Постанова

від 01.09.2020 по справі 640/8770/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8770/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

Імнем України

01 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів: Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" звернулося до суду із позовною заявою до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 31.03.2020 № 20/20/073-3495, № 21/20/073-3496, № 22/20/073-3497, № 23/20/073-3498.

Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив:

- зупинити дію постанов винесених Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контрою міста Києва щодо накладення штрафних санкцій, а саме: постанови №20/20/073-3495 від 31.03.2020 про стягнення штрафу в розмірі 94 590,00 грн.; постанови №21/20/073-3496 від 31.03.2020 про стягнення штрафу в розмірі 37 836,00 грн.; постанови №22/20/073-3497 від 31.03.2020 про стягнення штрафу в розмірі 31 530,00 грн.; постанови №23/20/073-3498 від 31.03.2020 про стягнення штрафу в розмірі 105 100,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову можливе настання негативних наслідків, що можуть істотно ускладнити або унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, позаяк стягнення вищевказаних сум штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" в період карантину негативно вплине на діяльність та фінансовий стан товариства.

У відзиві Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на апеляційну скаргу ТОВ "ГЕОС-УКБ" вказано на правомірність висновків суду першої інстанції, який прийняв обґрунтоване рішення, належно та повно встановивши обставини справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва з квітня 2020 року, у порядку письмового провадження, перебуває справа № 640/8770/20 за позовом ТОВ ГЕОС- УКБ до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про визнання протиправними та скачування постанов про накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності.

Позивачем зазначено, що незважаючи на оскарження значених постанов в судовому порядку, Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанов Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, які оскаржуються в рамках даної справи відкрито наступні виконавчі провадження:

- постанова від 11.06.2020 у ВП № 62244237 на підставі постанови № 20/20/073-3495 від З 1.03.2020р. про стягнення штрафу в розмірі 94 590,00 грн.;

- постанова від 09.06.2020 у ВП № 62244070 на підставі постанови № 21/20/073-3496 від 31.03.2020 про стягнення штрафу в розмірі 37 836,00 грн.;

- постанова від 03.06.2020 у ВП № 62239468 на підставі постанови № 22/20/073-3497 від 31,03.2020р. про стягнення штрафу в розмірі 3 1 530,00 грн.;

- постанова від 11.06.2020 у ВП № 62243996 на підставі постанови № 23/20/073-3498 від 31.03.2020 про стягнення штрафу в розмірі 105 100,00 грн.

Вважаючи стягнення вказаних сум штрафу протиправними, позивачем було подано вищевказану заяву про забезпечення позову.

Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні дійшов висновків про те, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви. Крім того, з наданих позивачем документальних доказів неможливо зробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Враховуючи наведене, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150 -153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Колегія суддів вказує, що зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Водночас, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає від меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Підстави забезпечення позову передбачені частиною другою статті 150 КАС України, а саме: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Дослідивши зміст апеляційної скарги та аргументи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що наведені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Більше того, позивач не навів жодних мотивів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Як слідує з матеріалів справи та заяви про забезпечення позову позивачем зазначено основними доводами те, що відповідачем неправомірно винесено спірні постанови, за якими також неправомірно розпочато виконавче провадження.

Колегія суддів зазначає, що оцінка наявності ознак протиправності оскаржуваних рішень повинна даватись під час судового розгляду справи по суті вимог.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у Постанові від 21 листопада 2018 року (справа № 826/8556/17).

Крім того, судом враховується, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично вказуватиме на ухвалення рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача, позаяк позивач за наслідками розгляду справи по суті у випадку прийняття рішення на його користь, не позбавлений можливості вжити заходів щодо повернення стягнутих коштів у встановленому порядку.

Разом з тим, судова колегія вказує, що апелянтом до апеляційної скарги не долучено жодних доказів, які б підтверджували скрутний (незадовільний) матеріальний стан товариства, або інших доказів щодо явного погіршення такого стану внаслідок здійснення стягнення за спірними постановами про накладення штрафу.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки викладені позивачем у заяві до позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 02.09.2020.