Рішення

від 31.08.2020 по справі 910/8181/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2020Справа № 910/8181/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дейв Експрес

до Приватного підприємства Гроцький Транс Експедиція

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО

про стягнення 92 216,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Дейв Експрес (надалі - ТОВ Дейв Експрес ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Гроцький Транс Експедиція (надалі - ПП Гроцький Транс Експедиція ) про стягнення 92 216,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів сторін, позивачу заподіяно збитки у загальному розмірі 92 216,56 грн., які останній просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, залучено Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ІНГО (надалі - ПрАТ СК ІНГО ) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, визначено строк для подання відзиву на позов та пояснень третьої особи, заперечень на відповідь на відзив та/або пояснень третьої особи, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив та відповіді на пояснення третьої особи.

15.07.2020 через канцелярію суду від ПП Гроцький Транс Експедиція надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність доказів на підтвердження понесення фактичних витрат у заявленій сумі, а також вказує на відсутність підстав для стягнення таких витрат саме з відповідача.

03.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечив проти доводів відповідача, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

18.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких ПП Гроцький Транс Експедиція підтримало, доводи викладені у відзиві на позов, та заперечило проти обґрунтувань позивача.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

18.11.2019 о 19:10 год. на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин 495 км + 900 м, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом Scymitz Cargo Bull, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований на узбіччі дороги автомобіль Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з напівпричепом з реєстраційним номером НОМЕР_4 , чим порушив п. 2.3 б , 10.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10.12.2019 у справі №670/901/19, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За твердженням позивача, автомобіль Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та на якому скоїв правопорушення, належить ПП Гроцький Транс Експедиція , на підтвердження чого до матеріалів позову додано належним чином засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу.

В результаті ДТП автомобіль Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить позивачу, отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіту) №1259, складеного 11.12.2019 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ СЗУ Україна , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, автомобіля Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті його пошкодженні при спірному ДТП, складає 28 022,11 грн.

ПрАТ СК Інго , як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача на підставі полісу №АО/1532556, виплатило ТОВ Дейв експрес страхове відшкодування у розмірі 20 751,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №596 від 15.01.2020.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді невиплаченої суми вартості ремонту у розмірі 34 078,69 грн., витрат на пальне у розмірі 8 035,83 грн., витрат на заробітну плату водія, який виконував вимушений рейс, у розмірі 596,13 грн., витрат на відрядження водія у розмірі 1 251,90 грн. та упущеної вигоди у розмірі 48 254,84 грн., які спричинені спірною ДТП.

Зокрема, за твердженням позивача, фактичний розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті його пошкодженні при спірному ДТП, склав 62 998,54 грн., а ПрАТ СК ІНГО виплачено 20 751,76 грн., у зв`язку з чим ТОВ Дейв Експрес вказує на обов`язок ПП Гроцький Транс Експедиція відшкодувати різницю між вартістю виплаченого страхового відшкодування та фактичним розміром вартості відновлювального ремонту, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 34 078,69 грн.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 Цивільним кодексом України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд відзначає, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду №522/538/17 від 13.05.2019.

Таким чином, правильним є стягнення з володільця об`єкту підвищеної небезпеки різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі N 6-691цс15.

Враховуючи те, що вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, перевищує стягнутий на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд дійшов висновку про те, що з відповідач на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту виконаних робіт №00000002138 від 04.12.2020, фактична вартість відновлення пошкодженого автомобіля позивача склала 62 998,54 грн. (в т.ч. ПДВ 10 499,76 грн.), а відтак суд вважає заявлену суму у розмірі 34 078,69 грн. правомірною та обґрунтованою.

Також, позивач стверджує про понесення ним витрати у вигляді витрат на пальне у розмірі 8 035,83 грн., на заробітну плату водія, який виконував вимушений рейс, у розмірі 596,13 грн., на відрядження водія у розмірі 1 251,90 грн., а також вказує на упущену вигоду у розмірі 48 254,84 грн.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Стосовно упущеної вигоди, суд не приймає надані позивачем документи в якості належних та допустимих доказів на понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди на заявлену до стягнення суму з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вимагаючи відшкодування збитків, у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували зобов`язання позивача перед контрагентами із перевезення вантажу саме пошкодженим автомобілем і неможливість виконання свого зобов`язання через його пошкодження в наслідок спірної ДТП.

Більш того, позивачем надані договори заявки на перевезення вантажу, акти надання послуг за ними та банківські виписки про оплату таких послуг, що свідчить про реальну можливість та безпосереднє здійснення позивачем своєї господарської діяльності, при цьому, відсутні будь-які претензії контрагентів або докази неможливості виконання зобов`язань через пошкодження автомобіля Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в ДТП.

З урахуванням викладеного, вказаний позивачем розрахунок завданої шкоди у вигляді упущеної вигоди не підтверджений відповідними первісними бухгалтерськими документами, які б свідчили про завдання шкоди позивачу у цій справі у вигляді упущеної вигоди.

Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення реальних витрат у вигляді витрат на пальне у розмірі 8 035,83 грн., на заробітну плату водія у розмірі 596,13 грн., на відрядження водія у розмірі 1 251,90 грн., а саме: доказів планування і виплати зарплат, доказів планування і понесення витрат на відрядження та доказів оплати пального.

Відповідно до ст. 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині відшкодування збитків у вигляді витрат на пальне у розмірі 8 035,83 грн., витрат на заробітну плату у розмірі 596,13 грн., витрат на відрядження водія у розмірі 1 251,90 грн. та упущеної вигоди у розмірі 48 254,84 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ПП Гроцький Транс Експедиція на користь ТОВ Дейв Експрес матеріальної шкоди у розмірі 34 078,69 грн. В задоволенні інших позовних вимог (збитки у розмірі 58 137,87 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Дейв Експрес задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Гроцький Транс Експедиція (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 19244992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дейв Експрес (10007, Житомирська обл., м. Житомир, Шосе Київське, будинок 143-А; ідентифікаційний код 22053439) матеріальну шкоду у розмірі 34 078 (тридцять чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 80 коп. Видати наказ.

3 В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий