Рішення

від 31.08.2020 по справі 320/6557/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року 320/6557/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства "Агротрейд-2006" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство "Агротрейд-2006" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2020 №0009200510, №0009210510, №0009220510, №0009230510, №0009160510 та від 25.06.2020 №001066510.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Київській області є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при їх прийнятті відповідач дійшов помилкових висновків щодо заниження господарством податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та неподання податкової звітності.

При цьому, позивач зауважив, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч положень чинного законодавства, роз`ясненої позивачу офіційної позиції відповідача з цього питання, позиції вищого органу держави з питань обчислення податків, а також на підставі припущень відповідача, які не ґрунтуються на жодних положеннях чинного законодавства та суперечать наданим до перевірки документам.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, а доводи позивача не спростовують висновки перевірки, які викладені в акті №285/10-36-05-10-34637385 від 17.03.2020 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФГ "Агротрейд-2006".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 14.08.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.08.2020.

У судове засідання, призначене на 25.08.2020, з`явились представники сторін.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача при вирішенні питання про розгляд справи в порядку письмового провадження поклався на розсуд суду.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, суд вважає за необхідне здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Фермерське господарство "Агротрейд-2006" (код ЄДРПОУ 34637385, місцезнаходження: 09133, Київська область, Білоцерківський район, смт. Терезине, вул. Першотравнева, 2) зареєстроване в якості юридичної особи та як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 28.01.2020 по 10.03.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі направлень на перевірку від 28.01.2020 №236, №237, №238, №239, №240, №241, №242 та відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ФГ "Агротрейд-2006" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області складено Акт від 17.03.2020 № 285/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ФГ "Агротрейд-2006" вимог податкового законодавства, а саме:

1) п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати", абз. 8 ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 5 П(С)БО 15 "Дохід", п. 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", п. 7 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", п. 23 П(С)БО 7 "Основні засоби", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 1373777 грн., у тому числі:

- 2016 рік - на суму 183197 грн.;

- 2 квартал 2017 року - на суму 111542 грн.;

- 3 квартал 2017 року - на суму 70348 грн.;

- 4 квартал 2017 року - на суму 98369 грн.;

- 3 квартал 2018 року - на суму 222501 грн.;

- 4 квартал 2018 року - на суму 463563 грн.;

- 1 квартал 2019 року - на суму 33282 грн.;

- 2 квартал 2019 року - на суму 92641 грн.;

- 3 квартал 2019 року - на суму 98334 грн.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначати суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

На підставі вищевикладеного ФГ "Агротрейд-2006" донараховано податку на прибуток на загальну суму 1190580 грн., у тому числі:

- 2 квартал 2017 року - на суму 111542 грн.;

- 3 квартал 2017 року - на суму 70348 грн.;

- 4 квартал 2017 року - на суму 98369 грн.;

- 3 квартал 2018 року - на суму 222501 грн.;

- 4 квартал 2018 року - на суму 463563 грн.;

- 1 квартал 2019 року - на суму 33282 грн.;

- 2 квартал 2019 року - на суму 92641 грн.;

- 3 квартал 2019 року - на суму 98334 грн.;

2) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість на 1007403 грн., у тому числі: за листопад 2018 року - на суму 169260 грн., за грудень 2018 року - на суму 335119 грн., за січень 2019 року - на суму 423778 грн., за лютий 2019 року - на суму 79246 грн.;

- завищення значення рядка 21 Декларації станом на 30.09.2019 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на суму 508336 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: в листопаді 2018 року - на суму 1467329 грн., в грудні 2018 року - на суму ПДВ 48410 грн.;

4) п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання звітів про пільги за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

Акт перевірки отриманий позивачем 27.03.2020.

Не погоджуючись з висновками, викладеними контролюючим органом в Акті перевірки, 10.04.2020 (на десятий робочий день з дня отримання Акта перевірки) позивачем було подано до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на Акт перевірки з копіями первинних документів у кількості 254 штуки.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 №0009200510, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1006725 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 251681 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 №0009210510, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 508336 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 №0009220510, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 757531 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 №0009220510, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 1870 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 №0009160510, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 680710 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170178 грн.

Не погоджуючись з висновками документальної планової виїзної перевірки ГУ ДПС у Київській області та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ФГ "Агротрейд-2006" звернулось до Державної податкової служби України зі скаргами на податкові повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009200510, №0009210510, №0009220510, №0009230510, №0009160510.

Рішенням Державної податкової служби України від 22.06.2020 №19826/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарг Державною податковою службою України податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009160510 скасоване в частині визначення грошового зобов`язання понад 1095 днів та у відповідній частині застосовану штрафну санкцію, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009200510, №0009210510, №0009220510 залишені без змін.

Внаслідок часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009160510 Головним управлінням ДПС у Київській області складено та направлено ФГ "Агротрейд-2006" нове податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №001066510, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 508313 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 127078 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.07.2020 №21919/6/99-00-06-02-05-06 про результати розгляду скарги Державною податковою службою України податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009230510 скасоване в частині 510 грн., а в іншій частині залишене без змін.

Не погоджуючись із висновками документальної планової виїзної перевірки Головного управління ДПС у Київській області та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму 1373777 грн. та донарахування податку на прибуток на загальну суму 1190580 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що у позивача станом на 01.01.2016 та у подальші періоди рахується заборгованість перед Товариством з додатковою відповідальністю "Терезине" в розмірі 1122749 грн.

На думку відповідача, заборгованість перед ТДВ "Терезине" в розмірі 1122749 грн. мала бути включена до складу доходів позивача за 4 квартал 2018 року як безнадійна заборгованість внаслідок минування строку позовної давності для її стягнення на користь ТДВ "Терезине".

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 1 п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з абз. 10 п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суду не надано доказів встановлення до заборгованості позивача перед ТДВ "Терезине" іншого строку позовної давності. Сторонами не заперечувалось встановлення до заборгованості загальної позовної давності.

Позивачем разом із запереченнями на Акт перевірки надано відповідачу акти звіряння взаємних розрахунків, підписані позивачем та ТДВ "Терезине", в яких позивачем підтверджується існування заборгованості перед ТДВ "Терезине". Останній з наданих позивачем актів звіряння взаємних розрахунків датований 27.12.2019.

Такі документи направлені позивачем на адресу контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання Акту перевірки.

Відповідно до абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, наведене свідчить, що контролюючий орган мав приймати рішення за результатами перевірки з урахуванням додаткових документів, поданих позивачем у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, зокрема, акту звіряння взаємних розрахунків між позивачем та ТДВ "Терезине" від 27.12.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Підписавши акт звіряння взаємних розрахунків від 27.12.2019, позивач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу перед ТДВ "Терезине".

Таким чином, перебіг позовної давності перервався та почався заново, а час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, заборгованість позивача перед ТДВ "Терезине" в розмірі 1122749 грн. не є безнадійною заборгованістю за критерієм, вказаним в п.п. а) "заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності" п.п.14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що рішення контролюючого органу про необхідність включення позивачем заборгованості перед ТДВ "Терезине" в розмірі 1122749 грн. до складу доходів позивача за 4 квартал 2018 року є хибним.

Також з Акту перевірки вбачається, що контролюючим органом виключено зі складу витрат позивача понесені ним витрати з отримання послуг від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ 74".

На думку відповідача, такі витрати не підтверджені належними первинними документами, які б свідчили про виконання послуг та пов`язаність їх з господарською діяльністю позивача.

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що свої висновки контролюючим органом зроблено без урахування первинних документів, доданих позивачем до заперечень на Акт перевірки.

Відповідно до абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Отже, наведене свідчить, що контролюючий орган мав приймати рішення за результатами перевірки з урахуванням додаткових документів, поданих позивачем у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, зокрема, первинних документів, у яких відображені дані отриманих послуг від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ 74".

Судом встановлено, що контролюючому органу надано позивачем у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, копії договорів, актів приймання послуг та звітів про виконані роботи щодо кожного із зазначених суб`єктів господарювання по всім сумам, включеним позивачем до складу витрат. Зазначені первинні документи містять дані, які конкретизують надані послуги та вказують на їх безпосередню пов`язаність з господарською діяльністю позивача, спрямованість на одержання позивачем економічного ефекту від їх одержання.

Згідно з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що рішення контролюючого органу про необхідність виключення позивачем зі складу витрат, понесених ним витрати з отримання послуг від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "СКІФ 74", прийняте відповідачем без урахування первинних документів, які мали бути враховані відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, та є хибним.

Також з Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне зменшення позивачем оподатковуваного доходу шляхом неправомірного нарахування амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2016 по 27.09.2018 по 1-й черзі будівництва комплексу по вирощуванню свиней по АДРЕСА_1 .

Однак, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з п.п.5.1.3 п.п.5.1 п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 будівлі, споруди та передавальні пристрої є основними засобами.

Положеннями Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, встановлено, що основні засоби належать до необоротних активів.

Позивачем під час проведення перевірки надано контролюючому органу документи, що свідчать про корисне використання 1-ї черги будівництва комплексу по вирощуванню свиней по АДРЕСА_1 у період з 01.01.2016 по 27.09.2018 для вирощування свиней. Відповідачем факт корисного використання позивачем 1-ї черги будівництва комплексу по вирощуванню свиней по АДРЕСА_1 у період з 01.01.2016 по 27.09.2018 не заперечувався.

