Постанова

від 26.08.2020 по справі 918/524/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року Справа № 918/524/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Цибульська О.К

відповідачів: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.07.2020 р. (суддя Романюк Ю.Г.) у справі № 918/524/20

за заявою акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 918/524/20

за позовом акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до ТОВ "Арутері"

ОСОБА_1

про стягнення 903 511,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме (нерухоме) майно та грошові кошти відповідачів, в межах суми 903 511, 71 грн. до виконання зобов`язань за кредитним договором № 19-48КО0020 від 07.11.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.07.2020 р. у справі № 918/524/20 в задоволенні заяви АТ "Державний експортно-імпортний банк України" відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на необґрунтованих припущеннях заявника та позивачем не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що заява Банку про забезпечення позову була розглянута судом першої інстанції на четвертий робочий день з дня її надходження до господарського суду Рівненської області, тобто з порушенням строку, встановленого ч. 1 ст. 140 ГПК України.

Стверджує, що перебування судді Романюк Ю.Г. у відпустці не перешкоджало розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову у встановлені процесуальним законом строки.

Скаржник наголошує на тому, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим буде позбавлено АТ Укрексімбанк ефективного способу поновлення порушених прав, за захистом якого він звернувся.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно без належного дотримання вимог чинного законодавства України дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви Банку про вжиття заходів забезпечення позову, обмежившись лише посиланням на загальні норми закону, доказам та доводам Банку не надав належної оцінки та аналізу.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до ТОВ "Арутері" та ОСОБА_1 про стягнення 903 511,71 грн.

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти відповідачів, в межах позовних вимог в сумі 903 511,71 грн. до виконання зобов`язань за Кредитним договором №19-48КО0020 від 07.11.2019 року.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що з огляду на характер наявного між сторонами спору та предмет позову, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів у розмірі в межах ціни позову 903 511,71 грн., можуть виникнути істотні перешкоди як для виконання судового рішення, так і ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст. 74 ГПК України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із заявою позивача, єдиною підставою для вжиття таких заходів, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження, що відповідачі по справі ухиляються від виконання обов`язку з повернення кредитних коштів, а також сплати відповідних нарахувань, про що свідчить припинення здійснення оплат після отримання усієї суми кредитних коштів у січні 20 (договір укладено 07.11.19), ігнорування та відмови отримувати листи, претензії позивача про погашення заборгованості, звернення позивача 28.01.20 до Рівненського ВП ГУ НП в Рівненській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення керівництвом ТОВ "Арутері" та нанесення збитків банку у сумі 800 000 грн.

Судова колегія зазначає, що вищезазначені обставини, на які позивач посилається як на підставу для забезпечення позову, можуть свідчити лише про ухилення відповідачів по справі від виконання свої обов`язків за договорами, проте будь-яким чином не свідчить про неможливість виконання майбутнього рішення суду.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову в даному випадку, свідчать лише про потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести неможливості в подальшому виконання рішення суду, що в свою чергу не можу бути підставою для забезпечення позову.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Крім того, посилання на звернення до слідчих органів із заявою про вчинення керівництвом товариства кримінального правопорушення не підтверджено жодними доказами, а тому не могло бути предметом дослідження судом першої інстанції в межах розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас звернення із заявою до слідчих органів та внесення відомостей до ЄРДР щодо керівництва ТОВ "Арутері" за ч. 4 ст. 190 КК України не може стверджувати кримінальний складову у діях позичальників при укладенні договору та свідоме ухилення від виконання в майбутньому рішення суду.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є неконкретизованою, носить загальний характер та складається із загальновживаних неуточнених формулювань з посиланням на норми національного та європейського законодавства.

Саме лише посилання в заяві позивача про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів в частині вчинення відповідачами дій щодо відчудження майна чи виведення коштів з банківських рахунків, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Посилання скаржника на те, що відповідачі припинили спілкування засобами зв`язку та не отримують поштові відправлення, надіслані на їх адресу позивачем по справі, також не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вказане, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладені в заяві про забезпечення позову доводи позивача є необґрунтованими, оскільки не доводять факту неможливості у майбутньому виконати судове рішення через неправомірні дії відповідачів.

Стосовно доводів скарги, що заяву про забезпечення позову розглянуто судом першої інстанції з порушенням строків визначених ч. 1 ст. 140 ГПК України, колегія суддів враховує наступне.

Частина 13 ст. 32 ГПК України визначає незмінність складу суду при розгляді справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 32 ГПК України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 6.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області затверджених Рішення зборів суддів Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2020 року N 1, винятково у разі, коли суддя у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені ГПК України, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду.

Раніше визначеному в судовій справі головуючому судді передаються, зокрема, заяви про забезпечення позову, доказів, зустрічне забезпечення позову, заміни одного заходу забезпечення позову іншим, скасування заходів забезпечення позову, скасування заходів зустрічного забезпечення, поданих після подання позовної заяви в порядку ст.ст. 111, 138, 141, 142, 143, 145 ГПК України (п. 7.1 Засад).

Враховуючи вказане, колегія суддів звертає увагу на те, що ні нормами ГПК України, ні положеннями Засад використання автоматизованої системи документообігу не передбачено можливості здійснення повторного автоматичного розподілу справи між суддями для визначення іншого судді з метою розгляду заяви про забезпечення позову, крім випадку, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів.

Відповідно до п. 7.1 Засад, заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про забезпечення позову була передана на розгляд судді Романюк Ю.Г., в провадженні якої знаходилась господарська справа № 918/524/20.

Разом з тим, суддя Романюк Ю.Г. перебувала у відпустці до 30.06.2020 р. включно, а відтак заява позивача про забезпечення позову від 24.06.20, була розглянута в перший день після виходу судді з відпустки.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не порушено норми ГПК України щодо строків розгляду заяви про забезпечення позову.

Отже, судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого суду, відповідають вимогам ст. 137 ГПК України та обставинам справи, а доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження. За таких обставин підстав для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.07.2020 р. у справі № 918/524/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 01.07.2020 р. у справі № 918/524/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали оскарження № 918/524/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "01" вересня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.