Рішення

від 14.08.2020 по справі 120/2492/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 серпня 2020 р. Справа № 120/2492/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області, в якій просить протиправним та скасувати рішення 60 сесії 8 скликання від 22 квітня 2020 року №837, яким йому відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель, що розташовані на території Ситковецької селищної ради Немирівського району (с. Вища Кропивна), а також зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання відповідного дозволу та прийняти відповідне рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться в селі Вища Кропивна Немирівського районну Вінницької області, Ситковецькою селищною радою Немирівського району Вінницької області відмовлено в наданні відповідного дозволу. Відмова мотивована тим, що бажана позивачем земельна ділянка перебуває в користуванні у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віта" на підставі договору оренди землі.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву та прийняти відповідне рішення.

Ухвалою від 15 червня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою витребувано у Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області доказ перебування земельної ділянки, з приводу якої ОСОБА_1 звернувся за отриманням відповідного дозволу, в оренді у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віта".

08 липня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523081600:04:002:0159, щодо якої позивач звертався про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, перебуває у користуванні у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віта" на підставі договору оренди землі, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 січня 2019 року. Відтак, представник відповідача вказує на неможливість надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення у власність спірної земельної ділянки. Крім того, у відзиві йдеться про те, що відповідно до плану формувань меж населених пунктів села Вища Кропивна та села Гута земельна ділянка з кадастровим номером 0523081600:04:002:0159 внесена в межі населеного пункту з метою розширення його території.

Разом із відзивом на позовну заяву представником відповідача подано докази, що витребовувалися судом.

Зважаючи на те, що розгляд цієї справи здійснюється в порядку письмового провадження, тому суд при ухваленні даного рішення зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід враховувати приписи частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

З огляду на те, що ухвалою від 15 червня 2020 року вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (тобто в письмовому провадженні), тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Ситковецької селищної ради Немирівського району Вінницької області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель, що розташовані на території Ситковецької селищної ради Немирівського району (с. Вища Кропивна).

До вказаної заяви, окрім інших документів, також надано графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Як свідчить викопіювання з публічної кадастрової карти, позивач звернувся до селищної ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0523081600:04:002:0159.

За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви відповідачем 22 квітня 2020 року прийнято рішення №837, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка знаходиться в селі Вища Кропивна Немирівського районну Вінницької області. Рішення мотивоване тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523081600:04:002:0159, щодо якої позивач звернувся про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, перебуває у користуванні у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віта" на підставі договору оренди землі.

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

В ході судового розгляду судом встановлено, що 12 лютого 2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га із земель, що розташовані на території Ситковецької селищної ради Немирівського району (с. Вища Кропивна).

При цьому, до заяви позивач додав викопіювання із публічної кадастрової картки, з якого видно, що бажана земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0523081600:04:002:0159.

Однак, відмовляючи у наданні заявнику відповідного дозволу, селищна рада вказала на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває на праві оренди у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віта".

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року у відповідача витребувано доказ перебування земельної ділянки, з приводу якої ОСОБА_1 звернувся за отриманням відповідного дозволу, в оренді у сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віта", на виконання якої надано належним чином засвідчений договір оренди землі, що укладений між орендодавцем в особі Ситковецької селищної ради та орендарем сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Віта 02 січня 2019 року.

Як свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що сформований 22 січня 2019 року, 22 січня 2019 року прийнято рішення про державнжу реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Віта" зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0523081600:04:002:0159.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суд враховує, що в силу приписів частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що за змістом частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати до свого клопотання погодження відповідного землекористувача.

Отже, зазначене погодження є обов`язковим у випадку, якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб, і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.

Водночас, в ході судового розгляду встановлено, що позивач, звертаючись до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не надав погодження землекористувача цієї земельної ділянки.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача щодо неможливості надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з огляду на те, що така земельна ділянка вже перебуває у законному користуванні юридичної особи та не вважається вільною в цілях безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Більше того, у позовній заяві позивачем не наведено чітких аргументів на спростування доводів відповідача.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу сплаченого ним при зверненні до суду судового збору у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Ситковецька селищна рада Немирівського району Вінницької області (місцезнаходження: 22865, Вінницька обл., Немирівський р-н, смт. Ситківці, вул. Центральна, 123; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04325934)

Повний текст рішення складено 14.08.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович