Постанова

від 31.08.2020 по справі 583/1412/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2020 року

м.Суми

Справа №583/1412/19

Номер провадження 22-ц/816/986/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство РАЙЗ-МАКСИМКО , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства РАЙЗ-МАКСИМКО на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року в складі судді Соколової Н.О., постановленого у м. Охтирка,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у квітні 2019 року, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 20.09.2017 року № 230/17, укладений між ним та відповідачем Приватним акціонерним товариством РАЙЗ-МАКСИМКО (далі товариство) щодо передачі в оренду земельної ділянки, площею 3,7463 кадастровий номер: 5920380400:01:001:0114. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2017 року, згідно якого 03.10.2017 року було зареєстровано договір оренди землі від 20.09.2017 року № 230/17. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельних ділянок загальною площею - 4,2714 га: земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001:0114, цільове призначенням рілля, загальною площею - 3,7463 га та земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001:0115, цільове призначення - сіножаті, загальною площею - 0,5251 га. 10.08.2018 року він звернувся до відповідача з проханням повідомити про наявність існуючих договорів оренди відносно вказаних земельних ділянок. Отримавши копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, йому стало відомо, що 03.10.2017 року державним реєстратором Фальченко Ю.Л. було зареєстровано речове право, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001:0114 від 02.09.2017 року №230/17, строк дії якого становить 10 років. Вказує, що згоди на укладання договору оренди відносно належної йому земельної ділянки він не надавав, сам договір не підписував та не укладав, з огляду на що вважає, що вказаний договір є недійсним.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі за № 230/17 від 20 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством РАЙЗ-МАКСИМКО , на земельну ділянку площею 3,7463 га кадастровий номер 5920380400:01:001:0114, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером: 22627199 від 03.10.2017, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37373349 від 03.10.2017. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було спростовано факту відсутності вільного волевиявлення позивача на укладання спірного правочину, а тому наявні підстави для визнання такого правочину недійсним. Водночас, визнання недійсним договору оренди землі є підставою для відновлення становища, яке існувало до порушення, тобто для скасування запису про реєстрацію договору на підставі рішення суду. А тому вимога до відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень заявлена передчасно, оскільки позивач має можливість вирішити вказане питання в позасудовому порядку. Також, суд вважав за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок відповідача ПАТ РАЙЗ-МАКСИМКО судові витрати в розмірі 5780 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, товариство подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання недійсним договору оренди землі за № 230/17, укладеного 20.09.2017 року та в частині розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, просило змінити мотивувальну частину рішення щодо відмови у скасуванні рішення про реєстрацію інших речових прав, прийнятого 03.10.2017 р. реєстратором КП Реєстраційно - інвентаризаційної служби Фальченко Ю.Л., доповнивши, що укладення оскаржуваного правочину між позивачем та відповідачем на час дії раніше укладеного договору між цими ж сторонами, що на думку позивача доводить про наявність підстав для скасування прийнятого 03.10.2017 р. реєстратором рішення про реєстрацію інших речових прав, не є належним та допустимим доказом, а відповідно підставою для скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права. Скасування зазначеного рішення реєстратора, за відсутності оскаржуваного правочину не забезпечує ефективність судового рішення та доводить про невідповідність обраного способу захисту характеру правовідносин. В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України в не оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що 15.12.2014 року за волевиявленням позивача секретарем Бакирівської сільської ради здійснено нотаріальне посвідчення довіреності на ім`я дружини позивача ОСОБА_3 та на ім`я ОСОБА_4 . Таким чином, позивач надав право своїм представникам підписати договір оренди на земельні ділянки від свого імені, як власника землі. Вказує, що саме представником ОСОБА_3 було укладено договір оренди на земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,7463 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0114. Зазначає, що для цієї мети позивачем передано відповідачу нотаріально завірені секретарем Бакирівської сільської ради копії 15.12.2014 р. кадастрового плану земельної ділянки та завірену 15.12.2014 р. копію Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.12.2006 р.

Від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. В своєму відзиві відповідач вказує, що отримуючи сільськогосподарську продукцію позивач у накладних був зазначений як покупець за договором купівлі - продажу, тому відсутні підстави робити висновок про те, що позивачем було отримано ця продукція саме в рахунок орендної плати за договором оренди землі. Крім того, посилання відповідача на відсутність у позивача права на звернення до суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства та є припущеннями відповідача. Вказує, що доводи зроблені відповідачем в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив, що підпис від імені позивача в оскаржуваному договорі оренди зроблено іншою особою.

Від державного реєстратора відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Представник товариства в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення, з яким позивача згодний залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 5920380400:01:001:0114 загальною площею 3,7463 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області та земельної ділянки площею 0,525 га. На підтвердження права власності на зазначені земельні ділянки позивачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 4,2714 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка (том. 1; а.с. 12, 14-15).

15.12.2014 року ОСОБА_1 видав довіреність, якою уповноважив свою дружину ОСОБА_3 представляти його інтереси як власника земельної ділянки перед фізичними та юридичними особами, в тому числі з правом підпису (том. 1 а.с. 48).

20.09.2017 року між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством РАЙЗ - МАКСИМКО укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 5920380400:01:001:0114 загальною площею 3,7463 га. Строк дії договору оренди землі 10 років із платою за користування земельною ділянкою в розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки на рік, що складає 6115 грн. 57 коп. (а.с. 8-10).

31.10.2017 року державним реєстратором КП Реєстраційно - інвентаризаційної служби В`язівської сільської ради Сумської області здійснено державну реєстрацію речового права, а саме права оренди земельної ділянки. (а.с. 12).

10.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про видачу йому орендної плати за оренду земельних ділянок з кадастровими номерами: 5920380400:01:001:0114 та 5920380400:01:001:0115 в грошовій формі за 2018 рік (том. 1 а.с. 16).

З відомості на реалізацію с/ г продукції від 04.09.2017 року вбачається, що позивачу видавалася відповідачем в рахунок орендної плати сільськогосподарська продукція на загальну суму з урахування ПДВ 20508 грн.(том. 1 а.с. 51).

26.03.2019 року позивачу було виплачено відповідачем грошові кошти в сумі 3076 грн. 90 коп. (том. 1, а.с. 52).

Згідно з експертним висновком від 22.11.2019 року, зробленим за результатами проведення судово - почеркознавчої експертизи № 1442/1443, підпис від імені ОСОБА_1 в розділі Реквізити сторін у графі Орендодавець (підпис) у договорі оренди землі № 230/17 від 20 вересня 2017 року, укладений між товариством та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5920380400:01:001:0114 виконаний за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 а іншою особою (том. 1 а.с.139-155).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частинами 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується наданими сторонами доказами, зокрема, судово - почеркознавчою експертизою, що позивачем не підписувався оскаржуваний договір оренди землі. Будь - яких інших доказів зворотного відповідачами до суду надано не було.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права. Таким чином, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Колегія суддів звертає увагу, що своє волевиявлення на укладання договору учасник правочину здійснює в момент досягнення згоди з усіх істотних його умов шляхом складання та скріплення підписом письмового документа.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що позивач своїм підписом оскаржуваний договір оренди землі не скріплював, на що останній також послався у своїй позовній заяві і доказів того що спірний договір підписано уповноваженою особою власника земельної ділянки суд не було надано, то підстав вважати, що позивач виразив своє волевиявлення на укладання договору погодивши всі його істотні умови немає.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції на день укладання оскаржуваного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, то такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно стверджує про укладення договору оренди на умовах зазначеного договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття відповідачем земельних ділянок треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний правовий висновок виклала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц.

Оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини справи і помилково визнав недійсним неукладений договір оренди земельної ділянки, колегія суддів визнає, що у задоволенні цієї вимоги слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, що не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Що стосується вимог апеляційної скарги в частині зміни мотивувальної частини рішення щодо відмови у скасуванні рішення про реєстрацію інших речових прав, прийнятого 03.10.2017р. реєстратором КП Реєстраційно - інвентаризаційної служби Фальченко Ю.Л., шляхом доповнення мотивувальної частини, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року № 1952-IV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником спірної земельної ділянки (кадастровий номер - 5920380400:01:001:0114) на час подання позову є ОСОБА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 29 грудня 2006 року cерії ЯД № 171245, що відповідає вимогам ЦК України, ЗК України.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 3,4763 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Отже, вчинення правочину, а саме державної реєстрації права оренди за товариством від 03.10.2017 року на вищевказану земельну ділянку на підставі неукладеного договору не відповідає вимогам закону і за таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції з підстав зазначених відповідачем.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Проте, оскільки рішення в частині відмови у задоволені позовної вимоги про відмову у скасуванні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки сторонами не оскаржено, апеляційний суд позбавлений можливості перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі п.п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі.

Ураховуючи, що рішення в частині задоволення вимоги щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним підлягає скасуванню, на підставі приписів ст. 141 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції і в частині розподілу судових витрат, бо фактичні витрати понесені позивачем за подання цієї вимоги не підлягають відшкодуванню.

Через скасування оскарженої частини рішення місцевого суду з підстав не наведених у апеляційної скарги, а також враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій товариства при укладенні спірного договору, колегія суддів приходить до висновку, що витрати понесені товариством за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства РАЙЗ-МАКСИМКО задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання договору оренди землі недійсним та в частині розподілу судових витрат скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства РАЙЗ-МАКСИМКО про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.

В іншій частині рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 вересня 2020 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик