Рішення

від 01.09.2020 по справі 520/5564/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 вересня 2020 р. № 520/5564/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (вул. Тобольська, буд. 55 - а, м. Харків, 61072) до Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок №1" Харківської міської ради (вул. Отакара Яроша, буд. 3-Б, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 21240866), третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015), Харківська міська рада (61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Міський пологовий будинок №1 Харківської міської ради з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;

- зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Міський пологовий будинок № 1 Харківської міської ради вчинити певні дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки №331 від 02.12.2019 та які на час розгляду справи судом не усунуті.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що проведений захід контролю показав на існування порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров`ю людей.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 відкрито спрощене провадження у справі.

Запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову.

Встановлено строк третій особі для подання до суду пояснень щодо позову протягом п`яти днів з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі.

Відповідач змісту відзиву на позовну заяву у задоволенні вимог просив суд відмовити.

Також матеріали справи місять відповідь на відзив та заперечення на відповідь за якими сторони підтримали власні правові позиції.

Третя особа - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області правом надання пояснень не скористалась.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Харківську міську раду (61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Третя особа - Харківська міська рада правом надання пояснень не скористалась.

Згідно п. 3 розділу VI прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом встановлено, що Харківською місцевою прокуратурою №1 під час вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки навчальними закладами та закладами охорони здоров`я, розташованими на території Шевченківського району м. Харкова, направлено запит до Шевченківського РВ у м. Харкові ГУ ДСНС у Харківській області з вимогою надання інформації про проведені планових та позапланових перевірок щодо додержання навчальними закладами та закладами охорони здоров`я Шевченківського району вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Шевченківським РВ у м. Харкові ГУ ДСНС у Харківській області до Харківської місцевої прокуратури №1 надані матеріали перевірки додержання Комунальним некомерційним підприємством Міський пологовий будинок №1 Харківської міської ради вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Вивченням зазначених матеріалів встановлено, що в період часу з 15.11.2019 по 29.11.2019 фахівцями ГУ ДСНС України у Харківській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в Комунальному некомерційному підприємстві Міський пологовий будинок №1 Харківської міської ради.

Актом перевірки зазначеного об`єкту щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної па пожежної безпеки №335 від 29.11.2019 встановлені порушення Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ).

За результатами перевірки Шевченківським РВ у м. Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області видано припис №331 в якому зазначено про необхідність усунути порушення вимог ППБУ та іншого законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а саме:

за адресою: 61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 3-Б:

будинки, приміщення обладнати у повному обсязі системами протипожежного захисту відповідно до ДБГІ В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);

розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень виконати такими, що відповідають нормованим вимогам. (Пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ);

встановити об`єктову систему оповіщення (Пункт 16 ПКМУ від 27.09.2017 №733, Стаття 53 КЦЗУ);

пожежні кран-комплекти обладнати отворами для провітрювання та пристосовати для візуального огляду їх без розкривання (Підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ);

пожежні кран-комплекти у повному обсязі обладнати важелями для полегшення відкривання вентиля (Підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ);

для розміщення первинних засобів пожежогасіння встановити спеціальний пожежний щит (стенд) (Пункт 3.11 глави 3 розділу V ПГІБУ);

не допускати улаштування приміщення під сходовою клітиною (Пункт 2.37 глави 2 розділу III ППБУ).

за адресою: 61072, Харківська обл., м. Харків, вул. Тобольська, 42:

будинки, приміщення обладнати у повному обсязі системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);

пожежні кран-комплекти обладнати отворами для провітрювання та пристосовати для візуального огляду їх без розкривання. (Підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ);

пожежні кран-комплекти у повному обсязі обладнати важелями для полегшення відкривання вентиля (Підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ);

у приміщеннях громадського призначення опорядження (облицювання) стін та стель виконати з показниками пожежної небезпеки не нижче ніж В2 Д2 Т2 (Розділ III. Глава.2. II.2.17. ППБУ);

не допускати влаштування незаповненого отвору до приміщення електрощитової. (Розділ III. Глава.2. тт.2.3. ППБУ);

встановити на евакуаційних виходах світлові покажчики Вихід (Розділ III. Глава.2. П.2.32. ППБУ);

двері виконати такими що відкриваються у напрямку виходу людей з будівлі. (Розділ III. Глава.2. П.2.27. ППБУ).

Вказаний припис вручено керівнику Комунального некомерційного підприємства Міський пологовий будинок № 1 Харківської міської ради.

Зауваження або заперечення до проведеного перевірочного заходу та складеного акту перевірки та наданого припису з боку суб`єкта господарювання не надходили.

Термін виконання порушень встановлено до 01.01.2020.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог припису, у встановлений термін, Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся з даним позовом до суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до вимог частини 3-5 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІІ Про прокуратуру (далі - Закон), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до норм вказаного Закону прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави , що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено ч.1 ст.3 Закону.

Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду (ч.5 ст. 4 Закону).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу ( ч.7 ст.7 Закону).

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності врегульовано Кодексом цивільного захисту України (надалі - Кодекс).

До повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей (п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу).

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (ч.2 ст.68 Кодексу).

Згідно зі ст. 70 Кодексу, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку" забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Так, у статті 7 Кодексу цивільного захисту визначено основні принципи здійснення цивільного захисту, зокрема - гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності.

