Постанова

від 01.09.2020 по справі 540/732/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/732/20

Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. Дата і місце ухвалення: 25.05.2020р., м. Херсон Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2020 року №Ф-18182-51, якою позивача повідомлено, що станом на 31 січня 2020 року у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 15708,11 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати в сумі 9265,96 грн., з яких: 840,80 грн. судовий збір, 17,16 грн. комісія банку за сплату судового збору та 8408 грн. витрати на професійну правову допомогу.

Позов обґрунтовував тим, що відповідач нарахував позивачу зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску одночасно як фізичній особі-підприємцю, так і особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність (арбітражного керуючого). З огляду на те, що види діяльності позивача співпадають, позивач здійснював нарахування, сплачував та подавав звітність по єдиному внеску тільки як фізична особа - підприємець і правомірність його дій підтверджено рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2019р. у справі №540/745/19, яке набрало законної сили. Також, позивач посилався на те, що починаючи з 26.04.2017р. по теперішній час він являється найманим працівником, займає посаду голови правління приватного акціонерного товариства Завод крупних електричних машин , у зв`язку з чим роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, визначеному законодавством.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу по сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2020р. №Ф-18182-51, винесену Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Стягнуто з на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення від 25.05.2020р., з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що чинним законодавством не передбачено звільнення фізичних осіб-підприємців від сплати єдиного соціального внеску за себе, якщо останні одночасно є найманими працівниками. У такому випадку не відбувається подвійної сплати єдиного соціального внеску, оскільки платником ЄСВ за застраховану особу є роботодавець.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Херсонської міської ради 05.05.2001р. за №24990010001016553 та з 05.05.2001р. перебуває на обліку в податковому органі.

Відповідно до свідоцтва від 01.06.2012р. Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є платником єдиного податку.

Видами діяльності позивача є: 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 55.90 Діяльність інших засобів тимчасового розміщування; 66.12 Посередництво за договорами по цінних паперах або товарах; 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.31 Агентства нерухомості; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12.06.2013р. позивач прийнятий на податковий облік як самозайнята особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - арбітражний керуючий.

31.05.2013р. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за №1046.

З 01.01.2012р. ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування.

Судом першої інстанції, також, встановлено, що 21.02.2019р. контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18182-51, відповідно до якої борг ОСОБА_1 зі сплати ЄСВ становив 15708,11 грн.

Позивач оскаржив в судовому порядку вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) і рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.05.2019р. по справі №540/745/19, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2019р., визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі від 21.02.2019р. №Ф-18182-51.

18.02.2020р., з посиланням на наявність у ОСОБА_1 заборгованості з єдиного соціального внеску станом на 31.01.2020р. та на підставі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Податковий борг , Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18182-51 на суму 15708,11 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2020 року №Ф-18182-51 ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Оскільки, позивач з квітня 2017 року є найманим працівником, займає посаду голови правління приватного акціонерного товариства Завод крупних електричних машин та за період з 2017 року по 2020 рік роботодавець здійснив сплату за ОСОБА_1 страхових внесків в належному розмірі, тому, за висновками суду першої інстанції, сплата ЄСВ за вимогою від 18 лютого 2020 року №Ф-18182-51 спричинить подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019р. по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, у ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця, наявний обов`язок сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі незалежно від отримання прибутку (доходу) від провадження підприємницької діяльності, за умови, що у цей період він не був найманим працівником та роботодавець не сплачував за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою мінімального розміру.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, позивач з квітня 2017 року є найманим працівником та займає посаду голови правління приватного акціонерного товариства Завод крупних електричних машин (код ЄДРПОУ 30769085).

Згідно індивідуальних відомостей ПФУ про застраховану особу ОСОБА_1 , зокрема за періоди з 2017 року по 2020 рік, встановлено сплату приватним акціонерним товариством Завод крупних електричних машин за ОСОБА_1 страхових внесків в належному розмірі.

А відтак, нарахування Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі ОСОБА_1 до сплати єдиного соціального внеску за вказаний період є неправомірним, так як зумовлює подвійну сплату позивачем ЄСВ.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18 лютого 2020 року №Ф-18182-51 в сумі 15708,11 грн. є незаконною та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 вересня 2020 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук