Рішення

від 31.08.2020 по справі 640/22192/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року м. Київ № 640/22192/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скай Буд Монтаж до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося ТОВ Скай Буд Монтаж (далі також - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач-1), ДПС України (далі також - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання позивача підприємством, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, оформлене протоколом засідання Комісії ГУ ДПС у м. Києві, від 23.09.2019 року №27, та зобов`язати Комісію ГУ ДПС у м. Києві виключити товариство з переліку ризикових платників податків;

- визнати протиправними дії Комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо зупинення реєстрації податкових накладних №1 від 09.09.2019 року та №4 від 25.09.2019 року, поданих позивачем для реєстрації та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві №1303038/41246108 про відмову в реєстрації

ПН №1 від 09.09.2019 року;

-зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні товариства №1 від 09.09.2019 року та №4 від 25.09.2019 року в день їх фактичного подання 25.09.2019 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем були надані відповідачу всі первинні документи, які повністю підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в результаті чого були складені та надані податкові накладні, проте, відповідач, вказавши у відповідних електронних Квитанціях, що зазначені податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку , безпідставно не взяв до уваги та не врахував первинні документи, надані позивачем на усунення вказаних ризиків. Так, оскаржувані рішення відповідача повинні містити чіткі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, проте, останнім таких підстав вказано не було.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому навів перелік норм Податкового Кодексу України щодо процедури реєстрації податкових накладних, на підставі чого просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2019 року між позивачем та ТОВ МВП Енергорішення укладено договір підряду №09-09/19 від 09.09.2019 року, за яким товариство зобов`язалося здійснити роботи Електропостачання будівельних механізмів для будівництва житлового будинку з приміщеннями громадського призначення і підземним паркінгом по вул. В.Васильківська. 102 У / вул. Антоновича, 83 в м. Києві .

09 вересня 2019 року від замовника ТОВ МВП За результатами фінансово-господарської діяльності згідно зазначеного договору поставки були підписані специфікація №14 від 28.12.201 Енергорішення товариство отримало попередню оплату в розмірі 55 020,00 грн., ПДВ 9 170.00 грн.

09 вересня 2019 року позивачем складено податкову накладну з ПДВ №1.

25 вересня 2019 року позивачем подано в Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів ДПС України для реєстрації податкову накладну №1 від 09.09.2019 року, на що у квитанції було отримано відповідь про прийняття документів, проте реєстрація зупинена, та заначено про відповідність вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника.

07 жовтня 2019 року через електронний кабінет платника податків було подано пояснення щодо операцій за податковою накладною №1 із сканованими документами (договорами підряду, субпідряду, платіжних доручень, пояснення).

09 жовтня 2019 року прийнято рішення №1303038/41246108 про відмову в реєстрації ПН №1 від 09.09.2019 року.

24 вересня 2019 року між позивачем та ТОВ Ай Сі Джі Україна був укладений Договір підряду №24-09/ПД/19, згідно з яким товариство зобов`язалося виконати електромонтажні роботи по вул. Іллінській, 18 в м. Києві, за що отримано попередню оплату 40 000,00 грн., з яких 6666.67 грн. ПДВ.

25 вересня 2019 року позивачем було складено ПН №4, а 15.10.2019 року подано на реєстрацію та отримано квитанцію про її зупинення.

З 23 вересня 2019 року товариство відповідає критеріям ризиковості платників податків згідно вимог п.п1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, в результаті чого товариство було віднесено до переліку ризикових підприємств та зупинено реєстрацію ПН в ЄРПП.

На звернення позивача щодо з`ясування причин віднесення товариства до ризикових і зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві надало відповіді від 08.10.2019 року та від 11.10.2019 року, з якої вбачається, що товариство віднесено до переліку ризикових у зв`язку з наявністю податкового кредиту від ризикових суб`єктів господарювання на суму ПДВ 207 151,00 грн. (розробка проектної документації зовнішніх мереж водопроводу, побутової каналізації, дощової каналізації та виробничої каналізації об`єкту, послуги з поточного ремонту системи опалення і т.інш.).

На адвокатський запит надано копію протоколу Комісії №27 від 23.09.2019 року без зазначення причин внесення товариства до ризикових.

Незгода з вказаними рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних в ЄРПН обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 5 та 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі-Порядок 117, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На момент прийняття відповідачем рішення про внесення позивача до переліку ризикових платників, оформленого протоколом Комісії від 23.09.2019 №27, Критерії ризиковості платника податку були затверджені Листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 (далі - Критерії).

Відповідно до пункту 1.6 Критеріїв комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Отже, як включення, так і виключення платника податку до переліку ризикових суб`єктів господарювання за ознаками ризиковості згідно з пунктом 1.6 Критеріїв здійснюється за рішеннями комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Суд звертає увагу на те, що протокол засідання Комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.09.2019 №27 не містить ані конкретних обставин, за яких позивача було внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, ані посилань на пункт та абзац Критеріїв, якими керувалася Комісія при прийнятті спірного рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Водночас, суд зауважує, що спірне рішення фактично не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття Комісією ГУ ДПС у м. Києві, що свідчить про його необґрунтованість.

Як вбачається з листів ГУ ДПС у м. Києві від 08.10.2019 року та від 11.10.2019 року та відзиву на позов, з яких вбачається, що Товариство Скай Буд Монтаж віднесено до переліку ризикових у зв`язку з наявністю податкового кредиту від ризикових суб`єктів господарювання на суму ПДВ 207 151,00 грн., тобто на підставі пункту 1.6 Критеріїв, у зв`язку з наявною податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником .

Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем не було надано ані податкової інформації від, яка була покладена в основу під час прийняття Комісією спірного рішення, ані взагалі доказів наявності такої податкової інформації.

Згідно з частиною п`ятою статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, враховуючи ненадання суду доказів наявності станом на момент прийняття рішення про включення ТОВ Скай Буд Монтаж до переліку ризикових платників) податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником , суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Суд також зауважує, що вищевказані Критерії ризиковості платників податків існували виключно у вигляді листа Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 та не затверджені будь-яким наказом чи іншим організаційно-розпорядчим документом Державної фіскальної служби України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси суб`єктів господарської діяльності, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством.

Крім того, лист №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 не був затверджений наказом Державної фіскальної служби України та не був погоджений з Міністерством фінансів України, що суперечить положенням пункту 10 Порядку №117, а отже не є джерелом права, яке застосовується судом відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі №240/3665/19 (реєстраційний номер судового рішення - 87963343).

Таким чином, лист №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 не є нормативним актом, має рекомендаційний характер, у зв`язку з чим не може визначати критерії ризиковості платників податку, а його застосування суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Згідно з пункту 17 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2018 №117, під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови комісії, секретарем комісії та членами комісії, які брали участь у засіданні.

Отже, оскільки рішення Комісії про внесення платника податку до переліку ризикових не викладається окремим документом, а вноситься до протоколу засідання, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформленого протоколом від 23.09.2019 №27.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів позовної заяви був доданий витяг з протоколу засідання Комісії від 23.09.2019 №27 (а.с.42), з якого вбачається, що позивач був включений до переліку ризикових платників податку саме рішенням, оформленим протоколом засідання Комісії.

Також суд зазначає, що саме внесення позивача до переліку ризикових платників було підставою для автоматичного зупинення реєстрації поданих податкових накладних/розрахунків коригування згідно з пунктом 6 Порядку №117, що фактично позбавляє можливості ТОВ Скай Буд Монтаж належним чином провадити свою господарську діяльність, змушує щоразу подавати письмові пояснення та додаткові документи та у подальшому захищати свої порушені права у судовому порядку.

За таких обставин, враховуючи підтвердження матеріалами справи правової позиції позивача щодо безпідставного внесення до переліку ризикових платників податків, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформленого протоколом від 23.09.2019 №27 про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю Скайс буд Монтаж до переліку ризикових платників податку.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання відповідача виключити Позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, є належним способом захисту прав позивача та відповідає статті 245 КАС України, як похідна вимога, а тому також підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач неправомірно включив позивача до переліку ризикових платників податку, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а задоволенню позову у цій частині направлено виключно на ефективний захист порушених прав та повернення позивача у те становище, у якому він перебував до прийняття відповідачем спірного рішення.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, щодо зупинення реєстрації податкових накладних №1 від 09.09.2019 року та №4 від 25.09.2019 року, поданих позивачем для реєстрації та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у м. Києві №1303038/41246108 про відмову в реєстрації ПН №1 від 09.09.2019 року; зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні товариства №1 від 09.09.2019 року та №4 від 25.09.2019 року в день їх фактичного подання 25.09.2019 року.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються зокрема положеннями статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями ж пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зазначені норми податкового законодавства кореспондуються і з положеннями Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок № 177, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 10 Порядку №117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

В силу вимог пунктів 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з вимогами пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування..

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з вимогами пунктів 18 - 20 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до вимог пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось відповідачем, під час надання відзиву на позовну заяву, у спосіб, визначений Порядком №117, позивачем направлено відповідачу через "Єдине вікно подання електронних документів" повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, а саме: копії договорів позивача з контрагентами, платіжні доручення, договори субпідряду, детальні пояснення.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що товариством подано відповідний перелік документів, визначений Порядком №117, які, у свою чергу, були розглянуті Комісією ГУ ДФС у м. Києві та прийнято рішення про відмову у реєстрації вище зазначених податкових накладних. Проте з вказаних рішень не вбачається підстав для відмови в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги.

Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв`язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18.

Як вказано судом вище, пунктом 14 Порядку № 117 визначений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Разом з тим, з аналізу рішень про відмову у реєстрації податкових накладних контролюючого органу не вбачається, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

При цьому, суд зауважує, що Критерії ризиковості платника податку на підставі яких було зупинено реєстрацію податкових накладних позивача, викладені у листі Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 і мають рекомендаційний характер, в першу чергу, для контролюючого органу під час здійснення перевірки податкових накладних/розрахунків коригування на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2019 року у справі №320/6312/18 зазначив: "…акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак, підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України".

Таким чином, суд вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а, відтак, є неправомірним.

У пункті 70 рішення від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Також, суд зазначає, що підпункт 1.6 пункту 6 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених листом ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, складається з 7 абзаців, які передбачають підстави для встановлення ризиковості платника податку.

На думку суду, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пп. 1.6 п. 6 Критеріїв, а конкретно зазначати відповідний абзац, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є цілком обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18.

Суд також зауважує, що від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. У випадку неконкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що оскаржувані рішення Комісії не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття таких рішень, а лише містить загальну фразу про те, що причиною їх прийняття є: ненадання платником податку копій відповідних первинних документів.

Форма вказаного рішення передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення вимог законодавства, в оскаржуваних рішеннях не підкреслено документи, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, що позбавляє позивача можливості надати такі документи.

Разом з тим, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В свою чергу, позивачем разом з поясненнями було надіслано контролюючому органу необхідні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, за наслідками яких виписано спірні податкові накладні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №2540/3009/18 зазначив: "…Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу".

В контексті наведеного, суд зазначає, що аналізу реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов`язку, встановлено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не спростовано фактичне виконання спірної операції та не доведено протилежне.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно зупинено реєстрацію податкових накладних №№1, 4, та, як наслідок, недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної також є протиправними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.09.2019 року №1303038/41246108, є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відтак, оскільки рішення Комісії ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних підлягають скасуванню то, відповідно, з урахуванням положень підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1246, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 датою її фактичного надходження.

Щодо податкової накладної №4 від 25.09.2019 року на ТОВ Ай Сі Джі Україна , суд зазначає наступне.

Абзацом сьомим пункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України платнику податків надано можливість оскаржити рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку.

Отже, в спірному випадку, остаточним рішенням яке може бути оскаржено до суду є саме рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Разом з тим, слід зазначити, що позивачем не заявлялася позовна вимога про скасування рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації податкової накладної №4 від 25.09.2019. В матеріалах справи міститься лише квитанція №9240244876 від 15.10.2019 року про зупинення реєстрації ПН №4, яка, у свою чергу, не може прийматися судом в якості рішення контролюючого органу та його можливості оскарження на підставі абз.7 п.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України.

Оскільки, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку-коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, якою відмовлено в реєстрації податкової накладної №4 від 25.09.2019 не було визнано протиправним та позивачем таких позовних вимог не заявлялось, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною та про зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №4 задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 240, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Скай Буд монтаж (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 6, оф.548, код ЄДРПОУ 41246108) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, оформлене протоколом від 23.09.2019 року №27, в частині внесення Товариства з обмеженою відповідальністю Скай Буд Монтаж до переліку ризикових платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку.

3.Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві виключити Товариство з обмеженою відповідальністю Скай Буд Монтаж з переліку ризикових платників, які відповідають Критеріям ризиковості платника податку.

4. Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.10.2019 року №1303038/41246108 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 09.09.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

5.Зобов`язати ДПС України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 09.09.2019 року складену Товариством з обмеженою відповідальністю Скай Буд Монтаж за датою її подання до реєстрації.

6. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Скай Буд Монтаж (02121, м. Київ, вул. Вірменська, 6, оф.548, код ЄДРПОУ 41246108) понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Суддя І.В. Смолій