Рішення

від 27.08.2020 по справі 161/3303/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/3303/20

Провадження № 2/161/1785/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі : головуючого - судді Кирилюк В.Ф.

секретаря Самолюк І.М.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника відповідача Солтисюка А.П.

представника третьої особи Соловей В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради (далі - відповідач), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області (далі - треті особи) про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2019 року у відповідача їй було зроблено операцію з видалення лімфовузлів, у травні 2019 року - проведено операцію з видалення новоутвора у зв`язку з нагноєнням атероми завушної ділянки. За результатом проведених аналізів в неї виявили гемолітичний стафілокок.

Після того, як вона дізналася аналіз, вона звернулася до ревматологічного відділення відповідача з консультацією щодо прийому антибіотиків, а згодом, у липні 2019 року вона була госпіталізована до цього відділення, де перебувала у стаціонарі 3 дні. Під час лікування їй не були призначені антибіотики, хоча вона вважала, що їх слід приймати. Антибіотики їй лише були призначені під час амбулаторного лікування.

Позивач вважає, що їй була надана неякісна медична допомога під час лікування у ревматологічному відділені відповідача, у зв`язку з цим вона зверталася до Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації та на урядову гарячу лінію з питання проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування. За результатом цих заходів, висновком клініко-експертної комісії МОЗ України встановлений факт відступлення лікарів ревматологічного відділення відповідача від медичних протоколів.

У зв`язку з вищенаведеним позивач зазначає, що вона перенесла душевні переживання та фізичний біль та просить суд стягнути з відповідача на її користь 500 000,00 грн. моральної шкоди.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмовому відзиві просить суд відмовити у задоволенні позову.

Треті особи у письмових поясненнях просили суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши присутніх учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_1 дійсно у період з 01 по 04 липня 2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні відповідача, за результатом якого вона була виписана у поліклініку за місцем проживання (а.с.13-16).

Не будучи задоволеною якістю проведеного лікування позивач неодноразово зверталася з відповідними скаргами та заявами до відповідача, Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації та Міністерства охорони здоров`я України (а.с.19-22, 31).

Позивач у позові посилається на наявність висновку клініко-експертної комісії МОЗ України за результатом розгляду її скарг та звернень, однак цього доказу вона суду не подала, клопотань про його витребування не подала.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В свою чергу, частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З аналізу вищенаведених положень цивільного та цивільно-процесуального законодавства слідує, що тягар доказування наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (делікту), окрім вини, лежить саме на потерпілій особі, яка має належними та допустимими доказами довести суду:

1) факт наявності шкоди;

2) протиправність діяння (дії чи бездіяльності) особи, яка завдала шкоди;

3) причинний зв`язок між завданою шкодою та протиправним діянням особи, яка завдала шкоди.

В свою чергу, враховуючи наявний у цивільному законодавстві принцип презумпції вини завдавача шкоди, відповідач повинен довести суду відсутність своєї вини у скоєному цивільному правопорушенні.

Для доведення чи спростування цих обставин чинним цивільним процесуальним законодавством сторонам надані дієві процесуальні механізми, як то витребування доказів (ст.84 ЦПК України), призначення судової експертизи судом (ст.103 ЦПК України) чи на замовлення учасників справи (ст.106 ЦПК України).

При цьому, суд, зберігаючи безсторонність, не може у цивільному процесі вчиняти відповідні процесуальні дії за власною ініціативою, а лише за відповідними клопотаннями учасників справи.

В розглядуваному випадку судом, на виконання приписів п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України які вказують суду на необхідність сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, позивачу було неодноразово наголошено на необхідність підтвердження заявлених нею позовних вимог, зокрема відповідними доказами на які вона посилається у позові, а також висновком судово-медичної експертизи, яка, в даному конкретному випадку, та враховуючи приписи ст.105 ЦПК України, обов`язково має бути проведена, бо для встановлення наявність чи відсутність протиправності у діянні лікарів необхідні спеціальні знання.

Не зважаючи на неодноразові нагадування судом при право позивача заявити відповідні клопотання про витребування доказів та призначення експертизи, позивач відповідних клопотань суду не заявила, чим, фактично, відмовилася від реалізації своїх процесуальних прав у цій частині.

Позивачем також не наданий суду висновок клініко-експертної комісії МОЗ України на який вона посилається у позові, а також не заявлено клопотання про його витребування.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідними висновками судово-медичної експертизи, не доведено суду факту наявності шкоди у зв`язку з наданням її медичної допомоги у ревматологічному відділені відповідача, протиправність діяння відповідача у зв`язку надання такої допомоги, а також причинного зв`язку між завданою шкодою та протиправним діянням, тобто складу цивільного правопорушення (делікту). З цих мотивів суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Всі інші усні посилання позивача під час судового розгляду, зокрема на завдання їй шкоди внаслідок образ лікарями, членами комісії, які перевіряли якість надання медичних послуг, судом до уваги не беруться та не розглядаються по суті, оскільки вони виходять за межі підстав позову, які стосуються виключно неякісного, на думку позивача, лікування у ревматологічному відділенні позивача. Заяв про зміну підстав позову під час підготовчого провадження позивач суду не подавала.

Керуючись ст. 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області про відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідачем у справі є Комунальне підприємство Волинсьока обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, ЄДРПОУ 01983163, місцезнаходження Волинська область, м.Луцьк, вул.Президента Грушевського,21.

Треті особи:

Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, ЄДРПОУ 23254447, місцезнаходження Волинська область, м.Луцьк, вул..Степана Бандери,5

Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області, ЄДРПОУ 21740095, місцезнаходження Волинська область, м.Луцьк, вул. Стрілецька,4а.

Повний текст рішення складений та підписаний 01 вересня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Ф. Кирилюк