Ухвала

від 25.08.2020 по справі 757/10867/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2919/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підтримання обвинувачення управління кримінальних проваджень Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 17 липня 2020 року, включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 19:00 години до 07:00 години, строком до 18.07.2020, але не більше строку досудового слідства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисники зазначають про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказують про недоведеність стороною обвинувачення неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу. Додають, що прокурором у клопотанні не зазначено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України.

Також апелянти зазначають, що подані до суду повістки про повідомлення ОСОБА_8 щодо необхідності прибуття для участі у слідчих діях не містять відомостей про дату поштового направлення, його номер. Вказують, що підозрюваний самостійно прибув 19.05.2020 на допит до Офісу Генерального прокурора для участі у допиті, після якого самостійно прибув для участі у судовому засіданні, а отже не ухилявся від слідства та суду.

Далі в апеляційній скарзі захисники звертають увагу суду на те, що підозрюваний раніше не судимий, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні дружину, яка має незадовільний стан здоров`я, батька, перебуває під цілодобовою охороною співробітників СБУ, у зв`язку із застосуванням до нього заходів забезпечення безпеки. Додають, що підозрюваний ніколи не заволодівав та не використовував жодну одиницю техніки.

У підсумку сторона захисну акцентує увагу на тому, що в установлені процесуальним законом строки клопотання прокурора не розглянуто, привід не застосовувався, судові виклики на адресу підозрюваного не направлялися більше двох місяців.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №12016230250000139, відомості про яке 06.03.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 294, ст. 340, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 263 КК України.

26.02.2020 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

06.03.2020 прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підтримання обвинувачення управління кримінальних проваджень Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року задоволено та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 17 липня 2020 року, включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддяправильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.

Слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні прокурора.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу, а тому доводи апеляційної скарги захисника стосовно недоведеності стороною обвинувачення неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, слід визнати непереконливими.

Доводи захисників щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати необгрунтованими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки прокурора щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Посилання захисників на те, що підозрюваний ОСОБА_8 раніше не судимий, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, має на утриманні дружину, яка має незадовільний стан здоров`я, батька, перебуває під цілодобовою охороною співробітників СБУ у зв`язку із застосуванням до нього заходів забезпечення безпеки, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставинибули предметом дослідження слідчого судді, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та не спростовують висновків слідчого судді про ризики неналежної процесуальної поведінки.

Твердження апелянтів про те, що підозрюваний ніколи не заволодівав та не використовував жодну одиницю техніки, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Посилання сторони захисту на те, що клопотання прокурора не розглянуто в строки визначені процесуальним законом, те, що до підозрюваного не застосовано привід, те, що судові виклики на адресу підозрюваного не направлялися, а повістки щодо необхідності прибуття для участі у слідчих діях не містять відомостей про дату поштового направлення та його номер, не є визначеною Законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, як і посилання на добровільну явку підозрюваного до офісу Генерального прокурора.

Крім того, необхідним буде звернути увагу на те, що розгляд даного клопотання прокурора неодноразово відкладався за клопотаннями сторони захисту (а.с 224, 238, 242 т.1).

Твердження апелянтів про те, що прокурором у клопотанні не зазначено жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом клопотання, відповідно до якого ініціатор клопотання вказує на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, яка передбачає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

При цьому звертає на себе увагу той факт, що в матеріалах провадження не міститься даних про застосування підозрюваним ОСОБА_8 під час можливого вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, насильства.

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якоюзадовольнити клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначені розміру застави, колегія суддів враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, сімейний та майновий стан підозрюваного, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Такий розмір застави здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним, у разі внесення застави, обов`язків, які на нього покладені в резолютивній частині цієї ухвали.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підтримання обвинувачення управління кримінальних проваджень Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та застосовано щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, до 17 липня 2020 року, включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України та підтримання обвинувачення управління кримінальних проваджень Департаменту нагляду за спеціальними органами правопорядку Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали визначити до 17 липня 2020 року, включно.

Визначити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах 80розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена протягом строку дії ухвали як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код банку: 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду із встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та реєстрації;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

- носити електронний засіб контролю

У разі внесення застави встановити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, починаючи з дня внесення застави.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4