Постанова

від 26.08.2020 по справі 920/1008/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. Справа№ 920/1008/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт та Буринської районної ради Сумської області

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020

у справі № 920/1008/19 (суддя Яковенко В.В.)

за позовом Буринської міської ради

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт ;

2. Буринської районної ради Сумської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання незаконним рішення, недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Буринська міська рада (далі також - позивач) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт (далі - ТОВ Агростарт , відповідач-1) та Буринської районної ради Сумської області (далі - Буринська районна рада відповідач-2), в якому просила суд:

- визнати незаконним рішення чотирнадцятої сесії Буринської районної ради Сумської області Про вилучення та надання земельних ділянок від 07.06.2001 в частині надання ТОВ Агростарт в постійне користування земельних ділянок загальною площею 274,6 га для сільськогосподарського використання із земель запасу Успенської сільської ради -103.1 га та Степанівської сільської ради - 171,5 га;

- визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею серія CM №000003 від 16.10.1995, виданий колишньому Буринському районному підприємству Агрохім ;

- скасувати державну реєстрацію за ТОВ Агростарт права постійного користування земельними ділянками комунальної власності, а саме, ділянкою за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365, загальною площею 103,1 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право №29840450, що розташована на території Успенського старостинського округу, та ділянкою за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008, загальною площею 171,487 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право за №29841743, що розташована на території Степанівського старостинського округу.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю прийнятого відповідачем-2 рішення щодо передачі в постійне користування земельних ділянок відповідачеві-1 та отриманням останнім державного акту на право постійного користування землею з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим порушено право комунальної власності територіальної громади на спірні земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.10.2019 залучено до участі у справі № 920/1059/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Сумській області, третя особа).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі № 920/1008/19 позовні вимоги задоволено частково, визнано незаконним рішення чотирнадцятої сесії Буринської районної ради Сумської області від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок в частині надання в постійне користування земельних ділянок ТОВ Агростарт загальною площею 274,6 га для сільськогосподарського використання із земель запасу Успенської сільської ради - 103,1 га та Степанівської сільської ради - 171,5 га; скасовано державну реєстрацію права постійного користування за ТОВ Агростарт земельними ділянками комунальної власності за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365, загальною площею 103,1 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право за № 29840450, що розташована на території Успенського старостинського округу та ділянки за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008, загальною площею 171,487 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право за № 29841743, що розташована на території Степанівського старостинського округу; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з ТОВ Агростарт та Буринської районної ради на користь Буринської міської ради по 1921,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що оспорюване рішення Буринської районної ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства на момент його прийняття та, відповідно, є таким, що не відповідає законам України, оскільки відповідачем-2 не приймалось окремого рішення щодо припинення права постійного користування ВАТ Буринський агрохім на спірні земельні ділянки, не проводилось їх вилучення до земель запасу, після чого б були наявні підстави для прийняття відповідачем-2 окремого рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування ТОВ Агростарт ; державний акт на право постійного користування землею у відповідача-1 не був оформлений належним чином з огляду на наявність у ньому виправлень, адже можливість внесення змін чи виправлень до існуючого державного акта законодавством не передбачено; відповідачеві-1 не видавалися державні акти на право постійного користування вказаними земельними ділянками, останнім неправомірно використовується недіючий акт, який був виданий іншій юридичні особі. Суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання незаконним оспорюваного рішення відповідача-2 та похідної від неї вимоги про скасування державної реєстрації права постійного користування за ТОВ Агростарт земельними ділянками комунальної власності.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта, суд виходив з того, що посвідчення державними актами є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, однак рішення Буринської районної ради від 29.01.1995 про надання у користування ВАТ Буринський агрохім земельної ділянки не скасовувалося та не визнавалося незаконним, а рішенням Буринської районної ради від 07.06.2001 було припинено право постійного користування земельною ділянкою на підставі заяви ВАТ Буринський агрохім , відтак, необхідності визнання недійсним правочину, що припинив свою дію (втратив чинність, не існує на даний час), у вигляді державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Буринському районному підприємству Агрохім , у судовому порядку немає.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Агростарт звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 поновлено ТОВ Агростарт пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі № 920/1008/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду на 24.06.2020, встановлено Буринській міській раді, Буринській районній раді, ГУ Держгеокадастру у Сумській області строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі №920/1008/19.

Водночас Буринська районна рада Сумської області, не погоджуючись із рішенням суду, також звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 поновлено Буринській районній раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі № 920/1008/19, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, спільний розгляд апеляційних скарг призначено на 24.06.2020, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу Буринської районної ради Сумської області.

Апеляційні скарги ТОВ Агростарт та Буринської районної ради мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийняте за нез`ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційні скарги, відповідачі вказували на те, що оспорюване рішення Буринської районної ради є ненормативним правовим актом, що передбачає конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовується одноразово та після реалізації вичерпує свою дію, а тому вимога про скасування оспорюваного рішення втратила свою актуальність; спірний державний акт на право постійного користування землею за своєю формою та змістом відповідає Постанові Верховної Ради України Про форми державних актів на право власності і право постійного користування землею від 13.03.1992; оскільки спірний державний акт є документом старого зразка, будь-які зміни в ньому робити було дозволено з огляду на п. 3.9 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і права постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договір оренди землі".

Крім того, у своїй апеляційній скарзі відповідач-1 наголошував на тому, що судом не було встановлено, яким чином право постійного користування земельними ділянками ТОВ Агростарт порушує права Буринської міської ради; наголосив при цьому, що товариством систематично сплачується податок за користування землею, остання використовується за цільовим призначенням, відтак порушення прав інших осіб не має місця; також скаржник зауважив на тому, що аналіз ст. 29 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) в редакції, що діяла станом на 12.07.2000 дає підстави вважати, що даною нормою прийняття окремого рішення щодо припинення права постійного користування не вимагалось; право постійного землекористування є безстроковим і може бути припиненим лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, однак, на них, як на правове обґрунтування позову, позивач не посилався.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзиви на апеляційні скарги ТОВ Агростарт та Буринської районної ради, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг, позивач наголошував на тому, що при прийнятті оспорюваного рішення Буринською районною радою не були враховані вимоги ст. 19 ЗК України (в редакції станом на 12.07.2000), відповідно до яких надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після її вилучення (викупу) в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу; в порушення норм законодавства земельна ділянка, яка надавалась у постійне користування ВАТ Буринський агрохім , мала загальну площу 280,5 га, оспорюваним рішенням одночасно була передана до земель запасу та надана ТОВ Агростарт загальною площею 274,6 га; акт на право постійного користування землею Буринським районним підприємством Агрохім до архіву державного органу земельних ресурсів не передавався, втратив свою чинність, а можливість внесення змін чи виправлень до існуючого державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи державного акта на право власності на земельну ділянку законодавством не передбачено; доводи апелянтів про те, що оспорюване рішення є ненормативним правовим актом, який застосовується одноразово і після його реалізації вичерпує свою дію шляхом його виконання, є помилковим, оскільки у відповідності до встановленого законодавством порядку рішення Буринської районної ради так і не було виконано; приписами ст. 152 ЗК України, ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачена можливість визнання недійсним, незаконним та таким, що підлягає скасуванню правового акту індивідуальної дії (рішення) органів місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1591/20 від 09.06.2020 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1008/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 апеляційні скарги у справі №920/1008/19, призначені до розгляду на 24.06.2020, передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 розгляд апеляційних скарг відкладено на 26.08.2020.

03.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Буринської міської ради надійшли пояснення у справі щодо порушення прав позивача, в яких останній наголошував на тому, що Буринська міська рада є власником (титульним володільцем) земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ТОВ Агростарт на підставі оспорюваного рішення Буринської районної ради, а відтак, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; позивач звернувся до суду з негаторним позовом, на який положення про позовну давність не поширюються, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі; відповідачем-1 отримано державний акт з порушенням законодавства, чинного на момент ухвалення оспорюваного рішення; у відповідача-1 відсутні правові підстави володіти державним актом, виданим на ім`я Буринського районного підприємства Агрохім ; використання земельної ділянки відповідачем-1 завдає збитків територіальній громаді через недоотримання грошових коштів у вигляді орендної плати за землю; користування відповідачем-1 земельною ділянкою, розташованої масивом на території двох адміністративно-територіальних одиниць, межі якої не були винесені в натурі, унеможливлює їх облік; відсутність проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок істотно ускладнює дотримання природо-охоронного законодавства та збереження родючості вказаних земель.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2620/20 від 25.08.2020 у зв`язку перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці з 03.08.2020 по 04.09.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №920/1008/19.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 апеляційну скаргу у справі №920/1008/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційні скарги ТОВ Агростарт та Буринської районної ради на рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі №920/1008/19, призначені на 26.08.2020, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

26.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю забезпечити явку свого представника у судове засідання, посилаючись на зайнятість останнього у розгляді іншої справи, призначеної на вказану дату.

У судове засідання відповідачі та третя особа повторно не з`явились, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів враховує, що розгляд справи по суті вже відкладався за клопотаннями відповідачів, обґрунтованих неможливістю прибуття уповноважених представників у судове засідання 24.06.2020.

При цьому, у разі необхідності подати додаткові пояснення до апеляційних скарг відповідачі не були позбавлені можливості вчинити відповідні процесуальні дії шляхом направлення до суду відповідних письмових пояснень та клопотань.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів та третьої особи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи повторну неявку вказаних осіб у судове засідання, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування їх пояснень, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без участі їх представників.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційних скарг не визнав, доводи, на яких вони ґрунтуються вважає безпідставними, а оскаржуване судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити його без змін, а скарги відповідачів - без задоволення.

26.08.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням чотирнадцятої сесії Буринської районної ради двадцять третього скликання Про вилучення та надання земельних ділянок від 07.06.2001 (оспорюване рішення, а.с. 44-45, т. 1) було припинено право постійного користування ВАТ Буринський агрохім на земельну ділянку загальною площею 280,5 га, в тому числі, на 103,1 га по Успенській сільській раді та 177,4 га по Степанівській сільських радах Буринського району Сумської області.

Пунктом 3 цього рішення було надано в постійне користування ТОВ Агростарт земельну ділянку загальною площею 274,6 га для сільськогосподарського використання із земель запасу Успенської сільської ради - 103,1 га та Степанівської сільської ради - 171,5 га.

Відповідно до вказаного рішення працівниками Буринського районного відділу земельних ресурсів Сумського обласного управління Державного комітету України по земельних ресурсах були здійснені виправлення у державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія СМ № 000003 від 16.10.1995, який раніше був виданий Буринському районному підприємству Агрохім (а.с. 190-191, т. 1).

У подальшому, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад , ГУ Держгеокадастру у Сумській області був виданий наказ № 18-10507/16-18-СГ від 22.12.2018 (а.с. 103, т. 1), на підставі якого Буринській міській раді були передані сільськогосподарські землі державної власності у комунальну власність загальною площею 4762,5017 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Буринської міської об`єднаної територіальної громади Буринського району Сумської області за актом приймання-передачі (а.с. 104, т. 1), який є невід`ємною частиною даного наказу.

22.12.2018 на дев`ятнадцятій сесії сьомого скликання Буринської міської ради було прийнято рішення Про прийняття у комунальну власність Буринської міської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення , згідно з яким були прийняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Буринської міської ради (об`єднаної територіальної громади) загальною площею 4762,5017 га.

Як зазначає позивач, при передачі земельних ділянок ГУ Держгеокадастру у Сумській області була проведена технічна інвентаризація земельних ділянок державної власності, у зв`язку з чим із загальної площі 4762,5017 га переданих земель у комунальну власність були сформовані 489 ділянок, оскільки за приписами ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З даної кількості переданих земельних ділянок у комунальну власність Буринської міської ради були передані земельна ділянка за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365, загальною площею 103,1 га, що розташована на території Успенського старостинського округу, та земельна ділянка за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008, загальною площею 171,487 га, що розташована на території Степанівського старостинського округу.

При державній реєстрації права комунальної власності на вищезазначені земельні ділянки, згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , були зареєстровані й інші речові права, а саме, право постійного користування за ТОВ Агростарт , що вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 181226072 та за № 181225859 від 17.09.2019 (а.с. 28-30, т. 1).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5913198502019 від 06.09.2019 земельна ділянка за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008, загальною площею 171,4870 га, складається з: рілля - площа 168,2126 га, під господарськими шляхами і прогонами 0,3699 га, пасовища 1,0923 га, верхові заболочені землі 1,0003 га, вкриті лісовою рослинністю 0,8118 га (а.с. 37-39, т. 1).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5913199842019 від 06.09.2019 земельна ділянка за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365, загальною площею 103,1000 га, складається з: рілля - 97,5648 га, верхні заболочені землі - 0,6021 га, пасовища - 4,9331 га (а.с. 32-36, т. 1).

Посилаючись на незаконність прийнятого відповідачем-2 рішення щодо передачі в постійне користування земельних ділянок відповідачеві-1 та отримання останнім державного акту на право постійного користування землею без дотримання вимог законодавства, у зв`язку з чим порушено право комунальної власності територіальної громади на вказані земельні ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апелянтів вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цією ж статтею визначено і орієнтовний перелік способів захисту, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. ст. 7, 19 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в редакції, що діяла станом на дату прийняття оспорюваного рішення, обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно зі статтею 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у вказаній редакції, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Як було зазначено вище, відповідно до рішення Буринської районної ради народних депутатів від 29.01.1993 був виданий державний акт серії CM №000003 від 16.10.1995 на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 280,5 га Буринському районному підприємству Агрохім .

У подальшому рішенням чотирнадцятої сесії Буринської районної ради двадцять третього скликання від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок було припинено право постійного користування ВАТ Буринський агрохім земельною ділянкою загальною площею 280,5 га, в тому числі 103,1 га по Успенській сільській раді та 177,4 га по Степанівській сільських радах Буринського району Сумської області.

Пунктом 3 цього рішення було надано в постійне користування ТОВ Агростарт земельну ділянку загальною площею 274,6 га для сільськогосподарського використання із земель запасу Успенської сільської ради - 103,1 га та Степанівської сільської ради - 171,5 га.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконним вказаного рішення Буринської районної ради в частині надання в постійне користування ТОВ Агростарт земельної ділянки загальною площею 274,6 га, виходячи з наступного.

Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 10 ЗК України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 12.07.2000), який був чинний станом на дату прийняття оспорюваного рішення (далі - ЗК України №561-XII), до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ст. 23 ЗК України №561-XII право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оспорюваного рішення Буринської районної ради двадцять третього скликання від 07.06.2001 працівниками Буринського районного відділу земельних ресурсів Сумського обласного управління Державного комітету України по земельних ресурсах були здійснені виправлення в пункті 1, 2, 3, 4 державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 000003 від 16.10.1995, який був виданий Буринському районному підприємству Агрохім , а саме, закреслено колишнього користувача та замінено на ТОВ Агростарт , водночас у державному акті було змінено площу з 280,5 га на 274,5 га, а також змінено рішення, на підставі якого видавався державний акт.

При цьому, дати внесення змін до державного акту про право користування ТОВ Агростарт встановити неможливо, як і особу, якою здійснювались вказані виправлення, оскільки відповідні відомості в акті відсутні.

Варто зауважити на те, що згідно з оспорюваним рішенням Буринської районної ради, земельні ділянки передавались ТОВ Агростарт для сільськогосподарського використання, а в державному акті залишився невиправленим запис про надання у постійне користування землі для ведення підсобного сільського господарства.

Дослідивши вказаний державний акт, суд першої інстанції правомірно встановив та констатував, що такий не був оформлений належним чином з огляду на те, що нормативні акти, відповідно до яких заповнювалися державні акти на право власності на землю, починаючи з 1993 року, забороняли будь-які виправлення в них.

Так, відповідно до п. 2.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 (в редакції від 21.03.2000) (далі - Інструкція № 43) роботи зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею виконуються у такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Згідно з п. 3.9. Інструкції № 43, у разі будь-яких змін в розташуванні меж земельної ділянки або умов її передачі чи надання, які відбулися після видачі державного акта, ці зміни вносяться одночасно до обох примірників державного акта. Нові межі відображаються на плані земельної ділянки суцільною лінією чорною тушшю, а старі межі перекреслюються червоною тушшю. Кожен запис про зміни посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Відповідно до п.3.10 Інструкції № 43, у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву ради або державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа. У відповідній книзі записів (реєстрації) робиться запис про припинення права власності чи користування земельною ділянкою, який посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України (пункт 3.10 із змінами, внесеними згідно з наказом Держкомзему N 27(z0181-00) від 29.02.2000).

За твердженням позивача, у відповідності до п. 3.10 Інструкції №43, у зв`язку з прийняттям рішення органом місцевого самоврядування про припинення права постійного користування ВАТ Буринський агрохім , державний акт серії СМ № 000003 від 16.10.1995 повинен був бути повернутий до архіву ради або державного органу земельних ресурсів, проте працівниками Буринського Держгеокадастру протиправно внесені до нього вищенаведені зміни.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі, акт на право постійного користування землею Буринським районним підприємством Агрохім до архіву державного органу земельних ресурсів не повертався та втратив свою чинність.

У відповідності до п. 1.8 Інструкції №43, якщо земельна ділянка, що передається у власність або надається у постійне користування, розташована на території кількох адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, міст), то державний акт на право приватної власності на землю, на право власності на землю і на право постійного користування землею видається окремо на кожну частину ділянки, розташовану на території відповідної сільської, селищної, міської ради (пункт 1.8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему №27 від 29.02.2000), тобто відділ земельних ресурсів Держкомзему України повинен був видати два державних акта на кожну земельну ділянку окремо.

Згідно з п. 2.9. Інструкції № 43 бланк державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею, договору тимчасового користування землею чи оренди землі заповняється державною мовою. Всі записи мають бути зроблені чітко і ретельно, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів можливе з використанням комп`ютерної техніки.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, можливість внесення змін чи виправлень до існуючого державного акта на право постійного користування земельною ділянкою чи державного акта на право власності на земельну ділянку законодавством не передбачено.

З урахуванням викладеного, безпідставними є посилання апелянтів на те, що державний акт на право постійного користування землею серії CM №000003, який був виданий ТОВ Агростарт , за своєю формою та змістом відповідає Постанові Верховної Ради України "Про форми державних актів на право власності і право постійного користування землею" від 13.03.1992, тобто є старого зразку, а відтак, будь-які зміни в ньому робити дозволено у відповідності до п. 3.9 Інструкції №43.

При цьому, записи про зміни внесені до державного акту невстановленою особою, ПІБ, посада якої не зазначені на жодній сторінці акту або іншого документу, та не були посвідчені підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України, як того вимагав п. 3.9 Інструкції №43, на який посилаються апелянти.

Крім того, в даному випадку відбулася не лише зміна меж земельної ділянки, але й користувача, що, в свою чергу, мало б наслідком повернення старого акта відповідно до вимог п. 3.10 Інструкції №43.

Відповідно до п. 1 ст. 11 ЗК України №561-XII до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6, 7, 8 ст. 19 ЗК України №561-XII надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Як було зазначено вище, оспорюваним рішенням Буринської районної ради від 07.06.2001 було припинено право постійного користування земельними ділянками ВАТ Буринський агрохім загальною площею 280,5 га, в тому числі 103,1 га по Успенській сільській раді та 177,4 га по Степанівській сільських радах Буринського району Сумської області, та одночасно надано в постійне користування ТОВ Агростарт земельну ділянку загальною площею 274,6 га для сільськогосподарського використання із земель запасу Успенської сільської ради - 103,1 га та Степанівської сільської ради - 171,5 га.

Таким чином, приймаючи вказане рішення, відповідачем-2 не були враховані наведені норми Земельного кодексу України, оскільки, як правильно зауважив суд першої інстанції, спочатку потрібно було прийняти окреме рішення щодо припинення права постійного користування ВАТ Буринський агрохім у відповідності до ст. 29 ЗК України №561-XII, а потім прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування ТОВ Агростарт .

Крім того, оскільки площі вказаних земельних ділянок є різними, надаванню дозволу іншій особі на розроблення проекту відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування, мало передувати їх вилучення до земель запасу.

З огляду на вищевикладені обставини справи та наведені вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення Буринської районної ради Сумської області від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок в частині надання в постійне користування земельних ділянок ТОВ Агростарт прийнято з порушенням норм чинного законодавства на момент його прийняття, а тому підлягає визнанню незаконним у судовому порядку.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача-1 про недоведеність позивачем порушення його прав оспорюваним рішенням та, зокрема, наявністю у ТОВ Агростарт права постійного користування земельних ділянок загальною площею 274,6 га.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У відповідності до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, окрім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом ухвалення рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Згідно зі ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 1 Регламенту Буринської міської ради, затвердженого рішенням другої сесії сьомого скликання Буринської міської ради від 15.12.2017, визначено, що Буринська міська рада Сумської області - представницький орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду міста Буринь та сіл об`єднаної територіальної громади і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , Про службу в органах місцевого самоврядування та іншими законодавчими актами України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 159-р Буринську міську об`єднану територіальну громаду було визнано спроможною.

Як було зазначено вище, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад , ГУ Держгеокадастру у Сумській області був виданий наказ № 18-10507/16-18-СГ від 22.12.2018, на підставі якого Буринській міській раді були передані сільськогосподарські землі державної власності у комунальну власність загальною площею 4762,5017 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Буринської міської об`єднаної територіальної громади Буринського району Сумської області за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного наказу.

До складу вказаних земельних ділянок увійшли земельні ділянки, які відповідно до оспорюваного рішення відповідача-2 та державного акту серії СМ № 000003 від 16.10.1995 перебувають у відповідача-1 на праві постійного користування, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, Буринська міська рада є власником (титульним володільцем) земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ТОВ Агростарт на підставі оспорюваного рішення Буринської районної ради від 07.06.2001.

За частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння.

Негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має свою річ у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно її використовувати або розпоряджатися нею. Характерною особливістю цього позову є відсутність спорів з приводу належності позивачеві майна на праві власності, іншому титулі.

Негаторний позов має на меті усувати тривалі порушення зазначених повноважень власника, а не ті, що мали місце в минулому. Триваючий характер правопорушення та наявність його в момент подання позову є однією з умов подання негаторного позову.

У пунктах 38, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N° 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Колегія суддів враховує доводи позивача про те, що використання відповідачем-1 земельної ділянки за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365 загальною площею 103,1 га, розташованої на території Успенського старостинського округу і ділянка за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008 загальною площею 171,487 га, розташованої на території Степанівського старостинського округу порушує його права, а саме, завдає збитків територіальній громаді, адже вищевказані ділянки мають суттєве значення для громади, враховуючи той факт, що вони надані відповідачеві-1 неправомірно, останнім сплачується лише податок за постійне користування, в той час як міський бюджет міг би отримувати дохід від надання цих земельних ділянок в користування господарюючим суб`єктам шляхом продажу права оренди на земельних аукціонах.

Оскільки державний акт був виданий з порушенням п.1.8 Інструкції №43, з передачею у користування відповідачеві-1 земельних ділянок, розташованих масивом на території двох адміністративно-територіальних одиниць, без винесення в натурі їхніх меж у різних територіально-адміністративних одиницях (Успенського старостинського округу та Степанівського старостинського округу), відсутність проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок істотно ускладнює дотримання природо-охоронного законодавства та збереження родючості вказаних земель, що є також свідченням порушення прав позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оспорюване рішення Буринської районної ради Сумської області від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок в частині надання в постійне користування земельних ділянок ТОВ Агростарт таким, що порушує права позивача, а відтак, вимога про визнання його незаконним підлягає задоволенню.

Також, позивачем було заявлено вимогу про скасування державної реєстрації за ТОВ Агростарт права постійного користування земельними ділянками комунальної власності, а саме, ділянкою за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365, загальною площею 103,1 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право №29840450, що розташована на території Успенського старостинського округу, та ділянкою за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008, загальною площею 171,487 га, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право за №29841743, що розташована на території Степанівського старостинського округу.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5920986800:04:004:0008 площею 171,487 га перебуває у власності Буринської міської ради, в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" міститься запис 29841743 від 09.01.2019 про право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Агростарт", відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний земельний кадастр, реєстраційний номер іншого речового права:б/н, 12.09.2014.

Інша земельна ділянка з кадастровим номером 5920987400:03:001:0365 площею 103,1 га перебуває у власності Буринської міської ради, в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" міститься запис 29840450 від 09.01.2019 про право постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Агростарт", відомості про реєстрацію до 01.01.2013: Державний реєстр земель, реєстраційний номер іншого речового права:б/н, 16.10.1995.

Остання дата є датою видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серією CM №000003 колишньому Буринському районному підприємству Агрохім .

Згідно з даними витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вищезазначені земельні ділянки зареєстровано 12-го та 11-го вересня 2014 року відповідно.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Агростарт" не видавалися акти на право постійного користування вказаними земельними ділянками та ним неправомірно використовується недіючий акт, що був виданий іншій юридичній особі, що серед іншого підтверджується наведеним записом №29840450 від 09.01.2019.

Згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає обов`язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, та визначає приблизний (майже виключний) перелік таких документів.

Водночас, при розгляді питання стосовно визначення документів, якими посвідчуються речові права на земельні ділянки, поряд із законодавством з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід керуватися положеннями спеціального законодавства у сфері земельних відносин.

Згідно зі ст. 22 ЗК України №561-XII (в редакції від 08.06.2000) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; а зі ст.23 цього Кодексу - право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У статтях 125, 126 ЗК України (в чинній редакції) визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За приписами частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

На підставі п.81-2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

За таких обставин, враховуючи задоволення позовної вимоги про визнання незаконним рішення Буринської районної ради Сумської області від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок в частині надання в постійне користування земельних ділянок ТОВ Агростарт , місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення похідної від неї вимоги про скасування державної реєстрації права постійного користування за ТОВ Агростарт земельними ділянками комунальної власності.

Також позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 000003 від 16.10.1995, виданого Буринському районному підприємству Агрохім .

Як правильно зазначив суд першої інстанції, право, що посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування.

Враховуючи, що рішення Буринської районної ради від 29.01.1995, на підставі якого було видано вказаний державний акт Буринському районному підприємству Агрохім , не скасовувалося та не визнавалося незаконним, а рішенням Буринської районної ради від 07.06.2001 було припинено право постійного користування земельною ділянкою на підставі заяви ВАТ Буринський агрохім , місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність необхідності визнання недійсним правочину, що припинив свою дію (втратив чинність, не існує на даний час), у вигляді державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Буринському районному підприємству Агрохім .

Крім того, згідно з інформацією зробленого судом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.12.2007 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - відкритого акціонерного товариства "Буринський "Агрохім" за судовим рішенням у зв`язку з визнанням його банкрутом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею серії СМ № 000003 від 16.10.1995, виданого Буринському районному підприємству Агрохім .

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Буринської міської ради до ТОВ Агростарт та Буринської районної ради, а саме, визнання незаконним рішення чотирнадцятої сесії Буринської районної ради від 07.06.2001 Про вилучення та надання земельних ділянок в частині надання в постійне користування земельних ділянок ТОВ Агростарт та скасування державної реєстрації права постійного користування за ТОВ Агростарт земельними ділянками комунальної власності за кадастровим номером 5920987400:03:001:0365 та за кадастровим номером 5920986800:04:004:0008. В іншій частині позову, а саме у визнанні недійсним державного акту на право постійного користування землею серія CM №000003 від 16.10.1995 необхідно відмовити.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційних скаргах та у відзивах на них, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі №920/1008/19 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги ТОВ Агростарт та Буринської районної ради мають бути залишені без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційних скарг, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агростарт та Буринської районної ради Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі № 920/1008/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі №920/1008/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 21.02.2020 у справі №920/1008/19.

4. Матеріали справи №920/1008/19 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.08.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова