Постанова

від 26.08.2020 по справі 336/6705/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 26.08.2020 Справа № 336/6705/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/6705/17 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/807/1031/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Едемська-Фастовець Ольга Олександрівна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Туріченко Оксана Миколаївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, житлового будинку та котеджу, визнання права власності на 1\2 частину об`єктів нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку в ході розгляду справи було неодноразово уточнено.

З урахуванням остаточно уточнених позовних вимог від 11.06.2018р. позивач просив суд встановити факт проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнати спірне нерухоме майно спільною сумісною власністю, визнати за ним право власності на 1\2 частину спірних житлового будинку, квартири та котеджу, визнати недійсними договори купівлі-продажу цих об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 березня 1999р. був зареєстрований його шлюб з ОСОБА_4 , який 20 березня 2001р. був розірваний Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області (актовий запис № 138). 16 січня 2009р. знову було зареєстровано його шлюб з ОСОБА_4 , який був розірваний 30 жовтня 2015 року Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Запорізькій області (актовий запис № 135). Однак, не дивлячись на розірвання шлюбу, вони з відповідачем не припиняли шлюбні стосунки, продовжуючи мешкати однією сім`єю та вести спільне господарство. Шлюбні стосунки тривали з початку 1999р. до кінця листопада 2017р. Під час спільного проживання позивача з відповідачем за спільні кошти придбали: житловий будинок з побутовими та господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 437 201 грн.; квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 253 553 грн.; котедж для відпочинку, загальною площею 60,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 347 828 грн.

Факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат в інтересах сім`ї з відповідачем протягом періодів. коли вони не перебували в зареєстрованому шлюбі, позивач підтверджує наступними доказами:

- побутовою характеристикою, виданою головою квартального комітету за № 109 11.01.2018р., відповідно до якої в 2006р. позивач з відповідачем придбали земельну ділянку та побудували будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- поясненнями настоятеля церкви Св. Петра ОСОБА_7 від 22.01.2018р.;

- листом Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 29.01.2018р., відповідно до якого постійне місце мешкання позивача згідно довідки АРМОР: АДРЕСА_1 ;

- копією довіреності, посвідченої 05.08.2016р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О. В. за реєстровим № 1085, відповідно до якої його мати ОСОБА_8 уповноважувала ОСОБА_4 користуватися та розпоряд-жатися квартирою АДРЕСА_4 ;

- пасажирськими квитками та бронюванням готелю, оформленням страхового полісу для спільного відпочинку удвох в Таїланді протягом 05.10.2017 - 15.10.2017р. в готелі Ravinda Beach Resort 5* тип кімнати Superior room;

- спільними фотокартками;

- Витягами про інформацію про фізичну особу з офіційного сайту Міністерства юстиції України, згідно з якими місцем проживання сторін зазначена одна й та сама адреса, а праця, яка приносила грошові кошти для сім`ї, пов`язана з одним видом діяльності (основним) - організування поховань і надання суміжних послуг;

- листуванням з ОСОБА_4 .

Посилаючись на наявність вказаних обставин, позивач просив суд:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у періодах з 21 березня 2001р. до 15 січня 2009р. та з 31 жовтня 2015р. до 01 грудня 2017р.;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наступне нерухоме майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_5 ; котеджу для відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.01.2018р. квартири АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину цієї квартири;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18.01.2018р. жилого будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину цього жилого будинку;

-визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.05.2018р. котеджу для відпочинку за

адресою: АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину цього котеджу для відпочинку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 у особі представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначила, що судом обґрунтовано було визнано, що позивачем не надано доказів не підтвердження факту проживання однією сім`єю у періоди, коли вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, а також факту вкладання коштів у придбання нерухомого майна, яке він вважає спільним. Тому просить залишити його скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його адвокатів Ящук О.В. і Черкашина І.І., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_4 та її адвоката Трачук Н.І., які заперечували проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши нові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 06.03.1999р. по 20.03.2001 р. та з 16.01.2009р. по 30.10.2015р. перебували у зареєстрованому шлюбі (Т. 1 а.с. 10, 12-13, Т. 4 а.с. 34-37).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07.08.2002р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В. ( реєстровий номер 2420) ОСОБА_4 придбала жилий будинок АДРЕСА_6 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.09.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. (реєстровий номер 4431) ОСОБА_4 придбала жилий будинок АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 знесла старий житловий будинок літ. А з господарськими будівлями і спорудами за адерсою АДРЕСА_1 та на звільненій земельній ділянці побудувала новий будинок і салон ритуальних послуг (Т. 1 а.с. 16).

За договором купівлі-продажу від 07.06.2016р., посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Цекеєвою І.О. (реєстровий номер 979) ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_2 (Т. 1 а.с. 14-15, Т. 3 а.с. 85).

Згідно з договором купівлі-продажу 20 жовтня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. (реєстровий номер № 1053), ОСОБА_4 придбала котедж для відпочинку, загальною площею 60,7 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (Т. 2 а.с. 16).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 18.01.2018р., посвідченого приватним

нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_5 (Т. 1 а.с. 165).

За договором купівлі-продажу від 18 січня 2018р., посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 164).

У відповідності до договору купівлі-продажу від 04.05.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Туріченко О.М. (р. № 335), ОСОБА_4 продала ОСОБА_6 котедж для відпочинку, розташований за адресою: АДРЕСА_3 (Т. 1 а.с. 156-зворот).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що, незалежно від розірвання шлюбів, він продовжував проживати з ОСОБА_4 однією сім`є, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язики, притаманні подружжю. Тому просив встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у періодах з 21 березня 2001р. по 15 січня 2009р. та з 31.10.2015р. до 01.12.2017р. Вказував, що всі три об`єкти нерухомого майна (квартира, житловий будинок та котедж) придбавались ними під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та за спільні кошти, отримані від підприємницької діяльності, тому просив визнати їх спільним сумісним майном, та поділити це майно порівну із визначенням ідеальних часток, визнавши за ним право власності на Ѕ частку кожного об`єкта нерухомого майна.

Оскільки ОСОБА_4 розпорядилась цим майном без його згоди, продавши іншим особам, просив визнати три договори купівлі-продажу недійсними.

Відмовляючи в задоволенні всіх позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ним не було доведено факту проживання сторін однією сім`єю як чоловіка та дружини, в періодах, коли вони не перебували у шлюбі між собою, зокрема, спільного ведення господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, тобто, що у періоди з 21 березня 2001р. до 15 січня 2009р., з 31 жовтня 2015р. до 01 грудня 2017р. між ними мали місце усталені відносини, що притаманні подружжю у розумінні ст. 74 СК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки його доказам, які підтверджують факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , ведення сторонами спільного бюджету, спільного господарства, спільний відпочинок, спілкування з дітьми від попередніх шлюбів, спілкування відповідача з його матір`ю, придбання спільного майна у цей час, що зокрема, підтверджується поясненнями свідків, письмовими доказами, світлинами. У зв`язку з цим суд неправильно встановив дійсні обставини та дійшов помилкових висновків про необґрунтованість його позовних вимог.

Дослідивши доводи скарги, колегія встановила наступне.

Частиною 2 ст. 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно із частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органів реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України необхідно виходити із того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України , суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім»ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`яках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонті т.п.

У цій справі слід було встановити факт сумісного проживання сторін як подружжя у періодах, коли офіційний шлюб між ними було розірвано, оскільки позивач наголошував на тому, що у проміжку між розірванням першого шлюбу 21.03.2001р. до реєстрації повторного шлюбу 16.01.2009р. вони фактично не припиняли сімейних відносин. Також зазначав, що не припинялись фактичні шлюбні відносини і після розірвання повторного шлюбу 31.10.2015р., які тривали до 01.12.2017р.

Метою встановлення такого факту є поділ трьох об`єктів нерухомого майна, яке було придбано на ім`я відповідача ОСОБА_4 саме у вказаних позивачем періодах, коли шлюб між ними було розірвано, а саме: 26.09.2006р . - житлового будинку АДРЕСА_1 ; 07.06.2016р. - квартири АДРЕСА_2 ; 20 жовтня 2017 року - котеджу для відпочинку на ОСОБА_9 у смт. Кирілівка Якимівського району Запорізької області.

Складність встановлення таких обставин полягала в тому, щоб встановити чітко, до якого періоду відносяться ті чи інші обставини, на підтвердження яких надавались відповідні певні докази, оскільки вони могли стосуватись не періоду розлучення, а періоду, коли сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вперше уклали шлюб 06 березня 1999р., який було розірвано 20 березня 2001р. Повторний шлюб між сторонами був зареєстрований 16 січня 2009р. та припинений 31.10.2015р.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєструвалась як ФОП з 2002р., та від цієї діяльності мала досить великі доходи. ОСОБА_1 зареєструвався як приватний підприємець у 2006р. Обоє здійснювали підприємницьку діяльність з надання ритуальних послуг.

У 07.08.2002р. ОСОБА_4 придбала житловий будинок по АДРЕСА_6 , у якому з 03.04.2003р. по 19.10.2006р. був зареєстрований разом з нею ОСОБА_1 ( Т. 6 а.с. 132-133).

В подальшому цей будинок було продано, та за рахунок виручених від продажу

коштів ОСОБА_4 26.09.2006р. був придбаний інший житловий будинок АДРЕСА_1 . В цьому будинку з 2006р. був зареєстрований ОСОБА_1 , реєстрація якого за цією адресою зберігається по теперішній час.

Серед іншого, ОСОБА_1 підтверджував свої сімейні відносини з ОСОБА_4 фактом своєї реєстрації у вказаних будинках.

Суд зазначав, що самого по собі факту реєстраціє є недостатньо для визнання відно-

син сторін подружніми, та такий факт можливо встановити лише за сукупністю доказів, якими достеменно буде підтверджено наявність спільного господарства, спільного бюджету та наявність взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Проаналізувавши всі здобуті докази: документи, світлини, пояснення свідків, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність подружніх стосунків у ті періоди, коли сторони не перебували в зареєстрованих шлюбах.

Ці висновки суду оспорює позивач, вказуючи, що суд надав доказам неналежну оцінку, тому апеляційний суд повторно аналізує всі зібрані докази з метою перевірки доводів скарги позивача.

Так, на підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, а також ведення спільного господарства та придбання спірного майна, позивач просив взяти до уваги показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Між тим, колегія вважає, що суд обґрунтовано критично віднісся до показів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , оскільки перші двоє є близькими родичами позивача, відповідно, його матір`ю та сином, а остання - є матір`ю малолітньої дитини, народженої від ОСОБА_1 , який визнає цей факт, з якою на теперішній час проживає позивач.

Отже, ці особи є опосередковано зацікавлені у результатах розгляду цієї справи. Та

суд, маючи об`єктивність у розгляді справи, у такому разі віднісся критично і до пояснень свідка ОСОБА_17 , який є сином відповідача ОСОБА_4 .

Аналізуючи покази інших свідків з боку позивача ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , суд вказував, що вони не надали суду чітких пояснень щодо конкретних обставин проживання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_4 однією сім`єю у період між шлюбами та після розірвання повторного шлюбу.

Прослухавши диск з фіксацією пояснень вказаних свідків, які були допитані в судовому засіданні 25.07.2019р. судом першої інстанції, колегія погоджується з таким висновком суду.

Так, з пояснень свідка ОСОБА_10 , яка є головою квартального комітету № 109, слідує, що вона вже 15 років обіймає цю посаду, а до її кварталу входить будинок по АДРЕСА_1 .

Викладаючи в апеляційній скарзі її пояснення, апелянт зазначив, що цей свідок підтвердила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 протягом 12-13 років проживають за вказаною адресою однією сім`єю.

Але в дійсності ОСОБА_10 на запитання учасників справи та суду про ці обставина пояснювала неодноразово, що не знає, у якому статусі проживали сторони за цією адресою, та вона підтверджує лише їх реєстрацію за цією адресою. Вона зазначала, що бачила, що відбувається будівництво, але хто із сторін будував будинок - їй невідомо.

