Постанова

від 02.09.2020 по справі 910/13365/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/13365/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Кропивної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Нечай О.В.) від 19.02.2020 (повний текст складено 19.02.2020) у справі №910/13365/19

за позовом Приватного підприємства "Агровест Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Троянівське"

про стягнення 140282,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агровест Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Троянівське" про стягнення 140282,91 грн, з яких 125537,91 грн основного боргу, 13 558,00 грн пені та 1187,00 грн 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 22/03-01 поставки запасних частин від 22.03.2018 в частині оплати прийнятого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі № 910/13365/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на користь Приватного підприємства "Агровест Україна" 125537,91 грн основного боргу, 1121,29 грн 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено. Суд першої інстанції встановив факт неукладення сторонами договору поставки запасних частин № 22/03-01 від 22.03.2018. Водночас, суд визнав доведеними факт укладення договору поставки у спрощений спосіб, факт прийняття товару відповідачем, а тому і наявність обов`язку відповідача оплатити такий товар та прострочення його здійснення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Троянівське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/13365/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Крім того, апелянт просив поновити йому строк на апеляційне оскарження рішення.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на неотриманні товару за спірними накладними та на відсутності у Кончаковського О.В. відповідної довіреності на отримання товару. Крім того, внутрішніми документами відповідача заборонена видача печатки підприємства його працівникам для скріплення документів, які складаються під час господарських операцій за межами підприємства. Спірні накладні оформлені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність Україні , оскільки в них відсутні відомості про повноваження особи, що прийняла товар.

27.04.2020 матеріали справи апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 Приватному акціонерному товариству "Троянівське" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/13365/19, апеляційну скаргу залишено без руху.

21.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою від 25.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13365/19, розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/13365/19.

16.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти задоволення останньої та вказував, що ані у відзиві на позов, ані у запереченнях на відповідь на відзив, відповідач не заперечував проти факту отримання товару, а зазначав, що обов`язок з оплати товару не настав, оскільки він не отримував від позивача рахунків на оплату товару. Крім того, відповідачем не спростовано факту часткової оплати товару.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.08.2020 у справі № 910/13365/19, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дідиченко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою від 17.08.2020 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Троянівське" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/13365/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 127523,87 грн, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме:

- № 1960 від 10.06.2019 на суму 45284,65 грн;

- № 1961 від 24.05.2019 на суму 14761,61 грн;

- № 1981 від 27.05.2019 на суму 67225,61 грн;

- № 1990 від 27.05.2019 на суму 252,00 грн.

Товар прийнято відповідачем, що підтверджується підписами його представника та відтисками печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Крім того, позивачем на виконання умов Договору було виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості поставленого ним товару, а саме № 3075 від 24.05.2019, № 3083 від 24.05.2019, № 3108 від 27.05.2019, № 3141 від 27.05.2019. Вказані рахунки були надіслані на адресу відповідача, зазначену в Договорі (пров. Музейний 2 В, м. Київ, 01001) та отримані відповідачем 20.09.2019, а також на адресу місцезнаходження відповідача (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 15-В) та отримані ним 25.11.2019.

За твердженнями позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату вартості отриманого ним товару в сумі 1986,05 грн, решта поставленого позивачем товару залишається неоплаченим відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару, позивач звертався до відповідача з претензією-вимогою вих. № 27 від 02.09.2019 та претензією № 1 про сплату заборгованості від 19.09.2019 на суму 125537,91 грн (докази направлення претензії-вимоги та претензії № 1 містяться у матеріалах справи), які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь 125 537,91 грн основного боргу, 13 558,00 грн пені та 1187,00 грн 3 % річних.

Позивач вказував, що спірні поставки товару здійснені ним на виконання умов договору поставки запасних частин №22/03-01від 22.03.2018.

Судом першої інстанції встановлено, що договір поставки запасних частин №22/03-01 від 22.03.2018З не підписаний з боку відповідача.

Зі змісту видаткових накладних № 1960 від 10.06.2019, № 1961 від 24.05.2019, № 1981 від 27.05.2019, № 1990 від 27.05.2019, а також рахунків на оплату № 3075 від 24.05.2019, №3083 від 24.05.2019, № 3108 від 27.05.2019, № 3141 від 27.05.2019 не вбачається, що їх було видано (виставлено) на виконання Договору №22/03-01 поставки запасних частин від 22.03.2018.У відповідних графах "Договір" вказаних видаткових накладних та рахунків на оплату позивачем було зазначено "Договір продажу".

Доказів підписання відповідачем, як це передбачено в п. 7.1 Договору, з чим пов`язано набуття договором чинності, його схвалення в подальшому відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов висновку про те, що договір № 22/03-01 поставки запасних частин від 22.03.2018, на який посилається позивач в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, є неукладеним і в матеріалах справи відсутні будь-які документи підписані відповідачем, в яких містилось би посилання на вказаний договір, як на підставу виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами.

Водночас, цивільні права і обов`язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Господарського процесуального кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем відповідно до видаткових накладних свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та містить ознаки поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції встановив факт поставки позивачем товару на суму 127523,87 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підписи його представника та відтиски печатки відповідача у зазначених вище видаткових накладних.

Відповідач вказував, що не отримав рахунків на оплату товару. Водночас, неотримання відповідачем рахунків на оплату, за наявності інших первинних документів на підтвердження поставки товару, не є відкладальною обставиною, у розумінні частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України, та не є простроченням кредитора, в розумінні частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України, а тому неотримання рахунків на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість поставленого позивачем товару.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останнім було здійснено часткову оплату вартості поставленого позивачем товару в сумі 1986,05 грн.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, обов`язок покупця оплатити товар виник після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Таким чином, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав у день отримання кожної партії товару згідно з відповідною видатковою накладною.

Апелянт стверджує, що не отримував товар за спірними накладними та зазначав, що у Кончаковського О.В. відсутня відповідна довіреність на отримання товару. Крім того, внутрішніми документами відповідача заборонена видача печатки підприємства його працівникам для скріплення документів, які складаються під час господарських операцій за межами підприємства. Спірні накладні оформлені з порушенням вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність Україні , оскільки в них відсутні відомості про повноваження особи, що прийняла товар.

Колегія суддів відхиляє вказані твердження апелянта, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Сама по собі відсутність в спірних накладних послання на довіреність на прийняття товару не може свідчити про факт його неотримання. Накладні підписані керівником транспортного відділу відповідача Кончаковським О.В. та скріплені печаткою підприємства. Доказів того, що вказана особа не діяла в інтересах підприємства відповідачем на надано, так само як і не надано доказів того, що проставлена печатка не є печаткою підприємства. Доказів на підтвердження того, що внутрішніми документами відповідача заборонена видача печатки підприємства його працівникам для скріплення документів, які складаються під час господарських операцій за межами підприємства, апелянтом також не надано. Окремо слід зазначити, що у відзиві на позов відповідачем не заперечувався факт отримання товару, як і не заперечувався факт його часткової оплати.

Отже, з огляду те, що невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 125537,91 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13558,00 грн пені та 1 187,00 грн 3 % річних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як на підставу позову в частині стягнення з відповідача пені, позивач посилається на п. 5.2 Договору, відповідно до якого за порушення терміну оплати товару, покупець сплачує поставнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

З огляду на встановлення судом факту неукладення сторонами Договору №22/03-01 поставки запасних частин від 22.03.2018, правові підстави для застосування його положень, в тому числі й щодо відповідальності відповідача за прострочення оплати вартості товару відсутні, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія судів, про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 13558,00 грн пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції перевірив розрахунок 3 % річних, наданий позивачем та встановив, що він не відповідає названим вище приписам цивільного законодавства України, у зв`язку з здійснив власний розрахунок та встановив за період 31.05.2019 - 20.09.2019 на суму 80253,17 грн (вартість товару за видатковими накладними № 1961 від 24.05.2019, № 1981 від 27.05.2019, № 1990 від 27.05.2019, з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості товару в сумі 1 986,05 грн); за період з 12.06.2019 по 20.09.2019 на суму заборгованості 45284,65 грн (вартість товару за видатковою накладною №1960 від 10.06.2019), та обґрунтовано частково задовольнив вимогу про стягнення 3% річних у сумі 1121,29 грн.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Троянівське" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2020 у справі №910/13365/19 - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.09.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Кропивна