Рішення

від 01.09.2020 по справі 400/2119/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2020 р. № 400/2119/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного виробничо - комерційного підприємства "ШВИДКІСТЬ" про стягнення заборгованості в сумі 46 107, 27 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) до приватного виробничо - комерційного підприємства "ШВИДКІСТЬ" (надалі - відповідач) про стягнення з приватного виробничо - комерційного підприємства "ШВИДКІСТЬ" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів загальну суму заборгованості 46 107, 27 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 45 506, 67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 600, 60 грн.

Свої позовні вимоги Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів обґрунтовує тим, що протягом 2019 року відповідач не працевлаштував 1 особу з інвалідністю відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим до нього застосована адміністративно-господарська санкція, а в результаті її несвоєчасної сплати нарахована пеня.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року позовну заяву Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконаня ухвали суду від 09.06.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано докази сплати судового збору в сумі 2102, 00 грн.

Ухвалою від 30.06.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2119/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.07.2020 року за вх. № 14120 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від приватного виробничо - комерційного підприємства "ШВИДКІСТЬ" надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у 2019 році створив робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, про що у встановленому порядку повідомляв органи державної служби зайнятості. Крім того, підприємство бронює робоче місце для працевлаштування інвалідів по нормативу робочих місць, згідно законодавства. Щомісяця підприємство надавало до Миколаївського обласного центру зайнятості інформацію, але робоче місце залишалось вакантним, у зв`язку з не направленням інвалідів для працевлаштування. Зазначив, що згідно заявок відповідача з державної служби зайнятості потягом 2019 року направлялись особи з інвалідністю, проте шукачів роботи не було працевлаштовано за різних обставин, а саме: - за технічними посадами (слюсар-ремонтник) обидва претенденти невідповідали кваліфікаці; - за посадами без досвіду та кваліфікації (прибиральник виробничих приміщень та підсобний робітник) - через те, що претенденти не відповідали додатковим вимогам, які були зазначені в пункті 12 форми №3-ПН (мали проблеми зі здоров`ям, які унеможливлювали навіть безпеку їх перебування у Виробничому цеху, не говорячи вже про виконання робочих обов`язків); - деякі шукачі роботи, направлені спеціалістами державної служби зайнятості, відмовлялись надавати керівництву підприємства для ознайомлення рекомендації МСЕК, в яких зазначаються обмеження життєдіяльності. Якщо в рекомендації МСЕК є будь-які обмеження до орієнтації, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, підприємство - майбутній роботодавець повинен про це знати, щоб мати можливість створити для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Зазначив, що ПВКП Швидкість є промисловим підприємством та здійснює свою господарську діяльність (виробництво деталей для автотранспортних засобів) в нежитловій будівлі виробничого цеху. Крім того, підприємство має дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які надані Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України згідно висновків експертизи ДП Миколаївський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України . Доказів безпідставної відмови відповідача у працевлаштуванні особи з інвалідністю позивачем не надано. Таким чином, відповідач вживав залежні від нього заходи для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю встановленим нормативам, що виключає застосування адміністративно-господарських санкцій.

24.07.2020 року за вх. № 14877 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вказало, що відповідачем до державної служби зайнятості звіти за формою № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у 2019 році подавалась лише з 05.02.2019 року. Проте, за інформацією ГУ ПФУ у Миколаївській області, яка була сформована відносно страхувальника (ПВКП ШВИДКІСТЬ ) на підставі звітності підприємства про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (Форма № Д4), середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу: за січень 2019 року складала 16 осіб, з яких 0 осіб з інвалідністю, при нормативі 1 особи (звіт форми № 3-ПН в січні не подавався); за лютий 2019 року складала 16 особа, з яких 0 осіб з інвалідністю, при нормативі 1 особи (звіт форми № 3-ПН був наданий 05.02.2019 року). Таким чином, обов`язок підприємства щодо створення нормативу робочого місця для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця виник з січня 2019 року, оскільки саме з січня 2019 року кількість штатних працівників на підприємстві склала 16 осіб. Також, вказав, що відповідно до корінця направлення на працевлаштування особи з інвалідністю відповідачем була проставлена відмітка, що особа з інвалідністю не відповідає вимогам підприємства (копія корінця направлення на працевлаштування особи з інвалідністю ОСОБА_1 № 140519102400290001 від 31.10.2019 року). Проте, відмова особі з інвалідністю у працевлаштуванні на посаду прибиральник виробничих приміщень при відсутності будь-яких вимог до претендента на посаду суперечить чинному законодавству.

24.07.2020 року за вх. № 14928 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від приватного виробничо - комерційного підприємства "ШВИДКІСТЬ" надійшло заперечення на відповідь на відзив, в яких вказало, що згідно п.5 Порядку подання форми звітності №3-ПН, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політи № 316 від 31.05.2013 року (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 року № 1476) форма № 3-ПН подасться за наявності у роботодавця попиту на Робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бу ти укладений трудовий договір з найманим працівником. Станом на 01.01.2019 року в Миколаївському міському центрі зайнятості населення знаходилась актуальна інформація про наявні вільні робочі місця для осіб з інвалідністю. Згідно п. 4 Наказу актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Згідно Звітності за формою №3-ПН (вид звітності: первинна) відповідачем 26.10.2018 року була надана інформація про попит на робочу силу (вакансії), серед яких була зазначена посада (вакансія) підсобний робітник . У пункті 2 Коментарі до даних про вакансії відповідачем була визначена кількість осіб, які мають гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть були працевлаштовані. Щодо факту нібито безпідставної відмови з боку відповідача ОСОБА_1 , вказав, що згідно відповіді про прийняте рішення відповідача у наданій позивачем копії корінця не ведеться про відмову претенденту на посаду, так як відповідачем була проставлена відмітка в рядку Відмова особи з розшифровкою і відсутня відмітка в рядку Відмовлено в прийнятті на роботу (з розшифровкою). Корінець направлення на працевлаштування не може свідчити про те, що відповідач відмовив претенденту у працевлаштуванні, а навпаки свідчить про те, що претендент па посаду самостійно відмовився.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 26.08.2020 року не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Суд клопотання представників сторін задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне виробничо - комерційне підприємство "ШВИДКІСТЬ" зареєстровано в статусі юридичної особи 20.02.2002 року. Основним видом діяльності підприємства є виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів.

Відповідачем в лютому, травні та жовтні 2019 року подано до Миколаївського обласного центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у яких відображено наявність вакансій, із зазначенням працевлаштування осіб з інвалідністю.

В січні 2019 року подано форму звітності №10-ПІ, відповідно до якої загальна кількість працівників за січень 2019 року складала 15 осіб, з яких норматив - 1 особа з інвалідністю.

Підприємство підтверджувало вакансії та надавало звіти форми №3-ПН про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у яких відображено наявність вакансій, із зазначенням працевлаштування осіб з інвалідністю.

За розрахунком позивача, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю.

За невиконання вказаного нормативу позивач нарахував 45 506, 67 грн. адміністративно-господарських санкцій та 600, 60 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, що в сумі становить 46 107, 27 грн.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875-XII (зі змінами), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається зі Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів та не заперечується сторонами, у 2019 році у відповідача були відсутні працівники, яким встановлена інвалідність.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2019 році відповідачем не виконано.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875 встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 2, 4 ст. 20 Закону № 875).

За таких обставин, відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 45 506, 67 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 600, 60 грн.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Таким чином, суд зазначає, що у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 18 1 цього ж Закону пошук підходящої роботи для особи з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

При цьому, у зв`язку з прийняттям даного Закону відмінено норму щодо обов`язкової щомісячної подачі звітів про наявність вільних робочих місць.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Порядку "Про затвердження форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 (у редакції від 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Приписами Закону №5067 та затвердженого Порядку №316 на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Тобто, з огляду на наведені судом норми законодавства, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості, однак Закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників серед осіб з інвалідністю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі № П/811/693/17, від 02.05.2018 р. у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 р. у справі № 819/639/17.

При цьому, згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 встановлено, що якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у визначений строк з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Тобто, передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово (або декілька разів на рік) подав звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав свій обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі.

Отже, від початку 2019 року у підприємства виникли обставини, за яких відповідач мав звернутись центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції та надати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН.

Згідно з пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42, форма №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб.

Отже, вказане свідчить про наявність у роботодавця обов`язку:

- виділяти та створювати робочі місця для осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця,

- повідомляти уповноважені органи про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство осіб з інвалідністю для працевлаштування. Звіт форми №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, де датою відкриття є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладено новий трудовий договір з найманим працівником.

- щороку подавати відповідному відділу Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (форма 10- ПІ).

Також, відповідно до п. 2.1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 р. № 42 "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Суд зауважує, що саме своєчасне подання звітності форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) є тією обставиною, яка свідчить про дотримання підприємством вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та звільняє від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.20 цього Закону.

У цьому випадку судом встановлено, що підприємством такі звіти подавалися в лютому, травні та жовтні 2019 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання наведених вимог законодавства відповідач подавав у 2019 році звіти форми №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося про створені вакантні робочі місця для окремих категорій громадян - осіб з інвалідністю.

Так, відповідачем у лютому, травні та жовтні 2019 року було подано до Миколаївського обласного центру зайнятості звіти форми №3-ПН, відповідно до яких підприємство вказало про попит на робочу силу (вакансії), а саме: електрик цеху, слюсар-інструментальник, підсобний робітник, налагоджувальник холодноштампувального устаткування, штампувальник (холодноштампувальні роботи), фрезерувальник, слюсар-ремонтник, шліфувальник, токар, прибиральник виробничих приміщень, електрозварник на автоматичнизх та напівавтоматичних машинах.

Відповідно до п. 12 вказаних звітів, відповідачем зазначено вимоги до працівників, а саме, оскільки робота передбачається у цеху, де присутні: виробничий шум, рухливі механізми, станки та робота потужного обладнання, саме тому необхідно, щоб претендент на посаду не мав проблем із зором та слухом. Також необхідно вміти концентрувати увагу. Претендент повинен знати роботиу пресового устаткування, вміти користуватися вантажопідйомними механізмами.

Згідно наданих позивачем корінців направлень на працевлаштування підприємством відмовлено у працевлаштуванні людині з інвалідністю, а саме громадянину ОСОБА_2 , за направленням Миколаївського міського центру зайнятості, з підстав невідповідності особи вимогам кандидата на посаду.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Аналіз вказаної вище норми дає підстави для висновку, що законодавцем встановлено заборону відмовляти в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, відмова в укладенні трудового договору особі з інвалідністю з підстав невідповідності вимогам посади, яку вона бажає зайняти, не може свідчити про її необґрунтованість.

Таким чином, в даному випадку про факт необґрунтованості відмови у працевлаштуванні можуть свідчити невідповідність офіційного формулювання такої відмови кваліфікаційним вимогам до посади.

Вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року по справі №200/5904/19-а.

З цього приводу судом встановлено, що ПВКП Швидкість є промисловим підприємством та здійснює свою господарську діяльність (виробництво деталей для автотранспортних засобів) в нежитловій будівлі виробничого цеху.

Крім того, підприємство має дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які надані Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України згідно висновків експертизи ДП Миколаївський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України .

За технічною посадою (слюсар-ремонтник) претендент не відповідав кваліфікації, а за посадами без досвіду та кваліфікації (підсобний робітник) через те, що претендент не відповідав додатковим вимогам, які були зазначені в пункті 12 форми №3-ПН (мали проблеми зі здоров`ям, які унеможливлювали навіть безпеку їх перебування у Виробничому цеху, не говорячи вже про виконання робочих обов`язків).

Крім того, як вказав відповідач, деякі шукачі роботи, направлені спеціалістами державної служби зайнятості, відмовлялись надавати керівництву підприємства для ознайомлення рекомендації МСЕК, в яких зазначаються обмеження життєдіяльності. Якщо в рекомендації МСЕК є будь-які обмеження до орієнтації, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, підприємство - майбутній роботодавець повинен про це знати, щоб мати можливість створити для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Вказане свідчить про невідповідність ОСОБА_2 вимогам до посади, заявлених відповідачем у наданих до звіті Форми №3-ПН кваліфікаційних вимогах.

Щодо осіб з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яких було направлено центром зайнятості на працевлаштування до відповідача, то вказані громадяни самостійно відмовилися працевлаштування, про що в корінці направленні міститься відмітка "відмова особи".

Суд не приймає до уваги посилання позивача не те, що ОСОБА_1 було протиправно відмовлено у прийнятті на роботу через те, що він не відповідав вимогам підприємства, хоча ніяких вимог до прибиральника виробничих приміщень підприємством не висувалось, з огляду на те, що згідно корінця направлення на працевлаштування міститься відмітка "відмова особи".

Отже, встановлені обставини свідчить про те, що відповідачем належним чином та у повному обсязі дотримано вимоги закону в частині створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 24 червня 2020 року по справі №440/2008/19 наведені висновки, що відповідач не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо ним розроблено необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створено робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи, але фактично не працевлаштовано інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Фактів безпідставної відмови відповідачем у працевлаштуванні особи з інвалідністю протягом спірного періоду позивачем не наведено.

Враховуючи правові позиції Верховного Суду щодо того, не має значення дата та періодичність подання звітності, суд зазначає, що ПВКП Швидкість свій обов`язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю виконав.

Суд критично оцінює доводи позивача, що ПВКП Швидкість подавало Звітність № 3-ПН з порушенням Порядку подання форми звітності № 3-ПН (пізніше ніж три робочі дні з дати відкриття вакансії), з огляду на наступне.

Згідно п.5 Наказу форма № 3-ІІН подається за наявності у роботодавця попиту на Робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (а не щомісячно етапом на 01 число). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бу ти укладений трудовий договір з найманим працівником.

Станом на 01.01.2019 року в Миколаївському міському центрі зайнятості населення знаходилась актуальна інформація про наявні вільні робочі місця для осіб з інвалідністю.

Згідно п.4 Наказу актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Згідно Звітності за формою №З-ПН (вид звітності: первинна) Відповідачем 26.10.2018 року була надана інформація про попит на робочу силу (вакансії), серед яких була зазначена посада (вакансія) підсобний робітник кількість вакансій 1. У пункті 2 Коментарі до даних про вакансії відповідачем була визначена кількість осіб, які мають гарантії щодо сприяння працевлаштуванню та можуть були працевлаштовані 1 .

Обов`язку щодо подання уточнюючої звітності вищезазначеної інформації про наявні вакансії станом на 01.01.2019 року у відповідача не було, оскільки не було змін умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента.

Лише зі зміною штатного розкладу згідно наказу №7-к від 01.02.2019 року Про внесення змін до штатного розкладу у відповідача згідно п. 5 Наказу №1476 від 05.12.2016 року виникає необхідність подання нової первинної звітності.

Протягом 3-х робочих днів, а саме 05.02.2019 року оновлена інформація була надана до центру зайнятості населення.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем вчинено залежні від нього заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, повідомлено центр зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені є безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як установлено частинами першою, другою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та наявні у справі докази, суд вважає, що відповідач здійснив усі передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 20917114) до приватного виробничо-комерційного підприємства "ШВИДКІСТЬ" (вул. Декабристів, 41/24, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 31882837) про стягнення заборгованості в сумі 46 107, 27 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.09.2020 року.

Суддя Г.В. Лебедєва