Постанова

від 19.01.2021 по справі 400/2119/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2119/20 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Танасогло Т.М.

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року по справі № 400/2119/20 за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного виробничо-комерційного підприємства ШВИДКІСТЬ про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Приватного виробничо-комерційного підприємства ШВИДКІСТЬ (далі - відповідач, ПВКП Швидкість ) з позовною заявою, у якій просило суд:

- стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства ШВИДКІСТЬ на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарської санкції у розмірі 46 107,27 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 606,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що приймаючи інформацію зазначену у звіті форми № 10-ПІ за 2019 рік, ПВКП Швидкість всупереч вимогам ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні не виконало норматив по створенню робочих місць для працевлаштування 1 особи з інвалідністю, у зв`язку з чим, до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію за невиконання зазначеного нормативу та донараховано пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на спеціально уповноважений державний орган. У той же час, підприємства зобов`язані вживати заходів, передбачених ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: створення робочих місць з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлення, звітування до уповноважених органів влади про наявність вакантних місць для осіб з інвалідністю. Даний обов`язок супроводжується забороною відмови у працевлаштуванні, просування по службі тощо з мотивів інвалідності, окрім як за умови неможливості виконання трудових обов`язків за медичними показниками. Відповідач на виконання вимог законодавства щодо обов`язку роботодавця повідомляти про попит на робочу силу у 2019 році подавав до центру зайнятості звіт за формою 3-ПН, яким останнього повідомлено про наявність на підприємстві вільних вакансій з можливістю працевлаштування осіб з інвалідністю. Між тим, відповідач стверджує, що протягом 2019 року ПВКП Швидкість створило робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та ретельно проводило відбір на створені робочі місця. Безпідставної відмови претендентам на зайняття вільних робочих місць, які були направлені службою зайнятості чи самостійно звертались до підприємство не було.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року по справі № 400/2119/20 у задоволенні адміністративного позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, судом першої інстанції вказано на те, що обов`язок підприємства по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком щодо їх працевлаштування. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування осіб з інвалідністю в рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв`язку з їх відсутністю, відмовою осіб з інвалідністю від працевлаштування, відмовою в укладенні трудового договору з підстав невідповідності вимогам посади не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахуванню пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не повне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не були досліджені факти, що свідчать про необґрунтовану відмову відповідачем особі з інвалідністю ОСОБА_1 у працевлаштуванні. З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність факту створення 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійсненна в супереч вимогам ст. 90 КАС України.

У відзиві на апеляційну скаргу ПВКП Швидкість спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ПВКП Швидкість зареєстровано в статусі юридичної особи 20.02.2002 року. Основним видом діяльності підприємства є виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів в нежитловій будівлі виробничого цеху.

ПВКП Швидкість має дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які надані Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України згідно висновків експертизи ДП Миколаївський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України .(а.с.45-57)

В січні 2019 року відповідачем подано до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Форму звітності №10-ПІ, відповідно до якої середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2019 році - 15 осіб, з них : середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - , кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні - 1 особа.

Отже, виходячи з середньооблікової кількості штатних працівників, відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю.

За період 2019 року ПВКП Швидкість подано до Миколаївського обласного центру зайнятості Звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії) від 01 лютого 2019 року, від 16 травня 2019 року, від 25 травня 2019 року, від 24 жовтня 2019 року, у яких відображено наявність вакансій, із зазначенням працевлаштування осіб з інвалідністю.(а.с.38-44)

За невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування 1 особи з інвалідністю, позивач нарахував 45 506, 67 грн. адміністративно-господарських санкцій та 600, 60 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Положеннями частини 1 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України убачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення Міністерством соціальної політики України винесено наказ № 316 від 31 травня 2013 року, яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . В контексті положень Закону України Про зайнятість населення та Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не установлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Із системного аналізу вищезазначених законодавчих приписів убачається, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Отже, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає на підприємство обов`язок здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

При цьому, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Як убачається з матеріалів справи, за період 2019 року ПВКП Швидкість подано до Миколаївського обласного центру зайнятості Звіти про наявність вакансій за формою 3-ПН та інформацію про попит на робочу силу (вакансії) від 01 лютого 2019 року, від 16 травня 2019 року, від 25 травня 2019 року, від 24 жовтня 2019 року.

В січні 2019 року відповідачем подано до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Форму звітності №10-ПІ, відповідно до якої загальна кількість працівників за 2019 року складала 15 осіб, з яких норматив - 1 особа з інвалідністю.

Вказані обставини дають підстави для висновку про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та стягнення пені є безпідставним.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач здійснив всі залежні від нього заходи для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що в матеріалах справи відсутні докази що на підтвердження відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, апеляційним судом з`ясовано, що згідно до заявок ПВКП Швидкість центром зайнятості на працевлаштування до відповідача було направлено осіб з інвалідністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Основним видом діяльності підприємства є виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів в нежитловій будівлі виробничого цеху.

Виробництво є високо індустріальним. В цеху проводяться роботи підвищеної небезпеки: зварювальні роботи, механічна обробка металів, гальванічні роботи, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою механізмів (дві кран-балки), обслуговування штампувальних станків та експлуатується обладнання підвищеної небезпеки (зварювальне обладнання, ковальсько-пресове обладнання, таке як преса, гільйотина, молот кувальський та підіймальні споруди). Таким чином, умови праці передбачають певні особливості та вимоги, найголовнішими з яких є: уважність та вміння сконцентруватися.

У зв`язку з тим, що умови праці на підприємстві передбачають певні особливості та вимоги до претендентів на зайняття посад передбачених для осіб з інвалідністю, а також з метою створення необхідних умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації для цих осіб, керівництво підприємства проводило співбесіду із переліченими особами.

Претендента на посаду ОСОБА_1 було ознайомлено з виробничими та побутовими приміщеннями підприємства, з режимом роботи та з вимогами щодо функціональних обов`язків за посадою Прибиральник виробничих приміщень , які закріплені в робочій інструкції №PI-05 від 03.01.2017 року, затвердженій директором ПВКП Швидкість .

Під час співбесіди з посадовою особою підприємства ОСОБА_1 зазначив, що йому буде тяжко підійматись залізними сходинками на висоту третього поверху виробничого цеху для прибирання відходів виробництва (металобрухт), а також мити підлогу, сходи, сходові марші та площадки, вікна, стіни, стелі у виробничих приміщеннях, як вручну так і за допомогою спеціалізованої машини.

За результатами проведеної співбесіди, зазначений претендент відмовився від зайняття запропонованої посади, про що в корінці направленні на працевлаштування міститься відмітка "відмова особи".

Наказом Мінсоцполітики Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заяви про надання (поновлення) статусу безробітного та направлення на працевлаштування від 19.12.2018 року № 1911, затверджено форму направлення на працевлаштування.

Згідно із зазначеною формою, на корінці направлення на працевлаштування, яке центр зайнятості видає безробітному (незалежно від його категорії) для відвідування ним роботодавця, графу Відповідь про прийняте рішення заповнює роботодавець, а шукач роботи повертає корінець направлення до центру зайнятості. Роботодавець ставить відмітку біля прийнятого ним рішення про працевлаштування безробітного або ставить відмітку з причинами відмови в працевлаштуванні.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок окружного адміністративного суду щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ПВКП Швидкість адміністративно-господарських санкцій у розмірі 46 107,27 грн., пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 606,60 грн. та відповідно відсутності законодавчо передбачених підстав для їх задоволення.

Разом з тим, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими твердження скаржника відносно того, що якщо на підприємстві з будь-яких причин не було працевлаштовано необхідної кількості осіб з інвалідністю дане підприємство є таким, що не виконаного норматив, оскільки як установлено судом та зазначено вище, ПВКП Швидкість виконано вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, установлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , належно поінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому інвалідів для працевлаштування, однак причини не працевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, у зв`язку з чим в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Крім того відсутні докази безпідставної відмови особам з інвалідністю, які направлялись центром зайнятості на працевлаштування до відповідача.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року по справі № 400/2119/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.