Постанова

від 31.08.2020 по справі 917/531/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2020 р. Справа № 917/531/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Слободін М.М. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 1627 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.06.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Мацко О.С., повний текст якого складено 15.06.2020 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» , м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» , м. Полтава,

про стягнення 83 666,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» (позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» (відповідач) про стягнення 83666,99 грн., з яких 45933,63 грн. - заборгованість за договором поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р., 36414,72 грн. - штраф за порушення строків оплати вартості поставленого товару 1318,64 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач не в повному обсязі виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки № 01/85/18 від 05.04.2018, чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом, у зв`язку з чим просив стягнути заборгованість, штраф та 3% річних.

Відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій до 3641,47 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.06.2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» (36003, м. Полтава, пров. Суконний, 31, код ЄДРПОУ 39438589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 4, код ЄДРПОУ 37412768) 45933,63 грн. - основного боргу, 10000,00 грн. - штраф за порушення строків оплати вартості поставленого товару, 1309,57 грн. - 3% річних; 2101,77 грн. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги) це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» 11.09.2019 р., 12.09.2019 р. та 13.09.2019 р. здійснило попередню оплату за товар відповідно до специфікації № ППЛ-0003979 до договору поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р., проте позивачем порушено строк поставки товару за вказаною специфікацією. Крім того, відповідач, посилаючись на скрутне матеріальне становище, відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за договором № 01/85/18 від 05.04.2018 р. та ступінь їх виконання відповідачем, вважає доцільним зменшення розміру штрафу з 10000,00 грн. до 3641,47 грн. Також відповідач ставить під сумнів юридичну силу договору № 01/85/18 від 05.04.2018 р., стверджуючи про закінчення строку його дії.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін, зазначає, що відповідач не заперечує факту наявності заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 45933,63 грн. У зв`язку з тим, що відповідачем порушено строк повної оплати вартості поставленого товару більш ніж на 10 банківських днів, відповідачу нараховано штраф та 3% річних, що відповідає умовам договору. Зазначає, що поставка товару не була здійснена у строк визначений специфікацією до договору через нездійснення відповідачем своєчасної попередньої оплати за товар.

Від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано доводи та вимоги апеляційної скарги, а також наведено заперечення доводам позивача викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники позивача і відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.199-200).

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі « G. B. проти Франції» ), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

05.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» (покупець) укладено договір поставки № 01/85/18 (а.с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується протягом строку дії договору, в порядку і на умовах, встановлених цим договором продати та передати у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається в рахунках-фактурах та/або специфікаціях та видаткових накладних постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2 договору).

Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником, на кожну партію товару, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України, і є невід`ємною частиною даного договору (п.1.5 договору).

Пунктом 2.1 договору, визначено, що поставка товару здійснюється партіями на складі постачальника, якщо інші умови поставки не вказані в рахунку-фактурі/специфікації постачальника або в інших додатках до цього договору.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору, постачальник зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти в пункті поставки товару (п. 2.1 договору) погоджений для поставки товар протягом 3 робочих днів після зарахування на поточний рахунок постачальника коштів від покупця, сплачених відповідно до рахунку-фактури за погоджену до поставки партію товару, якщо інше не встановлено у специфікації.

Загальна вартість цього договору складає суму поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах/специфікаціях до цього договору (п. 4.1 договору).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках - фактурах/специфікаціях на кожну окрему партію товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2 договору).

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку - фактури на погоджену сторонами партію товару, якщо інші умови оплати не вказані в специфікації або інших додатках до цього договору (п. 4.3 договору).

В разі відпуску наступної партії товару до розрахунку за попередню партію (партії), кожна наступна оплата зараховується в погашення самого раннього боргу незалежно від призначення платежу, вказаного покупцем в платіжному дорученні (п. 4.5 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 5.1 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 8.1 договору).

09.09.2019 року сторонами підписано специфікацію № ППЛ-0003979 до договору поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р., відповідно до якої загальна вартість товару складає 288017,66 грн. (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 3 вказаної специфікації покупець здійснює оплату за товар, вказаний в даній специфікації, наступним чином:

3.1 попередня оплата в розмірі 65% вартості товару сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання сторонами даної специфікації;

3.2 решту 35% вартості товару покупець оплачує постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Згідно з п. 4 специфікації строк поставки вказаного в даній специфікації товару - протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін даної специфікації.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідної видаткової накладної (п. 5 специфікації).

Постачальником виставлено покупцю рахунки на оплату товару від 09.09.2019 №ППЛ-0003979, від 08.10.2019 №ППЛ-0004645, від 08.10.2019 №ППЛ-0004655, від 31.10.2019 №ППЛ-0005187, від 22.11.2019 №0005656 на загальну суму 283274,72 грн.

Позивачем здійснено поставку товару за договором № 01/85/18 від 05.04.2018 р. та специфікацією № ППЛ-0003979 від 09.09.2019 р. на загальну суму 283274,72 грн., згідно з наступними видатковими накладними:

- № ППЛ-0003123 від 08.10.2019 р. на суму 242764,80 грн. (поставка за специфікацією);

- № ППЛ-0003141 від 09.10.2019 р. на суму 1360,70 грн.;

- № ППЛ-0003408 від 25.10.2019 р. на суму 34126,27 грн.;

- № ППЛ-0003568 від 06.11.2019 р. на суму 188,28 грн.;

- № ППЛ-0004057 від 10.12.2019 р. на суму 4834,67 грн. (поставки за договором).

Видаткові накладні підписані сторонами без зауважень.

В свою чергу, на виконання умов договору № 01/85/18 від 05.04.2018 та специфікації відповідач здійснив часткову оплату вартості товару шляхом безготівкового переказу грошових коштів позивачу в якості оплати за товар, на загальну суму 237341,09 грн., що вбачається з банківських виписок по рахунку позивача.

Позивач зазначаючи, що відповідач за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі та з порушенням встановлених договором № 01/85/18 від 05.04.2018 р. і специфікацією строків, звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області про стягнення з відповідача 83666,99 грн., з яких 45933,63 грн. - заборгованість за вказаним договором, 36414,72 грн. - штраф за порушення строків оплати вартості поставленого товару, 1318,64 грн. - 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що відповідач не здійснив розрахунку в повному обсязі за поставлений позивачем товар за видатковими накладними, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за договором у сумі 45933,63 грн. підлягають задоволенню. Водночас, перевіривши правильність розрахунку позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 1318,64 грн., суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 1309,57 грн. Разом з цим, суд першої інстанції враховуючи клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій зменшив розмір заявленого до стягнення штрафу до 10000,00 грн., з огляду на ступінь виконання відповідачем покладених на нього договором зобов`язань.

Відповідач не погодившись із рішенням господарського суду першої інстанції, з підстав викладених вище, звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Оцінивши зміст договору, з якого виникли права та обов`язки сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою договір №01/85/18 від 05.04.2018 року є договором поставки, згідно з яким за приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч. 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ст.693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 специфікації покупець здійснює оплату за товар, вказаний в даній специфікації, наступним чином:

3.1 попередня оплата в розмірі 65% вартості товару сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання сторонами даної специфікації;

3.2 решту 35% вартості товару покупець оплачує постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов`язання за договором № 01/85/18 від 05.04.2018 р. щодо здійснення поставки товару на суму 283274,72 грн., що підтверджується видатковими накладними № ППЛ-0003123 від 08.10.2019 р. на суму 242764,80 грн.;№ ППЛ-0003141 від 09.10.2019 р. на суму 1360,70 грн.; № ППЛ-0003408 від 25.10.2019 р. на суму 34126,27 грн.; № ППЛ-0003568 від 06.11.2019 р. на суму 188,28 грн.; № ППЛ-0004057 від 10.12.2019 р. на суму 4834,67 грн.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним договором та приписів цивільного законодавства за отриманий товар розраховувався частково з порушенням строків, встановлених вищезазначеним договором і специфікацією.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» 11.09.2019 р., 12.09.2019 р. та 13.09.2019 р. було здійснено попередню оплату за товар відповідно до специфікації № ППЛ-0003979 до договору поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р. на підставі рахунку від 09.09.2019р. на загальну суму 175000,00 грн., що підтверджено банківськими виписками з рахунків ТОВ «Метал Холдінг Трейд» та не заперечується сторонами.

В матеріалах справи також міститься належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 1781 від 25.09.2019 р., відповідно до якої, на прохання відповідача (лист вих.№31 від 23.09.2019), Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» 38000,00 грн. надмірно перерахованих коштів (а.с.15).

Після поставки товару відповідачем було здійснено його оплату на загальну суму 100341,09 грн. (згідно з банківськими виписками, а.с. 28-45). Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 45933,63 грн., що визнається позивачем і відповідачем.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 45933,63 грн. основного боргу за договором поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в цій частині.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за поставлений товар у погоджений умовами договору, специфікацією строк є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати за поставлений товар у строк, встановлений договором, специфікацією, зумовлює висновок суду, що відповідач згідно з ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, нарахування заявленого до стягнення в межах даного позову штрафу на підставі п. 6 специфікації № ППЛ-0003979 від 09.09.2019 р. до договору поставки №01/85/18 від 05.04.2018 р. зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором і специфікацією в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 специфікації № ППЛ-0003979 від 09.09.2019 р. до договору поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р. передбачено, що покупець, в разі порушення строків повної оплати вартості товару згідно з даною специфікацією, на строк:

- більш ніж 3 (три) банківських днів сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від повної суми вартості товару згідно з даною специфікацією;

- більш ніж 10 (десять) банківських днів сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від повної суми вартості товару згідно з даною специфікацією.

