Постанова
від 12.11.2020 по справі 161/3303/20
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3303/20 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/1082/20 Категорія: 44 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Здрилюк О. І., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Солтисюка А. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області, про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального підприємства Волинська обласна клінічна лікарня Волинської обласної ради (далі - КП ВОКЛ ВОР), треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації (далі - УОЗ ВОДА), Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області (далі - ГУ ДКС у Волинській області), про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що у березні 2019 року у відповідача КП ВОКЛ ВОР їй було зроблено операцію з видалення лімфовузлів, у травні 2019 року проведено операцію з видалення новоутвора у зв`язку з нагноєнням атероми завушної ділянки. За результатом проведених аналізів в неї виявили гемолітичний стафілокок.

Позивач також зазначала, що після того як дізналася аналіз, вона звернулася до ревматологічного відділення КП ВОКЛ ВОР з консультацією щодо прийому антибіотиків, а згодом, у липні 2019 року вона була госпіталізована до цього відділення, де перебувала на стаціонарі 3 дні. Під час лікування їй не були призначені антибіотики, хоча вона вважала, що їх слід приймати. ОСОБА_3 були призначені їй лише під час амбулаторного лікування.

Вважає, що їй була надана неякісна медична допомога під час лікування у ревматологічному відділенні КП ВОКЛ ВОР, у зв`язку з чим вона зверталася до УОЗ ВОДА та на урядову гарячу лінію з питанням щодо проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування. За результатом цих заходів, висновком клініко-експертної комісії МОЗ України встановлений факт відступлення лікарів ревматологічного відділення відповідача від медичних протоколів.

Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача КП ВОКЛ ВОР на її користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , покликаючись на неправильну оцінку судом зібраних доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела факту завдання їй відповідачем КП ВОКЛ ВОР шкоди у зв`язку з наданням медичної допомоги у ревматологічному відділенні вказаного підприємства, протиправність його діяння, у зв`язку з наданням такої допомоги, а також причинного зв`язку між завданою шкодою та протиправним діянням, а тому вважав, що підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Такий висновок суду є правильний.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 01 по 04 липня 2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні у ревматологічному відділенні КП ВОКЛ ВОР, за результатом якого вона була виписана у поліклініку за місцем проживання (а.с.13-16).

Також встановлено, що позивач була незадоволена якістю проведеного лікування, у зв`язку з чим неодноразово зверталася з відповідними скаргами та заявами до відповідача КП ВОКЛ ВОР, УОЗ ВОДА та Міністерства охорони здоров`я України (а.с.19-22, 31).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги щодо відшкодування завданої їй моральної шкоди обґрунтовувала тим, що внаслідок неправомірних дій лікарів ревматологічного відділення КП ВОКЛ ВОР, які полягають у несвоєчасному та неякісному наданні медичної допомоги, а саме призначенні лікування у вигляді антибіотикотерапії, потягло для неї тяжі наслідки та завдало значної моральної шкоди. Висновок клініко-експертної комісії МОЗ України, який станом на день подання позову перебував на виготовленні, позивач зобов`язувалась надати суду після його отримання.

Згідно з п. 9 ч 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Частинами 1-3 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що тягар доказування наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (делікту), окрім вини, лежить саме на потерпілій особі, яка має належними та допустимими доказами довести суду: 1) факт наявності шкоди; 2) протиправність діяння (дії чи бездіяльності) особи, яка завдала шкоди; 3) причинний зв`язок між завданою шкодою та протиправним діянням особи, яка завдала шкоди.

В свою чергу, враховуючи наявний у цивільному законодавстві принцип презумпції вини завдавача шкоди, відповідач повинен довести суду відсутність своєї вини у скоєному цивільному правопорушенні.

Як слідує з матеріалів справи, суд першої інстанції на виконання приписів п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, які вказують суду на необхідність сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, позивачу неодноразово наголошував про необхідність підтвердження заявлених нею позовних вимог, зокрема відповідними доказами на які вона посилається у позові, а також висновком судово-медичної експертизи, яка, в даному конкретному випадку, та враховуючи приписи ст. 105 ЦПК України, обов`язково має бути проведена, бо для встановлення наявності чи відсутності протиправності у діянні лікарів необхідні спеціальні знання.

Проте, позивач відповідних клопотань про витребування доказів та призначення експертизи не заявляла, не надала висновок клініко-експертної комісії МОЗ України, на який вона посилається у позові, клопотання про його витребування не заявляла.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Клопотання про долучення до матеріалів справи висновку клініко-експертної комісії МОЗ України позивач заявила в суді апеляційної інстанції, однак апеляційним судом було відмовлено у задоволенні заявленого клопотання, оскільки поданий висновок складений після ухвалення рішення судом першої інстанції та подання апеляційної скарги і позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України не надала докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Отже, на думку колегії суддів, позивач всупереч ст. 81 ЦПК України, не довела та не надала належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що їй відповідачем КП ВОКЛ ВОР було завдано шкоди у зв`язку з наданням медичної допомоги у ревматологічному відділенні цього підприємства, на що вона посилалася як на підставу своїх позовних вимог, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявленого ОСОБА_1 позову і відмовив у його задоволенні.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 про помилковість висновків суду та незаконність ухваленого рішення, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки наявні у справі докази не підтверджують завдання відповідачем моральної шкоди позивачу.

Інші наведені представником позивача в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав зазначену вище правову оцінку і не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

СудВолинський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.11.2020
Оприлюднено23.11.2020
Номер документу92998070
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —161/3303/20

Постанова від 12.11.2020

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Матвійчук Л. В.

Постанова від 12.11.2020

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Матвійчук Л. В.

Ухвала від 20.10.2020

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Матвійчук Л. В.

Ухвала від 09.10.2020

Цивільне

Волинський апеляційний суд

Матвійчук Л. В.

Рішення від 27.08.2020

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Кирилюк В. Ф.

Рішення від 27.08.2020

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Кирилюк В. Ф.

Ухвала від 23.06.2020

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Кирилюк В. Ф.

Ухвала від 02.03.2020

Цивільне

Луцький міськрайонний суд Волинської області

Кирилюк В. Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні