Постанова

від 27.08.2020 по справі 241/796/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/432/20

241/796/18

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Лопатіної М.Ю., Мальцевої Є.Є.

за участі секретаря Сікори М.М.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року, постановленого у складі судді Демочко Д.О., -

в с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі між власниками та виділ в натурі частки земельної ділянки. Просив поділити в натурі житловий будинок, загальною площею 102,3 кв.м, з господарськими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , передати ОСОБА_1 у власність наступні приміщення з Літ.А-1: приміщення 1 (коридор) площею 1,8 кв.м; приміщення 2 (кухня) площею 11,3 кв.м; приміщення 3 (сан.вузол) площею 6,4 кв.м; приміщення 4 (коридор) площею 6,3 кв.м; приміщення 5 (житлова) площею 17,9 кв.м; приміщення І (сходи) площею 9,8 кв.м; Літ.а-1: приміщення III (веранда) площею 1,9 кв.м; приміщення ІV (топочна) площею 2,1 кв.м, всього - 57,2 кв.м; приміщення В-1 (сарай) площею 4,5 кв.м. Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку та господарські споруди, що відповідають розміру 9/16 частки у спільному майні, як цілий окремий об`єкт нерухомості.

Виділити в натурі ОСОБА_1 9/16 ідеальних часток земельної ділянки, кадастровий номер 1423982200:02:000:0042, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , площею 469,14 кв.м, за варіантом розділу земельної ділянки, запропонованому у Додатку №3 до висновку експертного дослідження № 92 від 26 лютого 2018 року, визнавши за позивачем право приватної власності на вказану частину земельної ділянки як окремий цілий об`єкт нерухомості.

Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку та на будинок, які знаходяться за адресом: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у частках у сумі 45 618,00 грн.

Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 , є власником 9/16 ідеальних частин спірного домоволодіння та 1/8 частини земельної ділянки, кадастровий номер 1423982200:02:000:0042, на якій він розташований. Після смерті співвласника іншої частини домоволодіння - ОСОБА_3 , спадкоємицею решти 7/16 ідеальних частин домоволодіння стала його друга дружина - ОСОБА_2 . Будинок розташований на земельній ділянці загальною площею 781,9 кв.м (кадастровий номер 1423982200:02:000:0042), право власності на яку наразі зареєстроване за ОСОБА_3 . Позивач неодноразово через спільних знайомих звертався до відповідачки з пропозицією або укласти договір про поділ в натурі житлового будинку як об`єкта права спільної часткової власності, або ж спільно вирішити питання про продаж вказаного будинку та поділ грошових коштів, але відповідачка взагалі не бажає спілкуватися з цього приводу. ОСОБА_2 до цього часу не оформила право власності на свою частку домоволодіння у спадковому майні. У вказаному будинку вона не проживає, буває лише наїздами, ніяких дій щодо підтримання будинку у належному стані не здійснює.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, адже відповідач не оформила право власності на спадкове майно, яке є предметом спору.

Надходження апеляційної скарги до апеляційної інстанції та її короткий зміст

19 грудня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшла цивільна справа з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що спадкоємиця частини будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 є єдиним та належним відповідачем по даній справі. ? частина спірного будинку та земельна ділянка, на якій він розташований, належала на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За заявами спадкоємиці за заповітом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (матері спадкодавця) приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. була заведена спадкова справа за №8/2014. 06 січня 2017 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/16 частину спірного будинку та 1/8 частку земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Другий спадкоємець ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на 7/16 частини будинку та 7/8 частки земельної ділянки не отримала. Проте, остання з 1995 року по день смерті спадкодавця, ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем у спірному будинку, у встановлений законом строк подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Таким чином, ОСОБА_2 виконала усі, передбачені законодавством юридично значимі дії пов`язані з прийняттям спадщини, є такою, що прийняла спадщину, має право володіти та користуватися успадкованим майном, а отже, є належним відповідачем.

Суд першої інстанції наведеним обставинам належної оцінки не надав і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Крім того, судом жодного разу не ставилось питання щодо залучення іншого відповідача, і у рішенні не зазначено, хто на думку суду є таким відповідачем, якщо не ОСОБА_2 , адже, з огляду на наявність у матеріалах справи документів, наданих приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу, інших претендентів на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , окрім ОСОБА_2 не має.

Поділ будинку в натурі просить провести за варіантом, запропонованим у висновку експертного дослідження № 92 від 26 лютого 2018 року, визнавши за ОСОБА_1 право приватної власності на частину житлового будинку та господарські споруди, що відповідають розміру 9/16 частки у спільному майні, як цілий окремий об`єкт нерухомості. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у частках у сумі 45 618,00 грн. Поділ земельної ділянки за варіантом запропонованим у Додатку № 3 до висновку експертного дослідження № 92 від 26 лютого 2018 року, визнавши за позивачем право приватної власності на 9/16 частини земельної ділянки як окремий цілий об`єкт нерухомості. Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку та будинок.

Аргументи учасників справи

Відповідач ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направила, що за положеннями ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

2.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 та його представник Беззубченко Л.В. , відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з`явились.

Від представника позивача адвоката Беззубченко Л.В. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника за наявними в матеріалах справи документами. Наполягають на задоволенні позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_2 про причини своєї неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надала.

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з цим, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 03 грудня 2013 року в порядку поділу майна подружжя право власності на домоволодіння, розташоване за адресом: АДРЕСА_1 , було визнано по ? частині за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Право власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав зареєстровано 04 квітня 2014 року за № 5694648 (т.1 а.с.102,103).

Земельна ділянка кадастровий номер 1423982200:02:000:0042, розташована за адресом: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_1 , виданого 04 жовтня 2013 року, Реєстраційною службою Першотравневого РУЮ Донецької області, належала на праві власності ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконкомом Іллічівської сільської ради Першотравневого району Донецької області 25 грудня 2013 року складено відповідний актовий запис № 40 (т.1 а.с.87).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, кадастровий номер 1423982200:02:000:0042, та ? частини домоволодіння, розташованих за адресом: АДРЕСА_1 .

15 січня 2014 року ОСОБА_4 , яка є відповідачкою у справі, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , посилаючись на те, що спадщину згідно п.3 ст.1268 ЦК України прийняла, проживаючи разом з померлим з 14 травня 2013 року, що підтверджується довідкою виконкому Іллічівської сільської ради Першотравневого району Донецької області №38 від 13 січня 2014 року (т.1 а.с.85,90).

04 квітня 2014 року із заявою про прийняття спадщини за законом відповідно до ст.1241 ЦК України (обов`язкова частка) звернулась мати спадкодавця ОСОБА_5 (т.1 а.с.86).

За заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. була заведена спадкова справа за № 8/2014 (т.1 а.с.84-112).

06 січня 2017 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/16 частину житлового будинку, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/16 частин цього будинку ще не видано (т.1 а.с.104).

20 листопада 2017 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину земельної ділянки (кадастровий номер 1423982200:02:000:0042), розташованої за адресом: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/8 частини земельної ділянки ще не видано (т.1 а.с.110).

В подальшому ОСОБА_5 відчужила належні їй частину житлового будинку та земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 є власником 9/16 ідеальних частин домоволодіння, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частини будинку від 06 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіною О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2010 (т.1 а.с. 8) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 106437462 від 06 грудня 2017 року (т.1 а.с. 9).

Також, позивач ОСОБА_1 є власником 1/8 частини земельної ділянки, кадастровий номер 1423982200:02:000:0042, розташованої за адресом: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частини земельної ділянки від 14 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Лушкіною О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2043 (т.1 а.с.10) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 107584348 від 14 грудня 2017 року (т.1 а.с. 11).

Реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, визначення часток підтверджується Інформаційною довідкою №197058358 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 21 січня 2020 року (т.1 а.с.195-204).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми

права щодо визначення належного відповідача

Відповідно до ст.48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, якими можуть бути фізичні, юридичні особи, а також держава.

Відповідачем є особа, яка на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови є підставою для ухвалення судового рішення про відмову у позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Тобто, про неналежного відповідача йдеться тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову це є обов`язком суду, який у справі, що розглядається, судом першої інстанції виконано не було. Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, суд разом з тим, не встановив даних, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі, належному відповідачеві.

Право власності особи набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у ч.3, ч.4 ст. 1268, ст.1269 ЦК України.

Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною п`ятою ст.1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким згідно із ч.2 ст.1220 ЦК України є день смерті особи.

Відповідно до п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 03 березня 2004 року №20/5 право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди може бути підтверджено, зокрема, свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Отже, аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законом порядку

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року (справа № 523/3522/16-ц), де зазначено, що відповідно до ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд першої інстанції, установивши, що ОСОБА_2 постійно проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_2 , після його смерті звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом, але не оформила у встановленому законом порядку своїх спадкових прав на 7/16 частин будинку та 7/8 частин земельної ділянки, дійшов помилкового висновку, що вона не є належним відповідачем у справі. Адже, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Власником інших 9/16 частин спірного будинку та 1/8 частини земельної ділянки, на якій він розташований, є позивач у справі ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми

права щодо поділу будинку та земельної ділянки

Поняття спільної часткової власності визначено в ч.1 ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частиною першою ст.364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Враховуючи, що учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Оскільки після виділу (поділу) нерухомого майна право спільної часткової власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст.181 цього Кодексу.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктами 1.2, 2.2, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

В силу положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.ч. 1, 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

З огляду на характер спірних правовідносин у даній справі позивач мав довести, а суд встановити наявність розробленого експертом варіанту виділу належної ОСОБА_1 частки у домоволодінні (оскільки для цього необхідні спеціальні знання у сфері будівництва), яка відповідає його ідеальній частці та вимогам законодавства щодо відокремленого об`єкту нерухомого майна.

Проте, у наданому позивачем до суду першої інстанції експертному дослідженні №92 від 26 лютого 2018 року (експерт Спиридонов В.А.) не було зазначено яким чином може бути проведено відокремлення частин будинку, з влаштуванням окремих входів, чи можливо це технічно з огляду на характеристики цих об`єктів, які переобладнання для цього необхідні, у тому числі комунікацій, та їх вартість. Крім того, визначивши розмір компенсації експерт не зазначив, чи проведений такий виділ з відхиленням від принципу відповідності ідеальним часткам, чи змінюється їх розмір.

Згідно ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з тим, що експертне дослідження не у повній мірі відповідало загальним правилам поділу майна, що є у спільній частковій власності, з урахуванням положень ч.5 ст.12 ЦПК України, апеляційним судом за клопотанням представника позивача Беззубченко Л.В. була призначена судова будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №3 від 18 травня 2020 року (експерт Спиридонов В.А.) експертом запропоновано один варіант виділу належної позивачеві частки житлового будинку з господарськими будівлями та поділу земельної ділянки за адресом: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.2-12).

Як зазначено у висновку експерта будівля спірного домоволодіння складається з: одноповерхового жилого будинку (літ.А-1), площею 53,5 кв.м; жилої мансарди (літ. А/м), площею 44,8 кв.м (яка фактично є другим поверхом); веранди (літ.а-1) площею 1,9 кв.м; прибудови (топочної літ.а1-1), площею 2.1 кв.м, всього 102,3 кв.м. Крім того, приміщення Б-1 (сарай) площею 25,7 кв.м, приміщення В-1 (сарай) площею 4,5 кв.м.

Згідно запропонованого варіанту поділу будинку позивачу ОСОБА_1 на 9/16 частки пропонується виділити 57,54 кв.м у житловому будинку з відповідною частиною господарських будівель: приміщення 1 (коридор) площею 1,8 кв.м; приміщення 2 (кухня) площею 11,3 кв.м; приміщення 3 (сан.вузел) площею 6,4 кв.м; приміщення 4 (коридор) площею 6,3 кв.м; приміщення 5 (жила) площею 17,9 кв.м; приміщення І (сходи) площею 9,8 кв.м; приміщення ІІІ (веранда) площею 1,9 кв.м; приміщення ІУ (топочна) площею 2,1 кв.м. Крім того, приміщення В-1 (сарай) площею 4,5 кв.м.

Другому співвласнику на 7/16 частки пропонується виділити 44,76 кв.м у житловому будинку з відповідною частиною господарських будівель: приміщення 6 (коридор) площею 11,4 кв.м; приміщення 7 (жила) площею 15,3 кв.м; приміщення 8 (жила) площею 12,7 кв.м; приміщення ІІ (сходи) площею 5,4 кв.м. Крім того, приміщення Б-1 (сарай) площею 25,7 кв.м.

Для відособлення квартири позивача ОСОБА_1 від другого співвласника необхідно виконати роботи по закриттю перекриття між сходами ( приміщення І та ІІ). Для входу до житлової мансарди побудувати ганок з облаштуванням дверної пройми та встановленням двійного дверного блоку.

З наведеного переліку вбачається, що основний тягар по переобладнанню будинку в ізольовані приміщення з влаштуванням окремих входів покладаються на другого співвласника, якому виділені приміщення, розташовані у житловій мансарді (літ.А/м). При цьому, експертом не визначений необхідний перелік будівельних робіт щодо технічної можливості влаштування ганку (з огляду на характеристику цього об`єкту), а також санітарних та пожежних норм для влаштування кухні та санвузла з підведенням інженерного обладнання (систем електро-, водопостачання, каналізації, опалення). Не визначена навіть мінімальна вартість таких робіт, матеріалів, що позбавляє можливості зробити висновок щодо співмірності вартості переобладнання по відношенню до вартості самого будинку.

Крім того, експертом зазначено декілька варіантів розділу інженерного обладнання. Зокрема, запропоновано комунікаційні системи забезпечення будинку залишити у спільному користуванні співвласників, сплачуючи за послуги залежно від кількості співвласників чи пропорційно площам приміщення. Або відокремити системи електро-, водопостачання, каналізації і опалення зі сплатою компенсації стороні, яка здійснює відокремлення. При цьому, технічна можливість такого відокремлення, перелік необхідних робіт, матеріалів та їх вартість не визначені.

З огляду на викладене запропонований варіант виділу частки співвласника не відповідає вимогам ст.181 ЦК України, Інструкції, оскільки частини житлового будинку та господарських споруд, які пропонуються до виділу (поділу), не складають окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні зазначених норм права, характерною ознакою якого є виділ співвласнику, який виділяється, та співвласнику, що залишається, окремої площі, яка повинна бути ізольована від приміщення іншого співвласника, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення.

Позивачем, за клопотанням якого була проведена судова будівельно-технічна експертиза, зауважень щодо висновку експерта не надавалось, клопотань про проведення додаткової чи повторної судової експертизи не заявлялось. Навпаки, представником позивача було надано клопотання про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позовні вимоги про поділ в натурі домоволодіння є недоведеними через відсутність у справі розробленого експертом висновку, який підтверджував би можливість такого поділу (виділу) та відповідав вимогам законодавства.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині поділу земельної ділянки відповідно до часток у праві власності на будинок (9/16 та 7/16), адже позивач, маючи право власності лише на 1/8 частину зазначеної земельної ділянки, не заявляв відповідних вимог щодо права власності спадкодавця ОСОБА_3 , якому за життя земельна ділянка належала в цілому на підставі свідоцтва про право власності.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п.п.3,4 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У зв`язку з цим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі житлового будинку та земельної ділянки.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: М.Ю. Лопатіна

Є.Є. Мальцева

Повний текст судового рішення складено 01 вересня 2020 року.

Суддя І.П. Мироненко