З огляду на вказане положення, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Віптехнолоджі» 36414,72 грн. штрафу за прострочення здійснення оплати за поставлений товар за договором № 01/85/18 від 05.04.2018 р.

Відповідач заявлену позивачем суму до стягнення (штрафу), не визнає, посилаючись на здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» 11.09.2019 р., 12.09.2019 р. та 13.09.2019 р. оплати за товар відповідно до специфікації № ППЛ-0003979 до договору поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р., а також стверджуючи про порушення позивачем строку поставки товару за вказаною специфікацією.

Колегія суддів зазначає про необґрунтованість та передчасність таких заперечень з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодекс.

За приписами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Враховуючи викладене, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.03.2018 р. у справі № 903/333/17, що відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як зазначено вище, специфікацією № ППЛ-0003979 від 09.09.2019 р., укладеною сторонами, встановлено, що покупець здійснює оплату за товар, вказаний в даній специфікації, наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 65% вартості товару сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання сторонами даної специфікації;

- решту 35% вартості товару покупець оплачує постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

11.09.2019 р., 12.09.2019 р. та 13.09.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» було здійснено попередню оплату за товар відповідно до специфікації № ППЛ-0003979 до договору поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р. на загальну суму 175000,00 грн., що становить близько 61% загальної вартості товару, визначеної сторонами у специфікації № ППЛ-0003979 від 09.09.2019 р.

Крім того, 25.09.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдінг Трейд» було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Віптехнолоджі» за платіжним дорученням № 1787 від 25.09.2019 - 38 000,00 грн. надмірно перерахованих коштів.

Таким чином, відповідачем не було повністю здійснено попередню оплату товару в розмірі встановленому у специфікації, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість доводів відповідача про порушення строку поставки товару позивачем.

Встановивши, що прострочка з оплати товару, визначеного у специфікації, становить більше 10 банківських днів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність нарахування штрафу згідно п.6.3 специфікації.

У відзиві ТОВ «Віптехнолоджі» просив суд зменшити розмір штрафу за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки № 01/85/18 від 05.04.2018 р.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне положення місить ч.3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилається, зокрема, на тривалу плідну співпрацю між ТОВ «Метал Холдінг Трейд» та ТОВ «Віптехнолоджі» , зазначає, що відповідачем перераховано більшу суму заборгованості, а штрафні санкції є великими порівняно із сумою боргу.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором сталось внаслідок дії непереборної сили, надзвичайних і невідворотних обставин, а також відсутні докази того, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зазначене, на переконання суду, є підставою для застосування дискреційних повноважень суду і, як наслідок, зменшення розміру штрафних санкцій, водночас, не може вважатися безумовною самостійною обставиною для задоволення такого клопотання відповідача.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не обґрунтовано невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин неможливості своєчасного виконання відповідачем договірних зобов`язань, винятковість даного випадку, з урахуванням всіх обставин справи та правовідносин, що склались між сторонами спору.

Також відповідачем не доведено, що даний випадок є винятковим, виходячи з інтересів сторін та не обґрунтовано причин неналежного виконання зобов`язань відповідачем, а отже вимоги відповідача в частині зменшення штрафу до 3641,47 грн. не підтвердженні будь-якими належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи, що основна частина заборгованості за договором була погашена до звернення до суду з позовом, а розмір неустойки, заявлений до стягнення, майже дорівнює основній заборгованості (є значним), та враховуючи клопотання відповідача, неподання позивачем доказів завдання йому збитків неналежним виконанням даного зобов`язання, врахувавши інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафу до 10000,00 грн. Відмовляючи у зменшенні штрафу на 90%, судом враховано, що надмірне зменшення розміру штрафу взагалі нівелює її значення як засобу забезпечення виконання зобов`язання (Постанова КГС ВС від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на положення договору, з урахуванням приписів Цивільного кодексу України, які встановлюють правила визначення та обчислення строків, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заявлена вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у сумі 1309,57 грн.

Колегія суддів, зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача щодо втрати юридичної сили договору № 01/85/18 від 05.04.2018 р., через закінчення строку його дії, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення будь-якою із сторін такого попередження, а тому підстави вважати договір № 01/85/18 від 05.04.2018 р. припиненим у суду відсутні.

Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додано копії виписок з банківського рахунку ТОВ Метал Холдінг Трейд від 05.08.2020.

Згідно з ч.3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що даний документ не було подано позивачем до суду першої інстанції, та в свою чергу необґрунтовано неможливість його подання до суду апеляційної інстанції, суд зазначає про неможливість його прийняття в апеляційній інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду про стягнення основної заборгованості у сумі 45933,63 грн.; наявність підстав для зменшення розміру штрафу та його стягнення у сумі 10000,00 грн. та стягнення 3% річних у сумі 1309,57 грн. обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.06.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.09.2020

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко