Рішення

від 02.09.2020 по справі 300/320/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. справа № 300/320/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 114998,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 114998,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно акту перевірки, складеного Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області №09-01-1667/176 від 20.12.2019, відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особою з інвалідністю та незайняте нею: в 2016 році в розмірі 8945,42 грн. та пеню в розмірі 3669,50 грн.; в 2017 році - в розмірі 39694,00 грн. та пеню в розмірі 10512,56 грн.; в 2018 році - в розмірі 46618,82 грн. та пеню в розмірі 5557,70 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 18.03.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. (а.с.95, 96).

11.03.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов (а.с.27-29). У відзиві представник відповідача не погодився з доводами позивача. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач є суб`єктом охоронної діяльності, на якого поширюється дія норм Закону України Про охоронну діяльність . Зазначає, що при працевлаштуванні осіб з інвалідністю підлягає застосуванню норма закону прийнята пізніше, зокрема частина 6 статті 11 Закон України Про охоронну діяльність , оскільки Закон України Про охоронну діяльність від 22.03.2012 №4616-VI прийнято пізніше від Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ. Обґрунтовує, що враховуючи приписи вказаної статті Закону України Про охоронну діяльність , кількість штатних працівників відповідача, не задіяних безпосередньо у заходах охорони, в період 2016-2018 років не перевищувала 6 чоловік, тому обов`язку з працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця у відповідача не виникало. Вважає, що застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені за вказані періоди є безпідставним, оскільки відповідачем не порушено норм чинного законодавства. В задоволенні позову просить відмовити.

19.05.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вважає твердження відповідача безпідставними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Вказує, що відповідно до частини 11 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Зазначає, що враховуючи вимоги частини 11 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", невжиття заходів по працевлаштуванню осіб з інвалідністю на відповідача покладаються санкції визначені статтями 19, 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.100, 101).

Суд зазначає, що розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, було доповнено пунктом 3 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Однак, у встановлений судом строк відповідач не скористався правом на подання заперечення на відповідь на відзив. Протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом №731-IX від 18.06.2020 з відповідною заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання заперечення на відповідь на відзив, відповідач не звертався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" є діяльність приватних охоронних служб (а.с.32, 33).

Відповідно до штатного розпису товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" та наказів про призначення на посади охоронників, в 2016 році 7 із 12 працівників займали посади охоронців (а.с.34-36, 51, 53-67), у 2017 році 10 із 15 працівників займали посади охоронців (а.с.47-49, 68-79), у 2018 році 11 із 17 працівників займали посади охоронців (а.с.37-46, 80-91).

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 20.12.2019 складено акт перевірки щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №09-01-1667/176, відповідно до висновків якого, товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" не виконано нормативу щодо працевлаштування осіб із інвалідністю протягом 2016-2018 років (а.с.5-8).

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2016 рік, відповідно до даних акту перевірки №09-01-1667/176 від 20.12.2019, становила 12 осіб, з них за даними позивача середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до 4% нормативу становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 214690,00 грн. в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 17890,83 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2016 рік за одну непрацевлаштовану особу з інвалідністю становить 8945,42 грн. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3669,50 грн. (а.с.11).

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік, відповідно до даних акту перевірки №09-01-1667/176 від 20.12.2019, становила 15 осіб, з них за даними позивача середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали відповідача (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до 4% нормативу становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 595410,00 грн. в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 39694,00 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік за одну непрацевлаштовану особу з інвалідністю становить 39694,00 грн. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 10512,56 грн. (а.с.12).

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача, відповідно до даних акту перевірки №09-01-1667/176 від 20.12.2019, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2018 рік становила 17 осіб, з них за даними позивача середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали відповідача (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до 4% нормативу становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 792520,00 грн. в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 46618,82 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік за одну непрацевлаштовану особу з інвалідністю становить 46618,82 грн. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5557,70 грн. (а.с.13).

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить суд стягнути з відповідача вказані адміністративно-господарські санкції та пеню за 2016-2018 роки в сумі 114998,00 грн.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно частиною 9 статті 19 "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Умови залучення громадян до охоронної діяльності визначені статтею 11 Закону України "Про охоронну діяльність", який набрав чинності 18 жовтня 2012 року.

Відповідно до частини 1 вказаної статті, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності закріплені у частині 6 статті 11 Закону України "Про охоронну діяльність", відповідно до якої працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Щодо доводів позивача про те, що в даних правовідносинах належить застосовувати спеціальну норму, якою є стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", суд зазначає наступне.

За загальним правилом, встановленим Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників.

Проте, у зазначеному законі відсутнє регулювання порядку обчислення норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для підприємств-суб`єктів охоронної діяльності.

Натомість, особливості працевлаштування осіб з інвалідністю, що здійснюється суб`єктом охоронної діяльності, встановлено Законом України "Про охоронну діяльність", частина 6 статті 11 якого передбачає, що таке працевлаштування здійснюється згідно з чинним законодавством, однак виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Отже, вказана норма у спірних правовідносинах є спеціальною відносно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", оскільки врегульовує особливості обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів.

Крім того, у абзаці п`ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Це означає, що при прийнятті норми Закону України "Про охоронну діяльність", що міститься в частині 6 статті 11, згідно з якою працевлаштування осіб з інвалідністю суб`єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.

Оскільки відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі №818/466/16, висновки якої підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в даній справі.

Як встановлено, відповідно до штатного розпису товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" та наказів про призначення на посади охоронників, основним видом діяльності якого є діяльність приватних охоронних служб: в 2016 році 7 із 12 працівників займали посади охоронців (а.с.34-36, 51, 53-67); у 2017 році 10 із 15 працівників займали посади охоронців (а.с.47-49, 68-79); у 2018 році 11 із 17 працівників займали посади охоронців (а.с.37-46, 80-91).

Отже кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони в 2016 та 2017 роках склала по 5 осіб, у 2018 - 6 осіб.

Таким чином, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у відповідача складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони в 2016 та 2017 роках складає 5 осіб, у 2018 - 6 осіб, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Враховуючи, що для відповідача норматив працевлаштування осіб з інвалідністю - 0 , правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені, - відсутнє.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід відмовити в задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 114998,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007) до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "ССБ" (код ЄДРПОУ 38331271, провулок Пугачова, 16/1, м. Івано-Франківськ, 76018) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 114998,00 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.