Отже, наведене свідчить, що позивачем у період з 01.01.2016 по 27.09.2018 здійснено корисне використання необоротних активів у вигляді 1-ї черги будівництва комплексу по вирощуванню свиней по АДРЕСА_1 .

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що нарахування амортизаційних відрахувань здійснено позивачем у відповідності до вимог законодавства, а висновок контролюючого органу про їх неправомірність є хибним.

Таким чином, наведені обставини свідчать про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Однак суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №009160510 не підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №009160510 Державною податковою службою України його скасовано в частині. Як наслідок відповідачем складено та направлено позивачу нове податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №001066510. Ці обставини визнаються як позивачем, так і відповідачем.

Відповідно до п.п.60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

Позивач визнає, що йому надійшло податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №001066510, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, раніше визначеного податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2020 №009160510.

Отже, наведене свідчить, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №009160510 є відкликаним і не створює для позивача зобов`язань, а тому не підлягає скасуванню.

Водночас, враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 №001066510 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1007403 грн. та завищення значення рядка 21 Декларації станом на 30.09.2019 на суму 508336, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №107 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції" позивачем 01.11.2018 отримано бюджетні кошти в розмірі 8441900 грн. як часткове відшкодування вартості будівництва 1-ї та 2-ї черг комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області.

У зв`язку з цим, відповідач прийшов до висновку, що позивачу необхідно було збільшити зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 1467329,00 грн. Внаслідок цього, відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2020 №0009200510 збільшено позивачу зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та податковим повідомленням-рішенням від 24.04.2020 №0009210510 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.3 п. 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №107 (надалі - Порядок),цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки в державному бюджеті за програмою "Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників", які спрямовуються для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції (далі - бюджетні кошти).

Пунктом 3 Порядку встановлено, що отримувачами бюджетних коштів є суб`єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності та фізичні особи-підприємці, зокрема сімейні фермерські господарства, що провадять діяльність у галузі тваринництва та бджільництва (далі - суб`єкти господарювання), а також фізичні особи, у яких наявні бджолосім`ї.

Згідно з п.п.3 п. 4 Порядку бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку за такими напрямами: часткове відшкодування вартості будівництва та/або реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції (часткове відшкодування вартості тваринницьких об`єктів).

Відповідач не заперечує, що позивач є юридичною особою, що провадить діяльність у галузі тваринництва, і отримав бюджетні кошти як часткове відшкодування вартості тваринницьких об`єктів.

Відповідно до абз. 1 п. 9 Порядку часткове відшкодування вартості тваринницьких об`єктів надається суб`єктам господарювання на безповоротній основі в розмірі до 30 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість), у тому числі вартості обладнання, побудованих та/або реконструйованих і прийнятих в експлуатацію у грудні минулого року та січні - вересні поточного року закінчених будівництвом об`єктів (черг та/або пускових комплексів) для утримання великої рогатої худоби, свиней, птиці (зокрема водоплавної та індиків), доїльних залів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції (молока, м`яса) та/або побічних продуктів тваринного походження, що належать до II і III категорій.

Згідно з п.п.14.1.16 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України виробнича дотація з бюджету - фінансова допомога з боку держави, що надається суб`єкту господарювання на безповоротній основі з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та/або для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що отримані позивачем кошти бюджетного відшкодування надані йому на безповоротній основі та є виробничою дотацією з бюджету.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Судом встановлено, що отримання позивачем бюджетних коштів як часткового відшкодування вартості тваринницьких об`єктів не є однією з операцій, що визначені пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.

Відповідно до абз. 1 п.п.196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з: виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Отже, наведене свідчить, що операція з отримання позивачем бюджетних коштів в розмірі 8441900 грн., як часткове відшкодування вартості будівництва 1-ї та 2-ї черг комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Відповідно, позивач правомірно не збільшив зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 1467329,00 грн.

Аналогічна позиція викладена у листі Головного управління ДПС у Київській області №12164/10/10-36-04-04 від 03.04.2020 щодо індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 09.06.2020 №2367/6/99-00-05-06-0206/ІПК.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що контролюючим органом протиправно збільшено зобов`язання позивача зі сплати податку на додану вартість та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за операцією з отримання позивачем часткового бюджетного відшкодування вартості тваринницьких об`єктів.

Також з Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган дійшов висновку про збільшення податкових зобов`язань позивача з податку на додану вартість за грудень 2018 року на 48410 грн.