Свідок вказувала відносно інформації, наданої нею як головою квартального комітету у побутовій характеристиці від 11 січня 2018р. про сімейні відносини сторін (Т. 4 а.с. 39), що вона спиралась лише на опитування сусідів, а не на свою обізнаність з цього факту.

Також її пояснення інтерпретовані в апеляційній скарзі в частині підтвердження, що ритуальні послуги є сімейним бізнесом сторін, чого насправді свідок ОСОБА_10 не зазначала, вказавши лише, що ритуальними послугами ОСОБА_1 і ОСОБА_4 займались вдвох. Що не є ідентичним поняттю сімейний бізнес , доки це не буде доведено іншими доказами.

Таким чином, пояснення ОСОБА_10 , викладені апелянтом в апеляційній скарзі, спотворені у вказаній частині. Насправді, таких фактів взагалі не доводять. А відомості з побутової характеристики від 18.01.2018р. про сімейні стосунки сторін у справі не можна брати до уваги як достовірний доказ, оскільки особи, на усні пояснення яких спиралась ОСОБА_10 складаючи характеристику, не були зазначені в цьому документі, не були встановлені судом та допитані в якості свідків.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були працівниками з надання ритуальних послуг, та пояснювали, що їх винаймали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в якості копача та водія катафалка. Їх обох вони вважали своїми роботодавцями. ОСОБА_11 працював з 2007р. по 2012-2013рр., а ОСОБА_12 - з 2013р. по 2016рр. Вказані свідки зазначали, що були по АДРЕСА_1 , де одночасно зводився салон ритуальних послуг та був житловий будинок, а також вважали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подружжям.

Між тим, пояснення цих свідків колегія визнає неконкретизованими, оскільки період роботи цих працівників припадає здебільшого на час перебування сторін у шлюбу - з 16.01.2009р. по 31.10.2015р., та три роки на період без шлюбу - з 2007р. по 16.01.2009р. та після 31.10.2015р. Але жоден із свідків не уточнював будь-яких дат, коли саме він бував в гостях сторін як у подружжя, а не по роботі, що унеможливлює чітко встановити, що такі відносини існували між сторонами саме в період незареєстрованого шлюбу.

Пояснення свідка ОСОБА_14 колегія розцінює як зовсім неінформативні, з яких неможливо встановити жодного конкретного факту, що входить до предмету доказування.

А до пояснень ОСОБА_16 колегія також відноситься критично, оскільки вона є племінницею ОСОБА_1 , тобто знаходиться у родинних відносинах з позивачем, а тому може мати побічну зацікавленість у свідченнях на його користь.

Таким чином, пояснення свідків, на які йдеться посилання в апеляційній скарзі, не доводять тих обставин, що протягом позашлюбних періодів між сторонами існували сімейні стосунки як у подружжя. При цьому, колегія наголошує на тому, що жоден з цих свідків, крім загальних фраз щодо свого сприйняття сторін як подружжя, не навів будь-якого бодай одного факту, який би підтверджував ці обставини, а саме, про спільність сімейного бюджету, про спільне ведення господарства, про спільні покупки, про їх взаємини як подружжя.

Отже, залишення реєстрації ОСОБА_1 після розірвання шлюбів з ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , не свідчить само по собі про фактичні сімейні відносини як подружжя у позашлюбні періоди.

Крім того,зазначаючи, що проживав однією сім`ю з ОСОБА_4 до 24.11.2017р., ОСОБА_1 не заперечує, що після їх закінчення має нові стосунки з ОСОБА_13 .

Але за матеріалами справи вбачається, що такі відносини розпочались у нього з ОСОБА_13 ще з кінця 2016р., оскільки вони разом подорожували до Єгипту у січні 2017р., а у вересні 2017р. у них народилась спільна дитина ОСОБА_19 , походження якої від нього не заперечує позивач ( Т. 3 а.с. 93, Т. 5 а.с. 42, 58, 161 ).

В скарзі йдеться також про придбання всіх трьох спірних об`єктів нерухомості за спільні кошти сторін, а також спільне інвестування коштів у будівництво нового будинку по АДРЕСА_1 після знесення купленого у 2006р. старого будинку. Але це ствердження носить лише узагальнений характер про наявність доказів цим фактам, але апелянт при цьому не наводить конкретно яким доказом підтверджується придбання того чи іншого об`єкту нерухомості.

Загальні посилання на пояснення свідків, які вказувала, що сторони спільно будували новий будинок по АДРЕСА_1 , не доводять, що ОСОБА_1 вкладав кошти у це будівництво, оскільки такий факт мав доводитись письмовими доказами додатково до таких узагальнених пояснень. Жоден із свідків не вказував, яку роль у будівництві відгравав ОСОБА_1 , зокрема, як інвестор чи найманий працівник у позашлюбний період, чи як чоловік під час шлюбу з відповідачем.

З наявних у справі письмових доказів вбачається наступне.

Так, матеріали справи містять видаткові накладні, квитанції, товарні чеки, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, надані ОСОБА_4 та переважно на її на ім`я або за її підписом, датовані періодом жовтень 2006р.- грудень 2008р., а з іх змісту вбачається, що придбавались будівельні матеріали, товари для ремонту, товари для облаштування будинку, побутова техніка, меблі та оплачувались послуги за будівельні роботи ( Т. 3 а.с. 1-71). Що підтверджує будівництво нового будинку по АДРЕСА_1 протягом 2006-2008рр., тобто під час, коли сторони у шлюбі не перебували.

ОСОБА_4 в ході розгляду справи вказувала, що за власні доходи здійснювала будівництво за адресою АДРЕСА_1 , а придбавала всі об`єкти нерухомого майна як за свої доходи, так і за допомогою батька і сина ОСОБА_17 .

З Детальної інформації про фізичну особу вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована як ФОП з 09.04.2002р., код КВЕД 96.03 Організація поховань і надання суміжних послуг ( Т. 4 а.с. 52-54, Т. 4 а.с. 157-158).

ОСОБА_1 зареєструвався приватним підприємцем з 13.04.2006р. та 15.10.2015р. припинив підприємницьку діяльність, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ( Т. 3 а.с. 135, Т. 4 а.с. 55-57).

Вид підприємницької діяльності ОСОБА_1 за КВЕД 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкції і столярних виробі; КВЕД 69.03 Організація поховань і надання суміжних послуг (Т. 4 а.с. 55).

Судом ретельно досліджувались доходи сторін та встановлено, що відповідач ОСОБА_4 від цієї своєї підприємницької діяльності отримала дохід: у 2006 році - 120 000 грн., у 2007 році - 155 278 грн., у 2008 році - 372 200 грн., що підтверджується звітами та деклараціями, наявними у матеріалах цивільної справи (Т. 4 а.с. 198-202).

З розміру доходів вбачається, що ОСОБА_4 була спроможна купити будинок АДРЕСА_1 , який було придбано нею у 2006р. за 12 216 грн., до яких було вкладено, зокрема, кошти від продажу попереднього будинку по АДРЕСА_6 ( Т. 4 а.с. 159-163).

Також відповідач довела, що мала можливість здійснити будівництво та оснащення нового житлового будинку та ритуального салону по АДРЕСА_1 протягом 2006-2008р., про що надала вище наведені документи на придбання будівельних матеріалів, оплату послуг з будівництва та облаштування будинку, а також відомості про наявність і джерело походження цих коштів.

Побудова нового будинку за адресою АДРЕСА_1 саме у цьому періоді підтверджується тим, що новозбудований будинок було узаконено Рішенням постійно діючого третейського суду при ТБ Міжрегіональний Арбітраж від 17.04.2008р., яким визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок літ. К з прибудовою літ. к загальною площею 110,5 кв. м, а також визнано право влас- ності на салон ритуальних послуг літ. Л-2 загальною площею 86,1 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення Третейського суду ОСОБА_4 зареєструвала право власності на будинок та салон ритуальних послуг, що вбачається із Інформаційного витягу з реєстру прав на нерухоме майно (Т. 4 а.с. 164).

У 2016р. відбулось переобладнання салону ритуальних послуг і його переведення в допоміжне приміщення для будинку, що підтверджується відповідною Декларацією (Т. 4 а.с. 165-174).

Зі свого боку, за весь час розгляду справи позивач взагалі не надав суду доказів наявності у нього будь-яких доходів у спірні періоди, коли сторони не перебували у шлюбі між собою.

Так, жодного письмового документу про наявність доходу ОСОБА_1 , його розмір та щодо вкладення ним коштів у будівництво по АДРЕСА_1 , справа не містить.

Не зазначено про будь-які докази про ці обставини і в апеляційний скарзі, а також не надано їх на стадії апеляційного провадження.

За таких обставин, суд правильно визнав, що позивач не довів своїх доводів щодо інвестування ним коштів у будівництво нового будинку по АДРЕСА_1 .

Щодо спірного котеджу, розташованого на АДРЕСА_7 , за документами вбачається, що його власником з 03.08.2011р. зареєстрована ОСОБА_20 , яка продала цей котедж 20.10.2017р. ОСОБА_4 ( Т. 1 а.с. 16-17).

Те, що сторони під час шлюбу орендували його для відпочинку не породжує спільності цього майна як майна подружжя. Позивач вказує, що до його придбання ОСОБА_4 , цей котедж вже перебував у їх власності, але такі ствердження не підтверджуються належними письмовими доказами, зокрема, відомостями з державних реєстрів нерухомості.

Позивач наголошує на спільному відпочинку у жовтні 2017р. з ОСОБА_4 у ОСОБА_21 , надаючи пасажирські квитки про їх подорож з 04.10. по 15.10.2017р. ( Т. 2 а.с. 121-123).

Але сумісний відпочинок також не створює преюдиції для визнання їх у цей час подружжям. Зокрема, їх перебування у фактичних шлюбних відносинах спростовано вище наведеними обставинами перебування позивача у нових відносинах з кінця 2016р. з ОСОБА_13 , яка під час подорожування сторін у справі була вагітна від ОСОБА_1 .

Що стосується видачі матір`ю позивача ОСОБА_8 довіреності на ім. я ОСОБА_4 05 серпня 2016р., то це також не доводить фактичні шлюбні відносини сторін у цей період. Так, сама ОСОБА_8 , допитана в якості свідка, вказувала, що була у дуже гарних стосунках з ОСОБА_4 .

Щодо світлин, на яких одночасно з іншими особами зафіксовані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які, на думку апелянта, доводять фактичні шлюбні відносини між ними, то колегія в цій частині погоджується з висновок суду, що з огляду на відсутність дати фотографування на них, вони не доводять, що саме у позашлюбний період відбувались зафіксовані події за участю сторін.

Також колегія не може прийняти до уваги як допустимий доказ роздруковані витяги з листування через мобільні смс-повідомлення, оскільки така роздруківка здійснена не мобільним оператором, який несе відповідальність за достовірність, а учасниками справи.

Зважаючи на всі вище встановлені обставини, колегія визнає, що судом повно і всебічно досліджено всі надані сторонами докази та надано їм правильну правову оцінку, та на підставі їх сукупності зроблено обґрунтовані висновки, що позивачем не доведено фактів проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у період з 21 березня 2001р. до 15 січня 2009р. та з 31 жовтня 2015р. до 01 грудня 2017р., а тому правомірно відмовлено у цих позивних вимогах та у решті вимог, які є похідними від встановлення цих фактів.

Ті обставини, що факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу створює правові наслідки, передбачені ст. 74 СК України, лише з 01.01.2004р., про що зазначала сторона відповідача в ході апеляційного розгляду справи, не впливають на правильні висновки про недоведеність всіх позовних вимог позивачем у цій справі.

Враховуючи викладену мотивацію, апеляційний суд визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до вимог статті 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2019 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 01 вересня 2020 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.