Постанова

від 27.08.2020 по справі 486/574/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.08.20

22-ц/812/1399/20

Провадження №22-ц/812/1399/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2020 року м. Миколаїв

справа № 486/574/20

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Колосовського С.Ю., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області, постановлену 17 липня 2020 року під головуванням судді Волкової О.І.,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належала Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 25 листопада 2011 року та договору дарування від 03 лютого 2015 року. Інша Ѕ частина зазначеної квартири належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 11 жовтня 2011 року, та договору дарування від 12 квітня 2018 року. 10 грудня 2019 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_3 та припинив право власності ОСОБА_1 на Ѕ частини вищевказаної квартири, визнавши за ОСОБА_2 право власності на цю частину квартири.

Як вказала ОСОБА_1 , зазначене рішення суду вона оскаржила в апеляційному порядку, проте суд першої інстанції видав ОСОБА_2 копію цього рішення з відміткою про те, що воно набрало законної сили, в зв`язку з чим 29 січня 2020 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на Ѕ частину квартири, що належала раніше ОСОБА_1 .

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 грудня 2019 року в частині задоволення вимог про припинення права власності ОСОБА_1 та визнання права власності на частку квартири за ОСОБА_2 - скасовано.

Проте, у Центрі надання адміністративних послуг м. Южноукраїнська їй було відмовлено у реєстрації права власності на Ѕ частину квартири. АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю рішення суду про визнання за нею права власності на цю частину квартири.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 липня 2020 року закрито провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, так як вона суперечить ст. 392 ЦК України, якою передбачено що власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Уколов М.І. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 грудня 2019 року у справі № 486/1529/18 було припинено право власності ОСОБА_1 на її 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 зі стягненням компенсації з ОСОБА_2 в розмірі 123 410 грн., визнано право власності на 1/2 частки вказаної квартири за ОСОБА_2 .

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року вказане рішення в зазначеній частині - скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням відповідної грошової компенсації та визнання права власності на 1/2 частку квартири.

Зважаючи на те, що постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 486/1529/18 спір сторін щодо їх права власності на квартиру АДРЕСА_1 вирішено, а підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири є відмова державного реєстратора зареєструвати за позивачкою право власності на вказане майно, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність предмету спору.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Та обставина, що суд, закриваючи провадження у справі, не вирішив питання про скасування заходів забезпечення позову, встановлених ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 квітня 2020 року, та про розподіл судових витрат, не впливає на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали і не є підставою для її скасування. До того ж ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду першої інстанції із відповідними заявами для вирішення вказаних питань.

За такого, зазначені доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог закону, то підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374 , 375, 382 ЦПК України , суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: С.Ю. Колосовський

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 31 серпня 2020 року