Постанова

від 21.01.2021 по справі 300/320/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/320/20 пров. № А/857/12180/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі за його позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство ССБ про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

суддя у І інстанції Григорук О.Б.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 02 вересня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2020 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ФСЗІ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Охоронне агентство ССБ (далі - ТзОВ) на користь ФСЗІ адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 114998,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 300/320/20 у задоволені позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України Про охоронну діяльність правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, незадіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , і для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України Про охоронну діяльність .

Судом встановлено, що кількість працівників ТзОВ, які не були задіяні у виконанні заходів охорони у 2016 та 2017 роках, склала по 5 осіб, а у 2018 році - 6 осіб, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Таким чином, суд прийшов до висновку, що для відповідача норматив працевлаштування осіб з інвалідністю - 0 , правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені, відсутнє.

У апеляційній скарзі ФСЗІ просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом при винесені рішення не враховано норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . На думку скаржника, суд має керуватися саме цим Законом, а не Законом України Про охоронну діяльність .

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, основним видом діяльності ТзОВ є діяльність приватних охоронних служб.

Відповідно до штатного розпису ТзОВ та наказів про призначення на посади охоронників, у 2016 році 7 із 12 працівників займали посади охоронців, у 2017 році 10 із 15 працівників займали посади охоронців, у 2018 році 11 із 17 працівників займали посади охоронців.

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 20 грудня 2019 року складено акт перевірки щодо додержання суб`єктами господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю № 09-01-1667/176, відповідно до висновків якого, відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування осіб із інвалідністю протягом 2016-2018 років.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2016 рік, відповідно до даних акту перевірки № 09-01-1667/176 від 20 грудня 2019 року, становила 12 осіб, з них за даними позивача середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали у відповідача (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до 4% нормативу становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 214690,00 грн в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 17890,83 грн, відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2016 рік за одну непрацевлаштовану особу з інвалідністю становить 8945,42 грн та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 3669,50 грн (а.с. 11).

Згідно із розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік відповідно до даних акту перевірки № 09-01-1667/176 від 20 грудня 2019 року, становила 15 осіб, з них за даними позивача середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали відповідача (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до 4% нормативу становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 595410,00 грн в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 39694,00 грн, відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік за одну непрацевлаштовану особу з інвалідністю становить 39694,00 грн та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 10512,56 грн (а.с. 12).

Згідно із розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача, відповідно до даних акту перевірки № 09-01-1667/176 від 20 грудня 2019 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2018 рік становила 17 осіб, з них за даними позивача середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали відповідача (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) - 0 осіб, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до 4% нормативу становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становив 792520,00 грн в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 46618,82 грн, відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2018 рік за одну непрацевлаштовану особу з інвалідністю становить 46618,82 грн та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5557,70 грн (а.с. 13).

З метою стягнення вказаних сум у примусовому порядку ФСЗІ звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875-XII) зазначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Водночас, умови залучення громадян до охоронної діяльності регламентовано статтею 11 Закону України Про охоронну діяльність (далі - Закон № 4616-VI).

Відповідно до частини 1 цієї статті персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності закріплені у частині 6 статті 11 Закону № 4616-VI, відповідно до якої працевлаштування інвалідів здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що видами діяльності по КВЕД ТзОВ згідно із довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: діяльність приватних охоронних служб; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань.

Згідно із штатним розписом ТзОВ та наказів про призначення на посади охоронників: у 2016 році 7 із 12 працівників займали посади охоронців; у 2017 році 10 із 15 працівників займали посади охоронців; у 2018 році 11 із 17 працівників займали посади охоронців.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2016 році склала 12 осіб, з яких 5 особи - працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони; у 2017 році склала 15 осіб, з яких 5 особи - працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони; у 2018 році склала 17 осіб, з яких 6 особи - працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони

Відтак, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у ТзОВ складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 5-6 осіб, що є меншою від мінімальної чисельності працюючих, встановленої частиною 1 статті 20 Закону № 875-XII.

З огляду на те, що для відповідача норматив працевлаштування інвалідів - 0 , правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже і незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені, відсутнє.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 818/466/16 та від -2 квітня 2019 року у справі № 808/1547/16, яка в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів має враховуватися судом під час вирішення цього спору.

Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 300/320/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк