Постанова

від 23.12.2020 по справі 910/8181/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. Справа№ 910/8181/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гроцький Транс Експедиція"

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2020

у справі №910/8181/20 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес"

до Приватного підприємства "Гроцький Транс Експедиція"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО"

про стягнення 92 216,56 грн,

УСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Гроцький Транс Експедиція" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), в розмірі 92216,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2019 на автодорозі М-07 сталась ДТП, винним у якій було визнано водія належного відповідачу транспортного засобу, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб позивача. Вартість відновлювального ремонту склала 62998,54 грн, приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНГО" (далі - третя особа) було виплачене страхове відшкодування в сумі 20751,76 грн. Тому з відповідача підлягають стягненню 34078,69 грн витрат на проведення відновлювального ремонту, а також 58137,87 грн витрат по відшкодуванню додаткових збитків, пов`язаних з наслідками ДТП (витрати на пальне, заробітну плату, відрядження, упущена вигода).

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що вартість капоту значно завищена і позивачем не надано доказів його придбання; позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних з виконанням ремонтних робіт; акт виконаних робіт складений ПП "Дейв Експрес Сервіс", яке пов`язане з позивачем, входить до однієї з ним групи компаній, тому цей акт не може бути належним доказом; розмір заподіяного позивачу збитку становить 23351,76 грн, що підтверджується претензією; позивач має необхідне обладнання та відповідних фахівців, тому виконав ремонт власними силами; цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у третьої особи з лімітом відповідальності 130000,00 грн, отже, страхове відшкодування повинна здійснювати страхова компанія; наявність упущеної вигоди, витрат на відрядження, пальне, заробітну плату не підтверджується належними доказами; відповідь на відзив подана позивачем з пропуском встановленого строку, а додані до неї докази не підлягають прийняттю; позивачем не надано доказів оплати вартості ремонтних робіт, а наявність кредиторської заборгованості не підтверджена; податок на додану вартість має стягуватись зі страхової компанії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2020 року позов задоволено частково.

З Приватного підприємства "Гроцький Транс Експедиція" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" матеріальну шкоду у розмірі 34 078,69 грн та судовий збір у розмірі 776,80грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Гроцький Транс Експедиція" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом не надано мотивованої оцінки всім аргументам відповідача, які викладені у відзиві та запереченні; судом не враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц; у страховика (третьої особи) виник обов`язок щодо відшкодування шкоди позивачу і розмір шкоди не перевищує ліміту відповідальності за полісом (правовий висновок Верховного Суду в постановах від 30.09.2020 у справі №465/3584/17 та від 16.09.2020 у справі №715/1138/18); акт виконаних робіт №00000002138 від 04.12.2020 складений в майбутньому (за півроку після дати подання позовної заяви); роботи по акту виконувались підприємством, пов`язаним із позивачем, а вартість використаних запчастин, зазначених в акті, не відповідає дійсності та ринковим цінам, зокрема, вартість капоту у акті (57175,51 грн) не відповідає вартості капоту (33600 грн) вказаному у рахунку, доданому позивачем до відповіді на відзив; у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність у позивача кредиторської заборгованості перед виконавцем робіт; позивач мав можливість виконати ремонті роботи власними силами. Також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача, пов`язаних з переглядом судового рішення - 15000 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02 листопада 2020 року поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 25 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

26 листопада 2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 24.11.2020), у якому позивач заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції були враховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц; позивач має право на отримання з відповідача різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховою виплатою (постанова Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №522/538/17); відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, складеного на замовлення третьої особи, вартість відновлювального ремонту без урахування фактичного зносу становить 68915,54 грн, коефіцієнт зносу становить 7,000, у зв`язку із чим позивачу було сплачено 20751,76 грн страхового відшкодування, а фактична вартість відновлення автомобіля склала 62998,54 грн; постанови Верховного Суду у справах №465/3584/17 та №715/1138/18 були прийняті за інших фактичних обставин; вартість встановленого капоту вказана у акті виконаних робіт і відповідає вартості оригінальних запасних частин; доводи про завищення вартості використаних запасних частин, з посиланням на пов`язаність виконавця робіт з позивачем, носять характер припущень; фактичною датою складання акту виконаних робіт є 04.12.2019, і зазначення у акті року "2020" є опискою; вказаний акт є первинним документом бухгалтерського обліку та підтверджує факт виникнення кредиторської заборгованості перед виконавцем; відповідачем не заявлялось клопотань про призначення судової експертизи з питання встановлення вартості відновлювального ремонту; позивач міг пред`явити позов у більшій сумі, з врахуванням звіту про оцінку, однак обмежився лише сумою ремонту в розмірі 34078,69 грн. Також вказує, що у зв`язку з розглядом апеляційної скарги позивач поніс витрати на правничу допомогу в сумі 3500 грн та просить їх стягнути з відповідача.

03 грудня 2020 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо витрат на професійну правничу допомогу, у яких він вказує, що у зв`язку із поданням апеляційної скарги відповідачем понесені 4500 грн витрат на професійну правничу допомогу та наведено перелік виконаних адвокатом робіт і надані докази їх оплати.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020, у зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Кравчука Г.А., ЧорногузаМ.Г.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" є власником транспортного засобу Iveco Magirus (сідловий тягач), реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепу Schwarzmuller, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію вказаних транспортних засобів.

Відповідач - Приватне підприємство "Гроцький Транс Експедиція" є власником транспортного засобу Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та з напівпричепу Scymitz Cargo Bull, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію вказаних транспортних засобів.

18 листопада 2019 року о 19:10 год. на автодорозі Київ-Ковель-Ягодин 495 км + 900 м, водій ОСОБА_1 , керуючи належним відповідачу автомобілем Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом Scymitz Cargo Bull, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом не впорався з керуванням та скоїв наїзд на припаркований на узбіччі дороги належний позивачу автомобіль Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом з реєстраційним номером НОМЕР_4 , чим порушив п. 2.3 "б", 10.9 Правил дорожнього руху України.

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10.12.2019 у справі №670/901/19, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У результаті ДТП належний позивачу автомобіль Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту.

Цивільна-правова відповідальність власника транспортного засобу - Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керувала винна у ДТП особа, на час скоєння ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ІНГО", що підтверджується полісом №АО/1532556, згідно якого сума страхового відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000 грн, розмір франшизи - 2600 грн.

21 листопада 2019 представником ПрАТ "СК "Інго" було складено протокол огляду транспортного засобу - автомобіля Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виявлені пошкодження, отримані внаслідок ДТП.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіту) №1259, складеного 11.12.2019 суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "СЗУ Україна" на замовлення ПрАТ "СК "Інго", вартість відновлювального ремонту автомобіля Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 68916,54 грн (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали, фарбування та роботи), значення коефіцієнта фізичного зносу - 0,7000, вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ - 28022,11 грн., вартість матеріального збитку без урахування ПДВ - 23 351,76 грн.

За доводами позивача фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля склала 62 998,54 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт №00000002138 від 04.12.2020 (з пояснень позивача вбачається, що у даті була допущена описка і правильна дата 04.12.2019), згідно якого замовником є позивач - ТОВ "Дейв Експрес", виконавцем є ПП "Дейв Експрес Сервіс".

16 грудня 2019 року позивач звернувся до ПрАТ "СК "Інго" із заявою про виплату страхового відшкодування, на підставі звіту про оцінку, та вказав узгоджений розміру заподіяного збитку у сумі - 23351,76 грн.

ПрАТ "СК "Інго", як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача на підставі полісу №АО/1532556, виплатило ТОВ "Дейв експрес" страхове відшкодування у розмірі 20751,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням №596 від 15.01.2020.

06 лютого 2020 року позивач направив відповідачу претензію про сплату суми франшизи в розмірі 2600 грн, яка не була відшкодована третьою особою. Однак, відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять, також відповідачем не надано доказів сплати вказаної суми.

У подальшому, 27 травня 2020 року позивач направив відповідачу вимогу про відшкодування витрат та упущеної вигоди, які виникли в результаті заподіяння шкоди в дорожньо-транспортній пригоді на суму 92216,56 грн. Вказану вимогу відповідач також залишив без відповіді та реагування.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 92216,56 грн, у тому числі збитки у вигляді невиплаченої суми вартості ремонту у розмірі 34078,69 грн, витрат на пальне у розмірі 8 035,83 грн, витрат на заробітну плату водія, який виконував вимушений рейс, у розмірі 596,13 грн, витрат на відрядження водія у розмірі 1251,90 грн та упущену вигоду у розмірі 48254,84 грн, які спричинені спірною ДТП.

За наслідками розгляду даного спору по суті, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 34078,69 грн є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню, щодо інших позовних вимог в загальній сумі 58137,87 грн, то позивачем не доведено належними доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які б були підставою для стягнення цих коштів з відповідача.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного звґязку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Крім цього, особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об`єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Так, шкода, завдана автомобілем, буде відшкодовуватися за правилами ст. 1187 ЦК України тільки тоді, коли автомобіль знаходився в русі, а не тоді, коли він стояв в гаражі або на стоянці.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач та відповідач є власниками транспортних засобів, під час ДТП транспортний засіб відповідача рухався заднім ходом, а транспортний засіб позивача був припаркований на узбіччі дороги.

Протиправна поведінка особи, яка керувала транспортним засобом ( ОСОБА_1 ), встановлена постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10.12.2019 у справі №670/901/19.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 75 ГПК України, факт вчинення вказаної ДТП ОСОБА_1 , який керував належним відповідачу транспортним засобом, підтверджується вказаною постановою, яка є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій цієї особи, а відповідно до наведених положень ст.1187 ЦК України відповідач є особою відповідальною за відшкодування шкоди.

Наявність шкоди підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема протоколом огляду транспортного засобу, звітом про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, та актом виконаних робіт.

Також між протиправною поведінкою особи, діями якою було завдано шкоду майну позивача, та завданою шкодою існує прямий причинний зв`язок.

Однак, цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована третьою особою, що підтверджується полісом №АО/1532556, згідно якого сума страхового відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 130000 грн, розмір франшизи 2600 грн.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, унаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у договірному зобов`язанні є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його користь, як третьої особи, страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина водія належного відповідачу транспортного засобу у ДТП, та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 20751,76 грн. (з урахуванням зносу, без податку на додану вартість та з відрахуванням франшизи).

Предметом спору є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна, а також стягнення витрат з відшкодування додаткових збитків, пов`язаних з наслідками ДТП (витрати на пальне, заробітну плату, відрядження, упущена вигода тощо).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто, з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 22.03.2017 року у справі № 910/3650/16, від 13.03.2018 року у справі № 910/9396/17, від 14.02.2018 року у справі №754/1114/15-ц, від 13.06. 2019 року у справі №587/1080/16-ц, від 17.10.2019 року у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 року у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 року у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 року у справі №756/2632/17, і вказані висновки не суперечать висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Актом виконаних робіт №00000002138 підтверджується факт виконання 04.12.2019 робіт з ремонту належного позивачу автомобіля Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був виконаний ПП "Дейв Експрес Сервіс" і вартість виконаних робіт та використаних запчастин (матеріалів) становить 62998,54 грн (з ПДВ).

Підписання позивачем і виконавцем акту виконаних робіт, який є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи, та, відповідно підтверджує факт виникнення у відповідача кредиторської заборгованості в сумі 62998,54 грн, яка є фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу).

При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, зокрема описка у даті акту (вказано "04 грудня 2020" замість правильної "04 грудня 2019"), не є підставою для невизнання господарської операції.

Доводи відповідача про те, що виконавець робіт за вказаним актом (ПП "Дейв Експрес Сервіс") є пов`язаною з позивачем особою, а позивач мав можливість виконати ремонт самостійно, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки відповідно до положень Господарського кодексу України загальним принципом господарювання є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, і позивач вправі самостійно визначати спосіб і порядок ремонту власного транспортного засобу.

Посилання відповідача на те, що вартість капоту, вказана у акті (57175,51 грн) є завищеною, апеляційним господарським судом відхиляються, оскільки зазначена у акті вартість відповідає вартості вказаній у звіті про оцінку вартості (розміру) збитків і ремонтній калькуляції до нього, які були складені суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "СЗУ Україна" на замовлення третьої особи. При цьому загальна вартість за актом (62998,54 грн), не перевищує оціночної вартості (розміру) збитків (68916,64 грн).

Рахунки від 24.06.2020 (складений ТОВ "Амако Україна") та від 23.06.2020 (складений ТОВ "ВІП Карз КЕА"), які додані відповідачем до відзиву на позов, не є належними доказами, які б спростовували вартість капоту пошкодженого автомобіля Iveco саме станом на час проведення ремонтних робіт (04.12.2019). Також судом не береться до уваги наданий позивачем рахунок від 29.07.2020 (доданий до відповіді на відзив), оскільки з пояснень позивача вбачається, що цей рахунок наданий на спростування рахунків, наданих відповідачем, і не стосується фактичної ціни встановленого на автомобіль капоту.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Посилання відповідача на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика (130 000 грн) і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідача, не відповідає фактичним обставинам розглядуваної справи та є помилковими з огляду на таке.

Відносини між відповідачем та третьою особою, якою було застраховано автомобіль Volvo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону №1961-IV, яким, зокрема, передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Крім того Договором (полісом) обов`язкового страхування передбачено франшизу в сумі 2600 грн.

Таким чином, різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

За таких обставин саме відповідач, як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачем таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, апеляційний господарський суд приймає за основу акт виконаних робіт, згідно якого фактична вартість відновлювального ремонту склала 62998,54 грн (з ПДВ).

Вартість матеріального збитку, з врахуванням фізичного зносу (згідно звіту про оцінку) становить 28022,11 грн, третьою особою позивачу було виплачено 20 751,76 грн (із розрахунку 23351,76 грн майнового збитку без ПДВ - 2600 грн франшизи).

Верховний Суд в постановах від 28.02.2018 року у справі №757/22706/15-ц та від 22.07.2020 у справі №583/3159/18 зробив висновок, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається потерпілому після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Отже, ПДВ в сумі 4670,33 грн входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто позивачу третьою особою (страховиком) після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.

Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який позивач має право вимагати стягнути із відповідача, становить 37 576,45 грн із розрахунку: 62998,54 грн (фактична вартість відновлювального ремонту) - 20751,76 грн (отримана сума страхового відшкодування без ПДВ) - 4670,33 грн (сума ПДВ, яку позивач може отримати від страховика).

Однак, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача лише 34078,69 грн витрат на проведення відновлювального ремонту, що не перевищує розрахованої судом суми, а тому є юридично правильними висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Посиланні відповідача на правові позиції Верховного Суду в постановах у справах №465/3584/17 та №715/1138/18, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зазначені постанови прийняті за інших обставин справи, інших правовідносин та за іншої фактично-доказової бази, ніж у даній справі.

Крім цього, позивачем було заявлені позовні вимоги про стягнення 58137,87 грн витрат по відшкодуванню додаткових збитків, пов`язаних з наслідками ДТП (витрати на пальне, заробітну плату, відрядження, упущена вигода), у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено.

Відповідач рішення суду в цій частині не оскаржує. Враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлені статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд перевірив рішення суду в цій частині та не встановив порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, щодо прийняття відповіді на відзив і доданих на неї доказів, то вони не знайшли свого підтвердження, оскільки з положень ст. 166 ГПК України вбачається, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу, зокрема, до відповіді додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

При цьому, пунктом 4 Прикінцевих положень ГПК України (в редакції Закону №540-IX від 30.03.2020, яка діяла на час подання відповіді на відзив), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), окремі процесуальні строки (зокрема подання відзиву) продовжувались на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до розгляду відповідь на відзив на позовну заяву та додані до неї докази.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом апеляційної скарги, покладаються на відповідача у повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача 3500,00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно частин 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги від 12.11.2020 та додаткової угоди №1 до нього; ордер серії ЖТ №16737 виданий адвокатом Білоусом Р.А.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №523 від 12.08.2010; детальний опис роібт від 23.11.2020; акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 23.11.2020 на суму 3500 грн; рахунок-фактуру №571 від 19.11.2020 на суму 3500 грн; платіжне доручення №100492 від 23.11.2020 на суму 3500 грн.

Відповідно до підпункту 5.1.1 договору (в редакції додаткової угоди №1) вартість послуг (гонорар) адвоката за договором визначається з розрахунку 1000 грн за годину роботи адвоката.

Згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 23.11.2020 адвокат Білоус Р.А. надав клієнту (позивачу) наступні послуги з надання правової (правничої) допомоги: вивчення апеляційної скарги по справі №910/8181/20, аналіз доказів та юридичних фактів на які посилається відповідач в апеляційній скарзі - 1 година ; написання проекту відзиву на апеляційну скаргу та надання його для вивчення клієнту, доопрацювання відзиву на апеляційну скаргу з врахуванням побажань клієнта - 2,5 години; всього витрачено 3,5 годин часу, вартість 3500 грн.

Отже, всього адвокатом було надано позивачу послуги з правової (правничої) допомоги на загальну суму 3500 грн і вказані послуги відповідачем були оплачені.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позивачем доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 3500 грн, які пов`язані з розглядом апеляційної скарги відповідача.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Однак, відповідачем не доведено не співмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши поданий позивачем акт виконаних робіт, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гроцький Транс Експедиція" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2020 року - без змін.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гроцький Транс Експедиція" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 19244992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (10007, Житомирська обл., м. Житомир, Шосе Київське, будинок 143-А; ідентифікаційний код 22053439) - 3500 (три тисячі п`ятсот) грн витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.12.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

М.Г. Чорногуз