Однак, суд частково не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Позивачем у грудні 2018 року списано через псування 47 тон комбікорму "Гровер" загальною вартістю 242050 грн.

Відповідно до п.п."г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Списання позивачем 47 тон зіпсованого комбікорму є використанням його в операції, що не є господарською діяльністю позивача.

Позивачем в ході перевірки надано контролюючому органу Раціон виготовлення комбікорму, згідно з яким у складі комбікорму "Гровер" товари/послуги, необоротні активи, придбані/виготовлені з податком на додану вартість становлять 42%. Доказів іншого відповідачем суду не надано.

Отже, у складі комбікорму загальною вартістю 242050 грн. частка товарів/послуг, необоротних активів, придбаних/виготовлених з податком на додану вартість становить суму в розмірі 101661 грн.

Положеннями ст. 194 та п.п."а" п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України встановлено, що основна ставка податку на додану вартість встановлюється від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Відповідно, податок на додану вартість у складі суми 101661 грн. за основною ставкою податку на додану вартість становить суму в розмірі 16943 грн.

Крім того, згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, сума штрафу за визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість контролюючим органом в розмірі 16943 грн. має становити суму в розмірі 4236 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009210510 є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009200510 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 982782 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 247445 грн., а в частині нарахування грошових зобов`язань на загальну суму 21179 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо висновків податкового органу про відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідачем податковим повідомленням-рішення від 24.04.2020 №0009220510 визначено позивачу грошові зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2018 року та грудні 2018 року в розмірі 757531 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну в листопаді 2018 року на суму податку на додану вартість в розмірі 1467329 грн.

На думку відповідача, у позивача виникло зобов`язання з реєстрації податкової накладної в листопаді 2018 року на вказану суму податку внаслідок отримання часткового відшкодування вартості будівництва 1-ї та 2-ї черг комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області за рахунок бюджетних коштів в розмірі 8441900 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №107 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції".

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Судом встановлено, що у позивача не виникло податкових зобов`язань з податку на додану вартість за операцією з отримання позивачем часткового бюджетного відшкодування вартості тваринницьких об`єктів в розмірі 8441900 грн., про що детально зазначено вище.

Отже, у позивача не виникло і зобов`язання скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2018 року на суму податку на додану вартість в розмірі 1467329 грн.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну в грудні 2018 року на суму податку на додану вартість в розмірі48410 грн.

На думку відповідача, у позивача виникло зобов`язання з реєстрації податкової накладної в грудні 2018 року на вказану суму податку внаслідок списання позивачем у грудні 2018 року через псування 47 тон комбікорму "Гровер" загальною вартістю 242050 грн.

Однак, суд частково не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що внаслідок списання позивачем через псування 47 тон комбікорму "Гровер" загальною вартістю 242050 грн. у позивача виникло податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 16943 грн., про що детально зазначено вище.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З огляду на викладене, позивач зобов`язаний був скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість в розмірі 16943 грн.

Відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

З огляду на відсутність факту реєстрації позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість в розмірі 16943 грн. за фактом списання у грудні 2018 року зіпсованого комбікорму, до позивача має бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, що становить 8472 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009220510 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 749059 грн., а в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 8472 грн. є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо висновків податкового органу про неподання позивачем звітів про пільги за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, суд зазначає наступне.

Відповідачем податковим повідомленням-рішення від 24.04.2020 №0009230510 визначено позивачу грошові зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за неподання позивачем звітів про пільги за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 в розмірі 1870 грн.

Не погодившись з таким рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.07.2020 №21919/6/99-00-06-02-05-06 про результати розгляду скарги Державною податковою службою України податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009230510 скасоване в частині 510 грн., а в іншій частині залишене без змін.

Відповідно до п.п.60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Згідно з п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009230510 мало бути відкликане контролюючим органом шляхом направлення позивачу податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання. Однак відповідачем цього зроблено не було, що призводить до порушення прав позивача.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 №0009220510 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі №802/2236/17-а.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, згідно приписами ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2020 року, становить 2102,00 грн.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем заявлено у позовній заяві вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 4012422,00 грн.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог у частині скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 3131883,00 грн., понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 16407,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.06.2020 №001066510, від 24.04.2020 №0009210510 та від 24.04.2020 №0009230510.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.04.2020 №0009200510 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 982782 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 247445 грн., а в частині нарахування грошових зобов`язань на загальну суму 21179 грн. залишити в силі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.04.2020 №0009220510 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 749059 грн., а в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 8472 грн. залишити в силі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Агротрейд-2006" (код ЄДРПОУ 34637385) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) судовий збір у розмірі 16407 (шістнадцять тисяч чотириста сім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.