Рішення

від 01.09.2020 по справі 911/886/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/886/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Укрпромбудлізинг" до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №7 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 60 865,27грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Укрпромбудлізинг" (далі - ТОВ ЛК Укрпормбудлізинг ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (далі - ПАТ "Київметробуд") в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №7 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" про стягнення 60865,27грн, що складається з: 50000,00грн - основний борг; 8631,51грн пеня, яка нарахована за період з 11.04.2019 по 10.10.2019; 1486,58грн - 3% річних за період з 11.04.2019 по 06.04.2020; 747,18грн втрати від інфляції за період з квітня 2019 року по лютий 2020 року (з урахуванням заяви про усунення недоліків).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором оренди будівельних машин, механізмів та автотранспорту №20/003/2019 від 18.01.2019 щодо сплати орендної плати зе березень 2019 року у встановлений договором строк (а.с.1-4,52-55).

Ухвалою від 12.05.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.68-70).

Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 15.05.2020, відповідачем - 17.05.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за №№ 0103272977570, 0103272977783, 0103272977775 (а.с.72-74).

01.06.2020 від відповідача надійшло клопотання про надання сторонам часу для проведення переговорів та врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди (а.с.79).

09.06.2020 від позивача надійшла заява, у якій позивач зазначив, що укладати мирову угоду не має наміру та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.86).

15.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні заявлених вимог. Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що позивач не надавав відповідачу жодних послуг у квітні та травні 2019 року і відповідний рахунок-фактура №0000009 від 06.05.2020, який долучено до матеріалів справи, йому не виставлявся. Окрім того, відповідач вважає, що пеня нарахована без врахування ч.6 ст.232 ГК України, оскільки перебіг строку для нарахування пені закінчився 11.10.2019 (а.с.90-92).

При цьому, відповідачем заявлено про поновлення строку, встановленого для подання відзиву та його прийняття. Відповідне клопотання мотивоване тим, що відповідач не отримав копію позовної заяви та доданих до неї документів, а ознайомився з матеріалами справи 25.05.2020 в дистанційному режимі після відправлення йому судом на електронну адресу сканкопій матеріалів справи.

Ухвалою від 16.06.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву (а.с.98-100).

При цьому, суд встановив, що строк продовжено в силу закону і відповідний строк на момент подання відзиву не є пропущеним.

Копія вказаної ухвали суду отримана відповідачем 22.06.2020, а позивачем 24.06.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103273376848, 0103273376856, 0103273376546 (а.с.102-104).

26.06.2020 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи рахунку-фактури №ЛК-0000005 від 04.04.2019 (а.с.105).

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Правом подати відповідь на відзив позивач, а відповідач - заперечення не скористалися у встановлений судом строк; клопотань про продовження строків, встановлених п.4 резолютивної частини ухвали від 12.05.2020, сторони до прийняття рішення у справі не подавали.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

18.01.2019 між сторонами у справі - ТОВ ЛК "Укрпромбудлізинг" (орендодавець) та ПАТ "Київметробуд" в особі начальника відокремленого підрозділу Тунельний загін №7 (орендар) укладено договір оренди №20/003/2019 (далі - договір, а.с.10-13).

За умовами договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування (в оренду) будівельні машини, механізми та автотранспорт, перелік яких узгоджується в специфікації до договору (додаток №1), яка є його невід`ємною частиною (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата визначена в специфікації №1 до договору, яка є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 2.3 договору орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця до 10 числа наступного місяця зі звітним.

Як погоджено сторонами у п. 2.6 договору, орієнтована сума даного договору становить 600 000,00грн з ПДВ.

У відповідності до п. 3.1 договору передача об`єкта оренди та повернення його орендодавцю здійснюється за актом приймання-передачі.

Вказаний договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 (п.6.1 договору).

Специфікацію №1 до відповідного договору (додаток №1) сторонами визначено об`єкт оренди - два автобетонозмішувача КАМАЗ 581453 для перевезення бетону та встановлено вартість оренди в місяць за одну одиницю - 25 000,00грн (а.с.14).

31.03.2019 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вищевказаним договором, за яким вартість послуг складає 50 000,00грн (а.с.21).

Як вказує позивач, відповідачем вартість послуг за відповідний місяць не сплачена, у зв`язку з чим 31.03.2020 позивач звертався до відповідача з претензією №30/03-4 від 30.03.2020 щодо оплати боргу (а.с.15-17), направлення якої підтверджується копією опису вкладення та накладної про прийняття для відправлення №0203401919072 (а.с.18).

Вказане поштове відправлення, у яке вкладено претензію, як вбачається з даних відстеження трекінгу оператора - АТ Укрпошта отримано відповідачем 02.04.2020 (а.с.19).

Звертаючись з відповідним позовом, відповідач вказує, що вартість оренди за відповідний місяць відповідач не сплатив.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити орендну плату, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів виконання зобов`язань з оплати орендної плати за березень 2019 року у розмірі 50 000грн, хоча строк його виконання, встановлений п.2.3 договору - до 10 числа наступного місяця за звітним -, сплив.

Так, виконання відповідного зобов`язання є простроченим з 11.04.2020. При цьому, посилання відповідача на те, що ним не отримано рахунку №ЛК-0000009 від 06.05.2020, копію якого долучив позивач до позову (а.с.20), не впливає на відповідний висновок суду, оскільки за умовами договору оплата має здійснюватись саме до 10 числа наступного місяця за звітним, а не у певний строк з дня отримання рахунку на оплату.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 000,00грн основного боргу зі сплати орендних платежів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 747,18грн втрат від інфляції за період з квітня 2019 року по лютий 2020 року та 1486,58грн - 3% річних за період з 11.04.2019 по 06.04.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних за заявлені періоди, суд зазначає, що такі розрахунки здійснені позивачем арифметично вірно, відповідно такі вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 747,18грн втрат від інфляції, 1486,58грн - 3% річних .

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 8631,51грн пені, нарахованої за період з 11.04.2019 по 10.10.2019.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено і ст.4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Пунктом 5.2 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасного проведення розрахунків орендар, що прострочив оплату, сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, але у всякому разі не більше 5% від суми договору.

У відзиві на позов відповідач вказував, що позивач не обмежив розмір пені відповідно до п. 5.2 договору та пропустив частково строк для звернення з вимогами про стягнення пені.

З вказаними запереченнями суд не погоджується з огляду на наступне.

Так, сторонами в п. 2.6 договору погоджено, що орієнтована сума вказаного договору становить 600 000,00грн, отже, 5% від суми договору складає 30 000,00грн. Таким чином, пеня позивачем нарахована з дотриманням п.5.2 договору, відповідного до якого розмір пені обмежується 5% від суми договору.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як визначено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, для вимог про стягнення пені встановлена спеціальна позовна давність тривалість в один рік.

Позовна заява, відповідно до якої відкрито провадження у даній справі, зареєстрована 13.04.2020, однак, як вбачається з конверту, у якій така позовна заява направлена до суду, поштове відправлення за №0203401930572, у якому направлено позов з додатками, прийнято для відправлення відділенням зв`язку 09.04.2020 (а.с.27).

Оскільки вимоги про стягнення пені позивач заявляє за період з 11.04.2019 по 10.10.2019, а з позовом звернувся 09.04.2020, зважаючи на строк позовної давності, встановлений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, для вимог про стягнення неустойки - один рік, відповідний строк ним не пропущено.

При цьому, посилання відповідача на встановлення строку звернення з вимогами про стягнення пені ч.6 ст.232 ГК України помилкові.

Так, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідна норма не визначає строк звернення до суду, як помилково вважає позивач, а обмежує нарахування пені шестимісячним строком з дня коли зобов`язання мало бути виконано, якщо сторони не передбачили інше або закон не встановлює інші правила.

При здійсненні розрахунку пені позивачем враховано вимоги відповідної норми та пеня нарахована у межах шестимісячного строку від дня коли зобов`язання мало бути виконано - з 11.04.2019 по 10.10.2019, а вимоги про стягнення пені за відповідний період заявлені з дотриманням встановленого строку позовної давності - 1 рік, оскільки позовна заява подана 09.04.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконано арифметично вірно, з урахуванням розміру заборгованості за оренду за березень 2019 року та відповідно до встановленого договором обмеження в 5% від суми договору , вимог ч.6 ст.232 ГК України, у зв`язку з чим вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 8631,51грн пені.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням задоволення заявлених вимог у повному обсязі, витрати у розмірі 2102,00грн, понесені позивачем на оплату позову судовим збором, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (ідентифікаційний код 01387432, 08135, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №7 Публічного акціонерного товариства "Київметробуд" (код ВП 26183699, 08135, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Укрпромбудлізинг"(ідентифікаційний код 33100334, 04073, м. Київ, пров. Куренівський, 19/5) 50 000,00грн основного боргу, 747,18грн втрат від інфляції, 1486,58грн -3% річних, 8631,51грн пені, а також 2102,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається у строк, визначений ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, встановленого ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова