Рішення

від 01.09.2020 по справі 120/3170/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2020 р. Справа № 120/3170/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного сільськогосподарського підприємства "Грабарівське" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 до суду надійшла позовна заява Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач, ВОВ ФСЗІ) про стягнення з Малого приватного сільськогосподарського підприємства "Грабарівське" (відповідач, МПСП "Грабарівське") на користь позивача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 28127,78 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за їх несвоєчасну сплату в розмірі 405,36 грн., а всього - 28 533,14 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач у 2019 році не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця та не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 0,5 однієї середньої річної заробітної плати в сумі 28127,78 грн. Відтак, позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення терміну сплати санкцій в розмірі 405,36 грн. та звертається до суду з позовом про стягнення спірної заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

23.07.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що у 2019 році підприємством у визначеному порядку було створено вакансію для працевлаштування людей з інвалідністю, подано звітність форми № 3-ПН та повідомлено про наявність відповідної вакансії центр зайнятості, що свідчить про виконання ним зобов`язань, визначених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю", а тому вважає, що до нього не може бути застосовано відповідальності у виді сплати адміністративно-господарських санкцій, позаяк обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповіді на відзив від позивача не надходило, що не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

20.02.2020 року МПСП "Грабарівське" сформувало та подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік (вх. № 12/30 від 28.02.20), згідно з яким: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 9 осіб; з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0. Кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачем не зазначено, а також відсутня розрахована сума адміністративно-господарських санкцій.

Так, позивач вважає, що оскільки МПСП «Грабарівське» не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості одного робочого місця, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі 0,5% однієї середньої річної заробітної плати на одного штатного працівника за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю, у розмірі 28 127,78 грн.

Крім того, на думку позивача, за порушення термінів сплати зазначених санкцій МПСП «Грабарівське» зобов`язане сплатити пеню у розмірі 405,36 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2019 року у відповідності до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України від 15.05.2007 року № 223, по день звернення до суду з цим позовом.

Однак, суд не погоджується з наведеними доводами позивача і вважає, що достатніх правових підстав для стягнення з відповідача спірних адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені не має.

Так, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Згідно пунктів 5 та 6 розділу 1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Отже, згідно діючих положень Наказу № 316 звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше ніж через 3 робочих дні з дати відкриття вакансії.

Так, судом встановлено, що МПСП «Грабарівське» перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми № 10-ПІ у відповідача в 2019 році середньооблікова чисельність штатних працівників становила 9 осіб, серед яких за даними звіту немає працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, відповідач формально не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості однієї особи.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю МПСП «Грабарівське» впродовж звітного періоду (2019 року) щомісячно повідомляло Могилів-Подільську міськрайонну філію Вінницького обласного центру зайнятості, зокрема у спосіб подання звітностей за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Так, на запит позивача № 01-10/166 від 21.04.2020 року Вінницький обласний центр зайнятості надав відповідь за № 03-13/1817-20 від 04.05.2020 року, згідно із якою МПСП "Грабарівське" 02.01.2019 року подало первинний звіт за формою № 3-ПН, в якому відобразило наявність вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою "підсобний робітник". А в подальшому, щомісячно протягом 2019 року (з січня по грудень) подавало відповідну звітність (з позначкою "первинна") до центру зайнятості. Доказом, який підтверджує створення відповідачем одного робочого місця для інваліда є наказ № 4 від 02.01.2019 року по МПСП "Грабарівське", копія якого наявна у матеріалах справи.

Водночас, судом встановлено, що на створену відповідачем вакансію для працевлаштування інваліда, центром зайнятості було скеровано одну особу - ОСОБА_1 (особа з інвалідністю), однак така особа самостійно відмовилися від запропонованої роботи. Вакансія знята роботодавцем 28.12.2019 року.

Більше того, за змістом відповіді Вінницького обласного центру зайнятості слідує, що в 2019 році відповідач приймав участь у інформаційних семінарах з питань організації працевлаштування людини з інвалідністю (11.04.2019 року та 29.10.2019 року), брав участь у засіданні круглого столу (16.07.2019 року та 07.11.2019 року), в тому числі 15.05.2019 року надано інформацію щодо професійно-кваліфікаційний склад безробітних з числа інвалідів, направлено ініціативний лист з метою сприяння виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому, доказів, які б підтверджували відмову відповідача у працевлаштуванні інвалідів з числа безробітних в матеріалах справи відсутні і таких позивачем надано не було.

За наведеного вище суд вважає, що відповідачем повністю виконано вимоги чинного законодавства щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, при цьому ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарських правопорушень. Зокрема, на протязі 2019 року, відповідач відкрив вакансію для працевлаштування інвалідів, про що повідомив центр зайнятості шляхом подання звіту форми № 3-ПН, та підтверджував цю вакансію до кінця року - по 28.12.2019 року, на яку інвалід працевлаштований не був з причин, які не залежали від відповідача.

В силу положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

У свою чергу позивач, дійшовши висновку про необхідність стягнення з відповідача санкцій, помилково не врахував, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17, від 08.08.2019 у справі № 805/1436/16-а, яка є обов`язковою для врахування судами при застосування подібних норм права.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки в матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття ним усіх можливих для цього заходів по інформуванню органів державної влади з питань праці та соціальної політики щодо направлення для працевлаштування інваліда на створене робоче місце, суд приходить до переконання, що МПСП «Грабарівське» здійснило усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення. Залишення на підприємстві вакантним робочого місця для працевлаштування інваліда через відсутність осіб-інвалідів, які б виявили бажання працевлаштуватися не може ставитися в провину відповідачу.

Таким чином в контексті даної спірної ситуації не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю, як наслідок, в діях МПСП "Грабарівське" відсутній склад правопорушення, пов`язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Враховуючи вище викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", в сумі 28 127,78 грн. відносно відповідача відсутні. Як наслідок відсутні також підстави і для стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 405,36 грн.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог, суд приходить до переконання, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у справі не має.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ: 13308892, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 135-А, м. Вінниця, 21037);

Відповідач: Мале приватне сільськогосподарське підприємство "Грабарівське" (код ЄДРПОУ: 32495022, місцезнаходження: с. Грабарівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24015).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович