У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу захисника ОСОБА_5 ,який дієв інтересахпідозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2020 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 на строк до 30.09.2020 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України, у кримінальному проваджені № 12019150000000160 від 16.04.2019 року,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
захисник ОСОБА_5
підозрюваний ОСОБА_6
встановив:
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 на строк до 30.09.2020 року.
Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного наступні обов`язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою.
- не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає, а саме місто Миколаїв, Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування з іншим підозрюваним, свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
Короткий зміст вимог апеляційної скарги захисника.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесена з істотним порушенням вимог КПК.
Стверджує, що суд не встановив чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зазначає, що твердження слідчого та прокурора щодо ймовірної можливості ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) лише з огляду на тяжкість покарання по інкримінованим кримінальним правопорушенням є безпідставним та необґрунтоване жодним доказом. Так, ще до повідомлення про підозру у ОСОБА_6 проведено обшук, згодом йому вручено повідомлення про підозру та пізніше допитано в якості підозрюваного. ОСОБА_6 жодного разу не ухилявся від явки до слідчого та суду, своєчасно з`являвся до слідчого та суду для участі в слідчих діях та судовому засіданні. Крім цього, у разі покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України останній здасть паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що унеможливить його виїзд за кордон. Крім цього, в умовах епідемії COVID-19 ОСОБА_6 не має можливості виїхати за межі України або на територію не підконтрольну Україні оскільки в нього не має родичів, що проживають на непідконтрольній Україні території.
Вказує, що твердження слідчого та прокурора щодо ймовірної можливості ОСОБА_6 знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) жодним доказом не обґрунтовані. Ще до повідомлення про підозру у ОСОБА_6 проведено обшук в ході якого вилучені речі, що можуть бути доказами по даному кримінальному провадженню та які знаходяться в розпорядженні органу досудового розслідування, а тому у ОСОБА_6 відсутня можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Також вважає, що твердження слідчого та прокурора щодо ймовірної можливості ОСОБА_6 незаконно впливати та здійснювати тиск на інших підозрюваних та свідків у вказаному кримінальному провадженні (п. З ч. 1 ст. 177 КПК України) необґрунтоване, оскільки ОСОБА_6 не знайомився із матеріалами кримінального провадження, йому не відомі анкетні дані свідків чи інших учасників кримінального провадження, що у свою чергу унеможливлює будь-який вплив на свідків. З іншими підозрюваними ОСОБА_6 не спілкується, жодних зустрічей не має, а у слідчого та прокурора відсутні докази спілкування чи здійснення впливу з боку ОСОБА_6 на інших підозрюваних чи свідків.
Звертає увагу, що твердження слідчого та прокурора щодо ймовірної можливості ОСОБА_6 вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану із незаконним виготовленням алкогольних напоїв та їх зберіганням з метою збуту (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) жодним доказом не підкріплена. Станом на сьогоднішній день ОСОБА_6 жодних протиправних дій не вчиняє.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
В провадженні слідчого управління ГУ ДФС в Миколаївській області, перебуває кримінальне провадження №12019150000000160 від 16.04.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст.263 КК України.
31 липня 2020 року у даному кримінальному проваджені ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України, а саме незаконне виготовлення алкогольних напоїв, вчинене організованою групою, та ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України, незаконне зберігання з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене організованою групою.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 , в обґрунтування клопотання зазначив, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень та про наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, вагомість наявних доказів, а також тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим, послався на наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважав, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить запобіганню доведених ризиків та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали судового та кримінального проваджень, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до вимог статті 194 КПК України, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Згідно з положеннями частини 2 статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог законодавства.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України.
Як слідує із матеріалів судового та кримінального проваджень, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, за одне з яких, а саме за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204 КК України, законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення, на даний час досудове розслідування триває, проводяться необхідні слідчі дії, направлені в тому числі на відшукання слідів та можливих знарядь вчинення злочинів. Також, в ході досудового розслідування встановлено коло осіб, які купували незаконно виготовлені алкогольні напої у підозрюваних, які надали свідчення що викривають злочинні дії ОСОБА_6 ..
Наведені обставинидають можливістьприпускати,що підозрюванийможе переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята суду,незаконно впливатина іншихпідозрюваних тасвідків уцьому кримінальномупровадженні,знищити,сховати абоспотворення будь-якоїз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення.Крім того, ОСОБА_6 при наявній можливості припинити вчиняти кримінальні правопорушення, добровільно свою злочинну діяльність не зупинив. Свої дії підозрюваний припинив лише через обставини, які не залежали від його волі, після проведення правоохоронними органами обшуків та вилученням незаконно виготовлених алкогольних напоїв і обладнання. Тому, перебуваючи не під домашнім арештом може продовжити свою злочинну діяльність, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.
Судом оціненорепутацію підозрюваного,а саме,те щопідозрюваний ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований та не має легальних джерел доходу, єдиним джерелом доходу є діяльність, пов`язана із незаконним виготовленням та зберіганням алкогольних напоїв з метою збуту, не має міцних соціальних зв`язків, оскільки не одружений, дітей не має.
Враховуючи наведене, є безпідставним доводи захисника в апеляційній скарзі відносно необґрунтованості висновків слідчого судді щодо наявності достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
П. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та особу підозрюваного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що більш м`який запобіжний захід ніж цілодобовий домашній арешт, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання захисника на те, що підозрюваний виконує процесуальні обов`язки та не має наміру переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані факти не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ризики, встановлений слідчим суддею у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи підозрюваного у встановленому законом порядку.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, в зв`язку з чим приходить до остаточного висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2020 року, якою до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 на строк до 30.09.2020 року, - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді
Суд | Миколаївський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2020 |
Оприлюднено | 10.02.2023 |
Номер документу | 91238151 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про застосування запобіжних заходів домашній арешт |
Кримінальне
Миколаївський апеляційний суд
Куценко О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні