Постанова

від 27.08.2020 по справі 908/175/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2020 року м.Дніпро Справа № 908/175/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів : Чередко А.Є., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 (суддя Мірошниченко М.В.)

по справі №908/175/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО» , м. Дніпро

до відповідача : Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , м. Запоріжжя

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БДО» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 1096615,11 грн. у тому числі: заборгованість за договором на проведення аудиту в сумі 980000,00 грн., 3% річних у сумі 36647,11 грн., інфляційні втрати у сумі 79968,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 року у справі №908/175/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО» 980 000 грн. 00 грн. заборгованості, 36405 грн. 47 коп. - 3% річних, 62274 грн. 69 коп. інфляційних втрат, 16180 грн. 21 коп. судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Окрім того даним рішенням було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг у заявленому до стягнення розмірі, з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості. Вимоги щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції задоволено частково, оскільки позивачем невірно визначено початкову дату нарахування зазначених сум. Відмова в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, вмотивована посиланням на недоведеність відповідачем наявності тих виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Не погодившись з вказаним рішенням Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 по справі №908/175/20 шляхом зменшення стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" на користь ТОВ "БДО" розміру 3% річних.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, в якій викладено висновок, про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Під час розгляду справи апелянтом до господарського суду надавалися докази скрутного фінансового стану підприємства, надавався висновок експерта, який підтверджує відсутність коштів на рахунках відповідача, наявність великого податкового боргу, збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії щодо яких неможливо вжити заходи припинення тощо. При цьому суд зменшив суму 3% річних лише у зв`язку з неправильним розрахунком даної суми позивачем, не врахувавши скрутне фінансове становище відповідача та наявність поважних обставин для зменшення 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.07.2020 для розгляду справи №908/175/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Паруснікова Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 у справі №908/175/20.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справі між суддями від 24.07.2020 у зв`язку з відпусткою членів колегії суддів Кузнецова В.О., Паруснікова Ю.Б., для вирішення питання щодо призначення дати судового засідання визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2020 розгляд справи призначено в судове засідання на 27.08.2020.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній зазначає, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання та несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому довготривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором може мати негативний вплив на діяльність ТОВ БДО , як незалежного аудитора. До того ж кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір. Збитковість виробництва, так само як і відсутність прибутку становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна сторона приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації. Сплата 3% річних та втрат від інфляції не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином господарським судом було повно та об`єктивно досліджено обставини у даній справі та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Паруснікова Ю.Б.

У зв`язку з відпусткою члена колегії суддів судді Паруснікова Ю.Б., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №908/175/20 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Чередко А.Є.

Представники сторін з`явились в судове засідання.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 11.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БДО» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (замовник) укладений договір № 571217 (надалі - Договір).

Згідно умов даного Договору виконавець зобов`язався надати замовнику бухгалтерські та аудиторські послуги (аудиторські послуги (код ДК 021:2015-79210000-9), а замовник зобов`язався прийняти послуги та оплатити їх (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору у якості результату послуг виконавець надає замовнику в кількості 3 (трьох) примірників українською мовою (надалі іменуються звітні документи ):

- аудиторській висновок;

- у разі необхідності (надається за рішенням виконавця) - лист до керівництва замовника, в якому викладаються питання, на які треба звернути увагу і вирішення яких може допомогти виключити або зменшити помилки і поліпшити систему бухгалтерського обліку замовника.

Згідно п.1.4 Договору сторони погодили, що виконавець надає замовнику всі таблиці та робочі файли складені виконавцем під час надання послуг, що обґрунтовують необхідність виправлень (коригувань) замовником його фінансової звітності, що підлягає аудиту.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість послуг, які є предметом цього договору, складає 980000,00 грн. з ПДВ.

Розрахунки за надані послуги проводяться замовником протягом 180 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-здачі наданих послуг та отримання звітних документів, зазначених у п. 1.3 та п. 1.4 договору на підставі отриманого замовником рахунку (п. 3.2).

Згідно п. 2.1 цей договір є укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018.

До Договору №571217 від 11.12.2017 сторонами підписано додаток № 1 «Загальні умови виконання договору» , який є невід`ємною частиною даного договору та деталізують порядок виконання сторонами умов Договору.

Позивачем було виконано умови Договору, що підтверджується підписаним сторонами Актом виконаних робіт від 16.04.2018, згідно якого зазначено, що послуги виконавцем надано якісно, у повному обсязі та згідно з терміном, передбаченим умовами договору. Вартість послуг складає 980 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 163 333,33 грн. Шляхом підписання даного Акту сторони підтвердили належне виконання умов договору та відсутність взаємних претензій щодо його виконання.

Разом з тим відповідачем не сплачено суму вартості наданих послуг.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №668 від 06.11.2018, згідно якої зазначив, що кінцевий строк оплати за виконані роботи настав 13.10.2018. ПАТ Запоріжжяобленерго не сплачено суму вартості робіт у розмірі 980 000,00 грн. З урахуванням викладеного позивач просив оплатити існуючу заборгованість протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги, шляхом оплати всієї суми заборгованості або у той же термін надати пропозицію про графік розстрочення суми заборгованості для узгодження. З метою звірки взаємних розрахунків, на адресу відповідача для підписання було направлено Акт звірки взаємних розрахунків.

У відповідь на вказану вимогу відповідачем було надано відповідь вих.№001-06/17646 від 26.11.2018 про неможливість оплатити вартість наданих аудиторських послуг у повному обсязі. З огляду на зазначене відповідач пропонував розглянути можливість розстрочення заборгованості по договорам №27/01А від 20.02.2017 та №571217 від 11.12.2017 на 5 років.

В подальшому позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу вих№271 від 18.04.2019 про сплату суми заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді.

Несплата відповідачем суми вартості наданих послуг стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Господарським судом було встановлено неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, що стало підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 980 000,0 грн. суми заборгованості за надані послуги.

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання відповідачем, позивачем було заявлено до стягнення 36 647,11 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 13.10.2018 по 10.01.2020.

Господарським судом, з урахуванням заперечень відповідача щодо початкової дати нарахування 3% річних, здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми та визнано обґрунтованою суму 3% річних у розмірі 36 405,47 грн. за період прострочення з 16.10.2018 по 10.01.2020.

Таким чином господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 980 000,00 грн. заборгованості та 36 405,47 грн. 3% річних.

Відповідач згідно апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки було зменшено розмір 3% річних лише у зв`язку з помилкою зробленою позивачем під час здійснення розрахунку. Проте суд не врахував скрутне фінансове становище та наявність поважних причин для зменшення розміру 3% річних.

Разом з тим, колегія зазначає, що статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Тому оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення 3 % річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Отже, сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 03.04.2020 у справі №920/653/19, від 04.12.2019 у справі №910/15714/18, від 06.11.18 у справі № 910/9947/15

Заперечуючи проти висновків викладених в рішенні господарського суду, щодо незменшення судом розміру 3 % річних останній посилається на висновок Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно якого зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Разом з тим колегія вважає недоречним посилання апелянта на вищевказану постанову Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини у даній справі є дещо відмінними, від обставин у справі №902/417/18, оскільки розмір, річних які стягуються з відповідача у даній справі передбачений законом та є пропорційним наслідкам правопорушення.

Окрім того колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкцій можливе лише з урахуванням конкретних обставин справи та певних умов, зокрема, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому судом повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін. Тобто таке зменшення можливе за сукупності певних обставин, які повинні бути доведені належними та допустимими доказами.

При цьому нормами чинного законодавства України не визначено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено штрафні санкції, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення сум штрафних санкцій є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обґрунтувань, наведених учасниками справи, таке зменшення не є обов`язком суду.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 916/188/17, від 19.09.2019 у справи № 904/5770/18, від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі №924/456/19).

Таким чином зменшення розміру 3% річних є саме правом суду, а не його обов`язком.

Отже колегія зазначає, що розмір стягнутих 3% річних з відповідача на користь позивача є розумним, пропорційним, встановленим нормами цивільного законодавства та не може вважатися надмірно великим.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення господарського суду у даній справі відсутні.

Оскільки рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 року в іншій частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Судові витрати по справі у зв`язку з поданням апеляційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 у справі №908/175/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2020 у справі №908/175/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01.09.2020

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є.Чередко

Суддя В.О.Кузнецов