - вх. від 21 серпня 2020 року, відповідно до якої просила суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, розгляд справи провести за її відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позивачем надані усі докази по справі, клопотання до суду відсутні.

Відповідачем у справі було подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, у якій Головним управлінням Держгеокадастру України в Харківській області зазначено наступне. Вимоги про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 17 вересня 2014 року № 2225-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради на території Нововодолазького району Харківської області не можуть бути задоволені через ненормативний його характер та вичерпування дії відповідним виконанням. Вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 16374085 від 09 жовтня 2014 року 32802040 від 08 грудня 2016 року Державного реєстратора Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницького Є.А. про реєстрацію за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області(код ЄДРПОУ 38385479) земельної ділянки 4,2877 гектар, форма власності - державна, цільове призначення - землі сільгоспризначення, для ведення фермерського господарства, розмір частки - 1, на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 із закриттям розділу, номер запису про право власності 7281838, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 473156863242 є такими, що не підлягають задоволенню через належність земель до державної власності, а не колективної власності КСП Серп і Молот . Витрати на правничу допомогу є необґрунтованими через вади укладення угоди на процесуальне представництво між позивачем та захисником.

Скориставшись правом на надання відповіді на відзив, представником позивача зазначено, що відповідач не надав обґрунтування правомірності реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар за Головним управлінням Держгеокадастру України в Харківській області, яка перебувала в колективній власності КСП Серп і Молот , не обґрунтовано правомірності дій по не усуненню допущеної помилки щодо реєстрації спірної земельної ділянки.

Уповноважений представник Головного управління Держгеокадастру України в Харківській області у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Про поважність причини своєї неявки суд не повідомили, клопотань щодо перенесення розгляду справи або відкладення судового засідання до суду подано не було. Раніше на адресу суду від представника Головного управління Держгеокадастру України в Харківській області - Загурської А. В., яка діє на підставі довіреності від 08 січня 2020 року № 32-20-0.14-9/62-20, надходило клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в якому також просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Просянська сільська рада Нововодолазького району Харківської області у судове засідання свого представника не направила, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини неявки суду не повідомили, ніяких клопотань на адресу суду не направляли.

За таких обставин суд виходить з приписів частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, яким визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача свідчать відповідні заяви, надані їх представниками та долучені до матеріалів справи.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року по справі № 9- зп).

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Приписами частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0281636, виданого на ім`я ОСОБА_2 , остання має право власності на земельну ділянку у колективній власності КСП Серп і Молот Нововодолазького району Харківської області, розміром 6,83 гектар в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї ділянки в натурі в межах Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

З свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 березня 2008 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Зміївською Т. М., зареєстрованого в реєстрі за № 360 (бланк серії ВКІ № 305941), вбачається, що спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай), на підставі сертифікату серії ХР № 0281636, яке перебуває у колективній власності КСП Серп і молот , розміром 6,83 гектар в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі рішення Нововодолазької районної державної адміністрації від 17 березня 1997 року за № 152, перейшло до її доньки - ОСОБА_1 .

Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по виділенню (встановленню) в натурі (на місцевості) меж земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1 № 220 від 12 червня 2017 року було надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення технічної документації із землеустрою по виділенню (встановленню) в натурі (на місцевості) меж земельної частки (паю), що розташована в землі колективної власності реформованого КСП Серп і Молот на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 4,2176 гектар сільськогосподарські угіддя - рілля та № НОМЕР_2 площею 1,2810 гектар сільськогосподарські угіддя - пасовища, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП Серп і Молот .

Розпорядженням голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 355 від 12 вересня 2017 року було визначено право позивача - ОСОБА_1 на земельні ділянки, розташовані в землі колективної власності реформованого КСП Серп і Молот на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, сільськогосподарські угіддя - рілля, з кадастровим номером 6324284000:03:001:0883 площею 1,2620 гектар, сільськогосподарські угіддя - пасовища, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до сформованого Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ-6304703602017, дата формування 31 липня 2017 року, земельна ділянка кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, яка успадкована ОСОБА_1 , перебуває у власності держави (Головне управління Держземагенства у Харківській області), дата державної реєстрації земельної ділянки 03 вересня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що вказана обставина перешкодила реєстрації права власності позивача на спадкове майно державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Плоткіним О.О., у зв`язку з чим останнім було ухвалено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 38394180 від 28 листопада 2017 року з посиланням на те, що земельна ділянка кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, перебуває у власності держави (Головне управління Держземагенства у Харківській області).

Як свідчить лист відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2018 року за № 29-20-0.23, 26-207/117-18, земельна ділянка кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, зареєстрована в національній кадастровій системі 03 квітня 2014 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області № 1000 від 28 грудня 2010 року. Орендарем земельної ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 га з 09 жовтня 2014 року є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Після виявлення помилки щодо належності земельної ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар до земель колективної власності КСП Серп і Молот Нововодолазького району Харківської області, вказана угода була розірвана, але право власності відповідно до відомостей вказаного реєстру залишилось за державою.

При цьому, до розірвання угоди про право користування спірним майном, відповідачем був ухвалений наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду від 17 вересня 2014 року № 2225-СГ, в тому числі і стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, якому передувало розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства № 1000 від 28 грудня 2010 року на користь ОСОБА_3 .

У зв`язку з зазначеним, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 16374085 від 09 жовтня 2014 року, 32802040 від 08 грудня 2016 року Державного реєстратора Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницького Є.А. про реєстрацію за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, код ЄДРПОУ 38385479, земельної ділянки площею 4,2877 гектар, форма власності - державна, цільове призначення - землі сільгоспризначення, для ведення фермерського господарства, розмір частки - 1, на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 із закриттям розділу, номер запису про право власності 7281838, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 473156863242 є похідною перешкодою, яка унеможливлює реалізації прав позивача, передбачених статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право мирно володіти своїм майном).

Крім того, внесення у відповідні державні інформаційні реєстри реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 473156863242 та номер запису про право власності № 7281838 від 09 жовтня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки площею 4,2877 гектар з кадастровим номером 632 4284000:02:002:0723 для ведення фермерського господарства на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, також є перешкодою реалізації прав позивача, передбачених статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право мирно володіти своїм майном).

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що частинами 1, 2 та 4 статті 13 й частиною 2 статті 14 Конституції України гарантовано, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності які рівні перед законом. Право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 41 Основного Закону України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Аналогічні за змістом положення містяться й у частині 1 статті 321 Цивільного кодексу України.

При цьому, у статті 387 наведеного цивільного кодифікованого закону України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 90 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (частина 1 статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Положеннями частин 1 та 2 статті 3 вищенаведеного Закону України регламентовано, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської,селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Як свідчать фактичні обставини справи, які були встановлені під час судового розгляду, земельна ділянка кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, зареєстрована в національній кадастровій системі 03 квітня 2014 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області за № 1000 від 28 грудня 2010 року. Орендарем земельної ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар з 09 жовтня 2014 року є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Тобто, фактичною перешкодою для реалізації прав позивача, передбачених статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право мирно володіти своїм майном), є помилкова реєстрація речових прав на земельну ділянку кадастровий номер 6324284000:02:002:0723, площею 4,2877 гектар, яка виникла внаслідок належності земельної ділянки до земель державної власності. Вказана помилка призвела до ухвалення оскаржуваного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 17 вересня 2014 року № 2225-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради на території Нововодолазького району Харківської області та подальше рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 16374085 від 09 жовтня 2014 року, 32802040 від 08 грудня 2016 року Державного реєстратора Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницького Є.А. про реєстрацію за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області тощо.

При цьому, після виявлення помилки щодо належності земельної ділянки кадастровий номер 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар до земель колективної власності КСП Серп і Молот Нововодолазького району Харківської області, вказана угода була розірвана, але право власності відповідно до відомостей вказаного реєстру залишилось за державою. Отже, виявлена під час урядування відповідачем помилка не була усунута в порядку реалізації принципу належного урядування .

Положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі Стретч проти Сполученого Королівства та від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу належного урядування при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, суд не має сумнівів щодо належності речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723, площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради на території Нововодолазького району Харківської області позивачеві; реєстраційні дії стосовно спірного майна та оскаржуваний наказ були вчинені внаслідок помилки державного органу, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, при цьому, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

При цьому доводи відповідача про неможливість задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 17 вересня 2014 року № 2225-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради на території Нововодолазького району Харківської області через ненормативний його характер та вичерпування дії відповідним виконанням, судом відхиляються з урахуванням триваючого порушення прав позивача та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (пункт 71 від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України ).

Оскільки інші вимоги позивача щодо скасування відповідного рішення про здійснення реєстраційних дій є похідними від визнання недійсним та скасування наказу, суд не вбачає інших підстав, окрім відхилення інших доводів відповідача через недоведеність правомірного отримання державою земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар речових прав на неї відповідачем, у зв`язку з чим єдиним законним засобом захисту порушеного права є скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стосовно вимоги позивача про скасування реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 473156863242 та номер запису про право власності № 7281838 від 09 жовтня 2014 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вказана вимога з огляду на предмет судового розгляду у даній справі є складовою та фактично дублюючою вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 16374085 від 09 жовтня 2014 року, 32802040 від 08 грудня 2016 року державного реєстратора Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницького Є.А.

У свою чергу, задоволення останньої вимоги, має за собою наслідком і скасування реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 473156863242 та номер запису про право власності № 7281838 від 09 жовтня2014 року у відповідному реєстрі. Таким чином, заявлення вимоги про скасування реєстраційного номеру об`єкта нерухомого майна 473156863242 та номер запису про право власності № 7281838 від 09 жовтня 2014 року є зайвим з точки зору захисту прав позивача на відновлення його порушених прав.

Прийшовши до такого висновку суд виходить з того, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначаються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952 - ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яким врегульовані відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У відповідності до статті 2 вищенаведеного Закону України державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, у відповідності до частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,проводиться на підставі: 1) укладеного в установленом законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

За приписами частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

У статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статею 14 цього Закону. Скасований реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об`єкту нерухомого майна.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки (пункт 4 частини 1 статті 14 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Положеннями статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З огляду на вказане, позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, про визнання наказу недійсним, скасування держаної реєстрації земельної ділянки, належить задовольнити частково.

Вирішуючи згідно підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами у справі судових витрат, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України Про судовий збір від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ, який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір, який дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (абзац 2 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір ).

При цьому, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 вказаного вище Закону, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду у 2019 році та її позовна заява містить три вимоги немайнового характеру.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629 - VІІІ Про Державний бюджет України на 2019 рік з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1921 гривня, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач сплатила судовий збір у розмірі 2305 гривень 20 копійок, виходячи з розрахунку: 1921 гривень х 0,4 х 3 вимоги = 2305 гривень 20 копійок, що підтверджується квитанцією № 0.0.1239177962.1, виданою Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк 16 січня 2019 року.

З огляду на вищевикладене, та у зв`язку із частковим задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Головного управління Держгеокадастру України в Харківській областісудові витрати по сплаті судового збору на користь позивача в розмірі 1536 гривень 80 копійок.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23 - рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З огляду на приписи частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється частинами 2 - 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, якими регламентовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З наданих суду документів вбачається, що представником позивача є ОСОБА_4 , яка відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії ПТ № 1646), виданого 21 березня 2017 року Радою адвокатів Полтавської області є адвокатом і діє на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № 95/18, укладеного 20 вересня 2018 року між нею та Ніколаєвою Надією Іванівною.

Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг, складеного 11 січня 2019 року в селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області між замовником - ОСОБА_1 та виконавцем - адвокатом Мякотою Тетяною Миколаївною, відповідно до договору № 95/18 від 20 вересня 2018 року, вбачається, що загальна вартість наданих юридичних послуг складає 10000 гривень 00 копійок, яка безпосередньої оплачена відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1.

Частина 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Одночасно з цим, частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, яка бере участь у справі, визначений договорами про надання правничої (правової) допомоги № 95/18 від 20 вересня 2018 року, відповідає обсягу наданих нею послуг і виконаних робіт, визначених детально у відповідному акті, є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а також вартості, вже сплаченої їй позивачем.

Відтак, суд робить обґрунтований висновок про те, що позивач ОСОБА_1 понесла судові витрати на правничу допомогу адвоката Мякоти Т. М. за цим позовом в сумі 10000 гривень 00 копійок, які слід стягнути з відповідача на її користь.

Приходячи до такого, суд також бере до уваги, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській областіпо суті не надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно до приписів статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, та будь - яких доказів з цього приводу.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 14, 41 Конституції України, статтями 15 , 16 , 321, 391 Цивільного кодексу України, статтями 92, 152 , 153 Земельного кодексу України , статтями 1, 2, 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, про визнання наказу недійсним, скасування держаної реєстрації земельної ділянки - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 17 вересня 2014 року № 2225-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду в частині земельної ділянки з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 площею 4,2877 гектар, розташованої за межами села Лихове Просянської сільської ради на території Нововодолазького району Харківської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 16374085 від 09 жовтня 2014 року, 32802040 від 08 грудня 2016 року Державного реєстратора Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Іваницького Євгена Анатолійовича про реєстрацію за власником Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (код ЄДРПОУ 38385479), земельної ділянки площею 4,2877 гектар, форма власності - державна, цільове призначення - землі сільгоспризначення, для ведення фермерського господарства, розмір частки - 1, на території Просянської сільської ради Нововодолазького району Харківської області з кадастровим номером 6324284000:02:002:0723 із закриттям розділу, номер запису про право власності 7281838, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 473156863242.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру України в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , понесені витрати по оплаті правової допомоги в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач : Головне управління Держгеокадастру України в Харківській області, місцезнаходження: місто Харків, вулиця Космічна, будинок № 21, 8 та 9 поверх, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39792822.

Третя особа: Просянська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, Нововодолазький район, село Просяне, вулиця Піонерська, будинок № 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04398040 .

Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, 31 серпня 2020 року.

Суддя: Т. М. Трояновська