Постанова

від 18.03.2021 по справі 520/5564/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 р.Справа № 520/5564/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Чалого І.С.,

суддів: Мінаєвої О.М. , Бершова Г.Є. ,

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 01.09.20 по справі № 520/5564/2020 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області до Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради, треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Харківська міська рада про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати незаконною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки; зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради вчинити певні дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки №331 від 02.12.2019 та які на час розгляду справи судом не усунуті.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради вчинити певні дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки №331 від 02.12.2019 та які на час розгляду справи судом не усунуті.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано відсутністю у прокурора права на звернення до суду із позовом відповідного змісту. Стверджує, що діюче в Україні законодавство передбачає механізм, яким чином орган ДСНС має можливість забезпечити усунення порушення вимог пожежної безпеки і у такого органу є право на звернення до суду з позовом про спонукання відповідача усунути порушення вимог пожежної безпеки, що прямо передбачено п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України. Отже, судом прийнято до розгляду позов без належних законних підстав для цього.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Харківською місцевою прокуратурою № 1 під час вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки навчальними закладами та закладами охорони здоров`я, розташованими на території Шевченківського району м. Харкова, направлено запит до Шевченківського РВ у м. Харкові ГУ ДСНС у Харківській області з вимогою надання інформації про проведені планових та позапланових перевірок щодо додержання навчальними закладами та закладами охорони здоров`я Шевченківського району вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Шевченківським РВ у м. Харкові ГУ ДСНС у Харківській області до Харківської місцевої прокуратури №1 надані матеріали перевірки додержання Комунальним некомерційним підприємством "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Вивченням зазначених матеріалів встановлено, що в період часу з 15.11.2019 по 29.11.2019 фахівцями ГУ ДСНС України у Харківській області проведено планову перевірку додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в Комунальному некомерційному підприємстві "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради.

Актом перевірки зазначеного об`єкту щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної па пожежної безпеки № 335 від 29.11.2019 встановлені порушення Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ).

За результатами перевірки Шевченківським РВ у м. Харкові ГУ ДСНС України у Харківській області видано припис № 331 в якому зазначено про необхідність усунути порушення вимог ППБУ та іншого законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а саме за адресою: 61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Отакара Яроша, буд. 3-Б: будинки, приміщення обладнати у повному обсязі системами протипожежного захисту відповідно до ДБГІ В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ); розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень виконати такими, що відповідають нормованим вимогам. (Пункт 2.23 глави 2 розділу III ППБУ); встановити об`єктову систему оповіщення (Пункт 16 ПКМУ від 27.09.2017 №733, Стаття 53 КЦЗУ); пожежні кран-комплекти обладнати отворами для провітрювання та пристосовати для візуального огляду їх без розкривання (Підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ); пожежні кран-комплекти у повному обсязі обладнати важелями для полегшення відкривання вентиля (Підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ); для розміщення первинних засобів пожежогасіння встановити спеціальний пожежний щит (стенд) (Пункт 3.11 глави 3 розділу V ПГІБУ); не допускати улаштування приміщення під сходовою клітиною (Пункт 2.37 глави 2 розділу III ППБУ). За адресою: 61072, Харківська обл., м. Харків, вул. Тобольська, 42: будинки, приміщення обладнати у повному обсязі системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (Пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ); пожежні кран-комплекти обладнати отворами для провітрювання та пристосовати для візуального огляду їх без розкривання. (Підпункт 6 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ); пожежні кран-комплекти у повному обсязі обладнати важелями для полегшення відкривання вентиля (Підпункт 2 пункту 2.2 глави 2 розділу V ППБУ); у приміщеннях громадського призначення опорядження (облицювання) стін та стель виконати з показниками пожежної небезпеки не нижче ніж В2 Д2 Т2 (Розділ III. Глава.2. II.2.17. ППБУ); не допускати влаштування незаповненого отвору до приміщення електрощитової. (Розділ III. Глава.2. тт.2.3. ППБУ); встановити на евакуаційних виходах світлові покажчики "Вихід" (Розділ III. Глава.2. П.2.32. ППБУ); двері виконати такими, що відкриваються у напрямку виходу людей з будівлі. (Розділ III. Глава.2. П.2.27. ППБУ).

Вказаний припис вручено керівнику Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради.

У зв`язку з невиконанням відповідачем вимог припису у встановлений термін, керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі. У зв`язку з цим, суд погодився з доводами прокурора, що вказані в адміністративному позові порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю дітей.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, також уважає, що вказані в адміністративному позові порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей та особливо дітей, позаяк до таких комунальних підприємств, як пологові будинки мають пред`являтися найвищі вимоги в сфері техногенної та пожежної безпеки, водночас не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність у прокурора повноважень звертатися до суду з адміністративним позовом такого змісту.

Частиною третьою статті 5 КАС України установлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За змістом частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Окремими абзацами частини четвертої статті 23 установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

З урахуванням наведених вище нормативних положень можна зробити висновок, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Конституція України та ординарні закони не визначають перелік випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Наприклад, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об`єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Таке обґрунтування повинно ґрунтуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен обґрунтувати, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У цій справі позовні вимоги, так і підстави подання позову мотивовано відсутністю у державного органу ДСНС права на звернення до суду з позовом про спонукання відповідача усунути порушення вимог пожежної безпеки.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.

В свою чергу відсутність у державного органу права на звернення до суду з позовом про спонукання усунути порушення вимог пожежної безпеки не може бути підставою представництва інтересів такого органу в суді прокурором.

При цьому на підставі пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI (далі - КЦЗ України) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини другої статті 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За результатами аналізу повноваження органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та установлено, що на підставі статей 67 та 68 КЦЗ України саме органи ДСНС уповноважені звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

Отже, здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин.

Застосування заходів реагування, визначених статтями 67, 68 КЦЗ України, є установлений законом спосіб спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органи ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.

Предметом цього позову є визнання незаконною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради з питань додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки; зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради вчинити певні дії, пов`язані з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, які зазначені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки № 331 від 02.12.2019 та які на час розгляду справи судом не усунуті.

Відповідно визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його в межах компетенції вжити заходи, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, є фактично спонуканням відповідача усунути порушення протипожежної безпеки в діяльності підприємства, що зафіксовані в акті планової перевірки в період з 15.11.2019 по 29.11.2019 фахівцями ГУ ДСНС України у Харківській області.

Проте, законодавством установлено порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 КЦЗ України, а не шляхом покладення обов`язку вжити в межах компетенції заходи, направленні на усунення порушень протипожежної безпеки згідно винесеного припису.

Колегія суддів звертає увагу на те, що представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2019 року в справі № 320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року в справі № 0440/4892/18, від 04 жовтня 2019 року в справі № 804/4728/18, від 30 липня 2019 року в справі № 0440/6927/18, від 26 лютого 2020 року в справі № 804/4458/18, від 27 квітня 2020 року в справі № 826/10807/16, від 20 травня 2020 року в справі №580/17/20.

Згідно з частинами першою і третьою статті 5 КАС право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Іншими словами, звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави також може мати наслідком відмову у задоволенні позову, якщо до відкриття провадження у справі суд не застосував положення пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС щодо повернення такої позовної заяви.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2019 року по справі № №320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року по справі №0440/4892/18, від 24 вересня 2019 року у справі №320/903/19.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення без урахування того, що в цій справі відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Вказане порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення та має наслідком ухвалення нового судового рішення відповідно до ст. 317 КАС України про відмову у задоволенні позову, оскільки до відкриття провадження у справі суд першої інстанції не застосував положення пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС щодо повернення такої позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 по справі № 520/5564/2020 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області до Комунального некомерційного підприємства "Міський пологовий будинок № 1" Харківської міської ради, треті особи: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Харківська міська рада.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді О.М. Мінаєва Г.Є. Бершов Повний текст постанови складено 26.03.2021.