Постанова

від 16.12.2020 по справі 320/6557/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6557/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства Агротрейд-2006 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство Агротрейд-2006 звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2020 № 0009200510, № 0009210510, № 0009220510, № 0009230510, № 0009160510 та від 25.06.2020 № 001066510.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Київській області є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при їх прийнятті відповідач дійшов помилкових висновків щодо заниження господарством податку на додану вартість, податку на прибуток приватних підприємств, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та неподання податкової звітності. При цьому, позивач також зауважив, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем всупереч положень чинного законодавства, роз`ясненої позивачу офіційної позиції відповідача з цього питання, позиції вищого органу держави з питань обчислення податків, а також, на підставі припущень відповідача, які не ґрунтуються на жодних положеннях чинного законодавства та суперечать наданим до перевірки документам.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 25.06.2020 № 001066510, від 24.04.2020 № 0009210510 та від 24.04.2020 № 0009230510.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.04.2020 № 0009200510 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 982782 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 247445 грн., а в частині нарахування грошових зобов`язань на загальну суму 21179 грн. залишено в силі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24.04.2020 № 0009220510 в частині застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в розмірі 749059 грн., а в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 8472 грн. залишено в силі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.12.2020.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Фермерське господарство Агротрейд-2006 (ЄДРПОУ 34637385) зареєстроване в якості юридичної особи та як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області.

У період з 28.01.2020 по 10.03.2020, Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі направлень на перевірку від 28.01.2020 № 236, № 237, № 238, № 239, № 240, № 241, № 242 та відповідно до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, проведена документальна планова виїзна перевірка ФГ Агротрейд-2006 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019.

За результатами проведеної перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області складено акт від 17.03.2020 № 285/10-36-05-10-34637385, згідно висновків якого встановлено порушення господарством вимог податкового законодавства, а саме:

1) п. 44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7 П(С)БО 16 "Витрати", абз. 8 ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 5 П(С)БО 15 "Дохід", п. 5 П(С)БО 11 "Зобов`язання", п. 7 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", п. 23 П(С)БО 7 "Основні засоби", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 1373777 грн., у тому числі: 2016 рік - на суму 183197 грн.; 2 квартал 2017 року - на суму 111542 грн.; 3 квартал 2017 року - на суму 70348 грн.; 4 квартал 2017 року - на суму 98369 грн.; 3 квартал 2018 року - на суму 222501 грн.; 4 квартал 2018 року - на суму 463563 грн.; 1 квартал 2019 року - на суму 33282 грн.; 2 квартал 2019 року - на суму 92641 грн.; 3 квартал 2019 року - на суму 98334 грн.

За наслідком проведеної перевірки, ФГ Агротрейд-2006 донараховано податку на прибуток на загальну суму 1190580 грн., у тому числі: 2 квартал 2017 року - на суму 111542 грн.; 3 квартал 2017 року - на суму 70348 грн.; 4 квартал 2017 року - на суму 98369 грн.; 3 квартал 2018 року - на суму 222501 грн.; 4 квартал 2018 року - на суму 463563 грн.; 1 квартал 2019 року - на суму 33282 грн.;2 квартал 2019 року - на суму 92641 грн.; 3 квартал 2019 року - на суму 98334 грн.;

2) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість на 1007403 грн., у тому числі: за листопад 2018 року - на суму 169260 грн., за грудень 2018 року - на суму 335119 грн., за січень 2019 року - на суму 423778 грн., за лютий 2019 року - на суму 79246 грн.; завищення значення рядка 21 Декларації станом на 30.09.2019 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на суму 508336 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних: в листопаді 2018 року - на суму 1467329 грн., в грудні 2018 року - на суму ПДВ 48410 грн.;

4) п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання звітів про пільги за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

Не погоджуючись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки, 10.04.2020 позивачем було подано до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт перевірки з копіями первинних документів у кількості 254 шт.

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 № 0009200510, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1006725 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 251681 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 № 0009210510, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 508336 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 № 0009220510, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 757531 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 № 0009220510, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 1870 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 24.04.2020 № 0009160510, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 680710 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 170178 грн.

Не погоджуючись з висновками документальної планової виїзної перевірки ГУ ДПС у Київській області та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ФГ Агротрейд-2006 звернулось до Державної податкової служби України зі скаргами на податкові повідомлення-рішення від 24.04.2020 № 0009200510, № 0009210510, № 0009220510, № 0009230510, № 0009160510.

Рішенням Державної податкової служби України від 22.06.2020 № 19826/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарг, податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 № 0009160510 скасоване в частині визначення грошового зобов`язання понад 1095 днів та у відповідній частині застосовану штрафну санкцію, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 24.04.2020 № 0009200510, № 0009210510, № 0009220510 залишені без змін.

Внаслідок часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2020 № 0009160510, Головним управлінням ДПС у Київській області складено та направлено ФГ Агротрейд-2006 нове податкове повідомлення-рішення від 25.06.2020 № 001066510, згідно з яким, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 508313 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 127078 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 14.07.2020 № 21919/6/99-00-06-02-05-06 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 24.04.2020 № 0009230510 скасоване в частині 510 грн., а в іншій частині залишене без змін.

Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаних податкових повідомлень-рішень, господарство звернулось до суду за захистом своїх прав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У частині висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму 1373777 грн. та донарахування податку на прибуток на загальну суму 1190580 грн., контролюючим органом встановлено, що у позивача станом на 01.01.2016 та у подальші періоди рахується заборгованість перед Товариством з додатковою відповідальністю Терезине в розмірі 1122749 грн., яка мала бути включена до складу доходів позивача за 4 квартал 2018 року, як безнадійна заборгованість внаслідок минування строку позовної давності для її стягнення на користь ТДВ Терезине .

Проте, за нормами абз. 1 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з абз. 10 п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Приписами абз. 1 п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

За нормами абз. а п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності .

При цьому, положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Під час розгляду спору по суті в суді першої інстанції було досліджено, що ФГ Агротрейд-2006 разом із запереченнями на акт перевірки було надано відповідачу акти звіряння взаємних розрахунків, підписані позивачем та ТДВ Терезине , в яких позивачем підтверджується існування заборгованості перед ТДВ Терезине , останній датований 27.12.2019.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Підписавши акт звіряння взаємних розрахунків від 27.12.2019, позивач вчинив дію, що свідчить про визнання ним свого боргу перед ТДВ Терезине , з огляду на що, перебіг позовної давності перервався та почався заново, а час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.

Поряд з викладеними на підтвердження своєї позиції про зобов`язання позивача включити заборгованість перед ТДВ Терезине до складу своїх доходів, апелянт як і у відзиві на позовну заяву так і у апеляційній скарзі стверджує про неможливість ідентифікації заборгованості, що утворилась, та, яка визначена у актах звіряння заборгованості, та на відсутність посилання на первинні документи, у яких зафіксовано господарські операції, що призвели до виникнення заборгованості. Тобто, фактично відповідач стверджує про неможливість підтвердження існування такої заборгованості, однак, таку заборгованість визнає, адже констатував саме порушення позивачем вимог податкового законодавства - не включення суми такої заборгованості до складу доходів позивача, як безнадійну заборгованість.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість позивача перед ТДВ Терезине в розмірі 1122749 грн. не може вважатись безнадійною заборгованістю за критерієм, вказаним в п. п. а п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскільки така визнається сторонами та фактично обслуговується, є цілком обгрунтованим.

Також, контролюючим органом виключено зі складу витрат позивача понесені ним витрати з отримання послуг від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю СКІФ 74 , адже такі витрати не підтверджені належними первинними документами, які б свідчили про виконання послуг та пов`язаність їх з господарською діяльністю позивача.

Однак, зазначені висновки відповідачем було зроблено без урахування первинних документів, доданих позивачем до заперечень на акт перевірки, які мали бути враховані та або прийняті, або відхилені у силу норм абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, за якими, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

При цьому, судом встановлено, а стороною відповідача не спростовано, що контролюючому органу було надано позивачем у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, копії договорів, актів приймання послуг та звітів про виконані роботи щодо кожного із зазначених суб`єктів господарювання по всім сумам, включеним позивачем до складу витрат. Зазначені первинні документи містять дані, які конкретизують надані послуги та вказують на їх безпосередню пов`язаність з господарською діяльністю позивача, спрямованість на одержання позивачем економічного ефекту від їх одержання.

Варто також звернути увагу на те, що в акті перевірки податковий орган дійшов висновку про безпідставне зменшення господарством оподатковуваного доходу, шляхом неправомірного нарахування амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2016 по 27.09.2018 по 1-й черзі будівництва комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області.

Відповідно до абз. 2 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з п.п. 5.1.3 п.п. 5.1 п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 будівлі, споруди та передавальні пристрої є основними засобами.

Положеннями Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, встановлено, що основні засоби належать до необоротних активів.

При цьому, ФГ Агротрейд-2006 під час проведення перевірки надано контролюючому органу документи, що свідчать про корисне використання 1-ї черги будівництва комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області у період з 01.01.2016 по 27.09.2018 для вирощування свиней. Відповідачем факт корисного використання позивачем 1-ї черги будівництва комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області у період з 01.01.2016 по 27.09.2018 не заперечувався, а тому, суд першої інстанції стверджувати про те, що позивачем у період з 01.01.2016 по 27.09.2018 було здійснено корисне використання необоротних активів у вигляді 1-ї черги будівництва комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області, що давало підстави останньому нараховувати відповідні амортизаційні відрахування.

На переконання колегії суддів, апелянт помилково пов`язує початок використання такого активу в господарській діяльності з датою підписання документів про введення в експлуатацію цього активу за наявності пакету документів, що свідчать про реальне використання активу в господарській діяльності до підписання таких документів. Фактично, сторона відповідача не оспорює факт самого корисного використання позивачем з 01.01.2016 1-ї черги будівництва свинарника по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області, проте у той же час відповідно до абз. 2 п. 4 П(С)БО 7, амортизацією є систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Отже, здійснення позивачем амортизаційних відрахувань протягом строку корисного використання зазначеного об`єкта здійснено у відповідності до вимог П(С)БО 7.

Крім того, за змістом акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку також про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 1007403 грн. та завищення значення рядка 21 Декларації, станом на 30.09.2019 на суму 508336, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції , позивачем 01.11.2018 отримано бюджетні кошти в розмірі 8441900 грн. як часткове відшкодування вартості будівництва 1-ї та 2-ї черг комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області, що створило для позивача збільшення відповідного зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 1467329,00 грн.

За змістом п. п. 3 п. 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107, цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених Мінекономіки в державному бюджеті за програмою Фінансова підтримка сільгосптоваровиробників , які спрямовуються для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції.

Так, п. 3 Порядку, передбачено, що отримувачами бюджетних коштів є суб`єкти господарювання - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності та фізичні особи-підприємці, зокрема сімейні фермерські господарства, що провадять діяльність у галузі тваринництва та бджільництва, а також фізичні особи, у яких наявні бджолосім`ї.

Згідно з п. п. 3 п. 4 Порядку, бюджетні кошти спрямовуються на державну підтримку за такими напрямами: часткове відшкодування вартості будівництва та/або реконструкції тваринницьких ферм і комплексів, доїльних залів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції (часткове відшкодування вартості тваринницьких об`єктів).

Відповідно до абз. 1 п. 9 Порядку, часткове відшкодування вартості тваринницьких об`єктів надається суб`єктам господарювання на безповоротній основі в розмірі до 30 відсотків вартості (без урахування податку на додану вартість), у тому числі вартості обладнання, побудованих та/або реконструйованих і прийнятих в експлуатацію у грудні минулого року та січні - вересні поточного року закінчених будівництвом об`єктів (черг та/або пускових комплексів) для утримання великої рогатої худоби, свиней, птиці (зокрема водоплавної та індиків), доїльних залів, підприємств з переробки сільськогосподарської продукції (молока, м`яса) та/або побічних продуктів тваринного походження, що належать до II і III категорій.

Важливо врахувати, що згідно з п. п. 14.1.16 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, виробнича дотація з бюджету - це фінансова допомога з боку держави, що надається суб`єкту господарювання на безповоротній основі з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та/або для забезпечення виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

При цьому, що згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до абз. 1 п.п.196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з: виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Тож, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність висновків відповідача в цій частині, оскільки отримання позивачем бюджетних коштів, як часткового відшкодування вартості тваринницьких об`єктів, не є однією з операцій, що визначені пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, з урахуванням чого, операція з отримання позивачем бюджетних коштів в розмірі 8441900 грн., як часткове відшкодування вартості будівництва 1-ї та 2-ї черг комплексу по вирощуванню свиней, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, а тому, не мало створювати для позивача наслідків у вигляді збільшення зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 1467329,00 грн.

