Рішення

від 28.08.2020 по справі 662/1179/20

НОВОТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

662/1179/20

2-а/662/23/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року Новотроїцький районний суд

Херсонської області

в складі головуючого судді Тимченко О. В.

секретар судового засідання Овсяннікова Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Новотроїцьке Херсонської області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров"я Новотроїцької РДА про визнання протиправною бездіяльність суб"єкта владних повноважень та стягнення недотриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 року позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 19 жовтня 2006 року перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій (Посвідчення: серія НОМЕР_1 від 21.08.1996 року). Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону У країни Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту має право і на виплату щорічно до 5 травня разової грошової допомоги.

У зв`язку з тим, що протягом 2017-2019 років розмір допомоги до 5 травня, який виплачувався Відповідачем був значно меншим ніж розмір цієї допомоги встановлений Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту він звернувся до Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької РДА із заявою про здійснення перерахунку та проведення доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону.

15.06.2020 року Відповідач надав відповідь № 918-07-19 з посиланням на пункт 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, який набув чинності 01.01.2015 року та яким зазначено, що п. 5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування .

Відповідач вважає, що таким чином Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, ї тому виплати цієї допомоги у 2017-2019 роках були проведенні в повному обсязі у розмірах передбачених саме Постановами Кабінету Міністрів України: №223 від 05.04.2017 року; №170 від 14.03.2018 року та № 237 від 20.03.2019 року.

З позицією Відповідача не погоджується з огляду на наступне:

З урахуванням Рішення Конституційного Суду України №.10~рп/2008 від 22.05.2008 р., на час виникнення спірних правовідносин діяла (і діє на сьогоднішній день) норма Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції від 25.12.1998 року, яка передбачає виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі:

- для учасників бойових дій - 5 мінімальних пенсій за віком;

- інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком;

- II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;

- Ш групи - сім мінімальних пенсій за віком;

- дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни - три

мінімальні пенсії за віком.

Законом України від 28.12.2014 року Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин , який набув чинності 01.01.2015 р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення статей 12,13,14 та 15 Закону застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого- бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного страхування.

Тобто, на момент виплати спірної допомоги діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали її розмір.

Посилання Відповідача на Бюджетний кодекс України, як на акт вищої юридичної сили у визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, є неправомірним, в цьому випадку все одно застосуванню мають підлягати норми спеціального закону - Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , якими розмір виплати ветеранам війни щорічної разової допомоги до 5 травня встановлюється виходячи з кількісного показника мінімальних пенсій за віком.

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених вище та просять визнати протиправною бездіяльність органів управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької РДА, щодо не проведення перерахунку та належної виплати ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та стягнути з Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької РДА на користь ОСОБА_1 невиплачену разову грошову допомогу до 5 травня за період 2017-2019 роки у сумі 17150,00 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) гривень.

Представник відповідача Омельнікова Л.М. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав того, що разова грошова допомога ветеранам війни проведена на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 р. № 223 Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» , від 14.03.2018 р. № 170 Деякі питання виплати ; 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про стату; ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» , від 20.03.2019 р. № 237 Деякі питання виплати у 2019 році разово: грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» і Про жертви нацистських переслідувань Паспорту бюджетної програми на відповідний рік, який затверджено наказами Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України та на сьогодні повністю завершено. Таким чином рішення про розміри призначення вищезазначеної допомоги приймається центральними органами державної влади у вигляді нормативно - правових актів, Управління лише виконує рішення центральних органів державної влади. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 19.10.2006 року перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій (а.с. 8).

У зв`язку з наведеним, на виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у 2017-2019 роках відповідачем виплачено ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в 2017 році - 1200,00 грн., у 2018 році - 1265,00 грн., у 2019 році - 1295,00 грн. Позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, в якій просить здійснити перерахунок та провести доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону.

Відповідачем надано відповідь з посиланням на пункт 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, який набув чинності 01.01.2015 року та яким зазначено, що п. 5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування .

Разом з тим, 27.02.2020 Конституційним Судом України ухвалено рішення №3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12 , 13 , 14 , 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У зв`язку з наведеним, пунктом 2 вказаного рішення установлено, що неконституційні положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII, в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-XIV).

До 2006 року діяла норма частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у такій редакції: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 за №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину 5 статті 12 Закону №3551-ХІІ викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 за №107-VI .

Статтею 17-1 Закону №3551-ХІІ передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону , здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України від 28.12.2014 за №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" , який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12 , 13 , 14 , 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 за №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", підпунктом 1 пункту 1 якої визначено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і &q uot;Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України , окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12 , 13 , 14 , 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як слідує із змісту вказаного рішення, Конституційний Суд України, проаналізувавши положення Конституції України та законодавства України, яке регулює спірні відносини, дійшов висновку, що Бюджетних кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551 , що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України .

Також у рішенні зазначено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України "встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту" (абзаци 2, 3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18.12.2018 за №12-р/2018).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України , закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27.02.2020 року приписи пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині дії статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , приписи статті 12 вказаного Закону у редакції пункту 20 Розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" об`єктивно не можуть запроваджувати правила призначення та виплати допомоги до 5 травня для учасників бойових дій.

Разом з тим, позивач просить здійснити перерахунок та провести доплату щорічної разової допомоги до 5 травня за період 2017-2019 років, до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року в час дії Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року, яким Бюджетний кодекс України (Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ) було доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.

Наведені норми набрали законної сили з 01 січня 2015 року та станом на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України неконституційними не визнавались, законами не змінювались, а тому були чинними та підлягали застосуванню.

З аналізу наведених норм випливає, що дані нормативно-правові акти (Закон та Бюджетний кодекс України) суперечать один одному стосовно порядку та розміру спірної допомоги. Слід зазначити, що Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини свого рішення від 03 жовтня 1997 року за № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України.

Таким чином, з 27.02.2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 за №367-ХІV , яка передбачала розмір разової грошової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, однак позивач не заявив у позовній заяві вимоги за даний період.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплати є втручанням у право на мирне володіння майном (пункт 34 рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного 26.09.2014.

"Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (заява №44912/98, пункт 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (пункт 50); "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії", заява №73049/01, пункт 65, ЄСПЛ 2007-І).

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Формер Кінг з Греції та інші проти Греції", заява №25701/94, пункт 79 та пункт 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

За наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 у контексті спірних правовідносин, а саме, що неконституційні положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, у даному випадку з 27.02.2020 року не має права на перерахунок та проведення доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2017-2019 років, отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України , завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом , запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу .

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" .

На підставі викладеного, дослідивши, усі надані сторонами докази, суд оцінив їх в сукупності не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В разі відмови в задоволенні позову судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,-

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров"я Новотроїцької РДА про визнання протиправною бездіяльність суб"єкта владних повноважень та стягнення недотриманих коштів - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Новотроїцький районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 31.08.2020 року.

Суддя Тимченко О.В.