Постанова

від 31.08.2020 по справі 640/11/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Земляної Г.В., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Турколець А.В., представника відповідача Берези Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Легіон-Безпека" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначена) у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Легіон-Безпека" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Легіон - Безпека" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 03 грудня 2019 року №КВ1831/1322/АВ/ТД/ФС/-675 на ДП "Легіон - Безпека" у розмірі 2 128 230,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Дочірнє підприємство "Легіон - Безпека", в рамках вказаної справи, 25 травня 2020 року подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про забезпечення позову (вх.№03-13-2012/20), шляхом зупинення дії постанов державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мовчун Тетяни Сергіївни від 31.01.2020 ВП №61118428 про відкриття виконавчого провадження; від 03.02.2020 про арешт коштів боржника, від 31.01.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує доводами заяви про забезпечення позову, повторно зазначаючи про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнити майнове становище позивача, оскільки наслідки прийняття відповідачем протиправного рішення вже завдали позивачу значної шкоди.

Зокрема, апелянтом зазначено, що на підставі оскаржуваного рішення Головного управління Держпраці у Київській області відкрито виконавче провадження № 61118428 щодо стягнення з позивача штрафних санкцій в розмірі 2 128 230,00 грн.

В рамках вказаного виконавчого провадження вирішено стягнути з підприємства виконавчий збір в розмірі 212 823,00грн, а також накладено арешт на усі рахунки підприємства у банківських установах.

Апелянтом зазначено, що накладення арешту на рахунки позивача призвело до несплати підприємством податкових зобов`язань та заробітної плати працівникам товариства.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ , в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову є виправданим у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Так із наданих позивачем до апеляційної скарги доказів вбачається, що оскаржуваним у даній адміністративній справі рішення Головного управління Держпраці у Київській області до позивача засновано штрафні санкції в розмірі 2 128 230,00 грн.

Вищевказана постанова прийнята Головного управління Держпраці у Київській області згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Так, п.8 Порядку №509, зокрема, встановлено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітитки, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Відповідно до п.9 Порядку №509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють Держпраці чи її територіальний орган.

Згідно з п.10 Порядку №509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Водночас, приписами п.11 Порядку №509 встановлено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються:

- у судовому порядку регіональними центрами зайнятості на підставі матеріалів справи, що передаються їм територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами другою, п`ятою і шостою статті 53 Закону України Про зайнятість населення );

- у судовому порядку територіальними органами Держпраці (щодо штрафів, передбачених частинами третьою, четвертою і сьомою статті 53 зазначеного Закону );

- органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265Кодексу законів про працю України ).

Головним управлінням Держпраці у Київській області постанову № КВ 1831/1322/АВ від 07.12.2019 року пред`явлено до виконання.

Постановою державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 31.01.2020 року відкрито виконавче провадження № 61118428 щодо стягнення з позивача штрафних санкцій в розмірі 2 128 230,00 грн.

В рамках вказаного виконавчого провадження вирішено стягнути з підприємства виконавчий збір в розмірі 212 823,00грн, а також накладено арешт на усі рахунки підприємства у банківських установах.

Листом дочірнього підприємства "Легіон-Безпека" від 26.02.2020 року за вих. № 28-К повідомлено відділ виконавчої служби про оскарження постанови Головного управління Держпраці у Київській області № КВ 1831/1322/АВ від 07.12.2019 року у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст.34 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р.

Так, згідно з ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу , крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ;

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , її дочірня компанія Газ України , Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз , постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що ні Порядком №509, ні ст.34 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016р. не передбачено зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження останніх у судовому порядку.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, на даний час, у зв`язку із арештом рахунків позивача у банківських установах, до підприємства винесено податкові вимоги про стягнення боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску та податку на прибуток приватних підприємств, також, виникла заборговано сіть із виплати заробітної плати.

Затримка з виплати заробітної працівникам підприємства обумовила звернення таких до відповідача із скаргами на позивача.

Листом Головного управління Держпраці у Київській області від 01.06.2020 року за № 4.3/2-Б2275-3289 позивача повідомлено про необхідність вжиття термінових заходів щодо усунення порушень законодавства про працю, про що повідомити управління.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні передбачені п.1 ч.2 ст.150 КАС України правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких позивач звернувся до суду з цією заявою, у визначений ним спосіб, шляхом зупинення дії індивідуального акту - постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу від 03 грудня 2019 року №КВ1831/1322/АВ/ТД/ФС/-675 на ДП "Легіон - Безпека" у розмірі 2 128 230,00 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, з огляду на наявність передбачених законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2020 року та постановити нову, якою задовольнити заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 242, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Легіон-Безпека" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Легіон-Безпека" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2020 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову скасувати.

Заяву дочірнього підприємства "Легіон-Безпека" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення за вимогою про стягнення штрафу в розмірі 2 128 230,00грн за постановою від 03 грудня 2019 року №КВ1831/1322/АВ/ТД/ФС/-675 Головного управління Держпраці у Київській області , на підставі якої Вишгородським районним відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 31.01.2020 року відкрито виконавче провадження № 61118428.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя Г.В. Земляна

Суддя В. Ю. Ключкович

(Повний текст постанови складено 01.09.2020 р.)