Ухвала

від 25.09.2020 по справі 490/3922/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/3922/19 25.09.2020

н\п 1-кс/490/3447/2020

Справа № 490/3922/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши клопотання старшого слідчого з ОВС ВРКП СУ ГУ ДФС в Миколаївській області про арешт майна у кримінальному провадженні №12019150000000160 відомості про яке 16.04.2019 внесено до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 199, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 263 КК України, -

встановив:

Старший слідчий з ОВС ВРКП СУ ГУ ДФС в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в кому просить накласти арешт на автомобіль марки "Opel Zafira", номер та серія знака НОМЕР_1 2019 року випуску, власником якого є ОСОБА_4 , з позбавленням власника можливості відчуження та використання вищевказаного майна.

В судове засідання слідчий не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, клопотання підтримав просив задовольнити.

Вивчивши клопотання, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України - слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Як вбачається з матеріалів провадження, 16.04.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 199, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 263 КК України.

У кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у незаконному виготовленні алкогольних напоїв, вчинене організованою групою, а також у незаконному зберіганні і транспортуванні з метою збуту та збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене організованою групою, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 204 КК України

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваному ОСОБА_4 належить на праві власності транспортний засіб "Opel Zafira", номер та серія знаку НОМЕР_1 , 2019 року випуску.

Зазначений автомобіль за версією органу досудового розслідування використовувався підозрюваним для транспортування з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв, у якому 19.06.2020 року проводився обшук.

У самому клопотанні слідчим зазначено, "що в матеріалах кримінального провадження містяться дані, які дають достатні підстави вважати, що автомобіль "Opel Zafira", номер та серія знаку НОМЕР_1 є засобом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або) зберіг на собі його сліди, у зв`язку з чим, таке майно підпадає під ознаки, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України".

При цьому не зазначено, які саме дані дають достатні підстави вважати, що автомобіль "Opel Zafira", номер та серія знаку НОМЕР_1 є засобом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення та (або)зберіг на собі його сліди. У клопотанні відсутнє жодне посилання на докази.

Так у відповідності до ч. 1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказфакту чиобставин,що встановлюютьсяпід часкримінального провадження,в томучислі предмети,що булиоб`єктом кримінальнопротиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Вказане майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не підпадає під критерії положень ч.1 ст.98 КПК України, оскільки не доведено, що автомобіль є засобом або знаряддям злочину передбаченого ст. 204 КК України, містить сліди злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження. Лише зазначення у клопотанні, що 19.06.2020 на вказаному автомобілі ОСОБА_4 прибув на зустріч з ОСОБА_5 , та те, що під час обшуку в автомобілі, виявлено та вилучено грошові кошти, не встановлює сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину передбаченого ст. 204 КК України.

Будь-яких документів, які б давали підстави вважати, що транспортний засіб має відношення до кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР майже півтори роки тому, слідчим до клопотання не додано.

Окрім наведеного, слідчий у клопотанні просить про накладення арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації, при цьому слід зазначити, що за відсутності доказів, які беззаперчно доводять, що даний автомобіль не був знаряддям вчинення злочину, оскільки не використовувався для виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченогост. 204 КК, тому в даному випадку спеціальній конфіскації таке майно не підлягає.

Крім того, санкцією ч. 2ст. 204 ККпередбачено покарання за вчинення цього злочину у вигляді штрафу від трьох тисяч до десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Водночас ККС ВС наголосив, що згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Наведенні вище обставини, аналіз законодавства по судовій практики свідчить про необґрунтованість клопотання слідчого про арешт майна що є підставою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 167, 170-173, 370 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

У накладенні арешту на автомобіль марки "Opel Zafira", номер та серія знака НОМЕР_1 2019 року випуску, власником якого є ОСОБА_4 - відмовити.

На ухвалу протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подано апеляцію до Миколаївського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1