Рішення

від 25.08.2020 по справі 920/252/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.2020 Справа № 920/252/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/252/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Фінком» (вул. Мечникова, 2, літ. А, м. Київ, 01601, код 41158846),

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код 05766356),

про стягнення 238756258,57 грн.

представники учасників справи:

позивача - адвокат Васьківський Л.М. (ордер № 412662 від 21.08.2020);

відповідача - адвокат Паламаренко Т.І. (ордер № 1008665 від 21.04.2020)

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 181168074,71 грн. заборгованості по кредитному договору № 283 від 20.06.2008, укладеному між ВАТ «Сумихімпром» та ВАТ «ВіЕйБі Банк» , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Профіт Фінком» за договором № 1921 від 13.12.2017 про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.04.2019 було відкрито провадження у справі № 920/252/19 та призначено підготовче засідання у справі з повідомленням сторін.

20.11.2019 ухвалою суду постановлено прийняти матеріали справи № 920/252/19 до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ «Сумихімпром» ; здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 17.12.2019.

Ухвалою суду від 03.02.2020 провадження у справі № 920/252/19 зупинено до розгляду Верховним Судом касаційної скарги ПАТ «Сумихімпром» .

23.03.2020 матеріали справи № 920/252/19 надійшли на адресу господарського суду Сумської області.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.03.2020 поновлено провадження у справі № 920/252/19 та призначено підготовче засідання на 21.04.2020.

Однак, 21.04.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 04.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження до 22.06.2020 та призначено підготовче засідання на 26.05.2020.

12.05.2020 до суду надійшла заява б/н, б/д позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд прийняти до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору № 283 від 20.06.2008 в розмірі 238756258,57 грн. та судовий збір.

Ухвалою суду від 26.05.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання на 16.06.2020.

16.06.2020 представник відповідача подав до суду пояснення щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки план санації ПАТ «Сумихімпром» не затверджений господарським судом Сумської області, у відповідача не настав строк виконання зобов`язання щодо оплати позивачу основного боргу в сумі 110948077,81 грн., а відтак і у позивача не настав строк права вимоги вказаної заборгованості, та відповідно не має прав на стягнення відсотків, інфляційних втрат та 3% річних.

16.06.2020 представник позивача подав до суду пояснення щодо заперечень відповідача на заяву про збільшення позовних вимог, зазначивши про те, що вважає пояснення відповідача необґрунтованими та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 238756258,57 грн. Представник позивача зазначає, що сума, яка стягується з відповідача, нарахована в період з 12.03.2016 по 30.04.2020, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача та введення мораторію, отже заборгованість є поточною.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.06.2020 відкладено розгляд справи по суті на 21.07.2020.

Однак, 21.07.2020 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Яковенко В.В. знаходився у відпустці, що унеможливлювало розгляд справи.

Ухвалою суду від 11.08.2020 призначено розгляд справи по суті на 25.08.2020.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

20.06.2008 між ВАТ Сумихімпром (позичальник) та ВАТ ВіЕйБі Банк (кредитодавець) було укладено кредитний договір № 283 (далі договір № 283) та в подальшому додаткові угоди до нього.

13.12.2017 між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Профіт Фінком було укладено договір № 1921 (далі договір № 1921) про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до п. 2.1. якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до: позичальників, заставодавців (іпотекодавців), зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за кредитними договорами, договорами іпотеки (іпотечними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - Основні договори , надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору № 1921 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок у розмірі, вказаних у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно з п. 1.1. Додатку № 1 до договору № 1921 банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку за кредитним договором № 283 від 20.06.2008 укладеним між відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк (найменування змінено на ПАТ ВіЕйБі Банк ) та відкритим акціонерним товариством Сумихімпром з усіма додатковими угодами та додатками до нього, що є невід`ємними частинами, включаючи права вимоги до правонаступників позичальника, спадкоємців позичальника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки позичальника за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, за відступлення права вимоги по договору № 1921 ТОВ Профіт Фінком 11.12.2017 сплатив ПАТ ВіЕйБі Банк 46560737,69 грн. згідно протоколу електронних торгів № UA-EA-2017-11-23-000001-а, лот F39G1921.

Таким чином, ТОВ Профіт Фінком з 13.12.2017 є новим кредитором відповідача з усіма належними правами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заборгованість за кредитним договором не була погашена та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог становить 238756258,57 грн., з яких: 105558305,07 грн. відсотки по кредитному договору нараховані за період з 12.03.2016 по 30.04.2020; 6418410,21 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору за період з 12.03.2016 по 30.04.2020; 13768474,57 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту по кредитному договору за період з 12.03.2016 по 30.04.2020; 9667809,76 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів та підтверджені судовими рішеннями за період з 12.03.2016 по 30.04.2020; 8261851,19 грн. пеня за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, з яких: 4487837,71 грн. (вже заявлений до суду період з 12.03.2016 по 11.03.2019) та 3774013,48 грн. нараховано за період з 01.05.2019 по 30.04.2020; 46154400,37 грн. інфляційні збитки по кредитному договору за період з 12.03.2016 по 31.03.2020; 16518772,19 грн. інфляційні збитки по кредитному договору за несвоєчасне погашення відсотків за період з 12.03.2016 по 31.03.2020; 32408235,21 грн. інфляційні збитки за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору, які увійшли до реєстру вимог кредиторів та підтверджені судовими рішеннями за період з 12.03.2016 по 31.03.2020.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

За частиною 2 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з умовами договору № 283 від 20.06.2008 позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за фактичне користування кредитними коштами та сплачувати штрафні санкції при порушенні умов договору.

Пунктом 1.1.3. договору № 283 визначено процентну ставку за користування кредитом - 23 проценти річних.

Відповідно до п. 4.3. договору № 283, із врахуванням внесених змін, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів і комісій, визначених цим договором позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п. 1.1.3. цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

У відповідності до п. 3.3.3. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит відповідно до умов п.п. 1.1.2, 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином зобов`язання по кредитному договору щодо повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим позивачем були нараховані відсотки по кредитному договору, 3% річних, пеня та інфляційні збитки (з урахуванням заяви про збільшення) в загальному розмірі 238756258,57 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 ЦК України врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Таким чином, порушення відповідачем умов кредитного договору щодо оплати є підставою для нарахування визначених ст.625 Цивільного кодексу України платежів.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, дослідивши доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Так, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» порушено справу про банкрутство № 5021/2509/2011 стосовно ПАТ Сумихімпром в порядку статті 11 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05.1992 № 2344-ХІІ (далі Закон про банкрутство).

Ухвалою суду від 30.10.2012 судом введено процедуру санації боржника, керуючим санацією призначено голову правління ПАТ «Сумихімпром» Лазаковича І.В., розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Марченка Р.В.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. Закону про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Тому мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Частиною 4 статті 12 Закону про банкрутство передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість у відповідача виникла у період з 12.03.2016 по 30.04.2020, а отже під час процедури санації, тобто фактично у відповідача виникла поточна кредиторська заборгованість.

Оскільки позивач є поточним кредитором, мораторій не поширює свою дію на поточну заборгованість боржника перед ним.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з нього 238756258,57 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 672350 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код 05766356) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Фінком» (вул. Мечникова, 2, літ. А, м. Київ, 01601, код 41158846) заборгованість по кредитному договору № 283 від 20.06.2008 в розмірі 238756258,57 грн. та 672350 грн. 00 коп. судовий збір.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.09.2020.

Суддя В.В. Яковенко