Постанова

від 02.09.2020 по справі 905/2/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа № 905/2/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (вх. №1123 Д/1) на рішення Господарського суду Донецької області від 11 березня 2020 року у справі № 905/2/20,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш", м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", Добропілля, Донецька область,

про стягнення 146 760,85 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення 146760,85 грн, з яких: основний борг в сумі 133200,00 грн, нараховані 3% річних в сумі 2638,45 грн, пеня в сумі 6660,00 грн, інфляційні втрати в сумі 4262,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем строків оплати поставленої продукції за договором поставки №6152-ДУ-УМТС-Т від 22 лютого 2018 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11 березня 2020 року у справі №905/2/20 позовні вимоги задоволено частково в сумі 143553,72 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш" основну заборгованість в сумі 133200,00 грн, 3% річних в сумі 2638,45 грн, пеню в сумі 6660,00 грн; інфляційні втрати в сумі 1055,27 грн; судовий збір в сумі 2153,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 133200,00 грн, 3% річних в сумі 2638,45 грн, пені в сумі 6660,00 грн; інфляційних втрат в сумі 1055,27 грн, суд встановив обставину поставку Товариством з обмеженою відповідальністю "Амкодор-Укроспецмаш" відповідачу продукції у заявленому позивачем розмірі та її неоплату з боку покупця. Одночасно судом відмовлено в задоволенні інфляційних втрат в сумі 3207,13 грн з огляду на неправильний розрахунок відповідної суми заборгованості.

Відповідач з вказаним рішення суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що на видаткових накладних представником ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" не проставлено дату приймання продукції, що суперечить п.4.7 Договору поставки №6152-ДУ-УМТС-Т від 22 лютого 2018 року, що на думку скаржника свідчить про недоведеність позивачем дати поставки продукції. Посилаючись на положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України скаржник вважає, що строк оплати продукції не настав і тому звернення позивача до суду є передчасним.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення Господарського суду Донецької області від 11 березня 2020 року у справі №905/2/20 та надано позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Ураховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

24 липня 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що оскаржуване рішення суду є обгрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавста. Вказує на те, що видаткові накладні № 582 від 14 січня 2019 року на суму 104400,00 грн, № 583 від 14 січня 2019 року на суму 21600,00 грн містять проставлену відповідачем дату отримання товару 15 січня 2019 року. Видаткова накладна № 584 від 14 січня 2019 року на суму 7200,00 грн містить інформацію про те, що згідно наряду на отримання ТМЦ № 029 від 14 січня 2019 року продукцію було отримано уповноваженою особою апелянта Нагиленко О.В. Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником. Оскільки товар доставлявся автомобільним транспортом ТОВ "АМКОДОР-УКРОСПЕЦМАШ" підготувало товарно-транспортну накладну № Р584 від 14 січня 2019 року, яка була підписана представником апелянта 15 січня 2019 року. З цих підстав вважає доводи апелянта надуманими та безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенням Господарського суду Донецької області від 11 березня 2020 рокуу справі №905/2/20 залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2018 року між ТОВ "Амкодор-Укроспецмаш" (постачальник) та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (покупець) укладено договір поставки № 6152-ДУ-УМТС-Т.

Відповідно до п. 1.1., п.1.2. постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), у асортименті, кількості, строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід`ємною частиною до цього договору. Покупець зобов`язується прийняти і сплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності з умовами цього договору.

У п.4.3. Договору зазначено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; видаткову накладну; відповідні товаросупровідні накладні (залізничну/товарно-транспортну накладну); сертифікат якості заводу-виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації); дозвіл держпраці/ діючі дозволи Держміськпромнагляду; інструкцію (керівництво) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п.2.4 цього договору.

За змістом п.4.8. Договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належної якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.

Згідно до п. 5.4 Договору, розрахунки за поставлену продукцію за цим договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати є дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У п. 6.8. Договору зазначено, що в разі несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує позивачеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Специфікацій від 04 червня 2018 року та 31 серпня 2018 року позивачем 14 січня 2019 року поставлена відповідачу наступна продукція: труба вентиляційна гнучка шахтна d по 20 м.п. клеєно-прошита, кількість 580 шт, на загальну суму 104400,00 грн, труба вентиляційна гнучка шахтна d по 20 м.п. клеєно-прошита, кількість 120 шт, на загальну суму 21600,00 грн, труба вентиляційна гнучка шахтна d по 20 м.п. клеєно-прошита, кількість 40 шт на загальну суму 7200,00 грн.

На підставі нарядів на отримання ТМЦ № 22 від 14 січня 2019 року та № 10 від 09 січня 2019 року, № 029 від 14 січня 2019 року поставлена продукція була отримана уповноваженими особами відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Як вказує позивач, разом із товаром та товаросупроводжувальними документами, відповідачу було передано для здійснення оплати за отриману продукцію рахунки № 696 від 14 січня 2019 року на загальну суму 104 400,00 грн, № 697 від 14 січня 2019 року на загальну суму 21 600,00 грн, № 698 від 14 січня 2019 року на загальну суму 7200,00 грн, що не заперечується відповідачем. Вказуючи, що відповідачем не сплачено за отриманий товар суму у розмірі 133200,00 грн, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що укладена між сторонами угода є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 5.4 договору сторони передбачили, що розрахунки за поставлену продукцію за цим договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції, на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору.

Отже, строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару за накладними пов`язана з моментом його прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України та статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що товар був поставлений відповідачу 14 січня 2019 року на підставі Специфікацій від 04 червня 2018 року та 31 серпня 2018 року на загальну суму 133200,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 582 від 14 січня 2019 року, № 583 від 14 січня 2019 року, № 584 від 14 січня 2019 року та товарно-транспортними накладними № Р582 від 14 січня 2019 року, № Р583 від 14 січня 2019 року, № Р584 від 14 січня 2019 року.

Матеріалами справи підтверджено, що уповноважені представники відповідача отримали поставлений товар на підставі нарядів на отримання ТМЦ № 22 від 14 січня 2019 року, № 10 від 09 січня 2019 року та № 029 від 14 січня 2019 року.

З огляду на викладене, відповідач остаточно повинен був розрахуватись за отриманий товар протягом п`яти робочих днів з 90 календарного дня з дати поставки продукції - до 19 квітня 2019 року включно.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не доведено дату поставки продукції, оскільки на видаткових накладних відсутня проставлена саме представником ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" дата приймання продукції, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, видаткова накладна № 582 від 14 січня 2019 року на загальну суму 104 400,00 грн містить інформацію про отримувача товару та посилання на документ, що підтверджує повноваження особи, а саме наряд на отримання ТМЦ № 22 від 14 січня 2019 року, а також дату отримання товару 15 січня 2019 року.

Видаткова накладна № 583 від 14 січня 2019 року на загальну суму 21600,00 грн містить інформацію про отримувача товару та посилання на документ, що підтверджує повноваження особи, а саме наряд на отримання ТМЦ № 10 від 09 січня 2019 року, а також дату отримання товару 15 січня 2019 року.

Видаткова накладна № 584 від 14 січня 2019 року на загальну суму 7200,00 грн, містить інформацію про отримувача товару, згідно наряду на отримання ТМЦ № 029 від 14 січня 2019 року продукцію було отримано уповноваженою особою апелянта ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 4.8. договору зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належної якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору.

Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником. Оскільки товар доставлявся автомобільним транспортом ТОВ "АМКОДОР-УКРОСПЕЦМАШ" підготувало товарно-транспортну накладну № Р584 від 14 січня 2019 року, яка була підписана представником апелянта 15 січня 2019 року.

Крім того, колегія суддів враховує, що за приписами пункту 4.7 договору поставки, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній. При поставці залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана в залізничній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року із змінами та доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто, підписуючи видаткові накладні на поставлену продукцію, без встановлення іншої дати, представник відповідача підтверджував прийняття товару саме на ту дату яка вказана на видаткових накладних постачальником.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що за договором поставки № 6152-ДУ-УМТС-Т товар був поставлений відповідно до підписаних сторонами договору специфікацій за товарно-транспортними накладними автомобілем, прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень стосовно кількості та якості поставленого товару, про що свідчать підписи уповноважених представників відповідача на видаткових накладних, які скріплені печаткою підприємств.

Як свідчать матеріали справи, 09 листопада 2019 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія №1 вих.389/3 від 05 листопада 2019 року, в якій ТОВ "Амкодор-Укроспецмаш" просило протягом 3 банківських днів з моменту отримання претензії перерахувати на його рахунок 142124,40 грн заборгованості за договором постачання №6152-ДУ-УМТС-Т від 22 лютого 2018 року, яка складається: з основну суму боргу в сумі 133200,00 грн, пені в сумі 6660,00 грн, інфляційних втрат в сумі 2 264,40 грн.

Відповідно до положень частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належні докази перерахування відповідачем на користь позивача коштів в сумі 133 200,00 грн в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всупереч статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу вартості отриманого товару в сумі 133 200,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про стягнення на користь позивача 133 200,00 грн основного боргу за договором постачання №6152-ДУ-УМТС-Т від 22 лютого 2018 року.

З приводу стягнення пені за договором в сумі 6660,00 грн за період з 26 квітня 2019 року по 13 грудня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені у статтях 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Згідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу Українии неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 6.8 договору сторони визначили, що в разі несвоєчасної оплати за отриману продукцію, покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує позивачеві неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати від вартості своєчасно не сплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Здійснивши перевірку розрахунку пені за визначений позивачем період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у сумі 6660,00 грн за період з 26 квітня 2019 року по 13 грудня 2019 року, з урахуванням граничного показника 5 % від вартості неоплаченої продукції.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 20 квітня 2019 року по 16 грудня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично правильним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 2638,45 грн.

Проте при перевірці розрахунку інфляційних втрат виявлено помилку.

Згідно до листа Верховного суду України щодо рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ за № 62-97р від 03 квітня 1997 року, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Оскільки прострочення оплати відбулось після 15 квітня 2019 року відповідна сума заборгованості індексується з урахування індексу інфляції травня 2019 року.

У зв`язку з чим нарахування інфляційних втрат має здійснюватися з травня 2019, а тому розмір інфляційних втрат за період з травня 2019 по листопад 2019 становить суму 1055,27 грн.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 1055,27 грн.

Колегія суддів зазначає, що скаржником по даній справі всупереч приписів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження доводів, викладених у апеляційній скарзі.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище.

Разом з тим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржуване рішення підлягає зміні з огляду на таке.

При прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з позивача на користь відповідача основний борг в сумі 133200,00 грн, 3% річних в сумі 2638,45 грн, пеню в сумі 6660,00 грн та інфляційні втрати в сумі 1055,27 грн.

Відповідно до частини 5 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Однак, колегія суддів зазначає, що господарський суд помилково не зазначив в резолютивній частині рішення про відмову в позові в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3207,13 грн.

За таких обставин, рішення Господарського суду Донецької області від 11 березня 2020 року у справі № 905/2/20 слід змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацем наступного змісту: "У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3207,13 грн - відмовити".

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11 березня 2020 року у справі № 905/2/20 змінити, доповнивши його резолютивну частину абзацем наступного змісту: "У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 3207,13 грн - відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 11 березня 2020 року у справі № 905/2/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян