Постанова

від 04.11.2020 по справі 662/1179/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 662/1179/20

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Турецької І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року, прийняте у складі суду судді Тимченко О.В. у смт. Новотроїцьке по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та стягнення недотриманих коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Новотроїцького районного суду Херсонської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької районної державної адміністрації, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність органів Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької районної державної адміністрації щодо не проведення перерахунку та належної виплати ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

- стягнути з Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької районної державної адміністрації (код: 24105152) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) невиплачену разову грошову допомогу до 5 травня за період 2017-2019 роки у сумі 17150,00 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) гривень.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та стягнення недотриманих коштів відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Петряєв Володимир Вікторович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вважає, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому судом не були повно і всебічно досліджені обставини справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що на момент виплати щорічної разової грошової допомоги діяла редакція ч. 5 ст. 12 Закону України № 3551-ХІІ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Апелянт вважає, що для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016-2020 р. слід застосовувати не Постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який має вищу юридичну силу. При цьому апелянт посилається на правову позицію, яка була висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 19.10.2006 року перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій (а.с. 8).

У зв`язку з наведеним, на виконання вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у 2017-2019 роках відповідачем виплачено ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в 2017 році - 1200,00 грн., у 2018 році - 1265,00 грн., у 2019 році - 1295,00 грн. Позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, в якій просить здійснити перерахунок та провести доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону.

Відповідачем надано відповідь з посиланням на пункт 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, який набув чинності 01.01.2015 року та яким зазначено, що п. 5 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування .

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та належної виплати ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня, передбаченої статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач просить здійснити перерахунок та провести доплату щорічної разової допомоги до 5 травня за період 2017-2019 років, до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року в час дії Закону України №79-VIII від 28 грудня 2014 року, яким Бюджетний кодекс України було доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом спірних правовідносин у межах даної справи є питання розміру виплати щорічної разової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня 2017-2019 років.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI частину п`яту статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту викладено у такій редакції Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28 грудня 2007 року № 107-VI.

Статтею 171 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту №3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин , який набув чинності 01 січня 2015 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, на законодавчому рівні, зокрема, шляхом закріплення у та Бюджетному кодексі України, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що вказані законодавчі положення на час виникнення спірних правовідносин були чинними та неконституційними у встановленому законом порядку станом на 2017-2019 роки не визнавались.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанови від 05.04.2017 р. № 223 Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" , від 14.03.2018 р. № 170 Деякі питання виплати ; 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про стату; ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" , від 20.03.2019 р. № 237 Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань .

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", колегія суддів вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, що викладена у рішенні №20-рп/2011 від 26.12.2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що відповідно до ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Колегія суддів вказує, що на залежність розмірів соціальних виплат і соціальних послуг від фінансових можливостей держави вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 19.06.2001 № 9-рп/2001 та від 08.10.2008 № 20-рп/2008.

Аналогічні положення відображені у ст.22 Загальної декларації прав людини, згідно з якою кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави; а також у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечувати здійснення цих прав у максимальних межах наявних ресурсів (стаття 2).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Великода проти України вказав, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначив, що зменшення розміру пенсії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

У рішенні від 09.10.1979 по справі Ейрі проти Ірландії Європейський Суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2004 по справі Кйартан Асмудсон проти Ісландії .

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у наступній практиці Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі Сорінг проти Сполученого Королівства у рішенні від 07.07.1989 Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини . У рішенні від 17.10.1986 по справі Ріс проти Сполученого Королівства цей Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини .

Отже, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про відсутність правових підстав для виплатити позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017-2019 рік відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

При цьому колегія враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 по справі №320/6722/17, від 13.03.2018 по справі №335/7127/17, від 03.04.2018 по справі №336/7845/16-а, від 20.03.2018 по справі №592/6028/17, від 20.02.2018 по справі №331/4506/17.

При цьому посилання апелянта на висновки Верховного Суду України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а) колегія суддів до уваги не приймає, оскільки згідно вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення п.26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 91 Закону України Про Конституційний Суд України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційним Судом України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.

Отже, положення п.26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, втратили чинність саме з 27.02.2020р., при цьому необхідно враховувати, що Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Відповідно до положень ст. 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 року у справі № 814/1274/17 зазначив, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що визнання Конституційним Судом неконституційним положення п.26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, не змінює правовідносини, які існували до ухвалення такого рішення Конституційним Судом України, оскільки таке рішення змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Петряєва Володимира Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення та з питань охорони здоров`я Новотроїцької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та стягнення недотриманих коштів - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: І. О. Турецька