Згідно частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктами 1 та 2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, ці правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Ці Правила є обов`язковими для виконання об`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Судом встановлено, що засновником відповідача є Харківська міська рада.

Згідно із підпунктами 1, 3, 8, 13, 19, 21, 22, 23 пункту 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України на суб`єкта господарювання покладається обов`язок: забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на об`єктах суб`єкта господарювання; розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії; здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення надзвичайних ситуацій; розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання; забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки; утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням; здійснення заходів щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, щодо відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження і щодо управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне перевірити факт існування порушень в дійсності та здатність цих порушень спричинити негативні наслідки для життя і здоров`я людей.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідачем частина порушень усунена, а саме:

за адресою: 61045, Харківська обл., місто Харків, вулиця Отакара Яроша, будинок 3-Б:

пожежні кран-комплекти обладнати отворами для провітрювання та пристосувати для візуального огляду їх без розкривання (Підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ)

пожежні кран-комплекти у повному обсязі обладнати важелями для полегшення відкривання вентиля (Підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ)

для розміщення первинних засобів пожежогасіння встановити спеціальний пожежний щит (стенд) (Пункт 3.11 глави 3 розділу V ППБУ);

не допускати улаштування приміщення під сходовою клітиною. (Пункт 2.37 глави 2 розділу IIІ ППБУ);

за адресою: 61072, Харківська обл., місто Харків, вул. Тобольська, 42:

пожежні кран-комплекти обладнати отворами для провітрювання та пристосувати для візуального огляду їх без розкривання. (Підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V ПГІБУ)

пожежні кран-комплекти у повному обсязі обладнати важелями для полегшення відкривання вентиля (Підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ)

не допускати влаштування незаповненого отвору до приміщення електрощитової. (Розділ III. Глава.2. п.2.3. ППБУ)

встановити на евакуаційних виходах світлові покажчики Вихід (Розділ III. Глава.2. П.2.32. ППБУ)

двері виконати такими що відкриваються у напрямку виходу людей з будівлі (Розділ III. Глава.2. П.2.27. ППБУ).

Стосовно порушення за адресою: 61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 3-Б, що розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень слід виконати такими, що відповідають нормованим вимогам (Пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ) відповідач вказує, що відповідно до п. 2.23 глави 2 розділу III ППБУ Забороняється зменшувати кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, класи вогнестійкості несучих та огороджувальних конструкцій, застосовувати будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, змінювати інженерні та планувальні рішення й умови освітлення згідно нормованою вимогою . Проте, відповідач не здійснював зменшення кількості та розмірів евакуаційних виходів, п. 2.23 глави 2 розділу III ППБУ не містить ніяких нормованих вимог до розмірів евакуаційних виходів.

Поряд із тим, суд зазначає, що не усунутими залишаються порушення вимог законодавства, які створюють загрозу життю та здоров`ю дітей та можуть привести до пожежі, а саме:

будинки, приміщення обладнати у повному обсязі системами протипожежного захисту відповідно до ДБГІ В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ) (вулиця Отакара Яроша, будинок 3-Б);

встановити об`єктову систему оповіщення (Пункт 16 ПКМУ від 27.09.2017 №733, Стаття 53 КЦЗУ) (вулиця Отакара Яроша, будинок 3-Б);

будинки, приміщення обладнати у повному обсязі системами протипожежного захисту відповідно до ДБГІ В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ) (місто Харків, вул. Тобольська, 42);

у приміщеннях громадського призначення опорядження (облицювання) стін та стель виконати з показниками пожежної небезпеки не нижче ніж В2 Д2 Т2 (Розділ III. Глава.2. II.2.17. ППБУ)(місто Харків, вул. Тобольська, 42).

Відповідно до вимог пункту 3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 "Класифікатор надзвичайних ситуацій", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457 (далі - Класифікатор) "Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров`ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об`єкті, ведення там господарської діяльності".

Згідно вимог пункту 4 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб`єкта господарювання загрозу життю або здоров`ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.

Згідно вимог пункту 25 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.

Також розділом 4 Класифікатору встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об`єкті на ній або на водному об`єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.

У розділі 6 Класифікатору зазначені коди надзвичайних ситуацій у наслідок пожеж та вибухів.

Згідно визначення ДСТУ 2272-06 "Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять" небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, утравмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до пункту 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з вимогами пункту 33 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Таким чином, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Суд погоджується з доводами позивача, що вказані в адміністративному позові порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю дітей.

Водночас згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин справи, суд повно, всебічно дослідивши обставини справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 241 - 247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області (вул. Тобольська, буд. 55 - а, м. Харків, 61072) до Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок №1" Харківської міської ради (вул. Отакара Яроша, буд. 3-Б, м. Харків, 61045, код ЄДРПОУ 21240866), третя особа: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 38631015), Харківська міська рада (61003, Харківська область, місто Харків, майдан Конституції, будинок 7, код ЄДРПОУ 04059243) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства Міський пологовий будинок №1 Харківської міської ради з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Міський пологовий будинок № 1 Харківської міської ради вчинити певні дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки №331 від 02.12.2019 та які на час розгляду справи судом не усунуті.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 01 вересня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.