У вказаному вище контексті, також слід звернути увагу на те, що податковим повідомленням-рішення від 24.04.2020 № 0009220510, визначено позивачу грошові зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2018 року та грудні 2018 року в розмірі 757531 грн , з тих підстав, що позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну в листопаді 2018 року на суму податку на додану вартість в розмірі 1467329 грн ., адже в останнього виникло зобов`язання з реєстрації податкової накладної в листопаді 2018 року на вказану суму податку внаслідок отримання часткового відшкодування вартості будівництва 1-ї та 2-ї черг комплексу по вирощуванню свиней по вул. Дружби, 7 в смт. Терезине Білоцерківського району Київської області за рахунок бюджетних коштів в розмірі 8441900 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 107 Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для державної підтримки розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції .

Тож, у разі якщо платник податків як було встановлено вище, на мав підстав для сплати ПДВ (збільшувати зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2018 року на 1467329,00 грн.) за отриманими коштами з Державного бюджету за програмою підтримки, то, і, відповідно у позивача не виникло зобов`язання скласти податкову накладну в електронній формі.

Так, апелянтом не було спростовано того, що усі податкові зобов`язання з податку на додану вартість (у тому числі штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН) за фактом отримання позивачем бюджетного відшкодування нараховані всупереч положень чинного законодавства, та позиції самого контролюючого органу, на яку в оскаржуваному рішенні посилався суд першої інстанції - а саме, лист Головного управління ДПС у Київській області № 12164/10/10-36-04-04 від 03.04.2020 щодо індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 09.06.2020 № 2367/6/99-00-05-06-0206/ІПК.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Позивачем у грудні 2018 року було списано через псування 47 тон комбікорму Гровер загальною вартістю 242050 грн.

Відповідно до п. п. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Списання позивачем 47 тон зіпсованого комбікорму є використанням його в операції, що не є господарською діяльністю позивача.

Позивачем в ході перевірки надано контролюючому органу раціон виготовлення комбікорму, згідно з яким, у складі комбікорму Гровер товари/послуги, необоротні активи, придбані/виготовлені з податком на додану вартість становлять 42%, з огляду на що, у складі комбікорму загальною вартістю 242050 грн. частка товарів/послуг, необоротних активів, придбаних/виготовлених з податком на додану вартість становить суму в розмірі 101661 грн.

Відповідно, податок на додану вартість у складі суми 101661 грн. за основною ставкою податку на додану вартість становить суму в розмірі 16943 грн.

При ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції зазначені обставини перевірено повно, всебічно та об`єктивно і судом надано їм належної оцінки.

У запереченнях на акт перевірки позивачем було доведено до відома відповідача, що згідно затверджених раціонів при виготовленні зазначеного комбікорму до його складу включено кукурудзу та ячмінь, безпосередньо вирощені позивачем, внаслідок чого, собівартість таких інгредієнтів не містить ПДВ. При цьому, частка таких інгредієнтів у складі комбікорму становить 58% від усього складу комбікорму.

Проте, відповідач у своїх розрахунках не взяв до уваги склад комбікорму, у той же час, при використанні товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (зокрема, при знищенні таких активів) згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість.

Отже, всупереч наведеному, податкові зобов`язання з ПДВ за фактом списання комбікорму були розраховані відповідачем і на товари, виготовлені без ПДВ, які складають 58% собівартості складників списаного комбікорму. Зважаючи, що собівартість списаного комбікорму становить 242 050 грн., собівартість складників з ПДВ, що становлять 42% у складі комбікорму, складає 101661 грн. Водночас, відповідач зазначає, що у складі собівартості зазначеного списаного комбікорму є витрати без ПДВ, які складаються з амортизаційних відрахувань, оплати праці та податку на землю. Загальна сума таких витрат у списаному комбікормі за розрахунками відповідача складає 3389 грн. Загальна сума коштів, на які має бути нараховано ПДВ у складі собівартості списаного комбікорму, становить 98272 грн. (101661 - 3389 = 98272), а сума ПДВ, відповідно, становить 19654,40 грн. (98 272*20%). Зазначене було досліджено судом першої інстанції та правильно враховано при прийнятті оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів, за наслідком отриманих під час апеляційного розгляду пояснень представників сторін та досліджених матеріалів справи, погоджується з висновками суду першої інстанції (в оскаржуваній відповідачем частині) про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 21.12.2020.