Ухвала

від 02.09.2020 по справі 219/8086/20

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/8086/20

Провадження № 2-з/219/50/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2020 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Погрібна Н.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Маяки - Агро про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі,

встановив:

Представник позивача - адвокат Мінаєв Д.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Маяки - Агро № 03/07/2020 від 03 липня 2020 року, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з позовною заявою представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить заборонити відчуження 50 % частки в статутному капіталі Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Маяки-Агро (код ЄДРПОУ 43482445), що належить ОСОБА_2 .

В обґрунтування необхідності забезпечення позову зазначив, що 30 червня 2020 року між ОСОБА_2 - позичальником та ОСОБА_1 - позикодавцем було укладено договір позики № 30/06/2020 року. Пунктом 1.2. Договору позики передбачено, що з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань (обов`язків) з поверненням суми позики, визначено в п. 2.1 цього договору, позичальник передає позикодавцю в заставу частку в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50%, що складає 5000 грн. У забезпечення зобов`язання по договору позики № 30/06/2020 від 30.06.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір застави корпоративних прав від 30 червня 2020 року. Відповідно до п. 2 Договору застави, майном, що передається у заставу за даним Договором є частка в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50 % статутного капіталу, що становить 5000 грн. з усіма майновими правами та обов`язками учасника Товариства до його Статуту та чинного законодавства України. 03 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро № 03/07/2020. Відповідно до п. 1.1 Договору купівлі-продажу продавець зобов`язується передати у власність покупцю частку в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50% статутного капіталу, що становить 5000 грн. з усіма майновими правами та обов`язками учасника Товариства відповідно до його Статуту та чинного законодавства України, а покупець зобов`язується прийняти цю частку та сплатити за неї грошову суму відповідно до умов цього договору.

Представник позивача вважає, що договір купівлі-продажу корпоративних прав № 03/07/2020 від 03 липня 2020 рокупідлягає визнанню недійсним у зв`язку з тим, що положення Договору суперечать актам цивільного законодавства, зокрема, ст. 586 ЦК України та ст. 17 Закону України Про заставу , ОСОБА_2 не просив у ОСОБА_1 надати згоду на відчуження корпоративних прав, які є у заставі. Зазначив, що у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, сторони договору зобов`язані будуть повернути все набуте за цим договором, при цьому таке повернення буде неможливим у разі проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, повернення буде можливим лише після скасування державної реєстрації. При цьому позивач буде змушений звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, що у свою чергу потребуватиме додаткових грошових витрат на судові витрати та витрати на надання правової допомоги, а також буде існувати реальна загроза утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані письмові документи, вважає, що вимоги заявника щодо заборони відчуження 50 % частки в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро , що належить ОСОБА_2 , не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

З наданих суду документів вбачається, що 30 червня 2020 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики № 30/06/2020 року. Відповідно до п.2.1 розмір позики складає 5 000 грн. Пунктом 1.2. Договору позики передбачено, що з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань (обов`язків) з поверненням суми позики, визначено в п.2.1 цього договору, позичальник передає позикодавцю в заставу частку в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50%, що складає 5000 грн.

У забезпечення зобов`язання по договору позики № 30/06/2020 від 30.06.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір застави корпоративних прав від 30 червня 2020 року. Відповідно до п. 2 Договору застави, майном, що передається у заставу за даним Договором є частка в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50 % статутного капіталу, що становить 5000 грн., з усіма майновими правами та обов`язками учасника Товариства до його Статуту та чинного законодавства України.

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 66659178 від 02.07.2020 року, реєстратором - приватним нотаріусом Полєжаєвою Г.М. 02.07.2020 року за № 27912883 о 18.26 годині було внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, параметрами якого є: вид обтяження - застава рухомого майна; документ підстава - договір застави 30/06/2020, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; об`єкт обтяження - частка в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50 % статутного капіталу, що становить 5000 грн. з усіма майновими правами та обов`язками учасника Товариства до його Статуту та чинного законодавства України; відомості про обмеження відчуження - заборона відчужувати; розмір основного зобов`язання - 5 000 грн.; боржник - ОСОБА_2 ; обтяжував - ОСОБА_1 ; дата та час реєстрації - 02.07.2020 року о 18:26:13.

03 липня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ Маяки - Агро . Відповідно до п. 1.1. Договору купівлі-продажу продавець зобов`язується передати у власність покупцю частку в статутному капіталі СТОВ Маяки-Агро у розмірі 50% статутного капіталу, що становить 5000 грн. з усіма майновими правами та обов`язками учасника Товариства відповідно до його Статуту та чинного законодавства України, а покупець зобов`язується прийняти цю частку та сплатити за неї грошову суму відповідно до умов цього договору.

Відповідно до детальної інформації про юридичну особу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку надав позивач, скориставшись онлайн сервісом отримання відомостей з ЄДР, запровадженим Міністерством юстиції України, засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Маяки - Агро , яке розташоване за адресою: 84522, Донецька область, Бахмутський район, м. Сіверськ, вул. Шосейна, буд.29, є ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного фонду 5 000 грн., відсоток частки капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі 50%) та ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного фонду 5 000 грн., відсоток частки капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі 50%); керівником (відповідно до статуту) є ОСОБА_3 . Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом клопотання, наскільки він співрозмірний заявленій вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Підставою вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначає можливість відчуження майна відповідачем, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним, сторони договору зобов`язані будуть повернути все набуте за цим договором, при цьому таке повернення буде неможливим у разі проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, повернення буде можливим лише після скасування державної реєстрації, позивач буде змушений звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства, що у свою чергу потребуватиме додаткових грошових витрат на судові витрати, а також буде існувати реальна загроза утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

В силу положень ч.3 ст.150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Тому, не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК.

Судом перевірена аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 2 ст. 149 ЦПК України. Припущення заявника, що вищезазначене майно може бути відчужене відповідачем іншій особі на момент виконання рішення суду не доведене.

Представником позивача не наведено вмотивованого обґрунтування, що невжиття такого заходу ускладнить або унеможливить виконання рішення суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним; не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову; не зазначені обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; не доведено в чому існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду і чи є вона реальною.

Враховуючи, що представником позивача суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст.ст.149- 153 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Мінаєва Дмитра Дмитровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Маяки - Агро про визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.М. Погрібна