Постанова

від 28.08.2020 по справі 160/2147/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2147/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року (головуючий суддя Златін С.В.)

у справі № 160/2147/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лайк ЛТД

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лайк ЛТД звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпропетровської митниці від 08.01.2020 № UA110000/2020/000006/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході здійснення митного оформлення товару позивач на вимогу відповідача добровільно відкоригував митну вартість товару № 1 (апаратура гідромасажна побутова) відповідно до висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-3211 від 28.12.2019, але відповідач без відповідних правових підстав значно збільшив митну вартість товару, посилаючись на проведене обчислення з урахуванням відомостей відкритих джерел та всіх складових (транспортні витрати). Підставою для визначення відповідачем митної вартості товару не за основним методом стало протиріччя щодо включення вартості доставки у ціну товару, що містяться у п.3.1, 3.2 та п.4.2 Контракту. Фактично протиріччя між вказаними пунктами контракту відсутні, умови поставки FOB не суперечать умовам зовнішньоекономічного контракту, позивачем до митного оформлення надано документи, які підтверджуються вартість транспортування товару, тому у відповідача не було жодних законних підстав для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару. Застосований відповідачем інтернет-ресурс spaworld.com не є діючим, а тому посилання відповідача на нього є безпідставним, при цьому у виробника товару взагалі відсутній сайт у мережі Інтернет.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 адміністративний позов задоволено.

Суд, дослідивши кожен з аргументів відповідача в обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача гуртуються на припущеннях, в той час як відомості, надані позивачем стосовно митної вартості товарів є об`єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що виявлені митницею розбіжності у документах та відсутність відомостей, необхідних для проведення обчислення заявленої декларантом митної вартості, додатково наданими під час проведення консультацій документами не усунуті.

Визначена декларантом митна вартість товару, згідно наданих до митного контролю документів, що постачається за Контрактом від 04.09.2019 № VTX2-19, не відповідає поняттю дійсної вартості згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Також відповідач зазначає, що судом в якості належного доказу прийнято платіжне доручення від 23.01.2020 № 285 про оплату транспортно-експедиційних послуг, втім вказаний документ не досліджувався і не міг досліджуватися під час здійснення митного оформлення та не міг вплигнути на прийняте митницею спірне рішення від 08.01.2020.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та компанією Foshan Gaoming A-Tech Bulding Materials Co., Ltd (Китай) укладено контракт від 04.09.2019 № VTX2-19, відповідно до умов якого Foshan Gaoming A-Tech Bulding Materials Co., Ltd (Китай) зобов`язався поставити позивачеві товар в асортименті та за цінами, зазначеними в інвойсі (комерційний інвойс №UA-19001).

Поставка товару здійснюється партіями, які формуються, виходячи з заявок покупця, і фіксується в Проформі Інвойсі до контракту (п.1.1 контракту).

Товар поставляється на базисних умовах поставки у відповідності з правилами ІНКОТЕРМС-2010, які мають обов`язків характер для сторін в межах цього контракту (п.3.1 контракту).

Умови поставки - FOB Shekou (п.3.2 контракту).

Відповідно до п.4.1 контракту ціна на товар визначається покупцем і продавцем шляхом переговорів і зазначається в Проформі Інвойсі до контракту.

В ціну товару включена вартість пакування, маркування і доставки (п.4.2 контракту).

Загальна сума контракту становить 9 999,00 доларів США (п.4.3 контракту).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом банківського перекладу на поточний рахунок продавця протягом 45 днів від дати коносамента (п.5.1 контракту).

У грудні 2019 року, згідно умов контракту продавець здійснив на адресу позивача поставку товару, зазначеного у комерційному інвойсі №UA-19001.

Для здійснення митного оформлення поставленого за контрактом товару до Дніпровської митниці Держмитслужби позивачем подано електронну митну декларацію від 28.12.2019 №UA110140/2018/513267, відповідно до якої, митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 9 999,00 доларів США (236 625,14 грн. за курсом 23,69) з додаванням витрат на транспортування товару у розмірі 39333,98 грн. (вартість транспортно-експедиторських послуг до державного кордону України), що становить 276 210,29 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів позивач разом із митною декларацією подав митному органу документи:

- пакувальний лист від 19.11.2019;

- рахунок-проформа від 19.11.2019;

- інвойс від 19.11.2019;

- коносамент від 19.11.2019;

- автотранспортна накладна від 20.12.2019;

- декларація походження товару від 19.11.2019;

- акт проведення огляду (переогляду) товарів від 27.12.2019;

- акт проведення огляду (переогляду) товарів від 20.12.2019;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 11.12.2019;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.12.2019;

- висновок про вартісні характеристики товару від 28.12.2019;

- зовнішньоекономічний договір від 04.09.2019;

- договір про надання послуг митного брокера від 13.12.2019;

- договір перевезення від 03.09.2019;

- тех. лист від 26.12.2019;

- тех.паспорт.

За наслідками опрацювання наданих декларантом документів митницею встановлено:

не надання до митного оформлення заявки на формування партії товару згідно умов контракту;

протиріччя між п.3.1, 3.2 та п.4.2 контракту щодо включення вартості доставки у ціну товару, що унеможливлює визначити рівень складової (доставки), який включено до ціни товару, також неможливо встановити, до якого поіменованого пункту поставки вартість доставки включено у вартість оцінюваного товару. При цьому, вартість навантаження на борт судна не включена та окремо не зазначено її розмір, що суперечить умовам поставки FOB,

згідно інформації сайту виробника товару spaworld.com встановлено наявність оцінюваних товарів із вартістю, яка значно відрізняється від задекларованої, що може свідчити про ризиковість зовнішньоекономічної операції та недостовірність декларування;

висновок експерта № ГО-3211 від 28.12.2019 року не є об`єктивним, оскільки не досліджено інформацію із сайту spaworld.com ;

позивачем не надано документів на підтвердження оплати витрат транспортної складової.

У зв`язку з цими обставинами 28.12.2019 митниця надіслала товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України.

Позивачем на вимогу митного органу подані додаткові документи, які перелічені у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2020/00001 від 08.01.2020.

На вимогу відповідача про коригування митної вартості товару, позивач у добровільному порядку відкоригував митну вартість товару відповідно до висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати №ГО-3211 від 28.12.2019, у якому визначено можливу ринкову вартість продукції виробника FOSHAN GAOMING А-ТЕСН BUILDING MATERIALS CO., LTD (Китай), отриманої за Контрактом №VTX2-19 від 04.09.2019, згідно комерційного інвойсу №UA-19001 від 19.11.2019, за умови поставки FOB Shekou, виходячи з аналізу цінової інформації відкритих Інтернет-ресурсів.

Після добровільного коригування позивачем митної вартості товару, його митна вартість склала 14642,21 доларів США, або 346 818,37 грн. за курсом 23,6862 грн. за 1 долар США.

Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA 110000/2020/000006/2 від 08.01.2020, згідно якому визначив митну вартість товару на підставі резервного методу у розмірі 117651,05 доларів США.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення.

За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких міститься у вказаній нормі.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість.

Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З наведених норм випливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).

Отже митний орган наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі.

Митний орган має право витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

В рішенні про коригування митної вартості №UA 110000/2020/000006/2 від 08.01.2020 митниця зазначила про виявлені під час митного оформлення товарів розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою для здійснення коригування.

Стосовно доводів відповідача щодо ненадання до митного контролю заявок, відповідно до яких формувалась партія товару, суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана обставина не впливає на митну вартість товару, тому не має враховуватись при перевірці та визначенні митної вартості імпортованих товарів.

Стосовно виявленого митним органом протиріччя щодо включення вартості доставки у ціну товару, що містяться у п.3.1, 3.2 та п.4.2 Контракту.

Відповідач зазначає і це підтверджено контрактом від 04.09.2019 № VTX2-19, що згідно п.3.1 контракту поставка товару здійснюється на базисних умовах поставки у відповідності до правил Інкотермс, які мають обов`язковий характер для сторін. Відповідно до п.3.2 Контракту умови поставки - FOB Shekou.

На думку відповідача, оскільки відповідно до положень п.4.2 контракту до ціни товару включено вартість пакування, маркування та доставки, неможливо визначити рівень складової (доставки), який включено до ціни товару, також неможливо встановити, до якого поіменованого пункту поставки вартість доставки включено у вартість оцінюваного товару. Крім того, відповідно до п.4.2 Контракту вартість навантаження на борт судна не включена та окремо не зазначено її розмір, що суперечить умовам поставки FOB.

Суд першої інстанції, за результатами дослідження матеріалів справи, ці доводи відповідача відхилив, вірно зазначивши, що умови поставки FOB згідно правил Інкотермс, означають, що в обов`язки продавця та до його витрат входять: доставка вантажу в порт експорту, митні формальності, портове експедирування і навантаження контейнера в порту експорту на борт судна. Отже за таких умов поставки саме продавець товару несе витрати на навантаження товару в контейнер та навантаження контейнеру на борт судна у порту експорту.

Митниця вважає такі висновки суду помилковими та зазначає про те, що відповідно до Коментарю до Міжнародних правил Інкотермс 2010, Правила носять інформативний характер. Якщо в контракті наявне посилання на Інкотермс, але інші пункти контракту суперечать умовам поставки згідно Інкотермс, що використовуються, то повинні застосовуватися відповідні норми контракту:

вважається, що сторони встановили деякі виключення з Інкотермс в тлумаченні окремих базисів поставки.

Апеляційний суд не приймає ці доводи відповідача, оскільки в спірному випадку сторонами у контракті встановлена обов`язковість базисних умов поставки FOB у відповідності до правил Інкотермс (п.3.1 контракту), тому додаткове визначення в контракті умови, що до ціни товару включена вартість пакування, маркування та доставки, ніяким чином не суперечить ані Правилам Інкотермс, ані іншим умовам контракту від 04.09.2019 № VTX2-19.

Стосовно доводів відповідача, що згідно відомостей відкритих джерел Інтернет - ресурсу виробника https://spaworld.com встановлено наявність оцінюваних товарів із вартістю, яка

значно відрізняється від задекларованої, що може свідчити про ризиковість зовнішньоекономічної операції та недостовірність заявлених відомостей, суд першої інстанції зазначив, що інформація із сайту виробника товару не віднесена статтею 53 МК України до відомостей, які повинен надати декларант для визначення митної вартості товарів.

Належним та допустимим доказом вартості товару є саме зовнішньоекономічний договір, інвойс та документи, які підтверджують вартість транспортування та страхування товару згідно статті 53 МК України.

Крім того, у оскаржуваному рішенні відповідачем не наведена інформація, які саме значення вартості товарів було використано в якості джерела порівняння, умови поставки, країни походження та виробника товару.

Не погоджуючись з судом першої інстанції, відповідач посилається на затверджені наказом ДФС від 11.09.15 № 689 Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органу доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно яким посадова особа митниці здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків у якості джерела довідкової інформації використовується інформація отримана з мережі Інтернет.

Декларантом не надано жодних роз`яснень з приводу значної різниці між цінами, зазначеними на сайті виробника та ціною, заявленою декларантом під час митного оформлення.

Виходячи з фактичних обставин, приймаючи до уваги, що заявлена позивачем під час митного оформлення ціна товару визначена відповідно до контракту від 04.09.2019 № VTX2-19 та згідно комерційному інвойсу №UA-19001, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції та позивачем, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неправильність заявленої митної вартості товару. Застосування резервного методу визначення митної вартості товару шляхом використання виключно інформації з відкритих джерел є неправомірним. В спірному випадку достатніх обґрунтувань застосування саме цього способу та числового показника вартості товару, виходячи з розрахунку 25,1660 доларів США за 1 кг товару відповідачем не надано. Крім того, оскаржуване рішення не містить інформації, які саме числові значення вартості товарів було використано в якості джерела порівняння, умови поставки, країни походження та виробника товару.

Апеляційний також враховує, що позивач у добровільному порядку скоригував митну вартість товару, керуючись Висновком експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-3211 від 28.12.2019, висновок якого було зроблено на підставі інформації з відкритих Інтернет-ресурсів.

Як зазначає позивач і це не спростовано відповідачем, у виробника товару Foshan Gaoming A-Tech Bulding Materials Co., Ltd (Китай) взагалі відсутній будь-який сайт у мережі Інтернет, отже застосування відповідачем інтернет - ресурсу https ://snaworld.com не може вважатися обґрунтованим.

З приводу доводів відповідача щодо неможливості використання висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-3211 від 28.12.2019 як документу, що підтверджує митну вартість товару, оскільки експертом проведено аналіз інтернет- ресурсів, зокрема fabmcl.en.china.cn, made-in-china.com, на яких відсутні відомості про оцінюваний товар, при цьому, експертом не досліджено відомості інтернет- ресурсу виробника https://spaworld.com та не здійснено відповідний аналіз за принципом порівняльного підходу, апеляційний суд зазначає, що відповідач фактично не встановив, в чому саме полягає невірність означеного висновку експерта та невідповідність визначеної вартості товару поняттю дійсної вартості згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі і одночасно не довів достовірність та об`єктивність використаної митницею інформації.

Стосовно посилання відповідача, що позивачем не надано документів на підтвердження оплати витрат транспортної складової заявленої митної вартості до митного контролю, суд зазначає таке.

В спірному випадку відповідач виходив з того, що відповідно до п.4.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.09.2019 № KL-371/19 вартість послуг виконавця узгоджується сторонами у заявках, які декларантом до митного контролю не надано.

Відповідно до п.4.3 вказаного договору розрахунок між виконавцем і замовником здійснюється на умовах 100% передплати, а декларантом платіжні документи на підтвердження оплати транспортної складової не надано.

Судом встановлено, що транспортування товару з пункту відправлення (порт Shekou, Китай) до пункту призначення (Україна) здійснено перевізником ТОВ КЕРРІЛЕНД ЛОГІСТИКС ЛТД ,

що підтверджується наступними документами: Договір №KL-371/19 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів від 03.09.2019, Заявка CLL07915 від 01.10.2019 до Договору №KL-371/19 від 03.09.2019, коносамент №WMS 19111588, CMR №8499, рахунок №1157/19 від 19.12.2019.

Наведені документи в сукупності підтверджують як факт надання транспортно-експедиторських послуг до державного кордону України, так і їх вартість, тому навіть без платіжного документа про оплату за надання послуг транспортно-експедиторське обслуговування, у митного органу не було підстав для неврахування цих документів, які були подані під час митного оформлення товару, відповідно до ч.2 ст.53 МК України.

Також апеляційний суд вважає прийнятним посилання суду першої інстанції на п.14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2, а саме: якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В спірному випадку, апеляційний суд вірно встановив, що належним доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів є наданий позивачем до митного органу рахунок від 19.12.2019 № 1157/19 про транспортно-експедиційні витрати.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів 08.01.2020 № UA110000/2020/000006/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2020 року у справі №160/2147/20 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко